Зоровий аналізатор. Визначення гостроти та поля зору.

Мета. Навчитись визначати гостроту та поле зору різних кольорів у людини.

 

Прилади та матеріали. Таблиці Головіна і Сивцева, указка, аппарат Рота, периметр Форстера, білі та кольорові кружки до нього, лінійка.

Об’єкт дослідження. Людина.

 

Питання для теоретичної підготовки Характеристика зорового аналізотора. Сенсорні шляхи зорового аналізатора. Центральний та периферичний зір. Поле зору, одиниці його виміру. Гострота зору і фактори, що впливають на неї.

 

Завдання 1 Визначення гостроти зору.

Для визначення гостроти зору використовують таблицю Сивцева (або таблицю Головіна), яка складена із 12 рядків літер різної величини. При нормальному зорі перший рядок чітко видно з відстані 50 м, а 10-й - з 5 м. В таблиці зліва вказана відстань, з якої повинен читатись кожний рядок. При такій відстані лінії, проведені від країв штрихів (що утворюють літери) до вузлової точки ока, утворюють кут в 1°.

Завдання: Визначити гостроту зору для правого та лівого ока. Піддослідного розміщують на відстані 5 м до таблиці Сивцева. Дослідження проводять роздільно для кожного ока (друге око повинне бути закрите).

Експериментатор у випадковому порядку вказує на літери в таблиці Сивцева, які піддослідний називає вголос.

Гостроту зору виражають відношенням відстані, з якої розрізняються літери, до тієї відстані, з якої вони повинні розрізнятися. Ряд найменших правильно названих літер використовують для обчислення гостроти зору за формулою;

V = d/D

V – гострота зору;

d – відстань між досліджуваним і таблицею;

D – відстань, на якій даний ряд літер розпізнається нормальним оком під кутом зору 1’.

Наприклад, якщо піддослідний з відстані 5 м розрізняє літери 10-го рядка, то гострота зору дорівнює 5/5=1. (Це нормальна гострота зору). Якщо з тієї ж відстані піддослідний розрізняє літери тільки першого рядка, то гострота його зору дорівнює 5/50=0,1. Гострота зору вказана з правого боку таблиці (V).

Порівняти гостроту зору для правого та лівого ока, а також при бінокулярному зірі.

 

Завдання 2. Перимерія (визначення поля зору).

Знайомляться з будовою периметра, і за його допомогою визначають поле зору одного з очей.

Для цього розміщують піддослідного спиною до світла. Одне око закривають, а підборіддя встановлюють на підставку так, шоб досліджуване око знаходилося над вирізом вертикальної пластинки, до якої піддослідний притуляється щокою.

Піддослідний повинен бачити відображення своєї зіниці в дзеркальці, закріпленому в середині дуги периметра.

Встановлюють дугу периметра вертикально. Переміщують по дузі периметра білий об'єкт вниз - від периферії до центру, до того часу, доки піддослідний не помітить його. Відмічають число градусів на шкалі та перевіряють отриманий результат, повторивши дослідження.

Проводять те ж дослідження, ведучи об'єкт по нижній частині дуги периметра від периферії до центру (мал.15).

Аналогічні визначення проводять, розташувавши дугу периметра по горизонталі під кутами: 0°, 30°, 60°, 90°, 120°, 150°, 180°, 210°,240°, 270°, 300°, 330°, 360°. Повторюють дослід:

1.

З кольоровими об'єктами;

2. Після того, як заплющили очі на 10 – 15 хвилин.

Мал.15. Поля зору для правого та лівого ока.

 

Замалювати свої поля зору. Порівняти отримані багатокутники (межі поля зору піддослідного) із стандартними (на таблиці) і поля зору для різних кольорів між собою.

 

Завдання 3 Спостереження боротьби полей зору

· Коли на однакові ділянки сітківки правого та лівого ока потрапляють різні зображення, людина бачить тільки одне з них. При цьому можна виявити боротьбу полей зору. Якщо, дивлячись обома очими на два по різному разлінованих квадрата, знижувати акомодацію або зміщати одне з очних яблук, то фігури обох квадратів почнуть зближатися до повного накладення одне на одного. Хоча зображення опиняться на ідентичних участках сітківки, зливання не відбудеться, а будуть з’являтися то лінії одного квадрату, то іншого (мал.16).

· Встановлюючи очі на даль або надавлюючи збоку на одне око, дивіться на квадрати. Приставте до правого ока широку частину раструба, а навпроти лівого ока, коло вузької частини раструба, тримайте долоню. Дивіться обома очами. Тоді ви побачити, що долонь або предмет будуть з діркою. Це пояснюється тим, що поле зору лівого ока освітлено відносно сильніше, ніж правого. В результаті видно предмет, приставлений до раструбу. Однак, невеликий участок поля зору правого ока (отвір раструба) освітлений ще сильніше – звідси “дірка” у долоні.

 

А.

 

Б.

 

 

Мал.16. Боротьба полей зору.

А – малюнок для виявлення ефекту боротьби полей

зору;

Б –ефект боротьби полей зору.

 

Питання для самопідготовки та контролю

1. Будова зорового аналізатора.

2. Чому око не розрізняє 2 світлі точки пид кутом зору меньше 1’?

3. Чому гострота зору меньша на периферії сітківки ока?

4. Що таке поле зору та як його визначають?

5. Чому винекає близорукість та дальнозоркість?

6. Як що розміри колбочок були б в декілька раз більше, ніж є, як би змінилася гострота зору?

 

Лабораторна робота № 13.