Участь українського народу у війнах Російської імперії

 

 

Назва війни	Участь українського народу	Результати	Наслідки
Російсько-турецька війна (1806 – 1812 рр.)	частина козаків Задунайського козацького війська перейшла на бік Росії (1806 р.)	Бухарестський мир (16.05.1812 р.): Росія + Бессарабія (між Дністром і Прутом)	- утворено Дунайське козацьке військо (1806 – 1868 рр.); - Ізмаїл в складі Росії (1809 – 1856 рр.)
Вітчизняна війна 1812 р.	- консерватори – на боці Росії (В. Кочубей, І. Котляревський) – створювали загони самозахисту, партизанські загони, земське ополчення, козацькі полки (25 тис.);     - автономісти – на боці Наполеона (В. Лукашевич, В. Капніст) – окупували Західну Волинь	- не пропустили французів на Чернігівщину; - брали участь у Бородінській битві; - визволили Західну Волинь; - брали участь у битві під Лейпцигом; - дійшли до Парижу (ІІІ.1814 р.)	- ополченців повернули до селянського стану; - частина ополченців увійшла до Чорноморського козацького війська (1787 – 1860 рр.) - статус українських земель не змінився
Російсько-турецька війна (1828 – 1829 рр.)	200 козаків Задунайської Січі на чолі з кошовим Йосипом Гладким перейшли на бік Миколи І Þутворено Окреме запорозьке військо	Адріанопольський мир (02.09.1829 р.): - Росія + гирло Дунаю; - автономія Сербії, Греції, Молдавії, Валахії	утворено Азовське козацьке військо (1832 – 1865 рр.)

УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ

 

Представники	Західна Україна
Андрій Бачинський (єпископ)	ініціатор утворення «Барбареума» (1774 р.), заснував в Ужгороді греко-католицьку духовну семінарію
Іван Орлай, Юрко Венелін	видавали в Петербурзі, Харкові, Одесі, Ніжині публікації про народне життя
Іван Кутка (священик)	склав «Буквар язика руського» (1797 р.), «Катехізіс малий» (1801 р.)
Василь Довгович (священик)	видав збірник «Поеми Василя Довговича» українською, угорською, латинською мовами (1832 р.)
Олександр Духнович (священик)	видав карпаторуський буквар (1847 р.), «Істинну історію карпаторусів» (1853 р.), підручники (граматика, географія)
Михайло Левицький (митрополит)	- заснував 383 початкові школи з викладанням народною мовою, училища для священиків та вчителів (1817 р.); - брав участь у Віденському конгресі (1815 р.), був ініціатором заборони «Русалки Дністрової» (1836 р.)
Іван Могильницький (священик)	- разом з М. Левицьким утворив у Перемишлі культурно-освітню громадську організацію – «Товариство галицьких греко-католицьких священиків для поширення письмами просвіти і культури серед вірних» (1816 – 1817 рр.). Видавали збірки (християнські заповіді + правила особистої гігієни, питання сільського господарства), але їх змішану мову (галицький діалект, книжкові церковнослов’янські терміни, звороти польської мови) погано сприймали читачі; - видав «Буквар славено-руського язика» (1816 р.), підручник «Граматика язика словено-руського» (1823 р.)
Іван Снігурський (єпископ)	разом з І. Могильницьким утворив культурно-освітній гурток у Перемишлі (1817 р.), видали збірки УНТ: «Пісні польські і руські люду галицького» (Вацлав Зелинський), «Руське весілля» (Йосип Лозинський)
Маркіян Шашкевич + Іван Вагилевич + Яків Головацький (священики)	- утворили галицьке літературне угрупування – «Руська трійця» (1833 – 1837 рр.), до якого входили 20 осіб; - прагнули перетворити народну мову на літературну. І. Вагилевич переклав українською «Слово о полку Ігоревім»; - «ходили в народ»: записували народні пісні, оповіді, приказки, вислови; - підготували до друку історико-літературну збірку «Зоря» (біографія Б. Хмельницького, вірші М. Шашкевича про С. Наливайка та опришків, фольклорні твори), але цензура не пропустила її; - 1836 р. видали у Будапешті альманах «Русалка Дністрова» (фольклорні твори, власні літературні твори, переклад з чеської та сербської мов, історичні твори), але цензура конфіскувала 800 примірників із 1000 надрукованих
Представники	Наддніпрянська Україна
Григорій Кониський (архієпископ)	ймовірний автор «Історії русів» (історія Малої Росії від перших гетьманів до 1769 р.)
Василь Капніст (поет)	- утворив групу українських діячів патріотично-автономістського спрямування – Новгород-сіверський гурток (70-90-і роки ХVІІІ ст.): вивчали українську історію, етнографію, фольклор; - проводив переговори з прусським міністром Герцбергом про спільну боротьбу проти Російської імперії
Василь Каразін (вчений)	- заснував Харківський університет (1805 р.); - ініціатор утворення Міністерства народної освіти Російської імперії (1802 – 1817 рр., 1824 – 1917 рр.)
Іван Срезневський (мовознавець)	ініціатор видання журналу «Український вісник» (1816 – 1819 рр.): твори Г. Квітка-Основ’яненко, П. Гулака-Артемовського

 

ЗАГАЛЬНОРОСІЙСЬКІ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ РУХИ В НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ 20-30-х років ХІХ ст.

 

 

МАСОНИ

Назва	«Понт Евксінський»	«Три царства природи»	«Любов до істини»	«З’єднані слов’яни»	Ідеї
Роки	1817 р.	1817 р.	1818 р.	1818 – 1822 рр.	- «Увесь світ – це одна велика республіка, де всі народи – одна сім’я»; - «Свобода, Рівність, Братерство!»; - вдосконалення внутрішнього світу людини; - створення розумного суспільства без національних меж; - високоморальна поведінка – взірець для оточуючих; - ідеї слов’янської федерації
Центри	Одеса	Одеса	Полтава	Київ
Учасники	Олександр Лонжерон, Іван Котляревський, Іван Орлай	Кирило та Петро Розумовські	Василь Лукашевич, Семен Кочубей, Іван Котляревський, Григорій Тарновський	Роснишевський В., Харлинський П., Олизар П.

 

 

ß

 

«Малоросійське таємне товариство» –

перша громадсько-політична організація на українських землях

 

Роки	Учасники	Центри	Програма
1821 – 1822 рр.	Василь Лукашевич, Семен Кочубей, Іван Котляревський, Володимир Тарновський, Олександр Величко, Дмитро та Степан Алексєєви, П. Капніст	- Київ; - Полтава; - Чернігів	«Катехізис автономіста»: - піднести освітньо-культурний та політичний рівень свідомості народу; - піднести національну свідомість українського народу: пропагувати козацьке минуле, українські державницькі традиції; - пропагувати ліквідацію кріпацтва та обмеження самодержавства; - здобути незалежність України та роз’єднання її з Польщею

 

ЗАГАЛЬНОРОСІЙСЬКІ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ РУХИ В НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ 20-30-х років ХІХ ст.

 

 

ДЕКАБРИСТИ

Назва	«Союз порятунку»	«Союз благоденства»	Південне товариство	Північне товариство
Роки	1816 – 1818 рр.	1818 – 1821 рр.	1821 – 1825 рр.	1822 – 1825 рр.
Центри	Санкт-Петербург	Санкт-Петербург, Тульчин, Полтава	Тульчин, Васильків, Кам’янка, Київ	Санкт-Петербург
Учасники	Сергій та Матвій Муравйови-Апостоли, Олександр та Микита Муравйови, Сергій Трубецькой, Павло Пестель	Павло Пестель, Олександр Чернишов	Павло Пестель, Сергій Муравйов-Апостол, Михайло Бестужев-Рюмін, Сергій Волконський	Микита Муравйов, Сергій Трубецькой, Микола Тургенєв, Кіндратій Рилєєв, Іван Пущін
Програма	- кріпацтво; - конституційна монархія; - верховенство закону	- кріпацтво; - конституційна монархія; - освічення народу	«Руська Правда» П. Пестеля: - кріпацтво; - республіка (10 років – диктатура); - рівність громадян перед законом; - демократичні права і свободи; - поділ влади на три гілки; - законодавча влада – 1-палатний парламент (Народне віче); - виконавча влада – Державна дума; - унітарний устрій держави; - збереження поміщицького землеволодіння; - селянським общинам збільшити земельні угіддя; - загальне виборче право для чоловіків; - поділ усього населення на три розряди (за національною ознакою); - столиця Росії – Нижній Новгород	«Конституція» Микити Муравйова: - кріпацтво; - конституційна монархія; - рівність громадян перед законом; - демократичні права і свободи; - поділ влади на три гілки; - законодавча влада – 2-палатний парламент (Народне віче); - виконавча влада – імператор; - федеративний устрій держави; - збереження поміщицького землеволодіння; - селянам залишити лише присадибні ділянки

 

УКРАЇНСЬКИЙ ТА ПОЛЬСЬКИЙ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ РУХИ 20-30-х років ХІХ ст.

 

 

Товариство об’єднаних слов’ян

 

Роки	Учасники	Центри	Програма
1823 – 1825 рр.   ІХ.1825 р. приєдналися до Південного товариства	Андрій та Петро Борисови, Іван Сухінов, Юліан Люблінський, Іван Горбачевський, Яків Андрієвич, Микола Лісовський	Новоград-Волинський	«Катехізис»: - кріпацтво; - федерація слов’янських республік; - рівність громадян перед законом; - підготувати до революції весь народ