Забиття м’яких тканин, перелом кісток, вивихи, ушкодження хребта і таза. Алгоритм невідкладної допомоги постраждалим

Закриті і відкриті переломи довгих трубчастих кісток - безпосередня дія удару. Надмірне згинання чи скручування кінцівки, особливо у функціонально невигідному для неї положенні.

Ознаки. Різка біль і її посилення при рухах і доторкуванні в области перелому. Скорочення і деформація кінцівок. Паталогічна рухливістьв місці перелому. Біль при нагрузці по продільній осі кінцівки. Ознаки шоку при чисельних переломах із значним зміщенням відламків. При відкритих переломах рвана рана, кровопідтік в місці перелому, часто видно відламки кістки.

Допомога

1. Провести всі протишокові заходи (див. Травматичний шок).

2. Зафіксувати кінцівку в фізіологічно вигідному положенні з допомогою стандартних шин чи підручними засобами. Необхідно фіксувати не лише місце перелому, але й суглоби, розміщені вище і нижче перелому. Шина накладається: при переломах кісток кістки - по долонній поверхні від кінців пальців до верхньої треті передпліччя; при переломах кісток передпліччя - по запільній поверхні зігнутого в ліктевому суглобі руки від пальців до верхньої треті передпліччя, а при переломах плеча - до протилежного надпліччя. У всіх випадках переломів кісток руки необхідна додаткова фіксація хусткою.

При переломах кісток стопи і нижньої третини гомілки шина накладається на нижню частину стопи і задню поверхню гомілки від кінців пальців до верхньої третини гомілки на зігнуту в гомілкостопному суглобі ногу під кутом 90*.

При переломах кісток гомілки в верхній третині і при переломах стегнової кістки фіксується гомілкостопний, колінний і тазобедровий суглоб. Фіксація проводиться з допомогою трьох шин. Переша накладається по нижній поверхні стопи, задній поверхні гомілки і бедра відкінців пальців до ягодичної складки, друга - на зовнішній поверхні ноги і тулуба від стопи до підм’язової впадини.

3. При відкритих переломах необхідно видалити з оточуючої шкіри і поверхні ранивільнолежачі неприродні речі і обробити рану.

4. Транстпортувати при переломах стегна і верхньої третини гомілки в лежачому положенні, при переломах кісток стопи і нижньої третини гомілки - в сидячому чи лежачому, в залежности від стану потерпілого і умов місцевості. Транспортувати при переломах кісток плеча і передпліччя в сидячому положенні.

Розтягнення і розриви зв’язок суглобів - надмірні навантаження на суглоб, особливо в функціонально невигідному положенні.

Ознаки. Різка біль в области суглобу. Крововилив і відтік тканин. Посилення болі при рухах в суглобі, різке обмеження рухів. На відміну від переломів і вивихів відсутня різка деформація і біль в суглобі при навантаженні по осі кінцівки. Найбільш поширені розтягнення зв’язок гомілкостопного і колінного суглобів.

Допомога

1. В перші години після травми застосувати холод на область суглобу і фіксувати його еластичним або ж марлевим бинтом. При значних степенях накласти шину (див. Переломи).

2. Дати спожити анальгін чи парамідон (1 таб.\л. - 0,3 г).

3. Транспортувати в сидячому положенні.

Вивихи - надмірні різкі рухи в суглобі, що супроводжуються скручуванням кінцівки, різкими її ривками, які ведуть до порушення правильних співвідношень суглобних кінців кісток

Ознаки. Різка біль в области суглобу. Посилення болі в суглобі при спробі руху. Обмежена або повна неможливість руху. Відтік і крововилив в області суглобу. Найббільш поширені вивихи в плечевому і тазобедровому суглобах. Часті вивихи в решті суглобів без переломів кістки (зап’ястя, лікоть, гомілка, коліно).

Допомога

Спроба виправити вивих небезпечна. Може відбутися зміщення відламів кістки при поєднанні вивиха з переломом. Надання першої допомоги, фіксування ушкодженої кінцівки, транспортування здійснюється за тими ж принципам, що й при переломах (див. Переломи).

Рани і синяки - безпосередня дія травмуючого агента.

Ознаки. Рани можуть бути різаними, колотими, рваними, скальповані. За характером пошкоджєженого суглобу розрізняють рани з артеріальною, венозною і змішаною (найбільш часто) кровотечею. Порушуючи цілісність тканин, рани можуть проникати в порожнечі (черепа, плевральну, шлункову).

При синяках пошкоджуються тільки поверхневі пласти шкіри.

При приєднанні інфекції розвивається запалення рани, що характеризується появою пульсуючих і розпираючих болей, почервонінням і відтоком шкіри навколо рани, повищенням температури тіла, приєднанням лімфадеїту (запалення лімфатичних вузлів) і лімфагонту (запалення лімффатичних судин).

Допомога

1. При кровотечі з великої судини накласти жгут чи закрутку. При пораненнях судин обличчя, шиї, живота, де неможливо накласти жгут, притиснути судину безпосередньо в ранішляхом тугої тампонади її стерильною марлею і накладення затискаючої повязки.

2. Змазати навколишню рану настоєм йоду, розчином марганцевокислого калію чи зеленки і припудрити рану порощком стрептоциду, пенецеліну чи стрептоміцину. Накласти стерильну пов’язку

3. Ввести під шкіру чи в м’язи 1500 А. Е. Протистолбнячної сиворотки (сиворотку вводити дрібними порціями згідно з інструкцією, що міститься в коробці з ампулами).

4. При появі запалення дати всередину стрептоцид (по 1 табл. - 0,3 г 4 рази в день), тетрациклін чи бноміцин (по 1 табл. 100 тис. од. 6-8 раз на добу).

5. Транспортувати в залежности від стану потерпілого. При шоці, крововтраті, проникаючих пораненях, відкритих переломах в лежачому чи сидячому положені.

Класифікація переломів

 По причині виникнення

 По тяжкості ураження

 За формою і напрямком перелому

 По цілісності шкірних покривів

 По ускладнень

 По тяжкості ураження

 Повні.

 Без зміщення (наприклад, під окістям).

 Зі зміщенням уламків.

 Неповні - тріщини і злами

 

За цілісності шкірних покривів

 Закриті - без сполучення з зовнішнім середовищем.

 Відкриті - сполучені із зовнішнім середовищем.

 

1.Перелом променевої кістки в типовому місці. У 70% випадках за механізмом травми він є розгинальних переломом.

2.Перелом хірургічної шийки плеча.

3.Оскольчатий перелом гомілки в середній третині - так званий «бамперна перелом» - широко розповсюджений вид травми, що виникає, як правило, при автодорожніх травмах.

4.Перелом медіальної і латеральної кісточок.

5.Перелом шийки стегна. Важковиліковний, але досить поширений перелом, в даний час широко поширений у літніх людей, найбільш ефективним способом лікування - установка штучного кульшового суглобу.

6.Разлічние переломи кісток черепа.

Відносні ознаки перелому

Відносні ознаки перелому

Біль - посилюється в місці перелому при імітації осьового навантаження. Наприклад, при постукуванні по п'яті різко посилиться біль при переломі гомілки.

Набряк - виникає в області пошкодження, як правило, не відразу. Несе відносно мало діагностичної інформації.

Гематома - з'являється в області перелому (частіше не відразу). Пульсуюча гематома свідчить про триваюче інтенсивному кровотечі.

Порушення функції пошкодженої кінцівки - мається на увазі неможливість навантаження на ушкоджену частину тіла і значне обмеження рухливості.

Абсолютні ознаки перелому

Неприродне положення кінцівки.

Патологічна рухливість (при не повних переломах визначається не завжди) - кінцівку рухлива в тому місці, де немає суглоба.

Крепітація (своєрідний хрускіт) - відчувається під рукою в місці перелому, іноді чути вухом. Добре чутна при натисканні фонендоскопом на місце пошкодження.

Кісткові відламки - при відкритому переломі вони можуть бути видні в рані.

 

Перша долікарська допомога:

1. Оцінити тяжкість стану постраждалого і локалізацію ушкоджень.

При наявності кровотечі - зупинити його.

2. Визначити, чи можливо переміщення потерпілого, до прибуття кваліфікованого медичного персоналу. Не рекомендується переносити або пересувати хворого при травмах хребта та множинних переломах.

3. При ізольованій травмі іммобілізувати пошкодженої ділянки, накладає шину. Шиною може служити будь-який предмет, який запобіжить руху в пошкодженій кінцівці (захоплюючи суглоби вище і нижче місця перелому).

4. При відсутності протипоказань до переміщення потерпілого транспортують у медичну установу.

 

Якщо доступ медичного персоналу утруднений або неможливий і є протипоказання до переміщення потерпілого, забезпечує по можливості повну іммобілізацію пошкоджених ділянок, після чого використовуються носилки з твердим підставою, до яких надійно фіксується потерпілий.

 

Правила іммобілізації:

При здійсненні транспортної (тимчасової) іммобілізації кінцівок людина, що здійснює її, повинен дотримуватися таких правил:

1. Фіксувати кінцівку в тому положенні, в якому вона перебуває після травми, але не намагатися вправити кістку на місце.

2. Фіксувати мінімум 2 суглоби (вище і нижче перелому). При травмі стегна і плеча фіксувати 3 суглоба.

3. При накладенні шини і наявності ран спочатку обробити рани і зупинити кровотечу.

4. У разі перелому дуже важливо своєчасне надання медичної допомоги. Вчасно надана медична допомога може врятувати життя потерпілому і запобігти розвитку серйозних ускладнень. Найчастіше небезпечні не самі переломи, а супроводжуючі їх патологічні стани, такі як травматичний шок і кровотеча.

 

 

Гострі екзогенні отруєння токсичними газами. Алгоритм огляду та надання першої медичної допомоги постраждалим.

 

Окис вуглецю (СО, чадний газ) – газ без кольору і запаху, утворюється як продукт неповного горіння всіх органічних речовин, які містять велику кількість вуглецю. Його висока концентрація визначається в пічних, вихлопних газах двигунів внутрішнього згорання, в рудниках, шахтах, коксохімічних заводах, при пожежах.

Окис вуглецю потрапляє в організм людини тільки чорез органи дихання. Концентрація 4,6-5,7 г/м3 в повітрі призводить до смертельного ураження, якщо людина дихала окисом вуглецю протягом 5-30 хвилин. У виробничих приміщеннях максимально допустимою концентрацією вважається 0,03 г/м3

Клінічні прояви отруєння залежить від гіпоксії і ураження в першу чергу ЦНС та міокарда і в цілому корелюють з рівнем НвСО в крові.

Симптоми:

1.Симптоми відсутні (у курців до 10% НвСО – це норма)

2.Незначний головний біль, слабість,

3.Головний біль, шум у вухах, слабість, оглушення.

4.Сильний головний біль, порушення зору, нудота,

блювота, можливий колаптоїдний стан.

5. Симптоми наростають, знижується артеріальний тиск, порушення дихання.

6.Розвивається коматозний стан з судомами, глибокий колапс, дихання Чейн-Стокса.

7.Глибока кома, судоми, можливі зупинка серця та дихання.

8.Наступлення клінічної смерті неминуче.

Ступеня отруєння

· легкий НвСО до 30%

· Середній НвСО до 50%

· важкий - НвСО вище 50%

 

При виході із коми у хворого можуть залишитись пізні ускладнення, пов'язані перш за все зі змінами в мозку.

При наявності коми отруєння СО треба не переплутати із отруєнням винним спиртом, снодійними засобами, травмами голови. Діагностика базується на анамнезі, оцінці оточуючих обставин, якщо є кровотеча, то характерним для цього отруєння є світло-червоне забарвлення та рідкий стан крові.

 

Невідкладна допомога

1. Винести потерпілого з приміщення, яка містить СО на свіже повітря, і цим припинити подальше поступлення токсичного газу в організм.

2. При збереження свідомості, при збудженні зробити теплу ванну, покласти грілку до ніг, Хворому забезпечити спокій.

3. Налагодити дихання 100% киснем за допомогою щільної лицевої маски (при самостійному диханні) або через інтубаційну трубку з ШВЛ (при порушеннях дихання або його відсутності). Киснева терапія продовжується до зниження рівня НвСО в крові до 10 %, а це, як правило, протягом не менше 1,5 год.

4. При концентраціях НвСО в крові вище 25-30% та неврологічних порушеннях рекомендується гіпербарична оксигенація (ГБО) при тиску 2-3 атм. протягом не менше 1 год.

4. Профілактика і лікування набряку головного мозку (діуретики, гліцерин, глюкокортикостероїди).

5. Терапія тканинної гіпоксії – цитомак, цитохром С для ін’єкцій по 4-8 мл 0,25% розчину внутрішньом’язево або крапельно внутрішньовенно. Інколи дозу можна збільшити до 12-20 мл.

6. Симптоматична терапія.

7. Слід зауважити, що вихід з коматозного стану при важких отруєннях тривалий і може закінчитися стійкими дефектами з боку ЦНС.