Основні поняття автоматизованого робочого місця

 

Автоматизоване робоче місце (АРМ) – це програмно-технічний комплекс інформаційної системи, призначений для автоматизації діяльності певного виду.

АРМ в основному орієнтовані на людину, яка не має професійної підготовки з користування обчислювальною технікою, але професійно знає конкретну проблемну сферу. За допомогою АРМ можна набути навичок розв’язання нових задач. Гнучкість і динамічність АРМ, здатність порівняно легко адаптуватися до умов, які міняються, привертає увагу багатьох спеціалістів.

Використання АРМ дозволяє уникнути багатьох труднощів, які стоять перед користувачем. Цього досягають організацією дружнього інтерфейсу, інтерактивним аналізом результатів обробки інформації в режимі реального часу, ітеративністю прийняття рішень, агрегуванням і дезагревуванням даних.

При розробці АРМ крім загальних принципів створення інформаційних систем дотримуються ще таких принципів:

персоніфікація обчислень і самонавчання спеціаліста, який не може програмувати;

автоформалізація професійних знань;

автоматизація нових задач;

безпаперова технологія;

раціональне сполучення розподіленої, децентралізованої та централізованої обробки даних.

АРМ можна класифікувати за призначенням: на навчаючі, функціо­нально-спеціалізовані (ФС) і САПР.

Функціонально-спеціалізовані АРМ за використанням поділяють на АРМ колективного (КВ) та індивідуального (ІВ) користування.

АРМ колективного користування призначені для автоматизованого розв’язання технологічно однорідних задач групою територіально сумі­щених користувачів (товарознавці, бухгалтери і т.п.).

АРМ індивідуального користування можна поділити на підготовчо-оброблюючі (комірник, контролер, оператор підготовки даних і т.п.) і колективно-функціональні (для автоматизації функцій спеціалістів, не роз’єд­наних територіально, які виконують функціонально однорідні, але не суміщені за часом операції на невеликих обсягах інформації).

АРМ також можемо поділити на: АРМ для особи, яка приймає рішення (АРМ ОПР) (АРМ керівника); АРМ спеціаліста (АРМ бухгалтера, АРМ майстра, АРМ оператора-технолога, АРМ інженера і т.п.); АРМ дослідника (АРМ проектувальника, САПР і т.п.).

АРМ ОПР дає змогу згідно з особистим замовленням формувати на екрані (планшеті) оперативну ретроспективну і прогнозну інформацію у вигляді регламентованих довідок. У момент проведення нарад, конференцій, науково-технічних рад та інших заходів і інформація готується у вигляді довідок заздалегідь та ініціюється на екран за запитом керівника чи у певний момент часу.

АРМ спеціаліста призначене для користувачів, які вміють працювати з клавіатурою і користуються нею для отримання даних у інформаційно-довідковому режимі.

 

 

Рис. 5.2. Типова конфігурація АРМ на базі ПЕОМ

АРМ дослідника розроблюють для аналізу характеристик проблеми, що вивчаються, з метою визначення ефективних шляхів її розв’язання, а також для аналізу діючої системи автоматизації управління економічним об’єктом з метою вироблення рекомендацій щодо її реконфігурації чи синтезу створюваної системи.

АРМ може бути організоване на базі міні-, мікро- чи макроЕОМ. АРМ може бути ПЕОМ, установленою на робочому місці спеціаліста як автономно, так і в мережі, чи міні- й макроЕОМ, оснащеною виносними пультами, встановленими на робочих місцях спеціалістів.

Функціональні відмінності розглядуваних АРМ визначаються КТЗ, які використовуються, технологією організації обчислень, специфікою проблемної сфери і програмним забезпеченням.

АРМ мають створювати автоматизоване середовище для людино-машинного розв’язання задач і є структурними (системоутворюючими) елементами сучасних ІС різних рівнів, типів і призначень, які дають змогу розв’язувати широкий спектр задач на робочих місцях.

Досвід розробки і впровадження ІС показує, що одним із перспективних напрямків їх розвитку є створення інтегрованих ІС. Вони характеризуються більшими функціональними можливостями і засобами, інтеграцією окремих функцій в рамках єдиної системи, а також застосуванням ускладненого комплексу видів забезпечення, що сприяє створенню систем з якісно новими характеристиками. При цьому центральним питанням створення ІС є вибір її функціональної структури.

Одним із напрямків створення структури ІС є створення на основі функціонально-спеціалізованих АРМ, які в цьому разі є системоутворюючими модулями інтегрованої ІС (рис. 5.3).

 

 

Рис. 5.3. Загальна схема ІС економічного об’єкта на базі АРМ

 

Від структури залежить кожний з видів забезпечення АРМ: буде це автономна АРМ чи АРМ у системі, мережі й т.п. Завжди можемо виділити ту частину, яка безпосередньо належить до даного АРМ.

 

Контрольні запитання

1. Які ви знаєте етапи і роботи з розробки технічного проекту?

2. Які ви знаєте етапи і роботи з розробки робочої документації?

3. Який склад проектної документація на стадіях «Технічний проект» і «Робоча документація»?

4. Що таке забезпечуючі системи?

5. З яких етапів складається визначення структури інформаційної системи?

6. Що таке задача?

7. Яка класифікація задач?

8. Що таке опис постановки задачі?

9. Яка структура опису постановки задачі?

10. Що таке інформаційна модель?

11. Які особливості людини і ЕОМ потрібно враховувати при розробці інформаційної системи?

12. Що таке АРМ?

13. Дати класифікацію АРМ.

14. Основні принципи створення АРМ.

 

 

Розділ 6. Основні принципи проектування
інформаційного забезпечення

6.1. Поняття інформаційного забезпечення
інформаційних систем

 

Для організації інформаційної взаємодії різноманітних інформа­ційних систем між собою, а також з різними групами користувачів дані потрібно відповідним чином однотипово описати в усіх системах на різних рівнях, тобто вирішити проблему їх інформаційної сумісності в найширшому розумінні. Цього досягають створенням інформаційного забезпечення, під яким розуміють сукупність форм документів, нормативної бази та реалізованих рішень щодо обсягів, розміщення і форм існування інформації, яка використовується в інформаційній системі при її функціонуванні (ГОСТ 34.003–90. АС. Термины и определения).

Методичні та інструктивні матеріали – це сукупність державних стандартів, галузевих керівних методичних матеріалів і розроблених проектних рішень щодо створення й супроводження інформаційного забезпечення.

 

 

Рис. 6.1. Структура інформаційного забезпечення

 

Системи класифікації і кодування – це перелік описів і систем супроводження класифікаторів техніко-економічної інформації на економічному об’єкті.

Основні принципи створення інформаційного забезпечення: цілісність, вірогідність, контроль, захист від несанкціонованого доступу, єдність і гнучкість, стандартизація та уніфікація, адаптивність, мінімізація введення і виведення інформації (однократність введення інформації, принцип введення – виведення тільки змін).

Цілісність – здатність даних задовольняти принцип повного узгодження, точність, доступність і достовірне відображення реального стану об’єкта.

Існують два підходи до створення ІБ: аналіз сутностей; синтез атрибутів.

Аналіз сутностей є спадний підхід, або «згори – вниз», який поділяє процес створення на чотири стадії:

1) моделювання уявлень користувачів;

2) об’єднання уявлень;

3) складання і аналіз моделі (схеми);

4) реальне (фізичне) проектування.

Синтез атрибутів є зростаючий підхід, або «знизу – вгору», оскільки він починається із синтезу атрибутів найнижчого рівня, з яких формуються сутності та зв’язки верхнього рівня. Виділяють чотири стадії для цього підходу:

1) класифікація атрибутів;

2) композиція сутностей;

3) формування зв’язків;

4) графічне уявлення.

Кожний з цих підходів має свої переваги й недоліки і визначається виходячи із потреб проектування ІС. Для створення великих ІС, у яких є структура, найбільш прийнятний аналіз сутностей, для автономних невеликих ІС без структури – атрибутний (локальний).

Інформаційне забезпечення не можна успішно спроектувати без загального планування «згори – вниз» і детального проектування «знизу – вгору». Погодження двох підходів, в свою чергу, не можна досягти без відповідної методики, загальні контури якої ми розглядаємо.

Вимоги до інформаційного забезпечення (ГОСТ 24.104–85 «Автоматизированные системы управления. Общие требования») такі.

1. Інформаційне забезпечення має бути достатнім для виконання всіх функцій ІС, які автоматизуються.

2. Для кодування інформації, яка використовується тільки в цій ІС, мають бути застосовані класифікатори, які є у замовника ІС.

3. Для кодування в ІС вихідної інформації, яка використовується на вищому рівні, мають бути використані класифікатори цього рівня, крім спеціально обумовлених випадків.

4. Інформаційне забезпечення ІС має бути суміщене з інформаційним забезпеченням систем, які взаємодіють з нею, за змістом, системою кодування, методами адресації, форматами даних і формами подання інформації, яка отримується і видається інформаційною системою.

5. Форми документів, які створюються інформаційною системою, мають відповідати вимогам стандартів УСД чи нормативно-технічним документам замовника ІС.

6. Форми документів і відеокадрів, які вводяться, виводяться чи коригуються через термінали ІС, мають бути погоджені з відповідними технічними характеристиками терміналів.

7. Сукупність інформаційних масивів ІС має бути організована у вигляді бази даних на машинних носіях.

8. Форми подання вихідної інформації ІС мають бути погоджені із замовником (користувачем) системи.

9. Терміни і скорочення, які застосовуються у вихідних повідом­леннях, мають бути загальноприйнятими в цій проблемній сфери й погоджені із замовником системи.

10. У ІС мають бути передбачені необхідні заходи щодо контролю і оновлення даних в інформаційних масивах ІС, оновлення масивів після відмови будь-яких технічних засобів ІС, а також контролю ідентичності однойменної інформації в базах даних.

Можуть створюватись також самостійні інформаційні засоби і вироби для конкретного користувача.

Інформаційний засіб – комплекс упорядкованої, відносно постійної інформації на носіях даних, які описують параметри та характеристики заданої проблемної сфери застосування, і відповідної документації, призначеної для поставки користувачеві.

Інформаційний виріб в ІС – виготовлений інформаційний засіб, який пройшов випробування встановленого вигляду та поставляється як продукція виробничо-технічного призначення для використання в ІС. Наприклад: словники, довідники підприємств і організацій, товарів, класифікатори, правові інформаційні системи і т.п.

Інформаційний продукт (продукція) – документована інформація, яка підготовлена і призначена для задоволення потреб користувачів.

Інформаційний ресурс – сукупність документів у інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо).