Оцінка вартості цінних паперів (облігацій, акцій). Методи оцінки вартості фінансових інструментів

Вартість активів, таких, як звичайні акції або облігації, залежить від трьох основних чинників: грошового потоку від активів, темпів приросту грошового потоку, ризику або непевності грошового потоку.

Збільшення грошового потоку звичайно підвищує ціну цінних паперів. І навпаки, ціна падає, якщо грошовий потік стає непевний. Ця взаємозалежність є основна для оцінки активів. Відповідно, необхідно домагатись якомога більшого грошового потоку, водночас контролюючи ризик.

Грошовий потік від звичайних або привілейованих акцій вимірюється щорічним дивідендом та приростом ціни акцій. Грошовий потік від облігацій, довгострокових цінних паперів, які випускає одержувач позики, складається із суми відсотку, який одержує покупець облігації за рік.

Для визначення поточної ціни активів слід дисконтувати майбутні грошові потоки до теперішньої вартості за відповідною ставкою, що враховує всі аспекти ризику. Отже, ціна акції така ж, як теперішня вартість її майбутніх грошових потоків.

Оцінка вартості звичайних акцій

Покупці звичайних акцій інвестують у компанію, яка випускає акції, тобто вони стають власниками компанії. Дивіденди на звичайні акції не гарантуються. Дивідендна політика кожної компанії залежить від її прибутків та наявності коштів. Дивіденди, що сплачуються за певний рік, можуть бути вищі або нижчі, ніж дивіденди, що сплачувались за попередній. За окремі роки дивіденди можуть бути взагалі не виплачені.

З плином часу річний дивіденд від акції може лишатись незмінним, може рівномірно зростати або зростати досить швидко вподовж кількох років, потім знову зростати рівномірно. З огляду на все це вирахування ціни звичайних акцій потребує обережного прогнозу майбутніх дивідендів.

Оскільки припускається, що компанія існуватиме вічно, ціна звичайних акцій не залежить від того, скільки років інвестори збираються володіти акціями. Ціну звичайних акцій здебільшого визначають три фактори: річні дивіденти, темпи приросту дивідендів та ставка дисконта. Ставка, за якою дисконтуються майбутні дивіденди, називається необхідною ставкою доходу.

Якщо компанія має високий рівень ризику, інвестори сподіваються на високу необхідну ставку доходу. Щоб заохотити інвесторів вкладати гроші у ризиковані справи, треба пропонувати високу компенсацію

Оцінка вартості облігацій

Компанії, які беруть у борг фінансові кошти і емітують облігації, зобов'язуються щорічно, щопівроку або щоквартально сплачувати власникам облігацій певну суму грошей як процент. Розмір процента, що сплачується, це купонна ставка, яку позначено на облігаційному сертифікаті. На сертифікаті також позначено термін сплати основного боргу, номінальну вартість, регулярність сплати процентів протягом року. Термін боргового зобов'язання — це дата, коли той, хто випускає облігації, має повернути інвеститору повну ціну облігації, тобто погасити борг. Номінальна вартість облігації — це ціна облігації на час її погашення. Якщо є названі дані, то можна легко визначити вартість облігації.

Методи оцінки акцій
Оціночна система показників доходності акцій:
1. Дохід на акцію = Чистий прибуток - Дивіденди за привілейованими акціями / Загальну кількість звичайних акцій
2. Цінність акцій = Ринкова ціна акції / Дохід на акцію
3. Рентабельність акції = Дивіденди на одну акцію / Ринкова ціна акції
4. Дивідендний дохід = Дивіденди на одну акцію / Дохід на акцію
5. Коеф. котирування акції = Ринкова ціна акції / Облікова ціна акції

 

Оцінка акцій з постійними дивідендами:
де D — річний дивіденд;
K — ставка доходності акції.
Оцінка акцій з постійним приростом дивідендів (Модель Гордона):
де D1 — сподівані дивіденди на акцію через рік 0,= 0^ (1+ ^):
g — темп приросту дивідендів.
Оцінка акцій з непостійним приростом дивідендів:
де Dn — сподіваний щорічний дивіденд на акцію.
Для аналізу ефективності вкладені, інвестора акцій можуть використовуватися види доходності: ставка дивіденду, поточна доходність акції для інвестора, поточна ринкова доходність, кінцева та сукупна доходність.
Ставка дивіденду (d_c):
де D — величина річних дивідендів, що виплачуються, грн.;
N —номінальна ціна акції, грн.
На практиці ставка дивіденду використовується для оголошення річних дивідендів.
Поточна доходність акції для інвестора — ренти (d_T):
де Р — ціна придбання акції, грн.
Поточна ринкова доходність (d_T): співвідношенням величини дивідендів, що виплачуються, до поточної ринкової ціни акції:
де Р_о — поточна ринкова ціна акції, грн.
Кінцева доходність акції (d_k):
де P — величина дивідендів, виплачених в середньому за рік, грн.;
∆P— приріст або збиток капіталу інвестора, що дорівнює різниці між ціною продажу та ціною придбання акції, грн.;
n—кількість років, протягом яких інвестор володів акціями.
Узагальнюючим показником ефективності вкладень інвестора в покупку акцій є сукупна доходність (d_c):
де D_i — величина дивідендів, виплачених в i-тому році, грн.
Кінцева та сукупна доходності можуть використовуватися в тому випадку, якщо інвестор продав акцію або планує її продати за ціною, відомою йому.
У випадку, коли інвестор не бажає отримувати поточних доходів у вигляді дивідендів, він отримує доход від приросту курсової вартості акцій.

Доходність (річна) буде визначатися :
де Р_і — ціна покупки акції, у процентах до номіналу, або грн.;
Р_о — ціна продажу акції, у процентах до номіналу, або грн.;
t — кількість днів із дня покупки до продажу акцій.

4. Методи оцінки облігацій
Ринкова вартість відсоткової облігації (PV):
де D_o — сума відсотків по облігації за кожен рік;
N_o — номінальна вартість облігації;
г— середня ставка доходності на ринку або дисконтна ставка;
n — число періодів, які залишилися до погашення облігації.
Ринкова вартість безвідсоткової облігації:
де Для оцінки облігацій використовують такі види доходності:
Купонна доходність (d_k):
де D — річний купонний доход, грн.;
N — номінальна ціна облігації, грн.
Поточна доходність (d_p):
де PV_o — ціна, за якою була придбана облігація інвестором, грн.
Кінцева доходність (d_k):
де ∆PV — приріст або збиток капіталу, який дорівнює різниці між ціною реалізації (номіналом) та ціною купівлі облігації інвестором, грн.;
n — кількість років обігу облігації.
Облігації з нульовим купоном доходність (d):
де PV _o — ціна покупки облігацій, у процентах до номіналу, або в грн.;
PV _i — ціна продажу облігацій, у процентах до номіналу, або в грн.;
t — кількість днів із дня покупки до продажу облігацій.
Розрахунок очікуваної прибутковості по облігаціям (R_o):

Біржові індекси

Для якісної оцінки становища ринку цінних паперів і кількісної оцінки його динаміки зручно використовувати індекси, які є індикаторами ринку і відображають макроекономічні процеси. Під час нестабільності в економіці індекси падають, якщо ж спостерігається економічний ріст - індекси ростуть.

Індекси розроблені для різних фінансових інструментів, таких як акції, боргові цінні папери, іноземна валюта та ін., проте індекси на акції (біржові фондові індекси) є найбільш відомими. Біржові фондові індекси є середніми або середньозваженими показниками курсів цінних паперів, (як правило, акцій), що дають уяву про стан і динаміку фондового ринку.

Біржовий фондовий індекс - показник, який визначає зведений курс групи лістингових цінних паперів, що котируються на фондовій біржі

Біржові індекси розраховуються за різними методиками: деякі є простими середніми величинами курсів акцій, інші – середньозваженими величинами, де базою можуть бути ринкова вартість акцій, що обертаються на ринку та включені до складу індексу.

найбільш відомі та популярні індекси: чотири індекси Доу Джонса: промисловий, транспортний, комунальний та Індекс-65;
Промисловий індекс Доу Джонса – простий середній показник руху курсів 30 найбільших промислових корпорацій

Транспортний індекс Доу Джонса– середній показник, який характеризує рух цін на акції 20 транспортних корпорацій (авіакомпаній, залізничних та автомобільних компаній).
Комунальний індекс Доу Джонса– середній показник руху курсів акцій 15 корпорацій, що займаються газо- та енергопостачанням.
Dow Jones Composite – відомий ще під назвою «Індекс – 65» – показник, який розраховується на базі промислового, транспортного та комунального індексів.

Індекси Американської фондової біржі: Основний ринковий індекс Американської фондової біржі є простим середнім показником руху цін акцій 20 провідних корпорацій.

та індекс ринкової вартості Американської фондової біржі розраховується на принципово іншій основі: він є показником, зваженим за ринковою вартістю всіх випущених акцій тих корпорацій, які входять до його складу в якості компонентів. Вперше його було опубліковано у вересні 1973 року: до липня 1983 року його початковий рівень вважався базисним і дорівнював 100 пунктам.

На відміну від США, в інших країнах, частково в Західній Європі та Японії, розраховується менше біржових індексів і, як правило, діє один основний індекс. Так, в Англії – це індекс Рейтера, у Німеччині – індекс «Франкфурте Альгемайне Цайтунг», у Франції – індекс «Каркоран», в Японії – індекс «Ніккей».