Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ІІ.2.1 Класифікація громадських будівель

Поиск

Громадські будівлі розрізняють за декількома класифікаційними ознаками: функціональному призначенню, повторюваності (унікальні і масові), містобудівній ролі (загальноміські, районні, мікрорайонні), поверховості (мало- і багатоповерхові), місткості та конструктивному рішенню.

Функціональне призначення відіграє визначальну роль в об'ємно-планувальному вирішенні будівлі. За цією ознакою громадські будівлі ділять на спеціалізовані (однофункціональні) та універсальні (багатофункціональні).

Спеціалізовані будівлі мають певне, що не змінюється з часом, призначення: школа, музей, лікарня. Згідно призначенню, спеціалізовані будівлі ділять на 14 основних груп, призначених для наступних закладів:

І – охорони здоров'я, фізкультури та соціального захисту;

ІІ – освіти;

ІІІ – культури (бібліотеки, музеї та ін.);

IV – мистецтва (театри, цирки, студії, кінотеатри);

V – наукові організації;

VI – установи фінансування;

VII – організації та управління;

VIII – партійні та інші громадські організації;

ІХ – комунального господарства;

Х – побутового обслуговування населення;

ХІ – торгівлі та громадського харчування;

ХІІ – заклади зв’язку;

ХІІІ – заклади транспорту;

ХІУ – організації та заклади будівництва.

При проектуванні спеціалізованих громадських будівель доцільним є принцип блокування окремих установ в одній будівлі (дитячі садки-ясла і громадські центри мікрорайонів).

Універсальні будівлі призначені для багатофункціонального використання або для однієї функції, що динамічно розвивається.

Перший тип – видовищно-спортивні споруди з залами великої місткості – кіноконцертні зали, палаци спорту та ін.

Другий тип – більшість підприємств торгівлі, а також будівель управління, проект

них і науково-дослідних інститутів.

 

ІІ.2.2 Функціональні та фізико-технічні особливості проектування

Громадських будівель

Специфічними особливостями громадських будівель є:

- різнорідність функцій будівель та їх окремих елементів;

- одночасна концентрація в будівлях великої кількості людей;

- широкий діапазон вимог до фізико-технічних параметрів внутрішнього середовища: освітленості, звуковому і повітряному режиму.

Різнорідність функцій породжує велику різноманітність геометричних параметрів і конструктивних елементів будівель. Друга особливість вимагає від проекту надійного забезпечення протипожежної безпеки шляхів евакуації та її коротких термінів. Третя особливість визначає різноманітність у розмірах світових прорізів, специфічність форм та оздоблення великих приміщень (за вимогами архітектурної акустики) та різноманітності рішень інженерного обладнання будівель.

Вимоги уніфікації в об’ємно-планувальному рішенні реалізуються шляхом групування однотипних за функціональними ознаками приміщень в окремі фрагменти загального об’єму будівлі, що дозволяє використати для них однотипні конструктивні вироби на прийоми (способи) будівництва.

Протипожежні вимоги враховують в об'ємно-планувальному та конструктивному рішенні у відповідності з призначенням і місткістю будівлі. Основні комунікаційні шляхи та їх довжина (протяжність) регламентуються протипожежними нормами.

Ступінь вогнетривкості конструкцій, прийнятих у проектному рішенні, безпосередньо впливає на місткість будівлі.

Дуже важливими є протипожежні та інженерно-технічні заходи в будівлях, що мають легкозаймисті та вогненебезпечні матеріали та установки (кіноплівки в кінотеатрах, декорації в театрах і т. ін.). В таких будівлях передбачають ізоляцію кіноапаратних і закулісних приміщень незаймистими (залізобетонними) стінами та перегородками, окремі евакуаційні виходи і спеціальні пожежні гідранти.

Параметри повітряного середовища громадських будівель забезпечують центральними системами опалення та приточно-витяжною вентиляцією.

Неорганізований повітрообмін передбачається в невеликих приміщеннях. У великих залах передбачають кондиціонери з підтримкою постійних оптимальних параметрів з застосуванням примусового повітрообміну.

Звуковий режим також відіграє важливу роль при нормальній експлуатації будівель. Звукові вимоги для приміщень різних груп різні.

В приміщення І групи (контори, класи, лабораторії, спальні приміщення) передбачають тільки ізоляцію від зовнішніх шумів.

В приміщеннях ІІ групи (магазини, типографії) необхідно передбачати заходи по зниженню виробничих шумів за рахунок звукопоглинаючих матеріалів.

ІІІ група – основна вимога: забезпечення необхідної акустики.

Освітлення приміщень громадських будівель в денний час проектується природнім, штучним або змішаним. Природне – в робочих приміщеннях з постійним перебуванням людей, норми освітленості регламентуються ДБНом чи ДСТУ.

Інтегральне (змішане) освітлення – в глибоких приміщеннях, глибина яких сягає 9

метрів і більше.

Штучне освітлення – в приміщеннях з тимчасовим перебуванням людей, а також у випадках, коли це необхідно функціонально (глядацький зал).

Інсоляційний режим робочих приміщень забезпечується, як правило, відповідною орієнтацією: навчальні приміщення – південь, схід, південний схід; кабінети креслення і рисунка – північ та ін.

ІІ.2.3 Об’ємно-планувальні рішення

Громадські будівлі мають три групи приміщень: робочі, обслуговуючі та допоміжні .. Робочі приміщення (класи, аудиторії, палати і ін.) призначені для основного функціонального процесу; обслуговуючі (вестибюлі, холи, буфети, склади і ін.) – для обслуговування людей, що приймають участь в функціональному процесі; допоміжні (комунікаційні, інженерно-технологічні) забезпечують взаємозв’язок між приміщеннями, служать для розміщення насосних, вентиляційних камер і т. ін.

На вибір об’ємно-планувальної структури, параметрів і розмірів сітки осей проектованої громадської будівлі вирішальний вплив здійснюють габарити його робочих приміщень. У відповідності з цією ознакою розрізняють:

- мілкочарункову структуру будівель, що мають багаточисельні робочі кімнати з площею 15-30 ;

- крупночарункову структуру з приміщеннями в межах 30-80 м2 (школи, технікуми, вузи, проектні і науково-дослідні інститути);

- зальну структуру з однією або декількома залами (кінотеатри, театри, вокзали, музеї та ін.);

- змішану структуру, створену з однієї або декількох зал та малих приміщень (клуби, будинки піонерів ф ін.).

В об’ємно-планувальних рішеннях громадських будівель використовують всі планувальні системи: анфіладну (вокзали, музеї, універмаги), коридорну (адміністративні будівлі), секційні (школи, лікарні), зальну і комбіновану.

Входи в будівлі ділять на головні та службові або допоміжні. Головний вхід (вхідний вузол) складається із вестибюля з тамбурами та гардеробами, а інколи включає також приміщення кас і адміністрації (в глядацьких будівлях). У безпосередній близькості до головного входу розташовують сходини, ліфти та ескалатори.

Тамбури захищають вестибюль від переохолодження. Взимку, при інтенсивних людських потоках в тамбурах передбачають тепловий завіс.

Сходи – основні евакуаційні шляхи.

Ескалатори – постійно рухомі сходи на кільцевих ланцюгах.

Ліфти – основні засоби вертикального транспорту в багатоповерхових громадських будівлях.

Санвузли (умивальник і туалети) розташовують на відстані не більше 75 м від робочих місць і ізолюють шлюзами з умивальниками.



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 1193; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.224.54.118 (0.01 с.)