ІІ.3.8 Внутрішні вертикальні несучі та огороджувальні конструкції

Вертикальні внутрішні огорожі утворюються несучими стінами, вентиляційними та димо-вентиляційними блоками і шахтами, перегородками, стінами ліфтових шахт та санітарно-технічних кабін.

Внутрішні стіни є несучі конструкції, що суміщають статичні та огороджувальні функції, шахти ліфтів – самонесучі і ненесучі, перегородки – ненесучі.

Загальною огороджувальною функцією внутрішніх вертикальних конструкцій є

звукоізоляція від повітряного шуму. Вибір способу забезпечення вимог звукоізоляції здійснюється з урахуванням необхідності забезпечення конструкцією других функціональних вимог та властивостей матеріалів, що використовуються.

Внутрішні стіни піддаються силовим впливам навантажень від власної маси перекриттів і покриттів, впливу вітру, сейсмічних сил і ін., а також акустичним впливам. В зв’язку з цим внутрішні стіни повинні відповідати вимогам міцності, вогнестійкості та звукоізоляції. Тому внутрішні стіни зводять з міцних незаймистих матеріалів – цегли, блоків природного каменю, бетону (блоки, панелі, моноліт).

Внутрішні стіни панельних будинків мають однорядну розрізку, їх довжина відповідає розмірам конструктивно-планувальної чарунки. Панелі несучих стін мають безперервний (суцільний) перетин. Товщина внутрішніх несучих стін визначається міцністю перетину панелі, компоновкою вузла спирання перекриття на стіну і вимогами звукоізоляції.

Панелі стін проектують бетонними без розрахункового вертикального армування. Однак передбачають певне армування для забезпечення міцності панелі в передексплуатаційний період.

Конструкції перегородок проектують важкозаймистими або незаймистими в залежності від ступеню вогнестійкості споруди. Звукоізоляція перегородок забезпечується за принципом акустично неоднорідних або однорідних конструкцій залежно від доцільності конструювання огорожі із вибраного матеріалу.

ІІ.3.9 Перекриття

Перекриття – це один з найважливіших і найбільш трудомістких конструктивних елементів будівлі: затрати праці на їх влаштування досягають 25%, вартість – 20%, а витрати сталі від 25 до 35% (залежно від конструктивної схеми) загальних витрат на будівлю (рис.ІІ.9).

Конструкції перекриттів піддаються силовим впливам від постійних, тимчасових і особливих навантажень, акустичним впливам, впливам теплового потоку на дахове перекриття і на перекриття над підпіллям і проїздами. Відповідно впливам конструкція перекриттів повинна відповідати вимогам міцності і жорсткості, вогнестійкості, звукоізоляції (для міжповерхових перекриттів), теплоізоляції (для перекриттів дахових, над підпіллями і проїздами), ряду гігієнічних вимог до покриття підлоги, а також вимогам економічної ефективності.

Як правило, перекриття виконують із збірних залізобетонних елементів суцільного, пустотного чи ребристого поперечного перерізу (громадські будівлі).

 

Рис.ІІ.9 – Схеми утеплених перекриттів:

а – горищного; б – цокольного; 1 – несучий елемент; 2 – пароізоляційний шар; 3 – утеплювач; 4 – вирівнююча стяжка; 5 – покриття підлоги

Рис.ІІ.10 – Підлоги громадських будівель:

а – із рулонних двошарових матеріалів; б – роздільна підлога по панелі основи; в – те ж, по дрібних легкобетонних плитах; г – дощата підлога; д – шарова паркетна підлога; е – підлога санітарних приміщень; 1 – несуча частина перекриття; 2 – панельна основа підлоги; 3 – звукоізоляційна прокладка; 4 – легко бетонні плити; 5 – лага; 6 – стяжка;

7 – рулонна гідроізоляція; 8 – теплоізоляційний лінолеум; 9 – прошарок під покриття підлоги; 10 – лінолеум; 11 - дощата підлога; 12 – паркет; 13 – тверда і напівтверда древесноволокниста плита; 14 – метлахська плитка

Спирання плит перекриття може бути по двох, трьох, чотирьох сторонах, по чотирьох кутках, по стороні і двох кутках, по двох суміжних сторонах і одному кутку. Між собою елементи перекриття об’єднуються в єдину жорстку горизонтальну діафрагму за рахунок замонолічування стиків високоміцним цементним розчином марки не нижче М50.

Вироби суцільного перерізу формують із бетону (важкого чи полегшеного) класу не нижче В15. Багатопустотні плити перекриття мають конструктивну висоту 220 мм для прогонів до 9 м включно і 300 мм для прогонів 12 м. Клас бетону не нижче В 20.

Ребристі плити для перекриттів і покриттів громадських будівель з прогонами до 9 м мають контурні ребра висотою 400 мм, при прогонах 12, 15 м – настил 2Т при висоті 600 мм. Ребристі плити попередньо напружені виконують із використанням бетону класів В30, В40.

Рис.ІІ.11 - Підлоги по ґрунту:

а – по бетонній підготовці; б – утеплені; в – по лагах на стовпчиках; 1 – ущільнений грунт; 2 – бетонна підготовка; 3 – стяжка; 4 – покриття підлоги; 5 – утеплювальний шар; 6 - стовпчик; 7 – антисептована підкладка; 8 – два шари руберойду; 9 - лага

 

Підлоги. Основними вимогами до підлоги крім звукоізоляційних є архітектурно-декоративні та гігієнічні. Колір і фактура підлоги повинні відповідати композиційному рішенню інженера, покриття підлоги повинно дозволяти зручне і легке прибирання від пилу і бруду, а в жилих, дитячих і основних робочих приміщень громадських будівель володіти показником теплозасвоєння не більше 10 ккал / м² · год. · ºС.

До підлог деяких приміщень пред’являють специфічні вимоги: вологостійкість, водонепроникність, мала стираємість, еластичність, безшумність і т. ін.

Для покриттів полів громадських будівель використовують різні вироби з деревини, тонкі і легкі рулонні і плитні синтетичні матеріали (лінолеум, полівінілхлоридні плитки), двошарові рулонні матеріали (теплоізоляційний лінолеум, лінолеум на м’якій пористій основі, паласові покриття різних типів), плиткові підлоги із керамічних плиток, керамічної килимової мозаїки або плит із природного каменю (рис.ІІ.10).

В залежності від типу покриття підбирають ту чи іншу основу.

Основою підлоги повинна бути рівна і жорстка поверхня. У випадку необхідності влаштовують тонку (15-20 мм) стяжку із цементного розчину марки не нижче М50.

Підлоги приміщень, розташованих у перших поверхах, влаштовують над підпіллям або по ґрунту. Улаштування підлоги по ґрунту передбачає попереднє ущільнення ґрунту і підготовку із бетону класу не нижче В7,5 товщиною до 20 см (рис.ІІ.11).

 

 

ІІ.3.10 Покриття

Покриття – зовнішня несуча і огороджувальна конструкція, що піддається силовим впливам власної ваги, снігу, вітру, короткочасних експлуатаційних навантажень і несиловим впливам атмосферних опадів, сонячної радіації, змінних температур та вологості зовнішнього повітря і т. ін.

Конструкція покриття повинна відповідати вимогам міцності, стійкості, гідро-, тепло- та пароізоляції, а її зовнішня покрівля, крім того, повинна володіти морозостійкістю, хімічною і радіаційною стійкістю.

Конструкція покриття повинна включати в себе несучі елементи, теплоізоляцію, пароізоляцію, гідроізоляцію та основу під неї. Несучі конструкції покриття виконують із залізобетону, дерева чи металу; теплоізоляцію – із плитних чи засипних матеріалів (піностирольні, мінераловатні: фіброліт, ніздрюватий чи легкий бетон, керамзитовий гравій); пароізоляцію – із рулонних матеріалів (руберойд, пергамін, фольга); гідроізоляцію – із покрівельних плиток (черепиця, шифер, металопластик), листових (покрівельна сталь, хвилястий азбестоцемент) чи рулонних матеріалів (руберойд, стеклоруберойд і ін.).

Покриття бувають дахові, бездахові (суміщені). Дахові – холодні, теплі (як повітрозбірні камери вентиляційної системи багатоповерхової будівлі).

Складові елементи дахових покриттів: гребінь покриття, накісне ребро – виступаюче похиле ребро перетину скатів (ухилів), єндова – западаюче ребро (для стоку води).

Дахові холодні покриття – для житла.

Суміщені покриття – для громадських будівель, а також для малоповерхового житла (в межах 4 поверхів).

 

ІІ.3.11 Сходи

Конструкції основних евакуаційних сходів проектують негорючими, розміщують в середині об’єму, утвореного негорючими стінами і перекриттям, тобто в сходовій клітині, освітленій переважно боковим природнім світлом.

До складу сходів входять площадки (поверхова і проміжна) і марші (сукупність сходинок між площадками). За кількістю маршів на висоту поверху і за їх взаємним розташуванням розрізняють планувальні варіанти дво- та тримаршевих сходів. Для зручності евакуації число підйомів в марші не повинно перевищувати 16, а самі марші виконують із однаковими довжинами та ухилами. Ухили евакуаційних маршів 1:2; 1:1,75, допоміжних 1:1,5. Розміри східців по горизонталі (проступ) і вертикалі (присхідець) призначають з таким розрахунком (300 мм і 150 мм), щоб їх сума дорівнювала 450 мм – довжина кроку дорослої людини при підйомі по похилій площині.

Мінімальні розміри ширини маршів: 1,2 і 1,0 м – в житлових будинках; 1,35 і 1,5 м – в клубах і кінотеатрах; 1,2 і 1,3 м – в інших будівлях.

Для житлових будинків мінімальна ширина сходової клітки:

.

Висота одного сходового маршу Н/ 2 = 2,7/2 = 1,35 м.

Число підйомів в марші п = 1350/150 = 9. Число присхідців, п′ = п - 1 = 9 – 1 = 8,

тому що площини верхнього проступа і сходової площадки співпадають.

Довжина горизонтальної проекції маршу (закладення маршу):

l = 300 п′ = 300 (п -1) = 300 · 8 = 2400 мм = 2,4 м. .

Повна довжина сходової клітки дорівнює закладенню маршу і сумі поверхової і проміжної площадок:

L = l + 2 c = 2,4 + 2 ·1,2 = 5,1 м.

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

1.ДБН В.1.2-2:2006. Навантаження і впливи. Норми проектування. – К.: Мінбуд України, 2006. - 75 с.

2. ДБН В.2.1-10-2009. Основи та фундаменти споруд. Основні положення проектування. – К.: Мінрегіонбуд України, 2009. - 85 с.

3. ДБН В.2.6-31:2006. Конструкції будинків і споруд. Теплова ізоляція будівель. – К.: Мін буд України, 2006. - 71 с.

4. ДБН В.2.6-31-2006. Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення. – К.: Держбуд України, 2005. - 36 с.

5. ДБН В 2.2-9-99. Громадські будинки і споруди. – К.: Держбуд України, 2000. - 47 с.

6. ДБН В.2.5-28-2006. Інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучне освітлення. – К.: Мін буд України; 2006, - 76 с.

7. ДБН В.1.1.7-2002. Захист від пожежі. Пожежна безпека об’єктів будівництва. – К.: Держбуд України; 2002, - 41 с.

8. Маклакова Т.Г. Архитектура гражданских и промышленных зданий: учебник для вузов. – М.: Стройиздат, 1981. – 368 стр.

9. Конструкции гражданских зданий: учебное пособие для вузов. Под редакцией Т.Г. Маклаковой. – М.: Стройиздат, 1986, - 135 стр.

10. Шерешевский И.А. Конструирование гражданских зданий, - Л.: Стройиздат, 1981. – 175 стр.

11. Архитектура гражданских и промышленных зданий. Том 3. Жилые здания. Под ред. К.К. Шевцова. – М.: Стройиздат, 1983. – 237 стр.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ

З навчальної дисципліни

«АРХІТЕКТУРА»

1. Сутність архітектури та завдання дисципліни «Архітектура» у підготовці спеціаліста-землевпорядника.

2. Класифікація будівель за призначенням.

3. Загальні відомості про конструкції будівель.

4. Вимоги до будівель.

5. Уніфікація і єдина модульна система.

6. Типове проектування, типізація, нормалізація, стандартизація.

7. Об’ємно-планувальні рішення будівель.

8. Несучі конструкції будівель.

9. Методи проектування і техніко-економічної оцінки проектних рішень.

10. Елементи будівельної теплотехніки.

11.Проектування теплоізоляційної оболонки будинків за теплотехнічними показниками її елементів.

12. Визначення показників теплостійкості огорожі.

13. Визначення повітропроникності огороджувальних конструкцій.

14. Оцінка вологісного режиму огороджувальних конструкцій.

15. Елементи будівельної світлотехніки.

16. Інсоляція будівель.

17. Захист будівель від шуму.

18.Класифікація житлових будинків.

19.Квартирні житлові будинки.

20.Планувальні рішення багатоквартирних будинків.

21.Класифікація громадських будівель.

22.Функціональні та фізико-технічні особливості проектування громадських будівель.

23.Об’ємно-планувальні рішення громадських будівель.

24.Будівельні системи цивільних будівель та області їх використання.

25.Конструктивні системи цивільних будівель.

26.Конструктивні схеми цивільних будівель.

27.Принципи проектування конструкцій цивільних будівель.

28.Основи під фундаменти цивільних будівель.

29.Фундаменти, глибина закладення фундаменту. Назвати конструкції фундаментів.

30.Стрічкові фундаменти.

31.Стовбчасті та суцільні (плитні) фундаменти.

32.Залізобетонні пальові фундаменти.

33.Гідроізоляція підземної частини будівлі.

34.Каркаси цивільних будівель.

35.Зовнішні стіни цивільних будівель та їх елементи.

36.Внутрішні вертикальні несучі та огороджувальні конструкції.

37.Перекриття цивільних будівель.

38.Покриття цивільних будівель.

39.Сходи цивільних будівель.