Оцінка альтернативних, конкуруючих і споріднених проектів

За умов ринкової економіки, коли існує безліч об’єктів та напрямків інвестування, завжди існує проблема вибору проекту. В зв’язку з цим можна розглянути поняття: альтернативні, конкуруючи та споріднені (сполучені) проекти інвестицій.

Альтернативні інвестиційні проекти – це взаємовиключні напрямки інвестицій, які дозволяють розв’язати проблему вибору шляхом пошуку варіанта, що є найдешевшим за інших рівних умов.

Окремий випадок альтернативних проектів – конкуруючі інвестиції, тобто такі, де за інших рівних умов їхня ефективність може бути однаковою, а при зміні яких – не будь певних зовнішніх обставин рівень майбутніх результатів важко визначити.

Сполучені інвестиційні проекти – це декілька проектів, які переслідують одну мету, але мають різну ефективність. Вибір найефективнішого способу інвестування потрібно починати з чіткого виділення усіх можливих альтернативних варіантів. Досвід світового бізнесу однозначно доводить, що відсутність альтернатив вкладання в проект змушує приймати один варіант. Ефективність його, як правило, сумнівна.

Альтернативні проекти треба аналізувати і оцінювати, по черзі порівнюючи їх один з одним. Загальну схему аналізу, на основі якого вибирають найкращі варіанти, показано на рисунку 2.1.

Наведена схема може бути використана для оцінювання як короткострокових (1...1,5 року), так і довгострокових (понад 5 років залежно від галузі) програм інвестування. Оцінювання довгострокових альтернативних проектів дуже важке, тому що прогнозування тривалої перспективи найбільш трудомістке, а ймовірність виконання прогнозу невисока. При цьому цим більший період часу, тим менша ймовірність точності економічного прогнозу.

Основою успіху втілення обраного варіанту проекту є:

· - реальний збір основної та первинної інформації;

· - прогнозування перспектив ринкової кон’юнктури зацікавленим об’єктами;

· - гнучке поточне корегування бізнес – плану, а іноді й стратегії.

У порівняльному аналізі (оцінюванні) альтернативних проектів, у більшості випадків використовують умовно критерій внутрішня норма прибутку (IRR). Так, якщо розрахунок критерію IRR для двох інвестиційних проектів показав, що його значення для проекту А більше ніж для проекту В, то найчастіше проект А може розглядатися як переважний, оскільки допускає гучкість у варіюванні джерелами фінансування інвестицій, ціна яких може істотно різнитися. Однак така пере важність має умовний характер. Оскільки IRR є відносним критерієм, на його основі неможливо зробити правильні висновки про альтернативні проекти з позиції їх реального внеску у збільшення капіталу підприємства; цей недолік особливо рельєфно проявляється, якщо проекти істотно різняться грошовими потоками.

Взагалі порівняння альтернативних, конкуруючих і споріднених проектів проводиться з використанням показників: чистого дисконтованого прибутку (доходу) (ЧДД); індексу доходності (ІД); внутрішньої норми доходності (ВНД); строку окупності (СО) та інші.

ЧДД – цей прибуток визначається як сума поточних ефектів за весь розрахунковий період, за інвестованим проектом, зведена до початкового кроку, як перевищення інтегральних результатів над інтегральними витратами.

Якщо ЧДД оцінюваних інвестиційниз проектів при заданій нормі дисконту:

− - позитивний (ЧДД >0), то проект є ефективним і приймається до впровадження;

− - нульовий (ЧДД=0) або негативний (ЧДД<0), то проект є неефективним, у разі його прийняття інвестор несе збитки.

ЧД- цей індекс являє собою відношення суми наведених ефектів за інвестиційними проектами до розміру капіталовкладень. Він тісно пов’язаний з ЧДД: якщо ЧДД позитивний, то ІД>1, і навпаки. Таким чином, якщо ІД>1, то проект є ефективний, а якщо ж ІД<1-неефективним.

ВНД- являє собою норму дисконту (d), за якою розмір наведених ефектів дорівнює зведеним капіталовкладенням. Зокрема, на практиці бідь-яке підприємство фінансує свою діяльність, у тому числі й інвестиційну, з різних джерел. Платою за використання авансованих на діяльність підприємства фінансових ресурсів виступають отримувані проценти. Показник, що характеризує відносний рівень витрат на підтримку підприємства, можна назвати ціною авансованого капіталу (ЦАК). Цей показник відбиває сформований на підприємстві мінімум повернення на вкладений капітал, його рентабельність. Звичайно він розраховується як середньозважений.

Економічним змістом показника ВНД є результат порівняння його з показником ЦАК, розрахований для альтернативних, конкуруючих та споріднених проектів.

Зв’язок між показниками виражається у такий спосіб:

ВНД>ЦАК – проект варто прийняти;

ВНД<ЦАК – проект слід відхилити;

ВНД=ЦАК –проект ані прибутковий, ані збитковий.

СО – це мінімальний часовий інтервал (від початку здійснення проекту), за межами якого інтегральний ефект стає позитивним і залишається таким надалі.

Вибір проектів за показником СО виправданий у ситуаціях:

− - якщо замовник більш стурбований вирішенням проблеми ліквідності, ніж прибутком, головне, щоб інвестиції окупилися, і якомога швидше;

− - якщо інвестиції пов’язані з високим ступенем ризику: чим коротший СО, тим меншризиковим є проект.

На думку Пересада А.А., доцільно для оцінки альтернативних, конкуруючих або сполучених інвестицій застосовувати метоли порівняльної ефективності. В західній практиці останнім часом для обґрунтування вибору варіанту проекту застосовується метод ануїтету. Цей метод ґрунтується на оцінці періодичних платежів, які звичайно мають ознаковий розмір і сплачується через рівні відрізки часу. Цей метод дозволяє ранжувати проекти, які мають різну чисту теперішню вартість, різну внутрішню норму ефективності та тривалість життєвого циклу проекту.

Порівняльна оцінка інвестиційних проектів дозволяє вибрати той проект, який має більший відповідний ануїтет, що забезпечує, в свою чергу, більшу чисту теперішню вартість проекту.

 

38. Бізнес-план – це документ, який містить маркетингову, технічну та фінансову інформацію, що обґрунтовує доцільність інвестування у новий проект або розширення уже існуючого бізнесу.

1.2. Розроблення бізнес-плану здійснюється в декілька етапів:

· підготовчий;

· розроблення бізнес-плану;

· реалізація бізнес-плану.

Головним елементом на підготовчому етапі є формування перспективної бізнес-ідеї, яка являє собою ідею виробництва нової продукції, товару, роботи, послуги, впровадження нового технічного, організаційного або економічного рішення тощо (далі - продукція).

На цьому етапі здійснюється:

· дослідження ринку реалізації продукції, визначення можливих постачальників обладнання та технологій, сировини, матеріалів тощо;

· підготовка вихідних даних, необхідних для виконання фінансово-економічних розрахунків бізнес-плану;

· визначення механізмів та джерел фінансування інвестиційного проекту.

Результати дослідження ринку дозволяють прийняти рішення про доцільність виробництва конкретного виду продукції або збільшення обсягу її виробництва.

Одночасно із дослідженням ринку проводиться дослідження щодо вибору технологій та обладнання, здатних забезпечити виробництво конкурентоспроможної продукції. На цьому етапі аналізуються пропозиції постачальників обладнання, узагальнюється інформація про технічні характеристики, вартість та умови постачання виробничого обладнання та технологій.

З урахування результатів досліджень ринку, вибору технологій та обладнання здійснюється розрахунок обсягів виробництва і реалізації майбутньої продукції, витрат на її виготовлення та реалізацію, визначення обсягів інвестицій та вироблення стратегії маркетингу. Прогнозуються альтернативні варіанти реалізації інвестиційного проекту, проводиться оцінка їх ефективності і ступінь ризику.

На цьому етапі приймається остаточне рішення про доцільність впровадження бізнес-ідеї.

У разі прийняття позитивного рішення стосовно впровадження бізнес-ідеї здійснюється розроблення бізнес-плану. Формується група розробників бізнес-плану, визначається система організаційного та фінансового забезпечення бізнес-планування.

На етапі розроблення бізнес-плану визначаються та виконуються завдання, серед яких основними є:

· формування потрібних для реалізації інвестиційного проекту практичних завдань, їх логічної послідовності та графіка виконання;

· визначення необхідних ресурсів для виконання кожного завдання;

· розроблення кошторису реалізації і потоків ресурсів, що забезпечують фінансування протягом усього часу реалізації інвестиційного проекту;

· здійснення практичних завдань, контроль показників його реалізації та корегування в разі необхідності завдань і розрахунків, зроблених під час розроблення бізнес-плану.

Дані, які відображаються в бізнес-плані, повинні бути ідентичними на всіх етапах його розгляду. У разі необхідності окремі розділи бізнес-плану можуть доповнюватися розрахунками, обґрунтуваннями (проведенням експертизи, погодженням або оцінкою).

бізнес-план має складатися із таких розділів:

1. Титульний аркуш;

2. Меморандум про конфіденційність;

3. Резюме;

4. Опис суб’єкта господарювання та сфера його діяльності;

5. Загальна інформація про інвестиційний проект, у тому числі відповідність завданням і пріоритетам, визначеним Програмою діяльності Кабінету Міністрів України;

6. Опис продукції суб’єкта господарювання, у тому числі для реалізації інвестиційного проекту;

7. Маркетинг і збут продукції, у тому числі для реалізації інвестиційного проекту;

8. Виробничий план, у тому числі для реалізації інвестиційного проекту;

9. Організаційний план, у тому числі для реалізації інвестиційного проекту;

10. Фінансовий план, у тому числі для реалізації інвестиційного проекту;

11. Оцінка ефективності реалізації інвестиційного проекту;

12. Ризики;

13. Додатки.

 

39. смотри 42 ответ

40.Технічний інжиніринг та консалтингові послуги

Суттєва питома вага на ринку науково-технічних послуг належить інжинірингу, який забезпечує отримання найкращих (оптимальних) результатів від капіталовкладень, інших витрат, пов'язаних із реалізацією інвестиційних проектів, за рахунок раціонального добору й ефективного використання матеріальних, трудових, технологічних та фінансових ресурсів, ефективної організації та управління

Інжиніринг являє собою інженерно-консультаційні послуги по створенню підприємств і об'єктів. Він є важливим методом збільшення ефективності вкладеного в об'єкт капіталу. Інжиніринг розглядається як визначена форма експорту послуг (передача даних, технологій, досвіду) із країни виробника в країну замовника й охоплює комплекс робіт із проведення попередніх досліджень, підготовки техніко-економічного обґрунтування, комплекту проектних документів, а також розробку документації по організації виробництва і керуванню, експлуатації устаткування і реалізації готової продукції. Останнім часом на міжнародному ринку з'явився новий вид послуг - послуги реінжиніринга. Реінжиніринг - це інженерно-консультаційні послуги з перебудови системи організації виробничо-торговим і інвестиційним процесами суб'єкта з метою підвищення його конкурентноздатності та фінансової стійкості.

консалтинг - це будь-яка допомога у вирішенні тієї чи іншої проблеми, яка надається зовнішніми консультантами.

нвестиційний консалтинг включає вивчення сегмента ринку, бізнес-планування, розробку бізнес-планів та техніко-економічного обґрунтування проекту, пошук джерел фінансування, оцінку інвестиційної привабливості бізнесу.

Основне завдання інвестиційного консалтингу на сьогоднішній день – це надання професійних рекомендацій керівникам підприємств та інвесторам при виборі найбільш оптимальної та перспективної схеми інвестування.

· аналіз ринку;

· розробка стратегії маркетингу;

· оцінка ризиків та форми страхування;

· розробка фінансового плану та стратегії фінансування інвестиційного проекту;

· оцінка прибутковості проекту;

· розрахунок окупності

нвестиційний консалтинг вирішує завдання за допомогою проведення спеціальних видів оцінки економічної ефективності інвестиційного проекту, в яких обґрунтовуються засоби й методи досягнення поставленого виробничого завдання.

інвестиційний аналіз проводиться для обґрунтування доцільності інвестицій у виробничо-господарську діяльність. Ці розрахунки також необхідні й для взаємодії із зовнішнім світом: залучення акціонерів, кредиторів, у багатьох випадках, одержання підтримки від органів влади