Порядок проведення архітектурних і містобудівних конкурсів.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Порядок проведення архітектурних і містобудівних конкурсів.



запрошення або замовлення від організатора конкурсу. У разі проведення замовленого конкурсу його організатор має право встановити для юридичної особи - учасника конкурсу вимоги стосовно персонального складу авторського колективу виконавців конкурсного проекту.

19. Фахівець, авторський колектив або юридична особа, які не отримали запрошення чи замовлення на участь у закритому або замовленому конкурсі, можуть подати на конкурс зустрічний проект за умови, що вони заздалегідь повідомили про свій намір організатора конкурсу і отримали згоду. Організатор конкурсу

Порядок проведення архітектурних і містобудівних конкурсів. зобов'язаний не пізніше 10 днів з дня отримання повідомлення дати письмову згоду або відмовити в участі зустрічного проекту в конкурсі. У разі згоди організатора конкурсу автори зустрічного

проекту беруть участь у конкурсі на загальних засадах.

20. Учасниками конкурсів не можуть бути члени журі, відповідальний секретар конкурсу, їхні близькі родичі, особи, які готували конкурсну документацію, а також особи, які безпосередньо пов'язані з членами журі виконанням трудових обов'язків.

Організація проведення конкурсу. Конкурсна документація

21. Організатор конкурсу:

визначає тему, вид конкурсу, терміни його проведення;

встановлює професійний рівень учасників відкритого конкурсу або їх склад у закритому чи замовленому конкурсі, порядок їх реєстрації;

приймає рішення про необхідність сплати учасниками конкурсу реєстраційного внеску та його розмір;

утворює журі та призначає відповідального секретаря конкурсу;

готує конкурсну документацію та організовує її тиражування;

вміщує у засобах масової інформації оголошення про конкурс, розглядає заяви бажаючих узяти в ньому участь, приймає рішення про

Порядок проведення архітектурних і містобудівних конкурсів. їх допущення (недопущення) до участі у конкурсі;

організовує реєстрацію учасників, надає їм конкурсну документацію;

організовує приймання конкурсних проектів і в разі необхідності проведення їх експертизи;

забезпечує надання приміщень для роботи журі, відповідального секретаря конкурсу, експертів, приймання та тимчасового зберігання конкурсних проектів, проведення їх виставок та громадського обговорення;

здійснює фінансування витрат, пов'язаних з проведенням ( Порядок проведення архітектурних і містобудівних конкурсів.) конкурсу, виплачує премії переможцям;

забезпечує використання конкурсних проектів у спосіб, який визначено в оголошенні про проведення конкурсу і його умовах.

22. В оголошенні про проведення конкурсу повинно бути

визначено:

організатора(ів) конкурсу;

тему конкурсу і терміни його проведення, тези програми;

вимоги до професійного рівня учасників, умови, місце та терміни їх реєстрації, розмір реєстраційного внеску;

кількість та розмір премій, інші види заохочення;

Порядок проведення архітектурних і містобудівних конкурсів. склад журі конкурсу;

місце, терміни та порядок отримання конкурсної документації;

місце і дату подання конкурсних проектів;

зобов'язання організатора конкурсу щодо подальшого використання проекту, який отримає першу премію, а також інших премійованих проектів;

вимоги до мови проведення конкурсу;

адреси і телефони для довідок та порядок їх надання, номери рахунків для переказу реєстраційних внесків (якщо вони встановлені).


Порядок проведення архітектурних і містобудівних конкурсів.

Зазначена інформація повідомляється також у письмових запрошеннях на участь у закритому або замовленому конкурсі. Текст оголошення про проведення конкурсу підписує його організатор.

Оголошення про проведення конкурсу оприлюднюється в засобах масової інформації, а також розповсюджується через організації Національної спілки архітекторів, Національної спілки художників, Спілки будівельників, місцеві органи містобудування та архітектури, інші заінтересовані установи і організації з урахуванням часу, необхідного для реєстрації учасників, але не


Порядок проведення архітектурних і містобудівних конкурсів.
менше ніж за місяць до визначеної в оголошенні дати початку

проведення конкурсу.

23. Студенти архітектурних і будівельних навчальних закладів та їх авторські колективи - учасники відкритих конкурсів на кращу ідею або концепцію проекту від сплати реєстраційних внесків звільняються, що повинно бути окремо застережено в оголошенні про проведення конкурсу та його умовах.

24. Визначаючи тривалість проведення конкурсу (від дати оголошення до оприлюднення підсумків) його організатор повинен враховувати реальний час, необхідний для підготовки обсягу Порядок проведення архітектурних і містобудівних конкурсів. проектних матеріалів, передбаченого програмою та умовами конкурсу. При цьому тривалість відкритого конкурсу з одного туру повинна бути не меншою чотирьох місяців, час, що відводиться на розроблення проектів, - не меншим двох місяців, а конкурсу з двох турів - не меншим шести місяців, за винятком часу, потрібного для коригування програми між першим і другим туром конкурсу. Тривалість проведення замовленого конкурсу може обмежуватися за домовленістю між організатором конкурсу і його учасниками, що застережується у договорі між ними.

25. Вимоги до мови проведення всеукраїнських, регіональних і

Порядок проведення архітектурних і містобудівних конкурсів.
місцевих конкурсів встановлюються згідно із законодавством України про мови. Усі надписи та друковані матеріали одного конкурсного проекту повинні виконуватися однією мовою. Мова міжнародних конкурсів встановлюється згідно з Переглянутою рекомендацією, що стосується міжнародних конкурсів з архітектури і містобудування,

прийнятою Генеральною конфе

19.А. Визначення поняття «охорона культурної спадщини» Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:
культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від
попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини;
об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; { Абзац третій частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2947-VI ( 2947-17 ) від 13.01.2011 }
нерухомий об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності; рухомі предмети, пов'язані з нерухомими об'єктами культурної спадщини, - елементи, групи елементів об'єкта культурної спадщини, що можуть бути відокремлені від нього, але складають з ним єдину цілісність, і відокремлення яких призведе до втрати археологічної,
естетичної, етнологічної, історичної, архітектурної, мистецької, наукової або культурної цінності об'єкта; пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України; { Абзац шостий статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 574-VI ( 574-17 ) від 23.09.2008 } охорона культурної спадщини - система правових,
організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів культурної спадщини;
предмет охорони об'єкта культурної спадщини - характерна властивість об'єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність, на підставі якої цей об'єкт визнається пам'яткою;

зони охорони пам'ятки (далі - зони охорони) - встановлювані навколо пам'ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання;

історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України;

історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об'єкти культурної спадщини і пов'язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку;

традиційний характер середовища - історично успадкований вигляд та об'ємно-просторова структура історичного населеного місця;

виявлення об'єкта культурної спадщини - сукупність науково-дослідних, пошукових заходів з метою визначення наявності та культурної цінності об'єкта культурної спадщини;

дослідження - науково-пошукова, науково-практична діяльність, спрямована на одержання нової інформації про об'єкти культурної спадщини, історичні населені місця, традиційний характер середовища, який є типовим для певних культур або періодів розвитку;

консервація - сукупність науково обґрунтованих заходів, які дозволяють захистити об'єкти культурної спадщини від подальших руйнувань і забезпечують збереження їхньої автентичності з мінімальним втручанням у їхній існуючий вигляд;

музеєфікація - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо приведення об'єктів культурної спадщини у стан, придатний для екскурсійного відвідування;

пристосування - сукупність науково-дослідних, проектних, вишукувальних і виробничих робіт щодо створення умов для сучасного використання об'єкта культурної спадщини без зміни притаманних йому властивостей, які є предметом охорони об'єкта культурної спадщини, в тому числі реставрація елементів, які становлять
історико-культурну цінність;

реабілітація - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо відновлення культурних та функціональних властивостей об'єктів культурної спадщини;

ремонт - сукупність проектних, вишукувальних і виробничих робіт, спрямованих на покращення технічного стану та підтримання в експлуатаційному стані об'єкта культурної спадщини без зміни властивостей, які є предметом охорони об'єкта культурної спадщини;

реставрація - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо укріплення (консервації) фізичного стану, розкриття найбільш характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів об'єктів культурної спадщини із забезпеченням збереження їхньої автентичності;

зміна об'єкта культурної спадщини - дії, що призводять чи можуть призвести до часткового або повного зникнення предмета охорони об'єкта культурної спадщини;

щойно виявлений об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об'єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону. { Статтю 1 доповнено абзацом двадцять другим згідно із Законом N 2518-VI ( 2518-17 ) від 09.09.2010 }{ Стаття 1 в редакції Закону N 2245-IV ( 2245-15 ) від
16.12.2004 }

 

20.А. Характеристика системи управління охороною культурної спадщини Стаття 3. Органи управління у сфері охорони культурної
спадщини

1. Державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної
спадщини; орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної
Республіки Крим; органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій; органи охорони культурної спадщини районних державних
адміністрацій; органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування.

2. На території зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, та в умовах виникнення інших надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру управління охороною культурної спадщини здійснюється Адміністрацією зони та центральним органом виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 791а-12 ) і цього Закону. 3. Органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування населених пунктів, занесених до Списку історичних населених місць України, утворюються органами місцевого самоврядування за погодженням із центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. 4. Орган охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органи охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій підконтрольні і підзвітні відповідним органам виконавчої влади та центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини в межах, передбачених законом. 5. Органи охорони культурної спадщини місцевого самоврядування з питань, передбачених підпунктом 5 пункту "б" частини першої статті 31 і підпунктом 10 пункту "б" статті 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), підконтрольні відповідним органам виконавчої влади. 6. Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов'язковими для виконання юридичними і фізичними особами. 7. Рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, прийняті в межах його компетенції, є обов'язковими для виконання органами охорони культурної спадщини. 8. Рішення органів охорони культурної спадщини, що суперечать Конституції України ( 254к/96-ВР ), іншим актам законодавства, рішенням Конституційного Суду України та актам міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, можуть бути скасовані центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.( Стаття 3 в редакції Закону N 2245-IV ( 2245-15 ) від
16.12.2004 )
21.А Охоронювані археологічні території зони охорони пам’яток, історичні ареали населених місць. ЗАХИСТ ТРАДИЦІЙНОГО ХАРАКТЕРУ СЕРЕДОВИЩА ТА
ОБ'ЄКТІВ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

Стаття 31. Охоронювані археологічні території

1. Топографічно визначені території чи водні об'єкти, в яких містяться об'єкти культурної спадщини або можлива їх наявність, за поданням відповідного органу охорони культурної спадщини можуть оголошуватися рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини охоронюваними археологічними територіями на обмежений або необмежений строк у порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України. ( Абзац перший частини першої статті 31 в редакції Закону N 2245-IV ( 2245-15 ) від 16.12.2004 )

Правовий режим охоронюваної археологічної території визначається центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. 2. ( Абзац перший частини другої статті 31 виключено на підставі Закону N 2245-IV ( 2245-15 ) від 16.12.2004 ) Інформація, що стосується об'єктів культурної спадщини таких територій чи водних об'єктів, може бути визнана центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини конфіденційною. Особи, які мають доступ до такої інформації у
зв'язку з виконанням ними службових обов'язків, зобов'язані зберігати її конфіденційність.

Стаття 32. Зони охорони пам'яток, історичні ареали населених
місць

1. З метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам'яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам'яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару. { Абзац перший частини першої статті 32 в редакції Закону N 2518-VI ( 2518-17 ) від 09.09.2010 }

Межі та режими використання зон охорони пам'яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.( Частина перша статті 32 в редакції Закону N 2245-IV ( 2245-15 )
від 16.12.2004 )

2. З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини. 3. На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини. ( Частина третя статті 32 в редакції Закону N 2245-IV ( 2245-15 ) від 16.12.2004 )

Стаття 33. Історико-культурні заповідники та
історико-культурні заповідні території

1. Комплекс (ансамбль) пам'яток з усією сукупністю компонентів, що становить культурну, історичну та наукову цінність, просторово, планувально і функціонально виділений у структурі населеного пункту або локалізований поза його межами, може бути оголошений історико-культурним заповідником державного або місцевого значення. Історико-культурним заповідником державного значення оголошується комплекс (ансамбль) пам'яток, що має особливу культурну, історичну і наукову цінність, справив значний вплив на розвиток культури, архітектури, містобудування, безпосередньо пов'язаний з видатними історичними подіями. Історико-культурним заповідником місцевого значення оголошується комплекс (ансамбль) пам'яток, що відображає характерні особливості історії, культури, архітектури чи містобудування окремого регіону або населеного пункту. 2. Історико-культурною заповідною територією оголошується історично сформована територія, в межах якої збереглася значна кількість об'єктів культурної спадщини. Оголошення території історико-культурною заповідною територією здійснюється без вилучення пам'яток, їх комплексів (ансамблів), земельних ділянок, розташованих у межах такої території, у їх власників або користувачів. 3. Залежно від домінуючого виду об'єктів культурної спадщини історико-культурні заповідники чи історико-культурні заповідні території можуть бути історико-архітектурними, архітектурно-історичними, історико-меморіальними,
історико-археологічними, історико-етнографічними.

4. У межах історико-культурного заповідника та історико-культурної заповідної території забороняється діяльність, що негативно впливає або може негативно вплинути на стан збереження об'єктів культурної спадщини, режим їх охорони та використання. Містобудівні, архітектурні та ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи, проведення масових і видовищних заходів здійснюються: у межах історико-культурного заповідника - за погодженням з органом, до сфери управління якого належить історико-культурний заповідник; у межах історико-культурної заповідної території - за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, на підставі висновку органу, що забезпечує дотримання режиму історико-культурної заповідної території.

5. Положення про історико-культурний заповідник затверджується органом, до сфери управління якого він віднесений при прийнятті рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам'яток історико-культурним заповідником.

Положення про історико-культурну заповідну територію затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

6. Межі, зони охорони, обсяги і строки проведення робіт з консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту і пристосування об'єктів культурної спадщини, благоустрою історико-культурного заповідника та упорядження історико-культурної заповідної території, а також заходи з охорони і використання об'єктів культурної спадщини, збереження і відтворення традиційного характеру середовища визначаються відповідно у плані організації території історико-культурного заповідника або плані організації історико-культурної заповідної
території - науково-проектній документації, що розробляється відповідно до закону в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.

План організації території історико-культурного заповідника затверджується органом, до сфери управління якого він віднесений при прийнятті рішення про оголошення комплексу (ансамблю) пам'яток історико-культурним заповідником.

План організації історико-культурної заповідної території затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини.{ Стаття 33 в редакції Законів N 2245-IV ( 2245-15 ) від 16.12.2004, N 2518-VI ( 2518-17 ) від 09.09.2010 } 22.А.Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць. 1. Історичні ареали визначаються тільки в населених місцях,що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України. 2. Історичний ареал охоплює історично сформовану частину населеного місця, що зберегла старовинний вигляд, розпланування і характер забудови. 3. Режими використання історичних ареалів визначаються їх історико-культурним потенціалом (кількістю, видами, типами і категоріями об'єктів культурної спадщини, загальною містобудівною структурою, наявністю чи відсутністю заповідників, а також установленими зонами охорони пам'яток). 4. Відповідальними за визначення меж та режимів використання історичних ареалів є Мінкультури, Держбуд та уповноважені ними органи охорони культурної спадщини. 5. Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць. 6. Історичний ареал - це найбільш освоєна в минулому і добре збережена частина території населеного місця, що відрізняється традиційним характером середовища і значною кількістю об'єктів культурної спадщини від інших, менш освоєних або погано збережених частин населеного місця. Межі історичних ареалів слід проводити вздовж розпланувальних і природних рубежів, що відокремлюють історичний ареал від решти міських територій, і визначати історико-архітектурним опорним планом населеного місця. Історико-архітектурні опорні плани розробляються на основі комплексних досліджень усієї території історичного населеного місця та його найближчого оточення. 7. Збереження традиційного характеру середовища історичних ареалів, охорона і раціональне використання розташованих в їх межах нерухомих об'єктів культурної спадщини, збереження її містоформуючої ролі є пріоритетним напрямом містобудівної діяльності в межах історичних ареалів. 8. Опрацюванню проектної документації на будівництво, реконструкцію будівель і споруд у межах історичних ареалів повинно передувати розроблення історико-містобудівних обгрунтувань. 9. Результати досліджень, проведених під час розроблення історико-містобудівних обгрунтувань, відображаються в історико-архітектурному опорному плані, що є основним документом, який визначає культурну спадщину населеного місця та історико-культурну цінність його території. 10. Історичний ареал є спеціально виділеною у населенному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об'єкт містобудівного проектування. У межах населеного місця може бути визначено один або кілька історичних ареалів. 11. Частина територій історичних ареалів, а саме території пам'яток та їх охоронних зон, території заповідників, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення. 12. Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування, Мінкультури або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини та затверджуються Держбудом або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини. 13. У разі коли на території населеного місця є державний історико-культурний заповідник, його територія обов'язково включається до історичного ареалу. 14. В охоронних зонах здійснюється реставрація та реабілітація пам'яток, забезпечується охорона традиційного характеру середовища, усунення споруд і насаджень, які порушують традиційний характер середовища, відтворення втрачених цінних об'єктів. Нове будівництво можливе тільки у виняткових випадках за проектами, погодженими в порядку, визначеному законодавством. Зони охоронюваного ландшафту можуть використовуватися для рекреації з мінімальним упорядженням і для традиційної діяльності, що не порушує ландшафт. 15. У зонах регулювання забудови здійснюється реконструкція будівель і споруд. Ступінь реконструкції визначається цінністю наявних об'єктів культурної спадщини, розташуванням зони в історичному ареалі, особливостями об'ємно-просторового устрою історичного населеного місця. В зоні регулювання забудови зберігаються цінні історичні розпланування і забудова, озеленення та упорядження, виразні елементи ландшафту; закріплюється та відтворюється значення пам'яток в архітектурно-просторовій організації історичного ареалу; забезпечуються сприятливі умови для огляду пам'яток та історичного ареалу в цілому. У зонах регулювання забудови нові будівлі регламентуються за розташуванням, прийомами організації, висотою, довжиною фасадів, масштабом, характером членувань, пластичним і кольоровим вирішенням, функціональним використанням. Реконструкція існуючих будівель і споруд регламентується відповідно до їх культурної та містобудівної цінності, а також відповідно до вимог збереження традиційного характеру середовища. 16. Для кожного історичного ареалу визначаються режим використання та конкретні обмеження господарської діяльності на його території, які встановлюються правилами охорони та використання історичних ареалів населених місць. Правила охорони та використання історичних ареалів населених місць повинні враховуватися під час розроблення місцевих правил забудови. Розроблення місцевих правил забудови є першочерговим для міст, що включені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Для зазначених міст місцеві правила забудови затверджуються відповідними радами за погодженням з Мінкультури, Держбудом або уповноваженими ними органами охорони культурної спадщини. 23.А. Вихідні дані на розробку проектів, зображення об’єктів культурної спадщини



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; просмотров: 157; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.227.97.219 (0.015 с.)