Українське мистецтво наприкінці хvііі – у першій половині хіх ст.

 

 

Образотворче мистецтво

Музика

Реалізм - Дмитро Левицький (1735 – 1822 рр.) «Катерина ІІ», «Дені Дідро», портрети родини графа Воронцова, князя Миколи Рєпіна, портрет Прокопія Демідова, Глафіри Алімової, Олександра Ланського, Марії Львової     - Володимир Боровиковський (1757 – 1825 рр.) «Катерина ІІ на прогулянці в Царськосільському парку», «Портрет Марії Іванівни Лопухіної», «Лізонька та Дашенька», «Портрет сестер Гагаріних», «Портрет Дмитра Трощинського», ікони для Казанського собору (Санкт-Петербург)     - Василь Тропінін (1776 – 1857 рр.) «Портрет українця», «Молодий український селянин», «Дівчина з Поділля», «Пряля»     - Капітон Павлов (1792 – 1852 рр.) «Тесляр», «Чабан», «Хлопчик з голубком», «Діти художника», «Автопортрет», портрети Д. Горленка, Б. Лизогуба     - Іван Сошенко (1807 – 1867 рр.) «Продаж сіна на Дніпрі», «Хлопці-рибалки», «Краєвид з селянами», «Портрет бабусі Михайла Чалого», «Жіночий портрет»     - Аполлон Мокрицький (1810 – 1870 рр.) «Дівчина на карнавалі», «Святий Себастіан», «Автопортрет», «Портрет дружини», «Жіночий портрет», портрети Миколи Гоголя, Євгена Гребінки     - Тарас Шевченко (1814 – 1861 рр.) «Катерина», «Пожежа в степу», «У в’язниці», «Дари в Чигирині», «Циганка-ворожка», «Селянська родина», серія офортів «Живописна Україна», ілюстрації до книги М. Польового «Історія Суворова», «Автопортрет», 130 портретів

Композитори: - Олександр Лизогуб (1790 – 1839 рр.) фортепіанна музика: ноктюрни, мазурки, романси, варіації на теми українських народних пісень; - Йосип Витвицький (1813 – 1866 рр.) «Україна» – варіації на тему української народної пісні «Зібралися всі бурлаки»; - Михайло Вербицький (1815 – 1870 рр.) «Ще не вмерла Україна», хорова, оркестрова, камерна музика, вокальні ансамблі, романси, музика до спектаклів, аранжировка народних пісень   Поет Михайло Петренко (1817 – 1862 рр.) «Дивлюсь я на небо», «Взяв би я бандуру…», «Ходить хвиля по Осколу…»   Народні співці: - Андрій Шут (1790 – 1873 рр.) – кобзар; - Остап Вересай (1803 – 1890 рр.) – кобзар; - Іван Крюковський (1815 – 1885 рр.) – кобзар     Фольклорні збірки: - Микола Цертелєв (1790 – 1869 рр.); «Досвід збирання старовинних малоросійських пісень»; - Михайло Максимович (1804 – 1873 рр.) «Малоросійські пісні», «Українські народні пісні»; - «Руська трійця» (1833 – 1837 рр.) «Русалка Дністрова»; - Амвросій Могила (1814 – 1870 рр.) «Южный русский сборник», «Народные южнорусские песни»     Музичні товариства: - Філармонічне товариство в Одесі (1842 р.); - Симфонічне товариство аматорів музики та співу в Києві (1848 р.)     Хорові колективи: - Перемишльський хор; - хор Києво-Могилянської академії; - хор Переяславської семінарії; - самодіяльні та професійні колективи в Галичині, Північній Буковині, Закарпатті

 

СЕЛЯНСЬКА РЕФОРМА НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ В СЕРЕДИНІ ХІХ ст.

 

	В складі Австрійської імперії	В складі Російської імперії
Рішення	Фердінанд І Габсбург видав закон про скасування феодальних повинностей (07.09.1848 р.)	Олександр ІІ видав Маніфест про скасування кріпацтва та «Положення про селян, звільнених від кріпосної залежності» (19.02.1861 р.)
Зміст	- особиста свобода селян; - поміщики надавали селянам земельні наділи;     - селяни викупали феодальні повинності (оброк, панщина); - держава допомагає селянам сплатити викуп (50%); - держава викуповувала в поміщиків селянські наділи; - селяни 40 років сплачували державі борг за земельні наділи; - галицькі селяни сплачували викуп у 3 рази більший, ніж чеські селяни, і в 5 разів більший, ніж німецькі селяни;   - збережено сервітут	- особиста свобода селян; - поміщики надавали селянам земельні наділи; - селяни вважалися «тимчасово зобов’язаними»: 49 років сплачували пану оброк або відробляли панщину за користування землею; - земельним наділом селяни користувалися не особисто, а колективно; - селяни отримали самоврядування: селянські громади, волості; - селянські громади несли колективну відповідальність за сплату податків (кругова порука); - селяни мають право викуповувати в поміщиків земельні наділи; - держава допомагає селянам сплатити викуп (80%);   - селяни 49 років сплачували державі борг за земельні наділи; - правобережні селяни сплачували викуп на 20% менший, ніж лівобережні селяни і отримували наділ на 18% більший, ніж лівобережні; - державні селяни отримали наділ у 2 рази більший, ніж кріпаки; - збережено сервітут
Наслідки	- селяни отримали громадські права (особисту волю, виборче право);   - малоземелля селян Þставали найманими робітниками; ß - земля стала товаром Þкапіталізація сільського господарства; - поміщицькі латифундії; - кооперативний рух (Василь Нагірний, Євген Олесницький); - модернізація сільського господарства: новітня техніка (парові двигуни, жниварки, молотарки, віялки), спеціалізація районів, технічні культури (картопля, льон, тютюн, хміль, конопля); - масова трудова еміграція (Канада, США, Бразилія, Австралія)	- селяни частково отримали громадські права (особисту волю): залишилися залежними до повного викупу землі, виконували рекрутську повинність, паспорт отримували на один рік, несли тілесні покарання різками; - малоземелля селян Þставали найманими робітниками; ß - земля стала товаром Þкапіталізація сільського господарства; - прусський шлях (поміщики) та американський шлях (заможні селяни); - кооперативний рух (М. Левитський, В. Антонович, М. Драгоманов); - модернізація сільського господарства: новітня техніка (парові двигуни, жниварки, молотарки, віялки), спеціалізація районів, технічні культури (картопля, цукровий буряк, льон, тютюн, соняшник); - трудова міграція (Північний Кавказ, Нижнє Поволжя, Середня Азія, Сибір)

ЗАВЕРШЕННЯ ПРОМИСЛОВОГО ПЕРЕВОРОТУ НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.

 

 

	В складі Австрійської імперії	В складі Російської імперії
Час	70-90-ті роки ХІХ ст.	60-80-ті роки ХІХ ст.
Особливості	- Дрогобицько-Бориславський нафтовий район; - 95% підприємств дрібні, ремісничо-кустарні, мануфактурні; - переважав іноземний капітал (німецький, австрійський, англійський, французький, бельгійський); - монополії (картелі)	- формуються індустріальні райони: Донецький вугільно-металургійний, Криворізький залізорудний, Нікопольський марганцевий; - іноземний капітал (англійський, німецький, французький, бельгійський, американський); - монополії (синдикати): «Союз рейкових фабрикантів» (1882 р.), «Союз металобудівних заводів» (1884 р.), «Союз фабрикантів рейкових скріплень» (1884 р.), Цукровий синдикат (1887 р.)
Галузі	- лісопильна (дуб, смерека, граб); - нафтова; - озокеритна; - вугільна; - солевидобувна; - хімічна (ацетон, метил, оцет); - борошномельна	- вугільна; - металургійна; - металообробна; - машинобудівельна (Харків, Катеринослав, Миколаїв, Одеса, Київ); - паровозобудування (Харків, Луганськ); - харчова (цукрова, горілчана); - борошномельна
Транспорт	залізниця (Краків – Перемишль – Львів, Чернівці – Тернопіль – Стрий)	залізниця (Балта – Одеса, Київ – Одеса, Курськ – Харків – Азов, Донбас – Криворіжжя)
Наслідки	- сировинний придаток до індустріальних районів імперії; - розорення дрібних виробників; - занепад традиційних галузей: лісопереробної, меблевої, паперової, шкіряної, текстильної, цукрової, сірникової; - безробіття; - невелика кількість міст	- індустріалізація на українських землях; - формується клас української буржуазії: Терещенки, Харитоненки, Римаренки, Симиренки (харчова), Рудченки, Іщенки, Голуб, Панченко (вугледобувна), Яськевич, Алчевський (гірничозаводська), Погуляйченко (машинобудування); - урбанізація (Київ. Харків, Катеринослав, Одеса, Херсон, Миколаїв, Луганськ, Маріуполь)

РЕФОРМИ АДМІНІСТРТИВНО-ПОЛІТИЧНОГО УПРАВЛІННЯ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ

Х років ХІХ ст.