До заключного контролю (екзамену)

 

1. Зміна завдань управління підприємством. Зміст завдань управління організаціями в перехідний до ринку умовах господарювання.

2. Концепція підприємства як „відкритої системи”. Порівняльна характеристика „закритого” і „відкритого” типу організації.

3. Розмаїття підприємств.

4. Необхідність формування стратегічного мислення менеджерів.

5. Поточне планування та бюджетування. Зміст бюджетування, сфери застосування, позитивні якості й обмеження цього методу.

6. Довгострокове планування. Основні підходи до планування: підприємницький, адаптивний, плановий.

7. Прогнозування як основа довгострокового планування.

8. Стратегічне планування. Загальні риси і відмінності довгострокового і стратегічного планування.

9. Фундаментальні елементи стратегічного планування.

10. Концепція стратегічного управління. Необхідність переходу підприємств до стратегічного управління.

11. Типи існуючих підходів до стратегічного управління.

12. Елементи стратегічного управління, які застосовуються на підприємствах України. Переваги й обмеження стратегічного управління в Україні та на зарубіжних підприємствах.

13. Необхідність формування стратегічного мислення менеджерів. Роль стратегічного мислення у формуванні стратегічного рівня підприємств.

14. Основні підходи до розуміння середовища організації. Мета та функції стратегічного аналізу. Ієрархічна та неієрархічна моделі середовищ.

15. Сутність та основні характеристики середовища організації.

16. Зовнішнє середовище організації. Фактори зовнішнього середовища та їх класифікація. Характеристика зовнішнього середовища.

17. Проміжне середовище організації. Модель „галузевої конкуренції” за М. Портером.

18. Характеристика основних елементів проміжного середовища підприємства.

19. Внутрішнє середовище організації. Аналіз внутрішнього середовища підприємства.

20. Аналіз „стратегічного рівня” підприємства.

21. Сутність та зміст поняття „конкурентоспроможність”. Ключові фактори успіху. Аспекти конкурентоспроможності.

22. Конкурентоспроможність продукту. Визначення критеріїв конкурентоспроможності товару. Оцінка конкурентоспроможності товару.

23. Визначення конкурентоспроможності підприємства. Конкурентний статус підприємства. Фактори та показники, які визначають конкурентоспроможність підприємства.

24. Визначення „стратегічної групи конкурентів”. Застосування „карти стратегічних груп” в аналізі середовища підприємства.

25. Складання стратегічного балансу та сутність SWOT – аналізу. Основні етапи застосування SWOT – аналізу.

26. Загальні характеристики сильних та слабих сторін, що використовуються в SWOT – аналізі. Матриця SWOT – аналізу.

27. Прогнозування в системі стратегічного управління. Функції прогнозування в системі стратегічного управління.

28. Основні методи прогнозування у стратегічному управлінні.

29. Розробка сценаріїв розвитку подій. Методи розробки сценаріїв.

30. Стратегічне управління як реалізація цільового підходу.

31. Форми реалізації цільового управління: „управління за цілями”, „управління за результатами”.

32. Роль, значення, сутність і місце мети у стратегічному управлінні.

33. Основні принципи та форми стратегічного управління. Особливості механізму стратегічного управління.

34. Роль, значення, сутність та місце мети у стратегічному управлінні. Функції цілей. Фактори, що визначають мету в управлінні.

35. Етапи визначення мети в управлінні. Вимоги до цілей.

36. Місія як генеральна мета підприємства. Сутність місії організації та її роль в управлінському процесі.

37. База для розробки „місії”. Правила вибору місії підприємства.

38. Класифікація цілей підприємства. Стратегічні цілі та їх характеристика

39. „Дерево цілей” підприємства. Правила та вимоги до побудови „дерева цілей”. Методи побудови „дерева цілей”.

40. Сутність поняття „стратегія”. Фактори, що впливають на зміст стратегії.

41. Стратегічний набір підприємства. Визначення „стратегічного набору” підприємства. Вимоги до „стратегічного набору”.

42. Загальні та загальноконкурентні стратегії. Класифікація загальних стратегій. Фактори, що впливають на визначення загальної стратегії.

43. Характеристики загальноконкурентних стратегій за М. Портером.

44. Продуктово-товарні стратегії та їх характеристика. Критерії вибору продуктових стратегій.

45. Сутність поняття „портфель” підприємства. Методи „портфельного” аналізу та їх характеристика.

46. Ресурсні стратегії та їх характеристика. Моделі та методи розробки ресурсних стратегій.

47. Функціональні стратегії та їх характеристика. Характеристика моделей і методів розробки основних функціональних стратегій управління.

48. Основні підходи до формування стратегії.

49. Мета та принципи стратегічного планування. Методи розробки стратегій підприємства.

50. Мета стратегічного планування. Етапи стратегічного планування. Принципи стратегічного планування.

51. Бар’єри стратегічного планування та їх характеристика.

52. Моделі стратегічного планування та їх характеристика. Критичний аналіз підходів.

53. Зміст і структура стратегічного плану. Характерні риси стратегічного плану.

54. Стратегічний план як інструмент реалізації стратегій різного типу. Структура стратегічного плану.

55. Стратегічні проекти та програми. Класифікація стратегічних програм.

56. Стратегічний проект як інструмент реалізації стратегії.

57. Система стратегічних, поточних та оперативних планів.

58. Підсистеми забезпечення стратегічного управління.

59. Організаційне забезпечення стратегічного управління.

60. Визначення організаційної структури управління. Взаємозв’язок категорій „Стратегія – структура”.

61. Характеристика ОСУ стратегічного типу.

62. Формування ОСУ стратегічного типу. Характеристика ОСУ залежно від етапів „життєвого циклу” підприємства.

63. Етапи формування ОСУ стратегічного типу та їх характеристика.

64. Аналіз факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, що впливають на ОСУ.

65. Фінансово-економічні аспекти реалізації стратегічних планів і програм. Їх сутність та роль у стратегічному управлінні.

66. Соціально-психологічне забезпечення процесів стратегічного управління.

67. Організаційна культура та стиль керівництва в системі стратегічного управління.

68. Управління змінами в організації. Опір змінам. Методи впровадження організаційних змін.

69. Система мотивації в стратегічному управлінні. Роль мотивації у формуванні „стратегічної поведінки”.

70. Змістовні і процесуальні теорії мотивації та їх використання в стратегічному управлінні. Головні мотиватори і регулятори мотивації.

71. Інформаційно-аналітичне забезпечення стратегічного управління.

72. Сутність стратегічної інформації. База стратегічних даних (БСД). Джерела стратегічної інформації і методи її одержання.

73. Інформаційна система стратегічного управління. Основні типи ІУС. Централізований та децентралізований підходи до ІУС.

74. Сутність стратегічного контролю. Основні етапи стратегічного контролю.

Тести

 

1. Стратегічно орієнтоване підприємство – це:

а) підприємство, де стратегічне мислення керівників є основою для визначення орієнтирів діяльності:

б) мінімальна господарська одиниця, для якої може бути розроблено самостійну стратегію;

в) підприємство, яке обслуговує ринки.

 

2. При управлінні „від досягнутого” застосовуються елементи аналізу та контролю:

а) тільки внутрішніх факторів;

б) тільки зовнішніх факторів;

в) внутрішніх і зовнішніх факторів, які впливають на діяльність підприємства.

 

3. Стратегічне управління базується на розумінні майбутнього як:

а) незмінного минулого;

б) екстрапольованого минулого;

в) визначеного у стратегічних рішеннях;

г) немає правильної відповіді.

 

4. Стратегічне планування виникло як відповідь на:

а) необхідність зміни організаційних структур управління;

б) недоліки довгострокового планування;

в) насичення ринку;

г) підвищення рівня конкуренції;

д) зростання кризових явищ в окремих галузях.

 

5. На відміну від довгострокового стратегічне планування широко використовує такі методи:

а) побудову сценаріїв;

б) „портфельний аналіз”;

в) ситуаційний аналіз;

г) екстраполяційне прогнозування;

д) систему „нормативних” прогнозів.

 

6. „Стратегічне мислення” – це:

а) мислення, властиве всім керівникам організацій;

б) мислення, що орієнтоване на визначення цілей організації і способів їх досягнення;

в) мислення, що є іншим визначенням економічного мислення.

 

7. Стратегічне управління базується на:

а) концепції підприємства як „відкритої системи”;

б) концепції підприємства як „закритої системи”;

в) концепції підприємства як „соціотехнічної системи”.

 

8. Стратегічно орієнтоване підприємство – це підприємство, де:

а) застосовується раціональний процес стратегічного планування;

б) стратегічне мислення є основною, принциповою установкою в діяльності персоналу підприємства, насамперед вищого керівництва;

в) існує (формується) система стратегічного управління;

г) поточна, повсякденна діяльність підпорядкована досягненню стратегічних орієнтирів.

 

9. „Стратегічний рівень” підприємства визначається:

а) рівнем знань про ринок, галузь, конкурентів, технології і т. ін.;

б) наявністю обґрунтованої і структурованої системи цілей;

в) обґрунтованим, цільовим розподілом ресурсів;

г) встановленими відповідальністю і термінами проведення стратегічних дій;

д) наявністю ефективних методик формування стратегій;

е) здатністю здійснювати організаційний розвиток.

 

10. Розташуйте за порядком основні етапи процесу стратегічного управління підприємством:

а) діагноз сильних та слабких сторін діяльності підприємства;

б) концепція (підприємства, управління);

в) розробка системи цілей;

г) стратегічний контроль;

д) аналіз (ретроспективний, зовнішнього та внутрішнього середовища);

е) розробка „стратегічного набору”;

є) розробка системи стратегічних планів проектів та програм;

ж) прогноз тенденцій зовнішнього та внутрішнього середовища;

з) формування системи забезпечення виконання планів, формування системи стратегічного управління.

 

11. Автором „екологічної моделі” зовнішнього середовища підприємства є:

а) П. Лоуренс;

б) Г. Олдріч;

в) М. Портер.

 

15. До складових „класичної” моделі „галузевої конкуренції” М. Портера не входять:

а) конкуренти;

б) споживачі;

в) організації-регулятори;

г) товари-замінники;

д) немає правильної відповіді.

 

16. Автором „галузевої моделі” середовища організації є:

а) М. Портер;

б) Дж. Гелбрейт;

в) Г. Олдріч.

 

17. Аналіз споживачів (попиту) здійснюється за такими основними параметрами:

а) наявність багатих споживачів та їх роль;

б) кількість і концентрація споживачів;

в) еластичність попиту за ціною;

г) характер споживання і „витрати конверсії”;

д) мотивація придбання.

 

18. Аналіз постачальників) здійснюється за такими параметрами:

а) важливість ресурсів, що постачаються для галузі;

б) кількість і концентрація постачальників;

в) диференціація продуктів, що постачаються;

г) еластичність ресурсів за ціною, рівень якості;

д) інтеграція постачальників „уперед”;

е) кількість укладених договорів.

 

19. При аналізі зовнішнього середовища розвиток ринку оцінюється за такими параметрами:

а) загальна кон’юнктура ринку;

б) обсяг і темпи зростання (скорочення) ринку;

в) обсяг і темпи зростання (скорочення) сегментів (щодо інтересів фірми);

г) рівень цін;

д) перспективи появи нових ринків/сегментів.

 

20. Стратегічна група конкурентів – це:

а) певна кількість підприємств, що функціонують в одній галузі;

б) певна кількість підприємств, що займають близькі позиції на ринку та конкурують між собою на основі одних і тих самих конкурентних переваг та однаковими методами;

в) певна кількість підприємств, що мають однаковий профіль.

 

21. Конкурентоспроможність продукції – це:

а) ступень її відповідності на певний момент вимогам споживачів;

б) ступінь її відповідності вимогам споживачів;

в) перелік характеристик продукції;

г) немає правильної відповіді.

 

22. При побудові „карти стратегічних груп” розміри кола повинні відображати:

а) розміри даного підприємства;

б) частку ринку, що обслуговується окремим підприємством;

в) частку ринку, що обслуговується окремою стратегічною групою.

 

23. Які з наведених умов визначають вибір стратегії „лідирування на основі зниження витрат”:

а) наявність унікальних якостей продукту;

б) масовий тип виробництва продукції;

в) чутливість обсягу продажу до рівня ціни на продукт;

г) орієнтація на певну групу споживачів;

д) особливості сегмента ринку даної продукції.

 

24. Розрізняють такі види загально конкурентних стратегій:

а) стратегія зростання;

б) стратегія контролю над витратами;

в) стратегія стабілізації;

г) стратегія фокусування;

д) комбінована стратегія;

е) стратегія диференціації.

 

25. Основними методами прогнозування, що використовуються в стратегічному управлінні, є:

а) методи екстраполяції;

б) експертні методи;

в) методи декомпозиції;

г) методи моделювання.

 

26. „Стратегія формування середовища” розробляється як спосіб впливу на:

а) залежні від діяльності підприємства фактори;

б) незалежні від діяльності підприємства фактори;

в) темпи розвитку підприємства.

 

27. Основними методами розробки сценаріїв, що використовуються в стратегічному управлінні, є:

а) метод системи діаграм;

б) метод посилань;

в) метод критичних полів;

г) метод „заголовків газет”;

д) матриця перехресного впливу подій.

 

28. Основними елементами матриці SWOT – аналізу є:

а) „можливості”;

б) „сильні сторони”;

в) „загрози”;

г) „слабкі сторони”.

 

29. Вкажіть порядок етапів проведення аналізу SWOT:

а) формування (уточнення) стратегії для кожної СЗГ;

б) аналіз критичних внутрішніх і зовнішніх факторів;

в) оцінка зовнішніх факторів і ймовірності їх впливу;

г) оцінка внутрішніх факторів і ймовірності їх впливу;

д) розробка рекомендацій, що підсилюють переваги і пом’якшують (усувають) недоліки по кожному з внутрішніх факторів;

е) хто ми? які наші конкурентні переваги (недоліки)?;

є) прогнозування тенденцій змін по кожному із зовнішніх факторів;

ж) якими ми хочемо / можемо бути?

 

30. Засновником концепції МВО був:

а) Г. Мінцберг;

б) П. Друкер;

в) М. Портер.

 

31. Дж. Моррісей вважав, що цільове управління – це:

а) метод розробки специфічних планів для досягнення поставлених цілей;

б) сукупність методів, що використовуються при управлінні програмами;

в) сукупність методів, які визначають цілі (або бажані результати робіт), формування програм їх досягнення та чіткої оцінки параметрів робіт шляхом вимірювання конкретних результатів за етапами досягнення поставлених цілей;

г) методи розподілу ресурсів на кожному рівні управління для досягнення поставлених цілей.

 

32. Основними принципами стратегічного управління є:

а) цілеспрямованість;

б) системний, комплексний підхід у розробці стратегій;

в) стандартність;

г) використання майбутньої невизначеності як стратегічних можливостей;

д) гнучка адекватність систем стратегічного управління зміні умов функціонування організацій;

е) результативність та ефективність.

 

33. Принципами програмно-цільового методу управління є:

а) цільова спрямованість на вирішення певної проблеми на кожному з етапів розвитку системи;

б) комплексність у розробці та реалізації обраної для вирішення проблеми;

в) безперервність і спадковість рішень, що приймаються на різних рівнях управління;

г) багатоваріантність розробок, що дозволяє обрати найбільш раціональний шлях керованого розвитку певного процесу (явища).

 

34. Вкажіть порядок етапів процесу управління „за цілями” (МВО):

а) коригуючи заходи;

б) планування дій;

в) перевірка та оцінка роботи;

г) визначення цілей.

 

35. Які показники найчастіше використовуються для характеристик стратегічних цілей компанії:

а) обсяг продажу;

б) прибуток;

в) рівень дивідендів;

г) строк окупності;

д) рівень продуктивності праці?

 

36. Методами побудови „дерева цілей” є:

а) метод дезагрегації;

б) метод „забезпечення необхідних умов”;

в) метод редукції.

 

37. „Стратегічний фокус” – це:

а) пріоритетний напрямок розвитку підприємства;

б) метод варіантних розрахунків з урахуванням обмежень;

в) метод побудови структури організації.

 

38. „Стратегічна прогалина” характеризує:

а) різницю між необхідними для розвитку параметрами і можливими результатами, які можуть бути досягнуті при збереженні сформованих тенденцій ринків, що обслуговуються, у діяльності підприємства;

б) інтервальні значення в параметрах виробленої продукції;

в) різницю в розумінні тенденцій розвитку підприємства керівниками й акціонерами.

 

39. „Стратегія інтегрованого зростання” передбачає:

а) інтеграцію з усіма учасниками ринкових операцій;

б) „зворотну” вертикальну інтеграцію з постачальниками;

в) вертикальну інтеграцію „вперед” зі споживачами;

г) створення (приєднання) нових складальних виробництв.

 

40. „Стратегія скорочення діяльності” фірми включає такі складові:

а) скорочення витрат різних типів на основі скорочення / припинення випуску прибуткових товарів;

б) „відсікання зайвого”, тобто припинення і продаж якого-небудь виробничого підрозділу;

в) „збирання врожаю”;

г) ліквідація.

 

41. Бар’єрами стратегічного планування є:

а) негативний досвід планування;

б) нерозвинутість методів використання стратегічного планування в специфічних умовах;

в) невизначеність майбутнього;

г) розробка альтернативних планів;

д) середовище функціонування організації;

е) опір змінам.

 

42. До методів установлення стратегій (за С. Сінком) належать:

а) формулювання „за натхненням”;

б) здорового глузду;

в) делегування;

г) компроміс;

д) розрахунки та планування.

 

43. Головними перевагами стратегічного планування є:

а) зв’язок поточних рішень з майбутніми результатами;

б) орієнтація на пошук альтернативних варіантів досягнення цілей;

в) свідома підготовка майбутнього і до майбутнього;

г) розподіл відповідальності не лише між напрямками діяльності, а й між поточною та майбутньою діяльністю.

 

44. Стратегічний план відіграє таку роль у діяльності організації:

а) задає напрямок діяльності;

б) стимулює координацію різних напрямків діяльності;

в) дозволяє виявити СЗГ;

г) визначає альтернативні дії;

д) створює основу для розподілу ресурсів;

е) забезпечує досягнення запланованих результатів.

 

45. Розділами стратегічного плану є:

а) план диверсифікації;

б) план поглинання та злиття;

в) план по персоналу;

г) план маркетингу;

д) план по фінансах;

е) план досліджень.

 

 

46. Стратегічний план має бути:

а) визначеним за термінами, зорієнтованим у майбутнє;

б) визначеним за витратами;

в) незмінним;

г) гнучким, що реагує на зміни в середовищі;

д) чітким, ясним, легким для сприймання.

 

47. У стратегічному управлінні організаційні структури управління повинні відповідати такій основній вимозі:

а) стабільності;

б) ієрархічності;

в) поділу праці;

г) орієнтації на виявлення проблем і прийняття нових рішень.

 

48. Конкурентна реакція організації найбільшою мірою реалізується в межах:

а) матричної структури;

б) дивізіональної структури;

в) функціональної структури.

 

49. Г. Мінцберг виділив такі структурні конфігурації ОСУ (типи структур):

а) „ідеальна бюрократія”;

б) органічна структура;

в) проста структура;

г) машинна бюрократія;

д) механістична структура;

е) професійна бюрократія;

є) адхократія.

 

50. Позначте правильну послідовність основних етапів еволюції ОСУ:

а) удосконалення лінійно-функціональної ОСУ;

б) перехід до стратегічних ОСУ;

в) класичні ОСУ.

 

51. Фінансово-економічне забезпечення (ФЕЗ) стратегічного управління підприємством – це:

а) сукупність структурних і динамічних характеристик економічних взаємовідносин усередині та поза межами діяльності організації;

б) проведення фінансової політики держави, фінансове планування, координація фінансових ресурсів, розробка та виконання бюджету, управління боргами;

в) інститут, що сприяє кредитуванню товарів, розробці системи інновацій, вирішенню соціальних проблем.

 

52. Власними джерелами фінансування заходів щодо стратегічного розвитку підприємства є:

а) лізинг;

б) амортизація;

в) облігації;

г) прибуток;

д) перерозподіл майна.

 

53. Щодо ризику виділяють такі типи організаційної культури:

а) еволюційна та підприємницька;

б) культура „якості”, „творення”, „продуктивності”, „підтримки”;

в) консервативна та адаптивна.

 

54. Залежно від основного важеля впливу виділяють такі типи організаційної культури:

а) органічна;

б) підприємницька;

в) бюрократична;

г) партисипативна;

д) неорганічна;

е) професійно-інноваційна.

 

55. Методами подолання опору змінам є:

а) залучення до участі;

б) навчання і комунікабельність;

в) примус;

г) переговори;

д) кооптація;

е) маніпуляція;

є) „аналіз поля сил”.

 

56. Ефективність соціально-психологічного супроводу стратегічного управління виявляється в:

а) розумінні персоналом стратегічної орієнтації підприємства;

б) готовності працівників здійснювати перетворення;

в) участі в запропонованих стратегічними планами діях;

г) пристосуванні до нових норм;

д) участі в пошуках нових шляхів і мір розвитку.

 

57. Сутність стратегічного контролю полягає в:

а) спостереженні та оцінці процесу стратегічного управління;

б) забезпеченні правильного виконання поточних та стратегічних планів організації;

в) забезпеченні вчасного виконання стратегічних планів організації.

 

58. Головна мета контролю полягає в:

а) сприянні зближенню фактичних і необхідних результатів виконуваних робіт;

б) забезпеченні необхідного рівня мотивації персоналу;

в) налагодженні зв’язків з бізнес-процесами в організації;

г) встановленні реальних параметрів і планових показників.

 

59. Стратегічний контроль як вид управлінської діяльності повинен:

а) адекватно відбивати досягнення параметрів щодо встановлених цілей і стратегій;

б) бути безперервним, регулярним, невідворотним;

в) бути зручним для контролюючих;

г) бути зрозумілим для контрольованих;

д) бути гнучким і своєчасним;

е) мати плановий характер.

 

60. Головне призначення ІУС полягає в:

а) поданні необхідної інформації керівникам у необхідний термін;

б) забезпеченні безперебійної діяльності організації;

в) попередженні банкрутства;

г) автоматизації процесів бухгалтерського обліку;

д) автоматизації процесів управлінського обліку.

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Законодавча база

1. Закон України „Про підприємництво” від 07.02.92 № 698.

2. Закон України „Про господарські товариства” від 19.09.91 № 1576.

3. Закон України „Про власність” від 07.02.91 № 697.

4. Про внесення змін до Закону України „Про банкрутство” від 30.06.99 № 784-ХІУ.

5. Закон України „Про оренду державного майна” від 10.04.92 № 2269.

6. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 № 283.

 

Основна література

 

1. Ансофф И. Стратегическое управление. – М.: Экономика, 2008.

2. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия. – С.-Пб.: Питер, 2006.

3. Баркер Дж. Парадигмы мышления: Как увидеть новое и преуспеть в меняющемся мире / Джоэл Баркер; Пер. с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. – 187 с.

4. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. – К.: Наукова думка, 1995.

5. Блей Р., Моутон Д. Научное управления, - К.: Наукова думка, 1990.

6. Боумэн Клифф. Основы стратегического менеджмента / Пер. с англ. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997.

7. Василенко В.О., Ткаченко Т.І. Стратегічне управління підприємством. Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, виправл. І доп. За ред.. Василенка В.О. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 400 с.

8. Винокуров В.А. Организация стратегического управления на предприятии. – М.: Центр экономики маркетинга, 1996.

9. Виханский О.С. Стратегическое управление: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Экономистъ, 2003. – 296 с.: ил.

10. Грант Р.М. Современный стратегический анализ. 5-е изд. / Пер. с англ. под ред. В.Н. Фунтова. – СПб.: Питер, 2008. – 560 с.: ил.

11. Дафт Р. Менеджмент. 6-е изд. / Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2006. – 864 с.: ил.

12. Забелин П.В., Мойсеева Н.К. Основы стратегического управления: Учеб. пособие.- М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 1997. – 195 с.

13. Йоффе Д., Квэк М. Дзюдо стратегия. Как сделать силу конкурентов своим преимуществом. – СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2005. – 176 с.

14. Минцберг Г., Альстрэнд Б., Лэмпел Дж. Школы стратегии / Пер. с англ. Под ред. Ю.Н. Каптуревского. – СПб.: «Питер», 2001. – 336 с.

15. Нємцов В.Д., Довгань Л.Е. стратегічний менеджмент: Навч. посібник. – К,, 2002. – 560 с.

16. Патрик Т. Стратегические игры / Пер. с англ. – Днепропетровск: Баланс-Клуб, 2003. – 264 с.

17. Портер М. Стратегія конкуренції / Пер. с англ.. – К.: Основи, 1998.

18. Прескотт Джон Е., Миллер Стивен Х. Конкурентная разведка: Уроки из окопов. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. – 336 с.

19. Райс Э., Траут Дж. Позиционирование: битва за узнаваемость / Пер. с англ. – СПб: Питер, 2001. – 256 с.: ил.

20. Ребрик С. Менеджмент: Уроки Тома Питерса и других гуру бизнеса / Сергей Ребрик, 2-е изд. – М.: Эксмо, 2007. – 160 с.: ил.

21. Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент. Искусство разработки и реализации стратеги: Учебник для вузов / Пер. с англ.. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 576 с.

22. Шершньова З.Є. Об орська С.В., Ратушний Ю.М. Стратегічне управління: Навчально-методичний посібник для самост. Вивч. Диск. – К.: КНЕУ, 2001. – 232 с.

23. Шершньова З.Е., Оборська С.В. Стратегічне управління: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 384 с.

24. Фатхутдинов Ф.А. Стратегический менеджмент. – М.: Интел – Синтез, 1997.

Додаткова література

1. Карлофф Б. Деловая стратегия. – М.: Экономика, 2007.

2. Котлер Ф. Менеджмент. Маркетинг. – С.-Пб.: Питер, 2008.

3. Моден Я. „Тоёта” методы эффективного управления. – М.: Экономика, 1998.

4. Пилдич Д. Путь к покупателю. – М.: Прогресс, 1991.

5. Стрелин А., Тулин В. Стратегическое планирование в промышленных корпорпциях США. – М.: Наука, 1990.

6. Твисс Б. Управление научно-техническими нововведениями. – М.: Прогресс, 1990.

7. Тичи Н., Девана Н. Лидеры реорганизации. – М.: Экономика, 1990.

8. Форд Г. Моя жизнь, мои достижения. – М.: Финансы, 1990.

9. Хейне П. Экономический образ мышления. – М.: Дело, 1991.

10. Хант Ч., Зартарьян В. Разведка на службе предприятия. – К.: Укрсервис, 1992.

11. Эдхард Л. Благосостояние для всех. – М.: Прогресс, 1991.

12. Якокка Ли. Карьера менеджера. – М.: Прогресс, 1990.

13. Белошапка В.А., Загорий Г.В. стратегическое управление: принципи и международная практика. – Учебник. – К: Абсолют – В. 1998.

14. Вовчак А.В. Маркетинговый менеджмент: Підручник. – К.: КНЕУ, 1998.

15. Казанцев А.К., Подлесных В.И., серова Л.С. Практический менеджмент в деловых играх, хозяйственных ситуаціях и тестах: Учеб. пособие. – М.: Инфра-М, 1998.

16. Маркова В.Д., Кузнєцова С.А. Стратегический менеджмент: Курс лекций. – М.: Новосибирск: Сибирское соглашение, 2001.

17. Лайм Фай, Роберт Рэнделл. Курс МВА по стратегическому менеджменту / Пер. с англ.. – М.: Альпина Паблишер, 2002, - 608с.

18. Траут Дж. Новое позицирование. – СПб: Питер, 2001. – 192 с.

19. Г. Минцберг Структура в кулаке: создание эффективной организации / Пер. с англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского. – СПб: Питер, 2001. – 512 с.

20. Джей Рос, Темплар Ричард Энциклопедия менеджера: Алгоритмы эффективной работы / Пер. с англ.. – Альпина Бизнес Букс, 2004. – 678 с.

Периодичні часописи

1. «Вопросы экономики».

2. «Економіка України».

3. «Искусство управления».

4. «Менеджмент в России и за рубежом».

5. «Менеджмент сегодня».

6. «Отдел кадров».

7. «Персонал».

8. «Проблемы теории и практики управления».

9. «Российский экономический журнал».

10. «Справочник кадровика».

11. «США: Экономика, политика, идеология».

12. «Финансовый менеджмент».

 

 

Навчальна література