Тема 5. Соціальне і гуманістичне значення туризму

Знати у чому полягає соціальне і гуманістичне значення туризму

Уміти самостійноздобувати знання і використовувати їх на практиці

План

1. Поняття «комунікативної культури»

2. Економічні показники розвитку туристичної галузі

3. Роль туризму у підтримці живого спілкування з людьми

 

Потужним чинником гуманізації міжнародних відносин, удосконалення інтерособистісних контактів служить і такий соціальний інститут, як туризм. Туризм відіграє винятково пріоритетну роль у формуванні «комунікативної культури», адекватної нинішньому етапу переходу до цивілізації XXI століття. «Комунікативна культура» - основний елемент концепції «нового гуманізму» - синонім культури людських взаємовідносин. Вона формується дією цілого ряду чинників. Це і зв'язки в сфері бізнесу, і політичні переговорні процеси, і культурні, освітні, інформаційні обміни, й етнічні зв'язки. Однак туризм у структурі комунікативної культури посідає особливе місце. Як підкреслювалося в Гаазькій декларації з туризму (1989 p.), сучасний туризм перетворився «на основний засіб міжособистісних зв'язків і політичних, економічних та культурних контактів, що стали необхідними внаслідок інтернаціоналізації всіх секторів життя націй».

Характеризуючи туризм як «феномен XXI сторіччя», його дослідники й експерти наводять переконливі аргументи, які підтверджують правомірність такого узагальнення. У 2002 році міжнародні подорожі здійснили 715 мільйонів чоловік. А якщо до цього додати внутрішні туристські поїздки й екскурсії, то, виявляється, що більше третини всього населення земної кулі перебуває нині в статусі туристів. Туризм сьогодні перетворився на потужну галузь суспільного виробництва. Відповідно до даних ВТО за темпами розвитку туристська індустрія вийшла на одне з перших місць серед інших галузей світової економіки. Туризм дає 12 відсотків світового валового національного продукту, його прибутки в 2002 році становили 474 млрд. доларів США. Саме туризм дав можливість багатьом країнам перебороти або ж істотно пом'якшити економічну кризу, підтягнути всі інші галузі економіки. При цьому туризм виконує винятково важливу суспільну функцію - забезпечує зайнятість населення. За експертними оцінками ВТО у світовому туризмі зайнято близько 260 млн. чоловік. В Україні, де туризм ще не досяг високого рівня, в цій сфері працює близько 1,8 млн. чоловік, використовується майже сотня спільно з суміжними професій і фахів. При цьому туристська індустрія України працює бездержавних дотацій. Після досягнення незалежності імідж України у світовому туристському товаристві став більш привабливий. Свідченням зростання її авторитету став вступ України до Всесвітньої туристської організації. Вітаючи це, генеральний секретар ВТО Франческо Франжіаллі підкреслив: «ВТО зміцнилась завдяки вступу до неї п'ятдесятимільйонної України».

Свідченням високого авторитету України у міжнародній туристській спільноті стало її обрання до складу керівного органу ВТО- Виконавчої ради. Україна зараз головує у раді країн-учасниць Співдружності Незалежних Держав по туризму. Піднесенню іміджу держави сприяло встановлення Указом Президента України від 21 вересня 1998 року Дня туризму, який щорічно широко відзначається по всій країні 27 вересня. Розширенню туристичного обміну між нашим найближчим сусідом і стратегічним партнером - Російською Федерацією сприяло і проголошення 2002 року Роком України В Росії, а 2003-го - Роком Росії в Україні. У 2002 році з 6 млн. іноземних туристів, які відвідали Україну, 46% становили росіяни.

Економічний прибуток туристської індустрії - вагомий. Водночас надмірне підкреслювання грошового критерію ефективності туризму, посилена експлуатація категорій «прибуток», «індустрія», туристський продукт», «ринкова ціна» не повинна дезавуювати соціально-гуманістичного аспекту туристської діяльності. Більше.Того, сучасна гуманітаристика, суспільствознавство в цілому як визначальну парадигму розвитку цивілізації XXI сторіччя визнає орієнтацію на «пост матеріальні» цінності. Самий термін «індустріалізм» розглядається як певний архаїзм, відгомін минулого. Дослідників «феномена туризму» дедалі частіше приваблюють культурно-освітні, моральні, духовні можливості туризму, проблема підвищення не тільки його економічної, а й соціальної ефективності.

Які мотиви примушують людину здійснювати туристські вояжі? Порівняно невелика частина туристів вирушає в поїздки заради матеріальних вигод (шоп-тури). Переважна більшість керується цілком іншими мотивами: познайомитися з культурою і звичаями інших народів і країн, побачити їхні історичні пам'ятки, доторкнутися до ціннісного світу інших людей. У цих світоглядному, пізнавальному, інформаційному аспектах туризму і полягає його гуманістична сутність. Засобами, що властиві саме туристській діяльності - екскурсії, ознайомлення з визначними пам'ятками, перебування в сім'ях, зустрічі за інтересами, професійні знайомства (соціальний туризм), відвідування святих місць і т.і., туризм сприяє розвитку самосвідомості особистості, дозволяє їй краще зрозуміти світ, усвідомити власну життєву позицію щодо соціальних подій і поводження людей, свідком яких вона є. Особливо важливо це для правильної оцінки конфліктних явищ, на які так багатий наш час. У ході туристських контактів їх учасники опановують нові «моделі мислення», удосконалюють уміння доводити персональну точку зору, аргументувати її

Зрозуміти себе, самоідентифікуватися можна тільки вдивляючись в інших, спілкуючись із ними, відчуваючи їхній «опір» або позитивну реакцію. Комунікативна культура, що реалізується засобами туризму, забезпечує входження людини у світ життєвих проблем, роботи, побуту, дозвілля інших людей, різних за своїми культурними традиціями, соціальним станом, переконаннями, життєвим досвідом.

Виконуючи інформаційно-комунікативну функцію, міжособистісне спілкування виступає важливою ланкою процесу взаєморозуміння, що, у свою чергу, забезпечує в остаточному підсумку суспільну і міжнародну солідарність. У цього погляду туризм має чимало переваг перед іншими формами людських контактів. У бізнесі, наприклад, таке поняття етики, як доброзичливість, практично відсутнє. Жорстко прагматичний характер бізнесу, закони конкурентного виживання найбільш «вертких» і «умілих» не залишає місця для співчуття, для сентиментальної чутливості взагалі. Не заперечуючи «повсякденних етичних норм» - справедливість і чесність, - теоретики бізнесу стверджують, що бізнесмен не обтяжений якимись обов'язками запобігати збитків іншого, піклуватися про інтереси конкурента. «Соціальний обов'язок бізнесмена - множити прибутки», - пише Мілтон Фрідман. Завдання бізнесу - «робити якнайбільше грошей, пристосовуючись до втілених у законах і етичних традиціях базових норм суспільства». Політика також відрізняється крайньою доцільністю, внаслідок чого Макс Вебер стверджував, що політика принципово несумісна з мораллю. Цілераціональність, прагматизм бізнесу і політики, обумовлені законами конкуренції, суперництва, правилами «гри», вимогами визначених процедур, об'єднують людей тимчасово, ситуаційно умовно, протокольно.

Людські відносини, що забезпечуються туризмом, засновуються зовсім на інших уявленнях. Вони, як правило, не запрограмовані, відкриті, у них значно більше безпосередності, людяності, тепла, сердечності.

Проблема єдності світу, суспільної солідарності - це насамперед питання про можливість злагоди серед людей. При цьому йдеться не про злагоду ідеальних, високо свідомих особистостей, а цілком конкретних людей, що живуть непростим життям, сповненим соціальних конфліктів, суспільних суперечностей, власних драматичних подій. Особлива соціальна цінність і значимість туризму як інструмента комунікативної культури саме і полягає втому, що він здатний грати миротворчу роль у ситуаціях міжнародних та інших конфліктів, бути стабілізатором цивільної злагоди, чинником добросусідства, дружби і взаєморозуміння людей

Суспільство XXI століття гостро страждає від придбаного соціального імунодефіциту - комунікативної обмеженості, браку щирого людського спілкування. Надії ідеологів «інформаційного суспільства» на те, що система масової, глобальної теле-радіокомунікації природно підсилить людську єдність, на жаль, не виправдалися. Будучи свідком радості або скорботи інших людей, особистість, яка позбавлена безпосередніх контактів із ними, не має можливості пережити спільну радість або висловити щиріше співчуття і залишається тим самим ізольованим індивідом, якщо навіть вона і підключена до системи Інтернету. Сучасна комунікативна культура гостро потребує безпосередніх діалогічних зв'язків. Діалог, що містить у собі все накопичене людством комунікативне багатство - бесіду і суперечку, конкуренцію і співробітництво, тираду й опанування - розвиває в особистості як самоповагу, так і повагу інших. Турист, як правило, - це людина «діалогічного стилю».

Тому туризм справедливо розглядається у широких верствах українського суспільства як дієвий чинник, що об'єднує націю. Він, завдяки своїй гуманістичній функції, сприяє злагоді та єдності в суспільстві.

Питання для самоконтролю

1. Що таке «комунікативна культура»

2. Як туризм впливає на економіку країн

3. Яка роль туризму в об’єднанні світу

 

Тестові питання