ІІ.1 Основи проектування житлових будинків

ІІ.1.1 Класифікація житлових будинків

Житлові будинки розрізняють за декількома класифікаційними ознаками: за при

значенням, за поверховістю та за конструктивним вирішенням.

За призначенням розрізняють:

- квартирні будинки для постійного проживання сімей різного складу;

- гуртожитки для тривалого проживання певного контингенту населення в зв'язку з навчанням або виробничою діяльністю (студенти, робочі, молоді спеціалісти);

- готелі для короткочасного проживання;

- будинки для пристарілих понад 60 років і інвалідів, що потребують спеціальної допомоги.

За поверховістю – розрізняють: малоповерхові (1-2 поверхи), середньоповерхові (3-5 поверхів), підвищеної поверховості (6-9 поверхів), багатоповерхові ( 10).

В свою чергу, багатоповерхові будівлі діляться на такі категорії:

- І – 10-16 поверхів (до 50 м);

- ІІ – 17-25 поверхів (до 75 м);

- ІІІ – 26-40 поверхів (до 100 м).

- ІV - >40 поверхів (>100 м) – висотні будинки.

Із збільшенням поверховості росте і вартість зведення будинку за рахунок додаткового інженерного обладнання (ліфти, сміттєпроводи, електроплити і т. ін.).

За конструктивним рішенням розрізняють житлові будинки:

- безкаркасні (поздовжні чи поперечні несучі стіни);

- панельні;

- каркасні (з повним чи неповним каркасом).

 

ІІ.1.2 Квартирні житлові будинки

Квартира є основним елементом житлового будинку. Її планувальне рішення повинно відповідати багатофункціональному призначенню в зв’язку з різнохарактерними життєвими процесами, що протікають в її стінах: відпочинок, сон, індивідуальна робота, виховання дітей, ведення домашнього господарства, приготування і прийняття їжі, підтримка особистої гігієни і т. ін. В квартирі люди проводять більшу частину свого життя.

У відповідності з функціональним призначенням квартира включає житлові кімнати – загальну кімнату для сумісного перебування сім’ї та спальні для їх членів, а також підсобні приміщення – кухня, передня, ванна, убиральня, комора, влаштовані шафи.

Загальна кімната - . Зручне розташування в ній меблів досягається при співвідношенні її розмірів в межах від 1:1 до 1:5. Бажано щоб загальна кімната була ізольована, але при числі спальних кімнат допускається прохід в одну із спальних кімнат.

Спальні кімнати розрізняють за призначенням:

- одна 12-14 для батьків, а інколи і для дитини до 3-х років;

- друга 10-12 для двох членів сім'ї;

- третя 8-10 - для однієї людини.

Раціональне співвідношення розмірів спальних кімнат 1:1,5…1:2 виходячи з умов зручного розташування меблів.

Кухня – для приготування їжі, у відповідності з чим у ній розташовують необхідне інженерне обладнання та меблі: кухонна плита (газова чи електрична), мийка, холодильник, робочий стіл, шафи-столи, навісні шафи, полички. Технологічно доцільне одностороннє або кутове розташування кухонного обладнання.

Санітарні приміщення квартир проектують у вигляді суміщених або роздільних вузлів. Суміщений вузол: ванна (або душ), умивальник, унітаз; роздільний – ванна (ванна, умивальник, біде), унітаз.

Санітарні приміщення проектують, як правило, з штучним та природним освітленням першим чи другим світлом (через фрамуги в перегородках).

Ширина прихожої повинна бути не менше 1,4 м.

Житлові кімнати проектують з природнім освітленням через вікна, площа яких повинна бути не менше (1/8 – 1/10) площі підлоги.

Класифікація квартир за числом кімнат:

- однокімнатні– для поселення 1-2 осіб;

- двокімнатні – для поселення 2-3 осіб;

- трикімнатні – для поселення 3-4 осіб;

- чотирикімнатні – для поселення 4-5 осіб;

- п’ятикімнатні – для поселення 5-7 осіб і т. п.

В квартирах любого типу передбачають компактне розташування приміщень і зручний взаємозв’язок між ними. Найбільш вдало ця задача вирішується при дотриманні принципу функціонального зонування приміщень. При цьому квартира в цілому розділяється на дві зони:

- зона загальної кімнати з кухнею та передньою;

- зона спальних кімнат з санітарним вузлом.

Функціональне зонування квартири може здійснюватися в одному або в двох рівнях.

 

ІІ.1.3 Планувальні рішення багатоквартирних будинків

У багатоквартирних житлових будинках квартири можуть бути зв’язані одна з одною загальними комунікаційними приміщеннями або не мати таких зв’язків, бути ізольованими. Ізоляція квартир від загальних комунікацій характерна блочним домам. Вона складає їх перевагу.

Розрізняють вертикальні (сходові клітини і ліфтові шахти) та горизонтальні (коридори, галереї) комунікаційні приміщення. В залежності від складу комунікаційних приміщень розрізняють і типи житлових будинків – секційні (з вертикальними комунікаційними приміщеннями), коридорні і галерейні, в яких окремі квартири зв’язані між собою вертикальними і горизонтальними комунікаційними приміщеннями.

Секційні будинки – найбільш поширене планувальне рішення багатоквартирних будинків. Такі будинки, як правило, бувають створеними із декількох житлових секцій. Секція являє собою фрагмент будинку, створений із групи квартир, об'єднаних загальним вертикальним об'ємно-планувальним комунікаційним стволом.

Односекційні будинки баштового типу мають один вузол вертикальних комунікацій, розташований в центральній частині будинку.

Коридорні будинки є одним із типів багатоквартирних будинків, що включають вертикальні і горизонтальні комунікаційні приміщення (квартири по обидві сторони від коридору).

Галерейні будинки включають вертикальні (закриті чи відкриті) комунікаційні приміщення з відкритими горизонтальними галереями.

 

 

ІІ.2 Об’ємно-планувальні рішення громадських будівель