Звільнення від відповідальності

Оцінювачі не несуть відповідальності за виявлення аварійних характеристик стану конструкції, які неможливо побачити при натурному обстеженні, тому такі характеристики конструкцій - є припустимими. Суб’єкт оціночної діяльності вважає себе вільним від відповідальності, витрат та зобов’язань, що можуть бути висунуті третіми особами, якщо їх позови виникли в результаті неправомірного використання результатів даної роботи.

Оцінювачі не несуть відповідальності за достовірність прав власності на об'єкт оцінки Замовника або особи, якою нерухомість була представлена до огляду, у зв'язку з тим, що відповідна юридична і правова експертиза прав власності не проводилась.

Суб’єкт оціночної діяльності вважає себе вільним від відповідальності, видатків та зобов’язань, що можуть бути висунуті третіми особами, якщо їхні позови виникнуть від неправомочного використання результатів нашої роботи, якщо не буде визначено в судовому порядку, що вони є наслідком обману, халатності та навмисно невірного виконання своїх обов’язків спеціалістами Суб’єкта оціночної діяльності.

Оцінювачі не несуть відповідальності перед третіми особами, в тому числі банківськими організаціями, за будь-які наслідки, що можуть виникнути в результаті використання висновків з оцінки для визначення розміру забезпечення за кредитними договорами, неврахування ризиків та недоотримання ними прибутку (грошових коштів).

Оцінювачі не будуть з’являтися в суді чи виступати свідками іншим чином по відношенню виконаного Звіту чи оцінюваного майна, крім як на основі окремого договору з Замовником чи офіційного виклику в суд.

Додаткова робота

За договором на проведення оцінки майна та за цим Звітом Суб’єкт оціночної діяльності не зобов’язаний виконувати додаткову роботу щодо поновлення цього Звіту після офіційної передачі виконаної роботи Замовнику, якщо це не обумовлено додатковою угодою або не буде на це наступного погодження.

Інші обмежуючі умови

Суб’єкт оціночної діяльності працює у відповідності з припущенням відносно відповідального володіння й компетентного управління активами, об’єктом власності або діловими інтересами, що стосуються цього Звіту.

Вартісні результати оцінки і Звіту дійсні тільки для обумовленої мети та функції оцінки.

Вартість, висновки і прогнози, які присутні в Звіті, ґрунтуються на економічній ситуації на ринку, яка склалася на момент оцінки.

Вартісні результати, висновки і прогнози, які присутні в Звіті, представляють собою точку зору Оцінювачів та Суб’єкта оціночної діяльності.

При роботі над Звітом використовувалася фінансово-економічна інформація, отримана від посадових осіб Замовника; за достовірність отриманої інформації Суб’єкт оціночної діяльності відповідальності не несе.

Замовник зобов’язується представити Суб’єкт оціночної діяльності у всю необхідну для складання Звіту інформацію фінансово-економічного і технічного характеру, яка відноситься до оцінюваного об’єкта. У випадку не представлення Замовником якої-небудь частини інформації чи відсутності такої у нього, Суб’єкт оціночної діяльності робить застереження про ці обставини при складанні Звіту.

Замовник забезпечує особисте ознайомлення Оцінювачів з об’єктом оцінки і можливість роботи з адміністрацією і персоналом на період оцінки.

Даний Звіт не надає ніяких гарантій щодо наступного продажу об’єкту оцінки.

Процедура оцінки

Згідно Національному стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності:

- укладення договору на проведення оцінки;

- ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки;

- ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів;

- вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування;

- узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів;

- складання Звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки;

- доопрацювання (актуалізація) Звіту та висновкупро вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

ДЕФІНІЦІЇ

Об'єкти оцінки - майно та майнові права, які підлягають оцінці. Об'єкти оцінки класифікують за різними ознаками, зокрема, об'єкти оцінки в матеріальній та нематеріальній формі, у формі цілісного майнового комплексу:

1. Об'єкти оцінки у матеріальній формі - нерухоме майно (нерухомість) та рухоме майно:

· нерухоме майно (нерухомість) - земельна ділянка без поліпшень або земельна ділянка з поліпшеннями, які з нею нерозривно пов'язані, будівлі, споруди, їх частини, а також інше майно, що згідно із законодавством належить до нерухомого майна;

· рухоме майно - матеріальні об'єкти, які можуть бути переміщеними без заподіяння їм шкоди. До рухомого майна належить майно у матеріальній формі, яке не є нерухомістю.

2. Об'єкти оцінки у нематеріальній формі - об'єкти оцінки, які не існують у матеріальній формі, але дають змогу отримувати певну економічну вигоду. До об'єктів у нематеріальній формі належать фінансові інтереси (частки (паї, акції), опціони, інші цінні папери та їх похідні, векселі, дебіторська і кредиторська заборгованість тощо), а також інші майнові права.

3. Об'єкти оцінки у формі цілісного майнового комплексу (цілісний майновий комплекс) - об'єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність. Цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об'єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб'єкти господарської діяльності.

Дата оцінки – дата (число, місяць та рік), на яку проводиться оцінка майна та визначається його вартість.

Вихідні дані – документи, в яких містяться характеристики об'єкта оцінки.

Методичні підходи – загальні способи визначення вартості майна, які ґрунтуються на основних принципах оцінки.

Метод оцінки – спосіб визначення вартості об'єкта оцінки, послідовність оціночних процедур якого дає змогу реалізувати певний методичний підхід.

База оцінки – комплекс методичних підходів, методів та оціночних процедур, що відповідають певному виду вартості майна. Для визначення бази оцінки враховуються мета оцінки та умови використання її результатів.

Ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав – встановлення відповідності об'єкта оцінки наявним вихідним даним та інформації про нього.

Вартість – еквівалент цінності об'єкта оцінки, виражений у ймовірній сумі грошей.

Ринкова вартість – вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Ліквідаційна вартість – вартість, яка може бути отримана за умови продажу об'єкта оцінки у строк, що є значно коротшим від строку експозиції подібного майна, протягом якого воно може бути продане за ціною, яка дорівнює ринковій вартості.

Вартість заміщення – визначена на дату оцінки поточна вартість витрат на створення (придбання) нового об'єкта, подібного до об'єкта оцінки, який може бути йому рівноцінною заміною.

Вартість відтворення – визначена на дату оцінки поточна вартість витрат на створення (придбання) в сучасних умовах нового об'єкта, який є ідентичним об'єкту оцінки.

Залишкова вартість заміщення (відтворення) – вартість заміщення (відтворення) об'єкта оцінки за вирахуванням усіх видів зносу (для нерухомого майна - з урахуванням ринкової вартості земельної ділянки при її існуючому використанні (прав, пов'язаних із земельною ділянкою).

Інвестиційна вартість – вартість, визначена з урахуванням конкретних умов, вимог та мети інвестування в об'єкт оцінки.

Грошовий потік – сума прогнозованих або фактичних надходжень від діяльності (використання) об'єкта оцінки.

Чистий операційний дохід – прогнозована сума надходжень від використання об'єкта оцінки після вирахування усіх витрат, пов'язаних з отриманням цієї суми.

Дисконтування – визначення поточної вартості грошового потоку з урахуванням його вартості, яка прогнозується на майбутнє.

Капіталізація – визначення вартості об'єкта оцінки на підставі очікуваного доходу від його використання. Капіталізація може здійснюватися із застосуванням ставки капіталізації (пряма капіталізація) або ставки дисконту (непряма капіталізація чи дисконтування).

Ставка капіталізації – коефіцієнт, що застосовується для визначення вартості об'єкта виходячи з очікуваного доходу від його використання за умови, що дохід передбачається незмінним протягом визначеного періоду в майбутньому. Ставка капіталізації характеризує норму доходу на інвестований капітал (власний та/або позиковий) і норму його повернення.

Ставка дисконту – коефіцієнт, що застосовується для визначення поточної вартості виходячи з грошових потоків, які прогнозуються на майбутнє, за умови їх зміни протягом періодів прогнозування. Ставка дисконту характеризує норму доходу на інвестований капітал та норму його повернення в післяпрогнозний період, відповідно до якої на дату оцінки покупець може інвестувати кошти у придбання об'єкта оцінки з урахуванням компенсації всіх своїх ризиків, пов'язаних з інвестуванням.

Знос (знецінення) – втрата вартості майна порівняно з вартістю нового майна. Знос за ознаками його виникнення поділяють на фізичний, функціональний та економічний (зовнішній). Фізичний та функціональний знос може бути таким, що технічно усувається, і таким, що не усувається, або усунення його є економічно недоцільним.

Фізичний знос – знос, зумовлений частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей об'єкта оцінки.

Функціональний знос - знос, зумовлений частковою або повною втратою первісних функціональних (споживчих) характеристик об'єкта оцінки.

Економічний (зовнішній) знос – знос, зумовлений впливом соціально-економічних, екологічних та інших факторів на об'єкт оцінки.