Валютна політика та її вплив на міжнародну торгівлю

Валютна політика та її вплив на міжнародну торгівлю

Під валютною політикою розуміють сукупність економічних, правових та організаційних заходів і форм, здійснюваних державними органами, центральними банківськими і фінансовими установами, міжнародними валютно-фінансовими організаціями у галузі валютних відносин.Через систему валютних відносин досягається динамічна рівновага внутрішньої економіки в системі світогосподарських зв’язків. Залежно від того, який в країні встановлений режим — фіксованих чи плаваючих курсів, застосовується різний набір економічних важелів для відновлення порушеної рівноваги.Якщо курс фіксований, потрібні зміни у внутрішній економіці з тим, щоб за існуючого валютного курсу ліквідувати зовнішній дисбаланс. Наприклад, якщо дефіцит балансу, необхідно за рахунок продажу валютних резервів скорочувати грошову масу, проводити жорстку грошово-кредитну політику доти, доки попит на національну валюту не відновиться.Якщо курс плаваючий, можлива інша крайність. Валютний курс під впливом короткотермінових (спекулятивних) чинників може призвести до переоцінки макроекономічної незбалансованості економіки, що може спричинити небажані структурні зміни.Сьогодні ні один, ні другий режими валютних курсів в чистому вигляді не існують, хоча еволюція міжнародної валютної системи в цілому йшла в напрямку від режиму фіксованих до режиму плаваючих валютних курсів.Одним з інструментів валютної політики офіційних органів є валютні інтервенції центрального банку з метою коригування динаміки валютного курсу.Валютна інтервенція — це цільові операції з купівлі-продажу іноземної валюти для обмеження динаміки курсу національної валюти певними межами підвищення або пониження.

Вплив імпортної квоти на економіку малої країни

Припустимо, що країна є імпортером зерна (рис. 1, де DD – попит на зерно в даній країні, а SD – внутрішня пропозиція зерна). За умов вільної торгівлі внутрішня ціна на зерно не відрізнятиметься від світової ціни і дорівнюватиме РW. За такої ціни вітчизняні виробники не можуть забезпечити весь попит, і обсяг імпорту складатиме М 0 = D 0 – S 0. Якщо уряд має намір обмежити обсяг імпорту і запровадити квоту в розмірі Q, то загальну пропозицій зерна на внутрішньому ринку з урахуванням імпортних надходжень можна зобразити кривою SD + Q. Тепер за світовою ціною виникає розрив між попитом і пропозицією: внаслідок кількісного обмеження імпорту залишається "непокритою" частина попиту на зерно, і це призводить до підвищення внутрішньої ціни до РD. Вищий рівень внутрішньої ціни стимулює вітчизняні виробництво зерна до S 1, але водночас попит скорочується до D 1.

Можемо тепер оцінити вплив квотування імпорту на добробут нації. Споживачі внаслі-

док підвищення ціни зазнають втрат (область а + b + с + d + е). Вітчизняним виробникам запровадження квоти дає додаткові вигоди – вони нарощують обсяги виробництва і реалізують свою продукцію за вищою ціною. Графічно розмір додаткового виграшу виробників передається областю а. Область (с + d) – то є або дохід держави, якщо ліцензії продаються, або а додатковий виграш імпортерів, якщо вони отримують ліцензії безкоштовно. За будь-яких умов цей виграш розподіляється між тими, хто видає ліцензії і тими, хто їх отримує.

Отже, внаслідок запровадження імпортної квоти виникають чисті втрати для країни в

цілому, які вимірюються площею області (b + е), тобто наслідком впливу квоти і тарифу на рівень добробуту ідентичні. Цей висновок, безперечно, буде справедливим лише за умови, коли обсяг ліцензованого імпорту є меншим за попит на імпорт на внутрішньому ринку (Q < М 0). Різниця між цими двома інструментами зовнішньоторговельної політики полягає лише в тому, що при запровадженні ввізного мита держава завжди отримує додатковий дохід, а при використанні квоти цей дохід повністю або частково може дістатися імпортерам.

Наслідки міжнародної трудової міграції для країн імміграції та еміграції

 

Вплив міграційних процесів на країни імміграції та еміграції є багатоаспектним.

Наслідки для країн імміграції

1. Країни імміграції мають суттєві вигоди від підготовки спеціалістів іншими країнами. Так, за сучасними оцінками, чиста вигода для країни, що приймає, від залучення одного "середнього" вченого-гуманітарія становить 230 тис. дол. США, вченого у галузі суспільних наук — 235 тис. дол., інженера — 253 тис. дол., лікаря — 646 тис. дол. 2. Фірми країн імміграції мають економію як за рахунок нижчої оплати праці іммігрантів, так і за рахунок того, що праця іноземних робітників дає змогу знизити загальний рівень заробітної плати. 3. Робітники-емігранти сприяють омолодженню структури трудових ресурсів країн імміграції. 4. Грошові перекази емігрантів на батьківщину сприяють розширенню реалізації товарів країн імміграції за кордоном.

Разом з тим наплив робітників з-за кордону ускладнює проблему зайнятості в країні, негативно впливає на економічне становище місцевих працівників. Поряд з економічними, виникають соціальні, культурні, правові та інші проблеми.

Рахунок поточних операцій

Підрозділи, або статті, цього розділу ПБ узагальнюють дані про зовнішньоекономічні операції, які здійснювались на умовах платежу готівкою, без відстрочування, тобто які не передбачали надання або залучення коштів у кредитній формі.

Рахунок поточних операцій складається з трьох розділів

A. Торговий баланс (експорт-імпорт товарів) та баланс послуг (містить два підрозділи: а) товари; б) послуги). Підрозділ (а) "Товари" містить статті: 1. Експорт/імпорт товарів 2. Товари для подальшої обробки 3. Ремонт товарів 4. Товари, що купуються в портах транспортними організаціями 5. Немонетарне золото

Залежно від того, як зводиться торговий, або видимий, баланс, країна може мати активне сальдо або дефіцит (пасивне сальдо).

Підрозділ (б) "Послуги" містить таку групу статей: 1. Транспортні послуги; 2. Поїздки

; 3. Послуги зв´язку;4. Будівельні послуги;5. Страхові послуги;6. Фінансові послуги;

7. Комп´ютерні та інформаційні послуги;8. Роялті та ліцензійні платежі;9. Інші ділові послуги;

10. Послуги приватним особам і послуги у сфері культури та відпочинку 11. Ін державні послуги

B. Поточні доходи - містить групу статей ПБ, в яких відображаються платежі між резидентами і нерезидентами, пов´язані з оплатою праці нерезидентів, та операції, пов´язані з доходами на інвестиції (включає прямі, портфельні та інші інвестиції).

C.Поточні трансферти (безвідплатний переказ грошей та інших активів) містить групу статей, які охоплюють трансферти органів державного управління та трансферти інших секторів.

Отже, баланс невидимої торгівлі — це чиста вартість експорту послуг за вирахуванням їх імпорту плюс надходження від інвестицій за кордоном за вирахуванням виплат за надані інвестиції плюс сальдо трансфертних платежів. Цей баланс також може зводитись або з дефіцитом, або з активним сальдо.

Баланс рахунка поточних операцій ПБ складають, підсумувавши, два баланси — торговий та баланс невидимої торгівлі.

 

Теорії платіжного балансу

Теорія автоматичного саморегулювання платіжного балансу була розроблена у ХVІІІ ст. Д. Юмом та Д. Рікардо. Згідно даної теорії платіжний баланс пасивний внаслідок відпливу золота з неї, зменшується кількість золотих грошей в обігу та знижуються ціни, що сприяє конкурентоспроможності її товарів, збільшення їх експорту і врешті-решт, активізує баланс її міжнародних розрахунків. Кейнсіанські теорії регулювання платіжного балансу. Кейнсіанці вважали, що хронічна неврівноваженість платіжного балансу не може бути автоматично скорочена за допомогою ринку, отже, потрібне активне державне регулювання різними методами. Теорія внутрішньої та зовнішньої рівноваги розроблена Р. Хородом, Т. Сцитовським, Р. Менделем та ін. Внутрішньою рівновагою вони вважали такий стан економіки, коли повна зайнятість поєднується зі стабільними цінами, а зовнішньою – тривалу рівновагу платіжного балансу. Інструментально-цільовий метод регулювання платіжного балансу розробили Дж. Мід, Я. Тінберген та ін. Він передбачає розроблення економетричних моделей регулювання платіжного балансу, умовно поділивши показники та інструменти та цілі державної економічної політики. Аналіз обмежується пошуком причинних взаємозв’язків між неврівноваженістю міжнародних розрахунків країн та змінною відповідних методів грошово-кредитного бюджетного та валютного регулювання. Теорія нормативного регулювання платіжного балансу розроблена Дж. Вільямсоном, Р. Мілером та ін. Особливість теорії – поєднання анти циклічного та антиінфляційного регулювання з регулюванням міжнародних розрахунків; дослідження проблеми інфляції та її впливу на платіжний баланс; необхідність міждержавного регулювання платіжного балансу та інфляції.
Монетаристські теорії регулювання платіжного балансу. Розглядає платіжний баланс як наслідок нерівноваги усього грошового господарства, що змінює структуру внутрішніх цін та перешкоджає встановлення рівноваги між попитом та пропозицією. Основна ідея відкритість економіки.
Теорія міждержавного регулювання платіжного балансу базується на використанні кейнсіанства, неокейнсіанства та монетаризму. Бреттон-Вудською системою було передбачено систематичне регулювання платіжного балансу країнами як з активним так із пасивним сальдом, але у різних напрямках, що передбачає вплив на внутрішній попит, рух капіталів та кредитів, а також курс національної валюти.
Ямайська валютна система відроджує принципи семетричного вирівнювання платіжного балансу країнами як з активним так із пасивним сальдом. Так МВФ розробляє макроекономічні моделі стабілізації по кварталах, які впливають на попит та пропозицію.

Теорія подібності країн

Теорія подібності країн стверджує, що, розробивши нову продукцію у відповідь на знайдену ринкову потребу на внутрішньому ринку, виробник потім звертається до ринків, котрі найподібніші до ринків його країни. Ця теорія — одна з не­багатьох новітніх теорій, яка пояснює міжнародну торгівлю переважно з боку попиту, а не пропозиції.

Недоліком теорії подібності країн є те, що коли розрив у рівнях доходів різних груп населення дуже значний, застосування її для пояснення міжнародної торгівлі є дуже обмеженим.

Переваги теорії полягають у тому, що вона пояснює торгівлю між подібними країнами.

Згідно з теорією подібності країн значна частка обсягу міжнародної торгівлі у наш час припадає на торгівлю виробами між промислово розвиненими країнами, тому що у них є подібні сегменти ринку.

 

Валютна політика та її вплив на міжнародну торгівлю

Під валютною політикою розуміють сукупність економічних, правових та організаційних заходів і форм, здійснюваних державними органами, центральними банківськими і фінансовими установами, міжнародними валютно-фінансовими організаціями у галузі валютних відносин.Через систему валютних відносин досягається динамічна рівновага внутрішньої економіки в системі світогосподарських зв’язків. Залежно від того, який в країні встановлений режим — фіксованих чи плаваючих курсів, застосовується різний набір економічних важелів для відновлення порушеної рівноваги.Якщо курс фіксований, потрібні зміни у внутрішній економіці з тим, щоб за існуючого валютного курсу ліквідувати зовнішній дисбаланс. Наприклад, якщо дефіцит балансу, необхідно за рахунок продажу валютних резервів скорочувати грошову масу, проводити жорстку грошово-кредитну політику доти, доки попит на національну валюту не відновиться.Якщо курс плаваючий, можлива інша крайність. Валютний курс під впливом короткотермінових (спекулятивних) чинників може призвести до переоцінки макроекономічної незбалансованості економіки, що може спричинити небажані структурні зміни.Сьогодні ні один, ні другий режими валютних курсів в чистому вигляді не існують, хоча еволюція міжнародної валютної системи в цілому йшла в напрямку від режиму фіксованих до режиму плаваючих валютних курсів.Одним з інструментів валютної політики офіційних органів є валютні інтервенції центрального банку з метою коригування динаміки валютного курсу.Валютна інтервенція — це цільові операції з купівлі-продажу іноземної валюти для обмеження динаміки курсу національної валюти певними межами підвищення або пониження.