Спостереження за тяжкохворими та агонуючими пацієнтами

 

ПЛАН

ВТРАТИ, СМЕРТЬ І ГОРЕ.. 1

ОСОБЛИВОСТІ ДОГЛЯДУ ЗА ТЯЖКОХВОРИМИ ТА АГОНУЮЧИМИ ПАЦІЄНТАМИ.. 4

ПАЛІАТИВНА ДОПОМОГА. ХОСПІС.. 10

ПРИНЦИПИ РЕАНІМАЦІЇ. 10

СТАДІЇ ТЕРМІНАЛЬНОГО СТАНУ. ЇХ ОСНОВНІ КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ.. 11

ПРАВИЛА ПОВОДЖЕННЯ З ТРУПОМ... 12

ЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ, ПОВ’ЯЗАНІ З УМИРАННЯМ ТА СМЕРТЮ.... 13

 

ВТРАТИ, СМЕРТЬ І ГОРЕ

Смерті завжди передує виникнення кризової ситуації. І дуже важливим є для медичної сестри вміння пояснити пацієнтові та його родині психологію кризового стану.

Криза трапляється, коли людина зустрічається з перепонами на шляху до важливої життєвої мети, яка на даний час є недосяжною, використовуючи звичайні методи вирішення проблеми. Коли не можна використати звичні методи вирішення проблем для того, щоб справитися з повсякденними турботами життя, баланс, або рівновага, особистості порушується. Людина відчуває внутрішню напругу, стурбованість, які в результаті призводять до періоду емоційного розладу.

В літературі сказано, що криза є самообмежуючою і, як правило триває від чотирьох до шести тижнів. Це становить перехідний період, який є періодом підвищеної психологічної вразливості і дає можливість для особистого росту і розвитку. Іншими словами, досвід і життя в кризі має потенціал поліпшення або погіршання емоційного здоров'я людини.

Втручання в кризу - це введення ситуаційної допомоги для людини в кризі, яку здійснює медсестра, товариш або сім'я. Воно грунтується на одній або більше запланованих діях, щоб розпочати зміну в стресовій ситуації.

Первинна мета догляду за хворим - повернути назад людину на оптимальний рівень психологічного та фізіологічного балансу в межах обмежень, які накладені кризою.

Криза має наступні чотири фази:

1. Психологічний шок. Емоційний баланс, або рівновага, індивідуума порушена. Людина знаходиться в стані оціпеніння, відчуває пустоту, тривогу і страх. Виникає відчуття нереальності того, що відбувається, з'являються думки про самовбивство.

Важко вдається зосередитись, людина часто плаче, кричить чи сміється. Для неї характерні зорові і слухові галюцинації, відчуття присутності померлого.

2. Заперечення (відчай). У цій фазі індивід не здатний зіткнутися з реальністю проблеми або ситуації, що постала перед ним. Під час цієї фази ми чуємо, що люди кажуть так: "Я не можу повірити, що це трапилося", або "Неможливо, щоб це трапилося", або ж "Це нереально". Ця фаза характеризується відчуттям гніву, вини, гострої туги, відчуттям несправедливості того, що відбувається. Людина починає уникати оточуючих, порушується пам'ять. Особливо важкі перші 6 тижнів. З часом воно замінюється смутком і відчуттям безпорадності.

3. Визнання. Ця фаза відбувається, коли індивід не може більше заперечувати реальні проблеми, що постали перед ним. Людина признається собі та іншим: "Так, це трапилося".

4. Адаптація (пристосування). Адаптація і депресія. В цей період нерідко з'являється безсоння, головний біль, порушення апетиту та інші захворювання різних органів і систем, спровокованих стресом (за пороговим збудженням). У цій стадії індивід визнає проблему або ситуацію, він розпочинає активно справлятися з нею або пристосовуватися до неї для того, щоб послабити наростання стресу та занепокоєння. Тут потрібна допомога медсестри.

Заходи щодо подолання кризи

1) Допоможіть людині отримати інтелектуальне розуміння кризової ситуації.

Деякі люди не бачать зв'язку між тим, що вони відчувають, і ситуацією. Допоможіть індивіду висловити свої почуття. Дослідіть (критично оцініть) його механізми оволодіння ситуацією. Допоможіть людині розглянути альтернативні шляхи подолання стресу. Розширте соціальний діапазон. Якщо є втрата в житті людини, було б ефективним знайти людей, які б заповнили цю порожнечу.

2) Слухайте уважно. Постарайтесь зрозуміти, що людина переживає і передати це розуміння їй.

3) Вчіть. Допоможіть людині зрозуміти, що вона відчуває, і дайте їй нові завдання, які можуть допомогти їй подолати труднощі. Іноді людині корисно розуміти, що вона переживає кризу і багато її почуттів та переживань є нормальними для будь-кого, хто переживає, долає кризу. Як особа, яка допомагає, ви можете мати певну інформацію про ситуацію, що викликає кризу. Це може бути корисним для людини. Наприклад, люди, які пережили втрату родичів, мають нахил (тенденцію) до фізичної втоми і вимагають значно більше, ніж звичайно, відпочинку і сну.

4) Вкажіть шлях до здорової поведінки. Зацікавте людину вести здоровий спосіб життя. Оскільки немає стандартів здорової поведінки, ви б могли зробити деякі судження відносно того, що є корисним для здоров'я, а що ні. Існує можливість помилки. Однак, можливість позитивних впливів вартує того, щоб, ризикуючи, зробити помилку. Можна заохотити пацієнта до здорового способу життя, підкріплюючи це позитивними прикладами.

5) Остерігайтесь безвихідної ситуації. Стережіться приймати рішення, при яких людина, ймовірно, змогла б подолати кризу, але які відвернули б її від розвитку або створили б проблеми у майбутньому. Наприклад, для того, щоб подолати біль розлуки з коханою (коханим), людина може прийняти рішення - ніколи більше не бути близькою ні з ким. Це могло б відвернути в майбутньому неспокій, але прискорило б інші проблеми - самотність та відсутність змісту життя.

6) Уникайте ярликів. Відраджуйте людей від того, щоб вони давали собі ярлик хворого. Ярлики хвороби, такі як невроз, депресія або шизофренія, можуть спонукати людину відкинути будь-які спроби і намагання подолати кризу. Резон може бути у тому, що про хворого повинні потурбуватися. Більшість криз, для того, щоб їх вирішити конструктивно, потребують активності людини, яка переживає кризу.

7) Приймайте рішення. Якщо людина приголомшена або збентежена, може виникнути короткочасна необхідність вирішувати за неї. Наприклад, після пожежі або аварії автомобіля людина може бути занадто приголомшена, щоб нормально функціонувати, тому може виникнути необхідність приймати за неї рішення.

8) Дотримуйтесь усталеного порядку (певного режиму). Якщо можливо, сприяйте тому, щоб людина перебувала в своєму звичному життєвому режимі. Це може допомогти їй подолати кризу, вийти з шоку значно швидше. Наприклад, приймати їжу три рази на день або вдягатися кожного ранку.

Медичні сестри повинні допомагати долати кризу в багатьох різних ситуаціях. На роботі ми можемо мати справу з кризами пацієнтів, родичами пацієнтів та персоналом установ. Вдома і в особистому житті ми можемо мати справу з нашими власними кризами або кризами сім'ї, родичів, друзів та сусідів. Розпізнаючи кризи та фази криз і розуміючи, як можна їх долати, ми можемо бути дієвими в тому, щоб краще розробляти для людей навички швидшого подолання розвитку кризи, які не менш важливі, ніж навички швидшого подолання самої хвороби.

Відчуття втрати - це глибоке і сильне страждання, викликане втратою близької людини. Рафаель описує емоційну реакцію на втрату як поєднання душевного болю, смутку, гніву, безпорадності, відчуття вини і розпачу.

Патологічні реакції втрати

Реакція втрати вважається патологічною, якщо вона супроводжується надмірним емоційним вибухом, надто довгим чи повністю відсутнім. Гнів - це емоційна реакція, яка відтворює неприйняття того, що відбувається.

При патологічній реакції втрати людина може годинами розповідати про померлого й обставини його смерті.

Мета втручання в кризових ситуаціях

Відновити психологічну рівновагу, допомогти пацієнтові набути контролю над собою і над ситуацією.

Принципи:

- втручання повинно бути своєчасним, активним і рішучим;

- створіть атмосферу духовної близькості, боріться з відчуженням;

- шукайте підтримки сім'ї та суспільства;

- пам'ятайте, що найбільш важкі переживання виникають у перші дні після смерті близької людини;

- не посилюйте страждань хворого;

- не затягуйте лікування, плануйте курс психотерапії на шість тижнів (одна бесіда в тиждень).

10 порад для тих, хто переживає горе:

1. Дайте вихід хвилюванням, не стримуйте почуттів, не соромтесь плакати.

2. Поговоріть про своє горе з друзями. Не приховуйте того, що сталося. Попросіть поради, але не переобтяжуйте друзів скаргами.

3. Зосередьтесь на сьогоденні. Постарайтесь не думати про нещастя, яке сталося. Дивіться в майбутнє з надією.

4. Не старайтесь вирішувати відразу всі труднощі.

5. Якщо знаєте, що робите, дійте швидко і рішуче. Дійте згідно з розробленим планом.

6. Не залишайтесь на самоті, постарайтесь зайнятись чимось іншим. Будь-яке заняття - спорт, театр, клуби - піде вам на користь.

7. Не зганяйте зла на інших. Стримуйте в собі злість і ворожість, особливо спрямовані на членів сім'ї.

8. Щоденно займайтесь фізкультурою: ходьбою, плаванням, гімнастикою.

9. Дотримуйтесь розпорядку дня. Звичний уклад життя (регулярний прийом їжі, робота в домі) приносить відчуття захищеності. Не засиджуйтесь допізна і постарайтесь перед сном не думати про своє горе.

10. Якщо потрібна допомога, зверніться до лікаря, вам також допоможуть у церкві.

Повідомлення про нещастя:

- лікар або офіцер міліції повинен повідомити родичів особисто, а не телефоном;

- розмову з родичами треба вести в окремій кімнаті;

- якщо ж необхідно повідомити телефоном, то це повинна робити досвідчена людина;

- родичам потрібно детально і зрозуміло викласти причини і обставини смерті хворого, не треба приховувати від них патологоанатомічного обстеження.