ТОП 10:

Донські, уральські, кубанські, терські козаки



Крім загальновідомих запорізьких козаків паралельно існували ще й донські, терські, кубанські, уральські.

Донські козаки (дінці / донці). Донське козаче військо – козачий народ, що сформувався на Дону. Воно було розташоване на окремій автономній території, що називалася Область Війська Донського і охоплювала частини сучасних Луганської і Донецької областей України, а також – частини Ростовської, Волгоградської, Воронезької і Республіки Калмикії на території Росії. Історична назва козаків пов’язана з річкою Дон.

Головне донське військо (1570–1671 рр.) – військове державне формування на землях Донщини, визначене грамотою московського царя Івана Грозного від січня 1570 року. Головне Донське військо проте залишилося незалежним самостійним формуванням.

До визнання московським царем, донські козаки мали старшину і центр у стані Роздори. Вони були частиною Запорізького козацтва у причорноморських степах. 1584 року Донське військо давало присягу вірності царю Федору Івановичу, а у 1612–1615 роках – Михайлу Федоровичу Романову. Неоднаразово козаки брали участь у військових походах разом із російською армією.

1918 року було проголошено незалежну державу – Всевелике Військо Донське. А 24 січня 1919 року була прийнята директива Оргбюро ЦК РКП(б) «Про розкозачення» для придушення національних і вольницьких прагнень народу. Донське військо було знищено до початку 1920 року ( тоді загинуло півтора мільйона чоловік).

Терські козаки, або Терське козаче військо. Створене 1577 року вільними козаками-переселенцями з Волги на Терек. 1792 року вони ввійшли до складу Кавказького війська, а відокремились від нього 1860 року, оголосивши своєю столицею Владикавказ.

Достеменно не відомо, коли саме на Тереку з’явилися перші російські поселенці. Спочатку їх називали «гребенці», тому що їх поселення І половини ХVІ століття були розташовані на схилах Терського хребта. Поява терських козаків було в значній мірі результатом російської експансії на Закавказзі.

Більшість кавказьких горців відмовилися визнати російський суверенітет у XVIII і XIX сторіччях. Основою їх військової тактики були партизанські набіги на російські конвої і поселення. Регулярна армія не могла вирішити цю проблему в горах, тому російський уряд передав козакам зобов’язання охороняти кордон і впроваджувати російську владу на гірські народи.

Кубанське козацьке військо – частина козацтва, що населяла території сучасного Краснодарського краю, західної частини Ставропольського краю, а також Республік Адигея і Карачаєво – Черкесія. Центр – місто Катеринодар – сучасний Краснодар. Військо офіційно було утворено 1860 року на основі Чорноморського козачого війська і частини Кавказького лінійного козачого війська.

1918 року керівництво козаків підтримало ідею про об’єднання Кубані з Українською Державою гетьмана П. Скоропадського на правах федерації. До Києва були направлені посли, але об’єднанню не судилося бути, оскільки Катеринодар було захоплено Червоною Армією, а через деякий час влада П. Скоропадського перейшла до Директорії під натиском її військ.

28 січня 1918 року Кубанською Радою на землях Кубанської областї було проголошено незалежну Кубанську Народну Республіку із столицею в Катеринодарі і проіснувала до початку1920 року.

Уральські козаки (уральці), або Уральське козаче військо (до 1775 року і в 1917 році – Яїцьке козаче військо). Одна з найдавніших груп козаків в Росії. Вони розміщувалися на заході Уральської області (нині – північно-західні області Казахстану і південно-східна частина Оренбурзької області), а також по середній і нижній течії річки Урал (до 1775 року – річка Яїк). Центр – Уральськ (до 1775 року мав назву Яїцьке містечко).

Вільні громади яїцьких козаків утворилися наприкінці XV століття на річці Яїк. За загальноприйнятою традиційною науковою версією, яїцькі козаки формувалися з переселенців із Російської держави.

З ІІ половини XVI століття російський уряд залучав яїцьких козаків для охорони південно-східних кордонів і військової колонізації, дозволяючи їм спочатку прийом втікачів.

1920 року Уральське козаче військо було ліквідовано.


Висновки

Досліджуючи процеси становлення та розвитку Української держави, можна з впевненістю константувати, що українське козацтво відіграло важливу роль у історії нашої країни. Не існує однозначної думки щодо сутності козацтва. Низка вчених вважає його «феноменом українства», інші – «антидержавною руйнівною силою».

Взагалі, виникнення Запорізької Січі – це великий переворот в історії. Запорізькі козаки неодноразово були союзниками могутніх держав, імперії. Часто вони допомагали іншим країнам здобути перемогу у боротьбі. На жаль, власну державу їм зберегти не вдалося.

Кожен із нас має право на власну думку щодо козацтва. Але, як визначив М. Кищенко: «Запорізьке козацтво – явище незвичайне, епохальне, яке при всій своїй складності й протиріччях розвитку було і залишається одним з найцікавіших й найвизначніших в історії України…»


Теми рефератів

1. Виникнення українського козацтва та Запорізької Січі.

2. Українське козацтво у І чверті XVII століття. Гетьман Петро Конашевич – Сагайдачний.

3. Соціально- економічний розвиток Запорізької Січі.

4. Дмитро Вишневецький (Байда) – історична постать.

5. Воєнне мистецтво козаків.

6. Становлення українського козацтва наприкінці XVI століття.

7. Традиції, звичаї та побут українського козацтва.

8. Історія козацьких Січей.

9. Політичний устрій Війська Запорізького.

10. Релігійне життя козаків.

11. Проблема «українського козацтва» в творах іноземних дослідників.

12. Проблема «українського козацтва» в творах вітчизняних науковців.

13. Морські походи запорожців.

14. Військово-адміністративний устрій Запорізької Січі.

 


Тестові завдання

1. Із яких соціальних верств українського суспільства почало формуватися козацтво:

а) селян і міщан;

б) міщан і магнатів;

в) селян і магнатів.

 

2. Чинниками, які зумовили виникнення українського козацтва в XV – XVI ст., були:

а) прагнення влади створити регулярне військо на противагу ополченню шляхти;

б) посилення національного, соціального та релігійного гніту українського населенн;

в) існування масиву вільних земель, освоєння південних територій уходниками.

 

3. Вважається, що перша велика Січ була споруджена козаками за ініціативи:

а) Криштофа Косинського;

б) Дмитра Вишневецького;

в) Максима Козака.

 

4. Перша велика Січ була побудована:

а) на о. Томаківці;

б) на о. Хортиця;

в) на о. Монастирському.

 

5. Першу велику Січ було споруджено:

а) у 1556 р.;

б) у 1586 р.;

в) у 1656 р.

 

6. Дніпровські плавні, розташовані нижче о. Хортиця, що були осередком козацьких промислів і символом вольності запорожців, мають назву:

 

а) Великий Луг;

б) Дніпровий Низ;

в) Кам’яний Затон;

г) Дике Поле.

 

7. Реєстрове козацтво було створено за ініціативи:

а) самих козаків;

б) російського царя;

в) польського короля.

 

8. Польський король Сигізмунд ІІ Август взяв на службу козаків:

а) у 1656 р.;

б) у 1572 р.;

в) у 1546 р.;

г) у 1621 р.

 

9. Верховна влада на Запорізькій Січі належала:

а) гетьману;

б) козацькій раді;

в) отаману.

 

10. У військовому плані Запорізька Січ складалася з:

а) 40 куренів;

б) 38 куренів;

в) 35 куренів.

 

11. Чи змінювали умови «Ординації Війська Запорізького» обсяг прав та привілеїв козацтва:

а) обсяг прав і привілеїв козацтва залишився без змін;

б) права козацтва обмежувалися;

в) відповідно до цього документу козацтво отримувало додаткові права та привілеї.

 

12. Останнім кошовим отаманом Запорізької Січі був:

а) Петро Калнішевський;

б) Кирило Розумовський;

в) Олексій Розумовський.

 

13. Січ, зруйнована татарами 1593 року, називалась:

а) Нова Січ;

б) Томасівська Січ;

в) Чортомлицька Січ;

д) Микитинська Січ.

 

14. Яке місто було передано у володіння реєстровим козакам?

а) Лубен;

б) Чигирин;

в) Трахтемирів;

г) Канів.

 

15. Слово «козак» походить із :

а) грецької;

б) тюркської;

в) латинської;

г) турецької.

 

16. Клейноди – це:

а) символи держави;

б) атрибути влади;

в) стяг гетьмана;

г) печатка Війська Запорізького.

 

17. Козаки під час Хотинської війни виступили на боці :

а) Османської імперії;

б) Речі Посполитої;

в) Кримського ханства;

г) Молдавського князівства.

 

18. Козацьке судно мало назву:

а) галера;

б) чайка;

в) шхуна;

г) каравела.

 

19. «Реєстр» – це:

а) спеціальний список козаків, найнятих на службу;

б) перепис козаків;

в) опис майна козаків;

г) спеціальний список козаків, що жили в зимівниках.

 

20. Основу козацького війська складала:

а) піхота;

б) артилерія;

в) кіннота;

г) флот.

 

21. Генеральна військова рада збиралася на такі свята:

а) Покрова;

б) Трійця;

в) Різдво;

г) Паска;

д) Спас;

е) Новий рік.

 

22. Козацький уряд мав назву:

а) Січова військова рада;

б) Кіш;

в) Старшинська рада.

23. Вкажіть кількість куренів на Запорізькій Січі:

а) 32;

б) 48;

в) 54;

г) 38.

 

24. Козаки взяли Кодак у :

а) у 1638 р.;

б) у 1648 р.;

в) у 1635 р.;

г) у 1621 р.

 

25. «Зимівник» – це:

 

26. Закріпачення селян відбулося за ухваленням такого документу:

а) Привілей Казимира ІV;

б) «Руська правда»;

в) ІІІ Литовський статут.

 

27. Вкажіть події, пов’язані з іменем гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного:

а) здобуття турецької фортеці Кафа, битва під Хотином.

б) заснування Чортомлицької Січі, Молдавський похід.

в) укладення Куруківської угоди, битва під Цецорою.

г) вступ Війська Запорозького до Київського братства, здобуття фортеці Кодак.

 

28. Король вручав реєстровим козакам клейноди, до складу яких належали (позначте правильну відповідь):

а) корогва, бунчук;

б) грамоти, листи;

в) шабля, пістоль;

г) порох, кулі.

 

29. Прочитайте уривок з біографії і позначте ім'я гетьмана українського козацтва:

«Один із перших відомих в історії українського козацтва гетьманів, нащадок великого князя литовського Ольгерда. У 1551 р. – черкаський і канівський староста, організатор відсічі татарським нападам. Під його керівництвом протягом 1552–1556 рр. на о. малій Хортиці було побудовано фортецю. У 1560 р. – на службі в московського царя Івана Грозного, у 1561 р. повернувся в Україну. У 1563 р. здійснив поход до Молдавії. Через зраду одного з молдавських претендентів на владу козацьке військо зазнало поразки, а сам гетьман потрапив у полон, був відправлений до Стамбула і там страчений».

а) К. Косинський;

б) І. Підкова;

в) П. Сагайдачний;

г) Д. Вишневецький.

 

30. Прочитайте уривок і визначте, про кого йде мова:

«Вітчизняні та іноземні історичні джерела описують їхні позитивні й негативні риси. Серед дуже багатьох позитивних: щирість, щедрість, безкорисливість, гостинність, чесність, військова доблесть, хоробрість, байдужість до смерті, жартівливість, мрійництво, любов до музики і пісні. Дуже поширено серед них було побратимство. Водночас вони любили похвалитися подвигами, зброєю, одягом, їм були притаманні легковажність, безпечність, схильність до лінощів і гультяйства в час, вільний від походу чи виконання службових обов’язків. Проте військовий обов'язок для них був над усе».


 

Гетьмани Запорізької Січі

 

Дмитро Вишневецький (Байда) 1550–1564 рр.
Богдан Ружинський 1575–1576 рр.
Шах 1576–1577 рр.
Лук'ян Чорнинський 1578 р.
Самійло Зборовський близько 1581р.
Михайло і Кирик Ружинські 1630 р. 1585 р.
Богдан Мікошинський 1584 р.
Лук'ян Чорнинський 1586 р.
Захар Кулага 1589 р.
Войтих Чаковицький 1590 р.
Криштоф Косинський 1591–1593 р.
Григорій Лобода 1593 р.
Богдан Мікошинський літо 1594 р.
Федір Полоус весна 1595 р.
Матвій Шаула початок 1596 р.
Крепський Криштоф Нетьковський літо 1596 р.
Гнат Василевич 15(з перерв.)96–1597 р.
Тихін Байбуза 1597-1598 р.
Федір Полоус 1598 р.
Самійло Кішка 1600–1602 р.
Гаврило Крутневич 1602–1603 р.
Іван Куцькович (з перерв.) 1602 р.
Іван Косий 1602–1603 р.
Григорій Ізапович наприкінці 1606 р.
Бодан Олевченко 1606 р.
Каленик Андріевич 1609–1610 р.
Олександр Збрівський 1610 р.
Григорій Тіскиневич травень 1610 р
Петро Сагайдачний 1614–1622 р. (з перерв.)
Дмитро Барабаш вересень 1617 р.
Яцько Бородавка Неродич 1619–1621 рр.
Олифір Голуб 1622–1623 рр.
Михайло Дорошенко 1622–1628 рр.
Грицько Чорний 1628 р.
Каленик Андріевич 1624–1625 рр.
Пірський, Марко Жмайло 1625 р.
Грицько Савич Чорний 1629–1630 рр.
Тимофій Орендаренко 1630–1631 рр.
Іван Петражицький-Кулага 1631–1632 рр.
Андрій Діденко 1632-1633 р.
Тимофій Орендаренко 1632–1633 рр.
Іван Сулима 1635 р.
Василь Тимоленко 1636–1637 рр.
Савва Кононович 1637 р.
Павло Павлюк 1637 р.
Павло Бут (Павлюк) 1637 р.
Дмитро Гуня 1637 рр.
Яцько Острянин 1638 р.
Дмитро Гуня 1638 р.

Список літератури

1. Антонович, В. Коротка історія Козаччини [Текст] / В. Антонович. – К. : Україна, 2004. – 304 с.

2. Бойко О. Історія України: посіб. для студ. вищ. навч. закл. / [Текст] О. Бойко. – К. : Академія, 1999. – 568 с.

3. Голубицький В. Запорозьке козацтво / [Текст] В. Голубицький. – К.: Вища шк.,1984. – 539 с.

4. Дорошенко Д. Нарис історії України: [у 2 т.] / [Текст] Д. Дорошенко. – К.: Глобус, 1992. – Т. 1. – 238 с.

5. Історія України в особах: Козаччина / [В.Горобець та ін.]. – К.: Україна, 2000. – 302 с.

6. Кащенко А. Оповідання про славне військо Запорозьке низове / [Текст] А. Кащенко. – Дніпропетровськ : Січ, 1991. – 494 с.

7. Мала енциклопедія українського козацтва. Short Ukrainian cossack encyclopaedia / С. Куглер, В. Пірко, І. Намакштанська, М. Бедрило; [заг. ред. С. Куглер]. – Донецьк : ДІТБ, 2000. – 108 с.

8. Наливайко Д. Козацька християнська республіка : (Запорізька Січ у західноєвропейських літературних пам’ятках) / [Текст] Д. Наливайко. – К.: Дніпро, 1998. – 496 с.

9. Народна пам'ять про козацтво / [Л. Новицький та ін.]. – Запоріжжя : СГ «Інтербук», 1991. – 301 с.

10. Нартов В. Найвидатніші гетьмани та кошові отамани України / [Текст] В. Нартов. – Х.: КК "Клуб Сімейного дозвілля", 2007. – 320 с.

11. Полонська-Василенко Н. Історія України: [у 2 т.] / [Текст] Н. Полонська-Василенко. – К.: Либідь, 1995. – Т. 1. – 672 с.

12. Стороженко І. Організаційні структури козацтва, що передували утворенню першої Запорозької Січі (друга половина XVI ст.) / [Текст] І. Стороженко // Київська старовина. – К.: старовина – 2004. – №2. – С. 23–34.

13. Субтельний О. Україна: історія / [Текст] О. Субтельний. – К. : Либідь, 1993. – 720 с.

14. Українське козацтво : Мала енциклопедія. – К.,Генеза; Запоріжжя: Прем’єр, 2002. – 562 с.

15. Яворницький Д. Історія запорозьких козаків / [Текст] Відп. ред.. П.С. Сохань. – К.: Наукова думка, 1990. – Т. 1. – С. 592 с.; Т. 2. – 560 с.; 1993. – Т.3 – С. 560 с.

 

 

Карта 1. Розташування Січі у різні періоди її існування







Последнее изменение этой страницы: 2016-06-29; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.209.80.87 (0.03 с.)