Особливості нюхового та смакового аналізоторів

Мета Дослідити поріг (гостроту) нюху та пороги смакової чутливості. Визначити чутливість різних ділянок язика до смакових подразників.

 

Прилади та матеріали. Набір Воячека: 4 флакони з притертими пробками, у яких містяться: 0,5% розчин оцтової кислоти – слабкий запах; етиловий спирт – запах середньої сили; водна настойка валеріани – сильний запах; нашатирний спирт – дуже сильний запах. Розчини цукру, солі, лимонної кислоти, хініну, кожний у концентрації 1,0; 0,1; 0,01; 0,001%; для цукру додатково – 2%, для хініну – 0,0001%. Усіх розчинів потрібно по 10мл. Вода, очні піпетки, скляночки або пробірки, пензлики або скляні палички.

Об’єкт дослідження Людина.

 

Питання для теоретичної підготовки Будова і функції смакового та нюхового аналізаторів. Теорії сприйняття смаку. Теорії сприйняття запаху. Чутливість нюху у людини та тварин. Адаптація та явище контрасту у смаковому та нюховому аналізаторах.

 

Завдання 1 Дослідження нюху у людини.

Відкриті флакони підносять до ноздрів досліджуваного (по черзі, відповідно номерам флаконів), пропонують зробити вдих і сказати, чи відчуває він запах та назвати його. Якщо він відчуває і розпізнае усі чотири запахи, констатують нормосомію. У віпадку несприйняття 1 або 1 та 2 запахів, візначають гіпосомію (зниження нюху) 1 або 11 ступеня. Неможливість сприймати 1, 2, 3 запахи свідчить про аносомію (відсутність нюху), тому що нашатирний спирт може сприйматися за рахунок інших нервів.

 

Завдання 2. Визначення чутливості окремих ділянок язика до різних смакових подразненнь.

На різні ділянки язика досліджуваного (кінчик, края, середня частина спинки, корінь) наносять крапельки розчинів (найбільшої концентрації) солі, хініну, лимонної кислоти та цукру.

Досліджуваний не повинен знати який розчин наносять йому на ту чи іншу ділянку язика, бо його завдання – визначити смак розчину.

Під час інтервалу між пробами, який складає 2хв, досліджуваний ретельно прополоскує рота водою.

За результатами досліду зробіть “карту” смакової рецепції язика.

 

Завдання 3. Визначення порога смакової чутливості у людини.

Досліджуваному на кінчик язика (не торкаючись його) піпеткою наносять краплю одного із розчинів, пропонують зробити ковтальний рух і визначити смак розчину. Дослідження починають з розчину мінимальної концентрації, збільшуючи її до тих пір, поки досліджуваний не визначить смак розчину. Цю концентрацію приймають за поріг даної смакової чутливості. Перед нанесенням розчину іншої речовини досліджуваний повинен прополоскати рот водою.

Результати занести у таблицю.

 

Табл.8. Визначення порогів смакової чутливості

Речовина	Концентрація розчину(%)	Смак	Поріг смакової чутливості		Речовина	Концентрація розчину(%)	Смак	Поріг смакової чутливості
Цукор	0,001			Лимонна кислота	0,001
0,01			0,01
0,1			0,1
1,0			1,0
2,0
Харчова сіль	0,001			Хінін	0,0001
0,01			0,001
0,1			0,01
1,0			0,1

 

Питання для самопідготовки та контролю

1. Який шлях збудження від нюхових рецепторів до коркового центру нюхового аналізатора?

2. Зробіть порівняльну характеристику нюхового та смакового аналізатора.

3. Яку будову має смаковий аналізатор?

4. Охарактеризуйте види смакових рецепторів.

5. Які теорії пояснюють смакову рецепцію?

6. Які теорії пояснюють нюхову рецепцію?

7. Який зв’язок між смаком та нюхом?

8. Смакові сосочки мають у своєму складі велику кількість холінестерази. До якого типу рецепторів вони відносяться – первинновідчуваючих або вторинновідчуваючих?

9. Щоб перевірити чи заряджена батарейка, електроди її полюсів прикладають до язика. На чому засновано це иізначення?

10. Якщо під час сильного хвилювання перевірити смакові відчуття, то вони будуть послаблені чи підсилені у порівнянні із спокійним станом?

 

Лабораторна робота № 20.

ВЕСТІБУЛЯРНИЙ АНАЛІЗАТОР. ФУНКЦІЇ РУХОВОГО АНАЛІЗАТОРА

Мета Дослідити статичну рівновагу, властивості рецепторів рухового аналізатора. Провести оцінку статичної та динамічної рівноваги.

 

Прилади та матеріали. Папір, олівець, секундомір, кістьовий динамометр.

 

Об’єкт дослідження Людина.

 

Питання для теоретичної підготовки Роль мозочка у координації рухів. Пропріорецепція. Будова та функції рухового аналізотора. Вісцерорецепція. Проводниковий відділ та коркові центри пропріорецептивної чутливості. Вестібулярний аппарат, його відділи.

 

Завдання 1 Дослідження функцій вестибулярного апарату.

· Досліджуваного становлять на фоні вертикальної лінії (край шафи, тощо) із зімкнутими п’ятками і носками та витягнутими вперед руками. Очі мають бути заплющені. Відмічають відхилення тулуба від вертикальної лінії (у який бік, на скільки сантиметрів).

· “ Крокуючий тест”. На підлозі на спеціальному клейончатому килимку малюють три концентричні кола діаметром 25, 50 і 100см. Кола ділять на 8 секторів по 45° кожний. Досліджуваний стає у центр кола спиною до світла і під власну лічбу робить 50 кроків на місці із заплющеними очима, високо піднімаючи ноги. Коли він зупиниться, оцінюють ступінь його повороту навколо власної осі, який у нормі не перевищує 45°. Лінейне зміщення вперед припустимо до позначки 100см.

· На підлозі проводять дві паралельні лінії на відстані 20 см одна від одної. Лінія довжиною 5м закінчується з обох боків стартово-фінішними прямокутниками 30x40см. Досліджуваному пропонують по розмічених лініях доріжки сперше з відкритими, а потом із закритими очима – вперед і назад. Відхилення не має перевищувати 15см.

Завдання 2 Властивості рухового апарату.

Досліджуваний стає перед столом, бере олівець і заплющує очі (мають бути заплющені протягом усього досліду). Досліджувач бере його руку і встановлює її у вихідне положення, яке повинно бути відображене на папері, що лежить на столі. Потім досліджувач знімає з паперу руку досліджуваного, переносить її на деяку відстань від вихідної точки, опускає, затримуючи її там на 5с, позначає це місце і в такій же спосіб повертає руку у вихідне положення. Через 10 і 60с досліджуваний мусить відтворити пасивний рух (по горизонталі), заданий досліджувачем. При цьому останній робить помітку на папері. Він же повертає руку досліджуваного к вихідне положення. Аналогічно досліджують відтворення пасивних рухів по вертикалі знизу уверх. Відхилення від заданого руху виражають у мм.

Порівняти рівень “м’язової пам’яті” у студентів групи та у залежності від часу, що минув після пасивного переміщення руки.

 

Завдання 3 Проба Ромберга(оцінка статичної координації).

Досліджуваний стоїть на одній нозі, до колінної чашечки якої доторкається п’яткою другої ноги. Очи заплющені, руки простягнуті вперед.

Звертають увагу на ступінь стійкості (нерухомо стоїть досліджуваний чи хитається), на наявність тремтіння повік та пальців. Передбачити страховку на випадок падіння!

Якщо така поза зберігаеться понад 15с (без тремтіння повік та пальців)—добра оцінка статичної координації. Якщо час меньше і тремтять повіки та пальці - статична координація незадовільна.

Якщо важко, можна позу Ромберга замінити: стати прямо, п’ятки разом, очі заплющені. У нормі мають бути ледь помітні похитування.

 

Завдання 4. Пальцево-носова проба (динамічна координація). Досліджуваний витягує праву руку вправо, потім він повинен швидко зігнути її і торкнутися кінцем вказівного пальця свого носа. Очі заплющені. Повторити лівою рукою.

 

Завдання 5. Оцінка функціонального стану рухового аналізатора (ступінь сприйняття м’язово-суглобових пропріорецептивних подразнень).

· Оцінка точності відтворення заданих рухів: згинання кінцівок під певним кутом, повторне (із заплющеними очима) відтворення малюнка на дошці (намалювати нескладний малюнок, а потім відтворити його).

· Оцінка (із заплющеними очима) зусиль, докладених до динамометра. Помилка на 10-20% порівняно з фактичною вважаеться припустимою.

 

Питання для самопідготовки та контролю

1. Яка роль вестибулярного апарата у здійснені статокінетичних рефлексів?

2. Які наслідки має порушення функцій вестибулярного апарата?

3. Який взаємозв’язок рухового аналізотора з іншими аналізаторами?

4. Що таке кінестетичні сигнали?

5. Функції мозочка та їх порушення.

6. Якщо на рецептори, що мають фонову імпульсацію, наносити слабке подразнення, то виникаючу відповідь важко виявити, так як вона буде мало відрізнятися від фона. Запропонуйте спосіб, що досволяє віділити корисний сигнал (тобто відрізнити відповідь на вплив від спонтанної імпульсації).

7. Якщо пацюків привчають знаходити шлях у лабіринті з численими поворотами, то навіть після вимкнення зору вони правильно знаходять усі повороти. Яку додаткову операцію (одну із двох можливих) потрібно зробити, щоб пацюк не зміг орієнтуватися у лабіринті?

 

 

ДОДАТКИ

Основні одиниці вимірювання

Таблиця 9. Найменування та визначення основних одиниць системи СИ

Величина	Найменування	Визначення
Довжина Маса Час Електричний струм Термодинамічна температура Сила світла Кількість речовини	метр кілограм секунди ампер   кельвін кандела моль	м кг с А   К кд моль

Таблиця 10. Найменування та визначення деяких одиниць системи СИ

Величина	Найменування	Значення	Визначення
Частота Сила Тиск Енергія Міцність Електричний заряд Різниця електричних потенціалів Електричний опір Електрична провідність Електрична ємність Світловий струм Освітленість Активність радіоактивної речовини	Герц Н’ютон Паскаль Джоуль Ват Кулон     Вольт Ом   Сіменс   Фарад Люмен Люкс   бекерель	Гц Н Па Дж Вт Кл     В Ом   См   Ф лм лк   Бк	с^-1 м•кг•с^-1 м^-1•кг•с^-1(Н •м^-2) м^2•кг•с^-2(Н •м) м^2•кг•с^-3(Дж •с^-1) с•А     м^2•кд•с^-3•А^-1(Вт •А^-1) м^2•кг•с^-3•А^-2(В •А^-1)   м^2•кг^-1•с^3•А^2(Ом^-1)   м^-2•кг^-1•с^4•А^2(Кл •В^-1) кд•ср кд•ср•м^-2(лм•м^-2)   с^-1

 

 

Таблиця11. Співвідношення між традиційними одиницями та одиницями СИ

Величина	Співвідношення
Сила	1 дин = 10^-5 Н 1кгс = 9,81 Н	1 Н = 10^5дин 1 Н = 0,102 кгс
Тиск	1 см вод.ст. = 98,1 Па 1 мм рт.ст. = 133 Па 1 атм = 101 кПа 1 бар = 100 кПа	1 Па = 0,0102 см вод.ст. 1 Па = 0,0075 мм рт.ст. 1 кПа = 0,0099 атм 1 кПа = 0,01 бар
Енергія (робота) (кількість теплоти)	1 ерг = 10^-7 Дж 1 м•кгс = 9,81 Дж 1 кал = 4,19 Дж	1 Дж = 10^7 ерг 1 Дж = 0,102 м•кгс 1 Дж = 0,239 кал
Міцність   (тепловий струм) (енергетичний метаболізм)	1 м•кгс/с = 9,81 Вт 1 л.с. = 736 Вт 1 ккал/год = 1,16 Вт 1 кДж/добу = 0,0116 Вт 1 ккал/добу = 0,0485 Вт	1 Вт = 0,102 м•кгс/с 1 Вт = 0,00136 л.с. 1 Вт = 0,860 ккал/год 1 Вт = 86,4 кДж/добу 1 Вт = 20,6 ккал/добу

 

 

Таблиця 12. Одиниці, що не відносяться до СИ, але використання яких на даний час дозволено

Найменування	Визначення	Еквівалент у СИ
Грам Літр Хвилина Година Доба Градус Цельсія	г л хв год доба ºС	10^-3 1 дм^3 60 с 3,6 кс 86,4 кс (Т – 273,16) К

 

Теми курсових робіт з фізіології людини та тварин для студентів психолого-природничого факультету денної та заочної форми навчання.

 

1. Онтогенетичні особливості серцево-судинної системи у різних груп дітей.

2. Дослідження ЖЕЛ у різних вікових групах.

3. Показники адаптації до учбового процесу.

4. Значення процесів збудження у діяльності живих утворень.

5. Енергетичні процеси, що супроводжують хвилю збудження.

6. Сучасні методи дослідження структури та функції нервової системи.

7. Характеристика структурної та функціональної одиниць нервової системи.

8. Специфічний характер реагування нервової системи на дії хімічних подразників.

9. Співвідношення видів гальмування у нервовій системі.

10. Рефлекторна функція спинного мозку та її порушення.

11. Вплив гіпоталамусу на вісцеральні функції.

12. Роль ретикулярної формації у здійсненні функцій організму.

13. Роль лімбічної системи у виникненні емоційних станів.

14. Локалізація функцій у корі головного мозку.

15. Теорія інформації у сенсорній фізіології.

16. Рефракція ока та її порушення.

17. Порівняльна характеристика сучасних теорій слуху.

18. Порушення діяльності вестибулярного апарату.

19. Дінамічний стереотип, як основа рухової активномті.

20. Взаємозв’язок між залозами внутрішньої секреції.

21. Роль глюкокортикоїдів в процесах адаптації.

22. Позитивні та негативні сторони стресу.

23. Імуногенетика груп крові.

24. Механизми підтримання гомеостазу.

25. Вплив змін гемодинаміки на роботу серця.

26. Види реакцій серцево-судинної системи на зміни навколишнього середовища.

27. Особливості дихання у різних умовах.

28. Значення рефлексів у роботі системи травлення.

29. Основний обмін та його зміни.

30. Механізми терморегуляції

31. Функціональний стан серцево-судинної системи у різних вікових групах.

32. Шкіра як орган виділення.

33. Сомато-вісцеральна сенсорна система.

34. Біль, як захисна реакція організму.

35. Онтогенетичні особливості системи дихання.

36. Роль рефлексів у діяльності серцево-судинної системи.

37. Вплив гіпоталамо-гіпофізарної системи на метаболізм.

38. Механізми кольоросприйняття та їх порушення.

39. Методи визначення адаптаційного потенціалу людини.

40. Вплив гормонів дитини на статевий розвиток дитини.

41. Порушення діяльності залоз внутрішньої секреції.

42. Філогенез серцево-судинної системи.

43. Фактори, що впливають на імунітет людини.

44. Методи дослідження діяльності системи травлення.

45. Вплив емоцій на роботу серця.

46. Фізіологічні основи раціонального харчування.

47. Зміни фізіологічних функцій при вагітності.

48. Вегетативний баланс організму.

49. Фізіологічні зміни функцій старіючого організму.

50. Вплив іонізуючого опромінення на організм.

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Буреш Ян и др. Методики и основные эксперименты по изучению мозга и поведения. - М.: Высшая школа, 1991. - 398 с.

2. Гуминский А.А. и др. Руководство к лабораторним занятиям по общей и возростой физиологии.-М.: Просвещение, 1990. – 239с.

3. Казаков В.Н., Леках В.А., Тарапата Н.И. Физиология в задачах: учебное пособие. М: Феникс, 1996. – 409с.

4. Коробков А.В., Чеснокова С.А. Атлас по нормальной физиологии/ Под ред. Н.А. Агаджаняна. – М.: Высш.шк., 1986. – 398с.

5. Кубатько Б.И. Физиология человека и животных. В двух томах – Херсон, 2000.

6. Общий курс физиологии человека и животных. В двух томах./ А. Д. Ноздрачев, И. А. Батуев и др. - М.: Высшая школа, 1991.

7. Словарь физиологических терминов/ Под ред. О.Г. Газенко. – М.: Наука, 1987. – 446с.

8. Старушенко Л. І. Анатомія і фізіологія людини: Навч. посібн. – К.: Вища школа, 1992. – 208 с.

9. Физиология человека. В трех томах. Пер. с англ./Под ред. Р. Шмидта и Г. Тевса. – М.:Мир, 1996.

10. Физиология человека: - Учебник / В двух томах. / В.М. Покровский, Г.Ф.Коротько, В.И. Кобрин и др.; Под ред. В.М. Покровского, Г.Ф.Коротько. – М.: Медицина, 1998.

11. Шмалей С. В. Диагностика здоровья. – Х.: Борисфен, 1994. – 207 с.

12. Ярослав С.Ю. Ананенко М.Т. Практикум по фізіології людини і тварин. – К.: Вища шк., 1976. – 380с.

13. Яновський І.І., Ужако П.В. Фізіологія людини і тварин. Практикум: Навч. Посібник. – К.: Вища шк., 1991. – 175с.