Тема 15. Полімерні матеріали та вироби

 

1. Основні компоненти полімерних матеріалів.

2. Класифікація полімерів за виготовленням.

3. Полімерні матеріали для підлоги.

4. Конструкційні матеріали на основі полімерів.

5. Оздоблювальні матеріали.

6. Гідроізоляційні, теплоізоляційні матеріали, герметики.

 

Полімерні матеріали – пластмаси – це матеріали, що містять у своєму складі високомолекулярні органічні речовини – полімери. На певній стадії виробництва вони є пластичними, але після отвердіння полімеру пластичність втрачається. Прості полімерні матеріали складаються лише з полімеру. Складні полімерні матеріали включають у себе

· полімер,

· наповнювачі (знижують втрату полімеру, здешевлюють пластмаси, збільшують міцність, твердість, зносостійкість, здатність чинити опір усадці, повзучості, підвищують теплостійкість),

· стабілізатори (сприяють тривалому збереженню властивостей пластмас під час експлуатації, запобігають старінню під впливом сонця, повітря, вологи, температури),

· пластифікатори (знижують крихкість, підвищують деформативні властивості),

· отверджувачі (прискорюють процес затвердіння і утворення просторових форм),

· барвники, антипірени, пороутворювачі тощо.

Ці компоненти дають можливість отримати полімерні матеріали з певними властивостями.

 

Класифікація полімерних матеріалів:

за основним полімером;

за методом виробництва:

· полімеризаційні (в процесі об’єднання молекул мономеру без виділення будь-яких побічних продуктів). Є 4 способи полімеризації – у блоці, у розчині, емульсії, суспензії;

· поліконденсаційні (в процесі одержання високомолекулярних сполук одночасно відщеплюються низькомолекулярні продукти реакції – вода, хлороводень). Є 4 способи – у розплаві, розчині, твердій фазі, міжфазна конденсація;

за областю використання у будівництві:

· матеріали для несучих і огороджувальних конструкцій;

· покриття підлог;

· опорядження стін;

· гідроізоляційні, герметизаційні, покрівельні, тепло - та звукоізоляційні;

· труби та інші погонажні вироби;

· лаки, фарби, клеї;

за фізичним станом при нормальній температурі:

· жорсткі (модуль пружності Е ³1ГПа),

· напівжорсткі (Е = 0,4 ГПа і вище),

· м’які (Е = 0,02 – 0,10 ГПа),

· еластичні (Е не перевищує 0,02 ГПа).

 

Переваги пластмас перед іншими матеріалами:

· низька густина і відносно високі міцнісні показники (скловолокнистий пластик має міцність 2000 МПа);

· хімічна стійкість;

· непроникність для води (що зумовлює широке застосування для захисних покриттів, гідроізоляції, влаштування покрівель, трубопроводів);

· поганий теплопровідник і електропровідник (застосовують як діелектрик і теплоізолятор);

· деякі пластмаси прозорі, безбарвні (влаштовують куполи верхнього світла, огородження теплиць, оранжерей);

· чинять добрий опір стиранню (застосовують як настил підлоги);

· висока технологічність – легко переробляти різними методами і досягати довільної форми, легко піддаються механічній обробці, склеюванню;

· не потребують періодичного фарбування, можна імітувати природний колір;

· виробляють з простих хімічних речовин, які здобувають з нафти, газу;

· біологічно стійкі матеріали – не гниють.

Недоліки пластмас:

· низька теплостійкість і твердість;

· високий температурний коефіцієнт лінійного розширення;

· токсичність деяких полімерних в’яжучих;

· займистість;

· схильність до старіння;

· повзучість;

· холодноламкість.

Пластмаси економічно вигідно застосовувати у будівництві, оскільки

· знижується матеріаломісткість будівництва,

· розширюються архітектурні можливості будівництва,

· впроваджуються індустріальні методи ведення будівельних робіт;

· є можливість заміни дефіцитних традиційних будівельних матеріалів.

 

Полімери

Полімери – це високомолекулярні сполуки, у молекулах яких елементарні мономерні ланки повторюються багатократно. Ці ланки з’єднуються між собою ковалентними зв’язками у довгі ланцюги різної будови (лінійні, розгалужені), які утворюють пластичні або жорсткі просторові решітки.

Термопластичні полімери – термопласти – мають лінійну чи розгалужену будову молекул (поліетилен, полістирол), при підвищенні температури розм’якшуються і переходять у в’язко-пружний стан, при охолодженні тверднуть.

Термореактивні – реактопласти – мають просторову будову молекул, не можуть оборотно змінювати свої властивості і при підвищенні температури перетворюються на неплавкі і нерозчинні продукти, не здатні до повторного формування.

 

Полімеризаційні полімери

Поліетилен - має лінійну будову. Його виготовляють в установках високого (150 – 300 МПа), середнього (3 – 4 МПа), низького (0,25 – 0,5 МПа) тиску. Густина 0,91 – 0,97 г/см³. Температура плавлення 105 – 135⁰С. Міцність при розтягу 12 – 40 МПа. Має невисоку розчинність у органічних розчинниках. Стійкий до дії кислот, лугів, солей, води. Недоліки: низька теплостійкість (80⁰С), погана адгезія до клеїв, схильність до старіння, враження гризунами. Застосування: виготовлення труб, фітінгів, плівок, пінопластів.

Поліпропілен – має високу водостійкість, хімічну стійкість, температура розм’якшення 160⁰С, густина 0,905 г/см³, дещо кращі механічні властивості і теплостійкість, ніж у поліетилену. Виготовляють плівки, листові і плиткові облицювальні матеріали, волокна для килимових покриттів, пінопласти, погонажні вироби, сантехнічні вироби. Матеріал легко зварюється, піддається механічній обробці.

Поліізобутилен – еластичний каучукоподібний матеріал. Густина 0,91 – 0,93 г/см³. Відносне видовження 1000 – 2000%. Водостійкий, кислотостійкий, на нього не діють луги, солі галоїдів, полярні розчинники. Розчиняється у ароматичних вуглеводнях (бензолі, толуолі), мінеральних маслах, набухає в жирах і рослинних оліях. Має високу морозостійкість (температура склування –75⁰С). Застосування: як герметик у панельних будівлях для ущільнення горизонтальних і вертикальних швів (наповнювачі – сажа, графіт, тальк); липкі стрічки, лінолеумні клеї, гідроізоляційні матеріали. Недоліки – підвищена повзучість, займистість.

Полівінілхлорид – білий порошок аморфної будови, без запаху. Густина 1,135 – 1,4 г/см³. Міцність при розтягу 50 – 60 МПа, при вигині 80 – 120 МПа. Температура розм’якшення 80⁰С. Теплостійкість 60⁰С. Стійкий до дії кислот, лугів, спирту, бензину, мастил. Застосовують для виготовлення труб, захисних покриттів, ємностей, лінолеумів, гідроізоляційних, декоративних матеріалів, погонних виробів, чарункуватих теплоізоляційних виробів. Недоліки – зниження міцності при підвищенні температури, повзучість при дії навантаження, низька морозостійкість, температура склування –12⁰С.

Полівінілацетат – полімер вінілацетату, синтезується з ацетилену і оцтової кислоти емульсійним методом. Полівінілацетатна емульсія – однорідна рідина білого кольору. Густина 1,02 – 1,03 г/см³. Має хорошу адгезію, світлостійкість, еластичність, безбарвність. Виготовляють водостійкі шпалери, клеї та клейкі мастики, безшовні мастикові підлоги, полімерцементні бетони.

Полістирол – випускають у вигляді безбарвних і кольорових гранул, білого крупнозернистого порошку. Густина 1,04 0 1,1 г/см³, границя міцності при вигині 90 – 95 МПа, при стиску 80 – 110 МПа. Водостійкий, кислотостійкий (крім азотної та льодяної оцтової), лугостійкий. Прозорий – пропускає 90% променів видимої частини спектру. Недоліки – крихкий, погана стійкість щодо органічних розчинників. Застосовують для виготовлення пінопластів, облицювальних плиток.

Поліакрилати – полімери акрилової і метакрилової кислот і їх похідних. Прозорі безбарвні, світлоатмосферостійкі. Густина 1,2 г/см³. Температура розм’якшення – 80 – 100⁰С. Міцність при розтягу 75 МПа. Найбільше поширення має метилметакрилат – органічне скло. Воно пропускає 99% сонячного світла і 70% ультрафіолетового. Застосовують для скління теплиць, оранжерей, басейнів, застосовують у вигляді емульсій, лаків, фарб.

 

Поліконденсаційні полімери

Фенолальдегідні полімери – продукт поліконденсації фенолу і формальдегіду, фурфуролу. Використовують їх як зв’язуючу речовину у виробництві паперово-, деревношаруватих, деревостружкових плит, сотопластів, мінераловатних матів, шлаковатних матів, газонаповнених матеріалів, спиртових лаків, клеїв. Із прес-порошків формальдегідних полімерів методом гарячого пресування виготовляють профілі, розетки, вентиляційні решітки, архітектурні деталі. Має високу твердість, міцність. Тепло - і світлостійкість, хороші естетичні властивості.

Епоксидні полімери отримують поліконденсацією епіхлоргідрину з дефінілпропаном. Матеріал має хорошу адгезію до різних будматеріалів, незначну усадку, високі міцнісні показники. Застосування – виготовлення водо- і хімічно стійких клеїв, як зв’язуючу речовину для склопластиків, полімербетонів.

Поліуретани – виготовлені з ізоціанітів і багатоатомних спиртів. Застосовують для виготовлення пінопластів, волокон, плівок, листових матеріалів. Має високу вологостійкість, температуростійкість до 110⁰С, пожежонебезпечні.

Поліефіри застосовують при виготовленні склопластиків, світлопрозорих та кольорових покриттів, санітарнотехнічних виробів, фасадних фарб, лаків. Робоча температура від –30⁰С до +80⁰С.

Кремнійорганічні полімери (силікони) мають високу теплостійкість (понад 400⁰С), водостійкість, гідрофобність, хімічну стійкість, морозостійкість. Недоліки – невисока механічна міцність, слабка адгезія щодо інших матеріалів. Застосовують для виготовлення захисних та жаростійких покриттів, гідрофобізуючих речовин, клеїв, емалей, фарб, герметиків, пінопластів, склопластиків.

Виготовлення полімерних матеріалів і виробів включає такі етапи:

· підготовку сировинних компонентів;

· дозування;

· змішування;

· формування;

· стабілізація.

 

Методи виготовлення полімерних матеріалів:

вальцювання – пластмаса формується у невеликому за товщиною просторі між вальцями, які обертаються. Цим добиваються однорідності маси, її пластифікації. Утворюється нескінченне полотно заданої ширини і товщини. Таким способом виготовляють рулонні матеріали, плівкові, листові;

екструзія – через формоутворювальний отвір (мундштук) протискують нагріту масу і тим надають виробам певного профілю. Цей процес виконують на шнекових екструзійних машинах, виготовляють профільні погонажні будівельні вироби, труби, листи, плівки, лінолеум;

пресування (цей спосіб застосовують для виготовлення виробів на основі термопластів) – а) формування у прес-формах виробів із прес-порошків. Так виготовляють будівельну фурнітуру, віконні та дверні пристосування, сантехобладнання; б) плоске пресування у багатоповерхових пресах при виготовленні листових паперових і деревних шаруватих пластиків, фанери, деревостружкових плит, текстолітів;

лиття під тиском застосовують для виготовлення виробів з термопластів. Литтєва машина містить у собі нагрівальний циліндр, у якому до в’язко-текучого стану підігрівається полімер і упорскується в рознімну форму. Охолодження відбувається водою. Так виготовляють полістирольну плитку, деталі для з’єднання труб тощо;

термоформування відбувається такими методами: штампування; пневмоформування; вакуумування. Із заготовки простої форми (листової, трубчастої, плівкової) одним із методів виготовляють складні деталі;

зварювання і склеювання застосовують для з’єднання заготовок із пластмас, а саме зварювання – для термопластичних матеріалів, склеювання – для термопластів і реактопластів;

напилення – спосіб нанесення на поверхню будівельних виробів і конструкцій порошкоподібних полімерів, які розплавляються і прилипають до поверхні заготовки. При охолодженні утворюється міцна плівка покриття, що має декоративні і антикорозійні властивості.

 

Основні властивості полімерних матеріалів залежать від хімічної будови полімеру, типу наповнювача, вмісту добавок (пластифікаторів, барвників, стабілізаторів), технології виготовлення.

Середня густина – 900 – 2200 кг/м³. На цей показник найбільше впливають наповнювачі (вони становлять більшу частину об’єму). Так, для полімербетону, де застосовано важкі наповнювачі, r_т = 2000 кг/м³. На показник середньої густини впливає пористість матеріалу. Для ніздрюватих пластмас при пористості до 95% r_т = 10 – 20 кг/м³.

Міцність пластмас висока. Коефіцієнт конструктивної якості становить 100 – 200 МПа (для цегли 2 МПа, для бетону 4 МПа). Границя міцності може досягати при стиску 350 МПа, при розтягу 450 МПа, при вигині 550 МПа.

Водопоглинання щільних гідрофобних пластмас становить 0,1 – 0,5, пористих пластмас з відкритою пористістю – 30 – 90%. Полімерні плівкові, рулонні, мастикові матеріали на основі поліетилену, полівінілхлориду, синтетичних каучуків застосовують для гідроізоляції.

Діелектричні властивості пластмас використовують широко у виробництві електроізоляції, але для пластмас характерна здатність накопичувати статичну електрику на поверхні. Цей електростатичний заряд може негативно впливати на людину.

Теплопровідність пластмас низька. Це особливо важливо для огороджувальних конструкцій. Поропласти мають коефіцієнт теплопровідності 0,03 – 0,05 Вт/мК.

Хімічна стійкість – дуже важлива характеристика пластмас, залежить від полімеру, наповнювача, пластифікатора. Дає можливість захистити будівельну конструкцію від корозії у воді, від розчинених солей, кислот, інших агресивних середовищ.

Стираність для пластмас є низькою, що важливо при застосуванні полімерних матеріалів для влаштування підлог.

Декоративні властивості пластмас хороші, тому вони застосовуються для оздоблення стін, підлог.

 

Негативні властивості пластмас:

Низька теплостійкість (60 – 80⁰С), лише деякі пластмаси мають 200 – 350⁰С.

Пластмаси горючі, виділяють отруйні гази при згорянні, легко спалахують.

Токсичність деяких пластмас обмежує використання їх всередині приміщень, де можливе займання і де знаходяться люди. Для всіх полімерних матеріалів обов’язково встановлюється ступінь токсичності для кожного виду.

Поверхнева твердість пластмас мала.

Повзучість пластмас виявляється появою необоротних деформацій при тривалій дії навантажень. З підвищенням температури повзучість наростає і призводить до небажаних деформацій конструкції.

Модуль пружності Е навіть при нормальних температурах набагато нижчий від модуля пружності інших будівельних матеріалів.

ТКЛР (температурний коефіцієнт лінійного розширення) для полістиролу становить 160 – 230×10^-6 м/К, що у 10 разів більше, ніж сталі.

Старіння пластмас спричиняється дією кисню повітря, світла, тепла. З часом властивості погіршуються.

 

Матеріали для підлог

Лінолеум – рулонний матеріал. Виготовляють на основі полівінілхлоридних, гумових, алкідних полімерів. Призначені для покриття підлог у житлових, громадських, промислових приміщеннях. Строк служби 20 – 25 років. Випускають безосновні лінолеуми одношарові та багатошарові; на тканинній основі, повстяній основі та ін.

Полівінілхлоридний (ГОСТ 14632-79 – безосновний, багатошаровий; ГОСТ 7251-77 - на тканинній основі) лінолеум виготовляють у вигляді полотнищ завширшки 1,2 – 2,4 м, товщина 2 мм, довжина не менше 12 м. Зберігають вертикально у рулонах при температурі не нижче +10⁰С. Приклеюють до основи бітумними мастиками. Зварюють у килим на всю площу підлоги.

Гліфталевий (алкідний) лінолеум на тканинній основі. Має основний недолік – крихкість, особливо при низьких температурах.

Колоксиліновий (нітроцелюлозний) одношаровий лінолеум, без підоснови. Має характерний коричневий або червоний колір, високу гнучкість, навіть при низьких температурах. Недолік – займистість.

Релін (ГОСТ 16914-71, типи А, Б, В) – гумовий лінолеум, виготовляється на основі синтетичних каучуків. Це дво- або тришаровий рулонний матеріал. Має низьке водопоглинання, низьку зносостійкість, високу еластичність, світло - і кольоростійкість, кислотостійкість, лугостійкість, звукопоглинальність.

Синтетичні килимові покриття – неткані матеріали ворсової чи повстяної структури. У них високі діелектричні і комфортні характеристики. Виготовляються зі зносостійких синтетичних (поліамідних, поліпропіленових) волокон. За способом виробництва:

· ворсово-прошивні (тафтингові) з розрізним або петельним ворсом різної висоти;

· голкопробивні (повстяні) безворсові матеріали;

· промазні з петельним ворсом та полівінілхлоридною плівковою основою;

· електростатичні з оксамитистою ворсовою структурою.

Випускають у вигляді рулонів шириною 1 – 3 м, товщина їх 3 – 8 мм, довжина не менше 10 м. За кольором бувають однотонними чи з візерунком.

Плитки для підлоги виготовляють з полівінілхлориду, інденкумаронових полімерів, каучуків, регенерованої гуми, фенопластів. У порівнянні з рулонними матеріалами плиткові надійніше кріпляться до основи, легко замінюються під час ремонту, можна створити певний орнамент, не дають відходів при укладанні, зручні при транспортуванні. Недоліки – менш гігієнічні, ніж рулонні; при укладанні потребують більших затрат праці.

Мастикові безшовні матеріали наносять поливанням, розпилюванням на бетонну основу. Твердіння відбувається при кімнатній температурі. Виготовляють мастики на полімерних в’яжучих (полівінілацетат, поліакрилонітрил), вводяться спеціальні добавки, за рахунок яких покриття набувають певних якостей – теплоізоляційних, пиловідштовхувальних, бактерицидних, діелектричних, рентгенонепроникних.

Стінові матеріали

Конструкційні – склопластики.

Оздоблювальні – декоративні паперово-шаруваті пластики, полістирольні плити, фенолітові плити, рулонні оздоблювальні матеріали: лінкруст, оздоблювальні плівки, водостійкі шпалери.

Конструкційно-облицювальні – деревостружкові плити, деревоволокнисті плити, деревношаруваті пластики.

Деревношаруваті пластики – листовий матеріал, отриманий гарячим пресуванням листів деревного шпону, просоченого полімером в кількості 16 – 24% від всієї маси. Розміри листів: довжина 70 – 560 см, ширина 80 – 120 см, товщина тонколистових 1 – 15 мм, груболистових 80 – 120 мм. Густина 1230 – 1330 кг/м³. Границя міцності при вигині 150 – 280 МПа. Мають високу теплостійкість, низьку теплопровідність, високу стійкість до органічних розчинників, масел, атмосферостійкі, піддаються механічній обробці. Використовують для обшивки стін зовні і зсередини, для виготовлення тришарових стінових панелей.

Деревостружкові плити легко піддаються механічній обробці (розпилюванню, свердлінню, гвоздимі). Легкі, міцні, мають естетичний вигляд, теплозвукоізоляційні. ДСП бувають суцільні, пустотні; оздоблені і неофактурені. Їх застосовують для зведення каркасних і щитових перегородок, вбудованих меблів, оздоблення стін, стелі. Густина 500 – 660кг/м³. Границя міцності при вигині 4 – 12 МПа для плит, виготовлених методом екструзії, 13 – 21 МПа – для плит плоского пресування. Виготовляють ДСП з відходів деревини, полімерних в’яжучих, антисептиків, антипіренів, гідрофобізаторів.

Деревоволокнисті плити – листові матеріали, отримані шляхом гарячого пресування волокнистої маси (органічні волокнисті наповнювачі з синтетичними полімерами). Розміри довжина 120 - 540 см, ширина 120 - 180 см, товщина 3 – 4 мм. Зберігають у закритих приміщеннях без різких коливань температури і вологості, у горизонтальному положенні. Не використовують у приміщеннях з підвищеним вологісним режимом.

Склопластики – матеріали, що складаються зі скловолокнистої основи і синтетичного полімеру (епоксидні, фенолформальдегідні смоли). Основа буває з суцільного чи подрібненого скловолокна, склотканини, склошпону. Склопластики мають досить високу міцність при розтягу, вигині, не горять, не гниють, мало гігроскопічні. У них висока хімічна стійкість, корозійна стійкість. Склопластики мають хорошу тепло -, звуко-, електроізоляцію. Більшість склопластиків є прозорими або напівпрозорими чи різнобарвними. Склопластики на основі рубаного скловолокна випускають у листах завдовжки 100…600 см, ширина 150 см, завтовшки 1 – 2,5 мм. Вони прозорі (пропускають до 85% світла). Недоліки – великі витрати полімеру (до 70% за масою). Склотекстоліт виготовляють методом гарячого пресування зі склотканини різних переплетінь. Випускають їх у вигляді листів і плит довжиною 240 см, шириною 60 – 120 см, товщина її 0,5 – 35 мм. Застосування – для влаштування електророзподільних щитів та для роботи в агресивних середовищах. Скловолокнистий анізотропний матеріал (СВАМ) відрізняється від склотекстоліту тим, що основою для нього служить не склотканина, а склошпон. СВАМ має найвищі міцнісні характеристики, середня густина становить 1900 – 2000 кг/м³. Склопластики використовують у вигляді плоских та хвилястих листів для влаштування світлопрозорої покрівлі промислових будівель і споруд, теплиць, оранжерей, для малих архітектурних форм, тришарових світлопрозорих та глухих огороджувальних засобів та покриттів, оболонок та куполів, віконних та дверних блоків, сантехвиробів.

Стінові панелі (тришарові) – найперспективніші для крупнопанельного будівництва. Два тонких зовнішніх шари у таких панелях з міцного конструкційного матеріалу, а середній шар – тепло-, звукоізоляційний полімерний матеріал, з високою вогнестійкістю, біостійкістю, незначним водопоглинанням. Зовнішні шари несучі, тому повинні бути міцні, вогнестійкі, водостійкі, морозостійкі, атмосферостійкі. Їх виготовляють з деревних пластиків, склопластиків, алюмінію, азбестоцементу. Внутрішній шар, всередині приміщення, повинен бути гігієнічним, без запаху, не давати шкідливих виділень. Виготовляють панелі склеюванням елементів різними клеми на основі карбамідних, епоксидних, фенолформальдегідних полімерних смол. У випадках, коли внутрішній шар передбачено пінопластовий, то між двома зовнішніми шарами засипають гранули чи порошок, спінюють їх на місці і пінопласт добре склеює 2 зовнішніх шари.

 

Оздоблювальні матеріали

Декоративний паперово-шаруватий пластик виготовляють гарячим пресуванням просоченого термореактивним полімером паперу. Це листовий матеріал. Основна сировина – фенолформальдегідні і карбамідні полімери. Властивості – морозостійкий, не розшаровується, легко піддається механічній обробці, добре миється, має хороші технологічні і експлуатаційні властивості. Широко використовується як декоративно-оздоблювальний матеріал. Листи кріплять до поверхні цвяхами, шурупами, рейками. Розміри листів: довжина 100 – 300 см, ширина 60 – 160 см, товщина 1 – 5 мм, густина 1200 – 1400 кг/м³, границя міцності при вигині 100 МПа.

Полістирольні плитки литі під тиском пластинки розмірами 100 х 100 х 1,25 мм або 150 х 150 х 1,35 мм (останнім часом довільних розмірів). Сировина – емульсійний полістирол, тонкомелені мінеральні наповнювачі. Лицьова поверхня має різну фактуру, зворотна – рельєфна. Висока міцність, різноманітне забарвлення, легкість, водонепроникність. Використання – оздоблення стін душових, санвузлів, торгових, лікувальних, дитячих закладів. Прикріплюють до стін каніфольними мастиками. Недолік – горючість.

Полістирольні листи розмірами 1400 х 600 мм, завтовшки 1,5 – 4мм виготовляють методом екструзії з удароміцного полістиролу. Використовують для облицювання стін приміщень громадських будівель.

Фенолітові плитки випускають завтовшки 1,5 мм довільних розмірів (наприклад, 100 х 100, 150 х 150, 600 х 600 мм). Мають хорошу водостійкість, кислотостійкість, морозостійкість, не адсорбують ртуть та її пари. Облицьовують стіни у цехах, лабораторіях з агресивними випарами, у санвузлах, вестибулях, сходових клітках.

Рулонні стінові матеріали

Плівкові матеріали – основні та безосновні. Основа – кольорова полівінілхлоридна плівка, наклеєна на паперову, тканинну чи звукоізолюючу еластичну основу. Лицьова поверхня – гладка або рельєфна. На паперовій підоснові випускають “ІЗОПЛЕН”, “ПІНОПЛЕН”, “ПОЛІПЛЕН”, це рулонні матеріали. Ширина рулону 0,5 – 1,3 м, довжина 6, 12, 20 м. Плівка стійка до дії мила, синтетичних миючих засобів. Застосовується для оздоблення житлових, громадських, промислових приміщень. Безосновні матеріали виготовляються у вигляді тонкої полівінілхлоридної плівки різного кольору. На внутрішній стороні клеєва мастика, прикрита допоміжним папером. Ширина 50, 60, 75 см, товщина 0,1 – 0,.2 мм, довжина 12 м.

Лінкруст – різновид плівок на паперовій основі. Рулони завдовжки 12 м, ширина 500 – 750 мм, товщина 0,5 – 1,2 мм. На одну сторону паперової основи наносять шар пасти (полівінілхлорид з наповнювачем, пластифікатором, барвником. Наповнювачем служить пробкова чи деревинна мука). Лицьова поверхня гладка або рельєфна. Лінкруст водостійкий, гнилостійкий, не коробиться, стійкий до механічних впливів, не вицвітає на сонці. Використовується для облицювання стін, перегородок, вбудованих меблів у житлових, громадських будівлях.

Водостійкі шпалери – паперовий матеріал, вкритий з лицьового боку шаром полівінілацетатної емульсії.

Текстовініт – рулонний матеріал на тканинній основі. На бавовняну тканину наноситься паста (суміш полівінілхлориду, пластифікатору, мінеральних пігментів) з наступним тисненням і термообробкою. Використовується для оздоблення панелей стін, меблів, дверей.

Павінол близький до текстовініту. Використовується у виготовленні меблів, для акустичного опорядження стін, перегородок.