Види і порядок укладання угод на валютній біржі

Торгівля валютою здійснюється у формі касової або термінової валютної операції.

За касовою валютною угодою (угодою „спот”) валюта поставляється відразу, як правило, не пізніше, ніж через два робочих дні після здійснення угоди. Валюта перераховується звичайно електронною поштою. Якщо валюта перерахована невчасно, то винна сторона сплачує відсотки за прострочення. Касові валютні операції застосовуються насамперед для своєчасного одержання іноземної валюти, необхідної для здійснення зовнішньоторговельних операцій. З переходом до плаваючого валютного курсу посилився спекулятивний елемент касової торгівлі валютою.

Угода „спот” може бути як двостороння, так і багатостороння. При двосторонній торгівлі обмінюються національні валюти, що беруть участь в угоді сторін.

У міжнародній торгівлі валютою склалися певні норми і правила, які не встановлені в законодавчому або договірному порядку, але майже завжди їх дотримуються при укладенні угод.

Поряд з валютною операцією „спот” широко застосовується форвардна валютна операція. Суть форвардної валютної операції полягає в тому, що продавець бере на себе зобов’язання через певний термін передати покупцю валюту, а покупець зобов’язується прийняти її і оплатити відповідно до умов угоди.

Розрізняють два види термінових валютних угод: звичайна термінова угода і угода „своп”.

При звичайній терміновій угоді учасники завчасно встановлюють курс, за яким здійснюватимуться розрахунки в майбутньому. Він має назву термінового (форвардного) курсу. В його основі лежить курс угоди „спот”, що склався на момент укладення форвардної угоди, а також надбавки (репорт, ажіо) або знижки (депорт, дизажіо). Розмір репорту або депорту залежить не тільки від обсягу форвардних угод, а й від різниці процентних ставок за окремими валютами. Ці надбавки і називають ставками „своп”. Курс за терміновою угодою визначається як співвідношення попиту і пропозиції на валютному ринку в момент укладення угоди, різницею в процентних ставках за окремими валютами. Ці чинники не можна розглядати ізольовано. Наприклад, якщо процентні ставки за іноземною валютою значно збільшуються, то підвищується і попит на цю валюту на касовому ринку, а отже збільшується курс „своп”. Водночас знижується попит на терміновому валютному ринку, а отже і форвардний курс. У такій ситуації має місце по форвардному курсу депорт стосовно касового курсу. При плаваючих валютних курсах від характеру існуючої тенденції його напрямку (нагору або вниз) залежить як попит, так і пропозиція цієї валюти.

Використання форвардних валютних операцій вигідне для імпортерів і експортерів одержанням більш надійної основи для калькуляції угоди, тому що вже при укладанні договору, незалежно від співвідношення курсів валют на момент оплати, в обох його сторін існує впевненість в одержанні встановленої суми. Угоди здійснюються за оголошеними комерційним банком форвардними курсами з депортом або репортом до касового курсу.

Угода „своп” - це валютна операція, що укладається між банками і становить комбінацію купівлі і продажу однієї і тієї самої валюти, але в різні терміни. Певна сума валюти в межах однієї угоди купується на термін і продається на касовому ринку або навпаки. При цьому сума іноземної валюти, одержувана до встановленого терміну, збільшується (зменшується) на розмір ставки „своп” при обміні валюти з депортом (репортом). Як правило, у великих обсягах угоди „своп” укладаються між центральними банками.

Особливою формою валютних операцій виступає валютний арбіт­раж - це операції з валютами з метою одержання прибутку через використання у визначений момент часу існуючих на фінансових ринках розривів між курсами і відсотковими ставками за касовими і строковими операціями. Основний принцип валютного арбітражу - купити той чи інший фінансовий актив дешевше і продати його дорожче. Розрізняють:

ü часовий валютний арбітраж - це валютна операція з метою одержання прибутку від різниці валютних курсів у часі;

ü просторовий (локальний, валютний арбітраж:, передбачає одержання доходу за рахунок різниці курсу валют на двох різних те­риторіально віддалених ринках.

Валютні операції на біржі укладаються за такою схемою:

ü клієнт приймає рішення про купівлю або продаж іноземної валюти і вибирає учасника торгів, через якого будуть здійснюватися угоди. Таким чином, клієнт виступає в ролі продавця або покупця валюти. її продавцем або покупцем може бути як підприємство, організація, так і будь-який банк, що має ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з іноземною валютою. У зв’язку зі спекулятивним характером валютних операцій банку разом із ліцензією одночасно встановлюється ліміт на здійснення операцій з валютою;

ü укладення угоди між клієнтом і учасником торгів. Якщо учасник торгів при укладенні угод з валютою виступає від свого імені за дорученням клієнта і за його рахунок, то угода з клієнтом оформлюється за його розсудом письмово, тобто документально (письмове поручительство, факс, телекс), або усно;

ü блокування коштів клієнта для виконання угод. Оскільки учасник торгів на валютній біржі несе фінансову відповідальність за невиконання клієнтом своїх зобов'язань, він має право вимагати від нього блокування перед початком торгів всієї або частини сумиугоди, заявленої клієнтом до торгів в іноземній валюті або в гривнях;

ü формування заявки клієнта. Для купівлі (або продажу) іноземної валюти клієнт подає учаснику торгів заявку.

У цій заявці клієнт повинен зазначити валюту операції або її код, розмір угоди і запропонований валютний курс (якщо заявка „лімітована”), за яким він згоден її купити (або продати). Якщо заявка „не лімітована”, зазначається, що валюта може бути куплена (або продана) за поточним біржовим курсом.

У заявці на покупку іноземної валюти клієнт декларує мету її використання. Як правило, метою можуть бути розрахунки за такими валютними операціями:

ü купівля товарів і послуг, прав на інтелектуальну власність, розрахунки, за якими здійснюються на умовах без відстрочення платежу і не припускають залучення позичкових коштів в іноземній валюті;

ü спрямування дивідендів від інвестицій в економіку країни;

ü здійснення поточних платежів з виплати відсотків і основного боргу за залученими позичковими коштами.

Для участі в купівлі або продажу іноземної валюти перед початком торгів її учасники подають курсовому маклеру, який веде біржовий торг, попередні заявки і зведення про наявність коштів на їхніх кореспондентських рахунках в банках, що їх обслуговують. У заявках учасників торгів не робиться розбивка на операції, здійснені за свій рахунок, а також за дорученням клієнтів або уповноважених банків, що не є членами валютної біржі. Розрізняють два види попередніх заявок від учасників торгів:

ü на особисту участь у торгах;

ü на заочну участь у торгах.

У заявці учасника торгів зазначається сума купівлі або продажу іноземної валюти, а також її курс, за яким він готовий купити або продати валюту. Сума купівлі або продажу іноземної валюти зазначається в доларах США. Протягом усього біржового дня його учасники через своїх представників можуть подавати додаткові заявки, змінювати суми купівлі або продажу, а також курс раніше поданих заявок.

Попередні заявки повинні бути подані учасниками торгів не пізніше, ніж за одну годину до початку аукціону.

Біржовий торг на валютній біржі проводиться у формі аукціону, що його веде курсовий маклер. До його обов’язків також входить визначення поточного курсу іноземної валюти до вітчизняної грошової одиниці.

У якості початкового курсу, з якого починається аукціон, можуть використовуватися:

ü курс, зафіксований на попередніх торгах даної валютної біржі;

ü останній курс Міжбанківської валютної біржі;

ü офіційний курс Національного банку України.

Який із зазначених курсів брати за початковий курс - встановлює Біржова рада.

Перед початком торгу курсовий маклер повідомляє суми заявок на продаж і купівлю. Заявки на продаж становлять пропозицію, на купівлю - попит.

Обов’язок маклера полягає у встановленні балансу між попитом і пропозицією, тобто він повинен домогтися фіксингу.

Фіксинг - це стан торгів, при якому обсяг заявок на продаж іноземної валюти стає рівним обсягу заявок на її купівлю. Момент досягнення фіксингу є моментом завершення торгів (аукціону). Фіксинг характеризується певним курсом іноземної валюти до національної, що стає єдиним курсом укладення угод і здійснення розрахунків за ними на цих торгах. Фіксинг не досягається автоматично. Існують певні правила, що дають можливість його встановити.

Якщо пропозиція перевищує попит, то маклер знижує курс валюти; при перевищенні попиту над пропозицією маклер, навпаки, підвищує курс іноземної валюти щодо національної. Наприклад, обсяг купівлі перевищує обсяг продажу, що створює умови для збільшення курсу валюти. У цьому разі для досягнення фіксингу необхідно: а) зняти (зменшити) обсяг купівлі; б) збільшити обсяг продажу.

Якщо обсяг продажу перевищить обсяг купівлі, тобто курс валюти почне падати, то для досягнення фіксингу необхідно: а) зняти (зменшити) обсяг продажу; б) збільшити обсяг купівлі.

Не допускається зміна напрямку курсу іноземної валюти до національної після першої зміни початкового (стартового) курсу.

Додаткові заявки при зміні суми купівлі або продажу подаються учасниками торгів через своїх дилерів.

Використовуються такі види коригування заявок:

ü збільшення валюти на продаж;

ü збільшення обсягу купівлі валюти;

ü зменшення обсягу купівлі валюти;

ü зняття валюти з продажу.

При одночасному надходженні однієї із заявок від різних дилерів пріоритет має заявка, максимальна за розміром.

Всі операції учасників торгів з купівлі-продажу іноземної валюти щотижня реєструються на валютній біржі з висвітленням:

ü обсягів купівлі і продажу іноземної валюти (із зазначенням операцій, здійснених за свій рахунок і за доручення клієнтів);

ü обсягів продажу іноземної валюти зі спеціальних рахунків;

ü валютного курсу за укладеними угодами.

Проте слід зазначити, що згідно із законодавством країни така інформація про учасників торгів є комерційною таємницею і розголошенню не підлягає.

Після закінчення біржових торгів укладені угоди оформлюються біржовими посвідченнями, що мають силу договору. Вони виписуються в двох примірниках, підписуються курсовим маклером і учасниками торгу. Розрахунки учасників торгів за угодами, укладеними на валютній біржі, здійснюються на підставі біржових посвідчень відповідно до встановленого порядку розрахунків за біржовими операціями з іноземною валютою, яким визначаються:

ü банк, що відкриває рахунки для учасників торгів і бере участь у розрахунках;

ü терміни здійснення розрахунків за угодами;

ü відповідальність учасників торгів і валютної біржі за порушення порядку і терміну здійснення розрахунків.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

ОСНОВНА:

1. Закон України “ Про товарну біржу” від 10.12.1991 р. № 1956- ХII (зі змінами і доповненнями).
2. Закон України “ Про цінні папері та фондовий ринок” від 23.02.2006 р.

№ 3480 - IV.

1. Биржевая деятельность / Под редакцией проф.А.Г. Грязновой и др. М: Финансы и статистика, 1996. -240 с.
2. Биржевое дело: Уч. пособие / Зотов И.В., Успаленко В.И. – Харьков: Бурун Книга, 2005. – 256 с.
3. Дегтярева О.И. Биржевое дело – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000-679 с.
4. Дегтярева О.И., Кандинская О.А. Биржевое дело: Учебник для вузов. - М.: Банки и биржи. ЮНИТИ, 1999. -503 с.
5. Дудяк Р.П., Бугіль С.Я. Організація біржової діяльності: основи теорії і практикум: Навч. посібник. – Львів: „Новий світ-2000”, 2003. – 360 с.
6. Кушнір Т.Б. Економіка і організація біржової торгівлі: Навч. посібник. – Харків: Консул, 2003. – 216 с.
7. Маслеников В.В. Биржевое дело: Уч. пособие. – М.: ИНФРА-М, 2000. -304 с.
8. Резго Г.Я. Кетова И.А. Биржевое дело. – М.: ФиС, 2003. - 272 с.
9. Солодкий М.О Біржовий ринок – К.: Джерела М, 2002.-336 с.
10. Таран В.А. Играть на бирже просто?! – Спб.: Питер, 2006. - 256 с.

 

ДОДАТКОВА

1. Бердникова Т.Б. Рынок ценных бумаг и биржевое дело: Уч. пособие – М.: Инфра – М., 2000.
2. Биржевое дело / Под ред. Галанова В.А. – М.: Финансы и статистика, 2000.
3. Биржевая деятельность: Уч. пособие – Симферополь: Таврида, 2000.
4. Биржевое дело:Учебник/ Под ред. В.А. Галанова, А.И. Басова. – М.: ФиС, 2000.
5. Дмитрук Б.П. Організація біржової діяльності в агропромисловому комплексі: Навч. посібник. – К.Либідь, 2001-344 с.
6. Лофтон Т. Основы торговли фьючерсами – М.: Аналитик, ИК, 2001.
7. Маслов А. Товарні біржі на Україні в період НЕПу // Економіка України. - 1995.-№3.- С.62-66.
8. Мендрул О.Г., Павленко І.А. Фондовий ринок: Операції з ціними паперами: Навч. посібник.- К.КНЕУ, 2000.- 156 с.
9. Никитин В.И. Николаевская хлебная биржа, прошлое и настоящее. - Николаев, 1993.
10. Резго Г.Я. Кетова И.А. Биржевые товары: Уч. пособие - М.: МГУК, 2000.
11. Советская товарная биржа, 20-е годы: Док. и материалы – М.: Дело,

1992. - 343 с.

1. Товарні біржі в Україні: Аналіз діяльності, законодавче поле, перспективи розитку/ За ред. акад. УААН П.Г.Савлука, -К.:1997. -428 с.
2. Ходаківська В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: Навч. посібник. – К.: ЦУЛ, 2002.
3. Шкапова О., Кузнєцова О. Київська біржа (1865-1913 рр.)// Бізнес. –

1992.-№1.

1. www.rada.gov.ua.
2. www.fxclub.org.

 

Навчальне видання

Конспект лекцій з курсу „Біржова діяльність” (для студентів спеціальності 6.050100 „Облік і аудит”).

 

 

Автор: Юлія Олексіївна Ситник

 

Редактор: М.З. Аляб’єв

 

 

План 2007, поз. 29Л

Підп. до друку 22.02.2007 Формат 60x84 1/16 Умовн. – друк. арк. 6,7

Папір офісний Обл. вид. арк. 7,2 Тираж 150 прим.

Друк на ризографі Зам. № ________

 

61002, Харків, ХНАМГ, вул. Революції, 12

 

Сектор оперативної поліграфії ІОЦ ХНАМГ

61002, Харків, вул. Революції, 12