Фінансовий і підприємницький ризик. 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Фінансовий і підприємницький ризик.



 

Під підприємницьким ризиком слід розуміти ризик, що виникає при будь-яких видах діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх операціями, комерцією, здійсненням соціально-економічних і науково-технічних проектів.

Причини, що зумовлюють підприємницький ризик, можна згрупуються за сферою прояву:

1) внутрішні:

- недоліки у системі управління;

- недоліки організації процесу виробництва;

2) зовнішні:

- поведінка контрагентів;

- похибки у визначенні попиту;

- природно-кліматичні умови;

- зміни ринкової кон'юнктури;

- зміни економічних факторів;

- політичні.

Під фінансовим ризиком підприємства розуміється ймовірність винекнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходу чи капіталу у ситуацій невизначеності умов здійснення його фінансової діяльності.

Фінансові ризику класифікуються за такими основними ознаками:

· Ризик зниження фінансової стабільності підприємства. Цей ризик генерується недосконалою структурою капіталу (використання великої частки позичених коштів ), що породжують не збалансування вхідних і вихідних грошових потоків підприємства по об’ємах.

· Ризик неплатоспроможності (або ризик несбалансованої ліквідності ) підприємства. Цей ризик генерується зниженням рівня ліквідності оборотних активів, що породжують розбалансування вхідного і вихідного грошових потоків підприємства в часі.

· Інвестиційний ризик. Він характеризує можливість виникнення фінансових втрат в процесі здійснення інвестиційної діяльності підприємства.

· Інфляційний ризик. Цей вид ризику характеризується можливістю знецінення реальної вартості капіталу (у формі фінансових активів підприємства ) , а також очікуваних доходів від здійснення фінансових операцій в умовах інфляції.

· Процентний ризик. Він полягає в непередбаченій зміні процентної ставки на фінансовому ринку (як депозитної, так і кредитної ).Причиною винекненн6я даного виду фінансового ризику є зміна кон’юнктури фінансового ринку під впливом державного регулювання, зростання чи спад пропозиції вільних грошових ресурсів та інші фактори.

· Валютний ризик. Даний вид ризику властивий підприємствам, що ведуть зовнішньо-економічну діяльність. Він проявляється в недоотриманні передбачених доходів в результаті безпосереднього впливу зміни обміного курсу іноземної валюти, що використовується в зовнішньо-економічних операціях підприємства,на очікувані грошові потоки від цих операцій . Депозитний ризик. Він зустрічається досить рідко і пов’язаний з неправильною оцінкою і невдалим вибором комерційного банку для здійснення депозитних операцій підприємства.

· Кредитний ризик. Він має місце у фінансовій діяльності підприємства при наданні ним товарного ( комерційного ) чи споживчого кредиту покупцям. Формою його прояву є ризик неплатежу чи несвоєчасного розрахунку за відпущену підприємством в кредит готову продукцію, а також перевищення розрахункового бюджету по інкасації боргу.

· Податковий ризик. Цей вид фінансового ризику має ряд проявів: ймовірність введення нових видів податків і зборів на здійснення окремих аспектів господарської діяльності.

· Структурний ризик. Цей вид ризику генерується неефективним фінансуванням поточних витрат підприємства, що обумовлюють високу питому вагу постійних витрат в загальній їх сумі.

· Криміногенний ризик. В сфері фінансової діяльності підприємства він проявляється у формі оголошення його партнерами фіктивного банкрутства ; підробки документів, що забезпечують незаконне привласнення сторонніми особами грошових та інших активів; викрадення окремих видів активів власним персоналом та інші.

 

Власний капітал і його формування.

 

Власний капітал — це вартість засобів, які належать власникам підприємства. Власний капітал можна також трактувати як залишок в активах після вирахування зобов'язань підприємства.

Розглянемо складові власного капіталу підприємства детальніше.

Статутний капітал акціонерного товариства — це капітал, що утворюється з суми номінальної вартості всіх розміщених акцій товариства. Він визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси кредитора. Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства виявиться меншою, ніж розмір статутного капіталу, товариство зобов’язане оголосити про зменшення статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому законом порядку. Якщо вартість чистих активів стає меншою, ніж мінімальний розмір статутного капіталу, товариство зобов’язане протягом 10 місяців з дати настання невідповідності усунути її або прийняти рішення про ліквідацію.

Статутний капітал може бути сформований як грошима, так і товарами та основними фондами.

До додаткового капіталу належать:

1) результати переоцінки основних засобів, тобто їхня дооцінка;

2) емісійний дохід акціонерного товариства (дохід від продажу акцій більший від їхньої номінальної вартості);

3) безкоштовно отримані грошові й матеріальні цінності на виробничі цілі;

4) асигнування з бюджету на фінансування капітальних вкладень;

5) асигнування на поповнення обігових коштів.

Отже, додатковий вкладений капітал відображає суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість.

Резервний капітал — це грошовий фонд акціонерного товариства, що створюється з відрахувань від прибутку. Він спрямовується на покриття збитків, а також для погашення зобов’язань за іменними акціями та облігаціями товариства. Він являє собою зарезервовану частину власного капіталу акціонерного товариства, призначеного для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір цієї резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного фонду (резервного капіталу) здійснюється за рахунок прибутку акціонерного товариства (мінімальний розмір відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється законодавством).

Нерозподілений прибуток характеризує частину прибутку акціонерного товариства, отриману в попередньому періоді і не використану на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) і персоналом. Ця частина прибутку призначена для капіталізації, тобто для реінвестування в розвиток виробництва.

Неоплачений капітал відображає суму заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу акціонерного товариства. Ця сума відображає ту частку статутного капіталу, яка ще не внесена учасниками, а тому вираховується при визначенні величини власного капіталу.

Визначення джерел формування власного капіталу дасть можливість достовірно розрахувати фінансові можливості акціонерного товариства і надасть змогу для прийняття ефективних управлінських рішень. Політика формування власного капіталу акціонерного підприємства — це частина загальної його фінансової стратегії, що полягає у забезпеченні найбільш ефективних форм і умов формування власного капіталу як із внутрішніх, так і з зовнішніх джерел відповідно до потреб розвитку товариства.

 

Операційний леверидж.

 

Операційний леверідж (оperating leverage) потенційна можливість впливати на прибуток підприємства шляхом зміни структури собівартості продукції та обсягів її випуску.

Величина лівериджу показує, на скільки відсотків зміниться прибуток при зміні обсягу виробництва на 1%. В економічному розумінні це спричиняє певну залежність: чим більше показник лівериджу, тим чутливіше реагує сума прибутку на зміну обсягів виробництва.

Високий операційний ліверидж характеризується значно вищими постійними витратами порівняно із змінними в структурі сукупних витрат. Ефект операційного лівериджу визначається як відношення суми маржинального доходу(виручка від реалізації мінус змінні витрати) до суми прибутку (виручка від реалізації мінус змінні та постійні витрати).

Виробничий (операційний) леверідж- це потенційна можливість впливати на валовий прибуток шляхом зміни структури собівартості й об'єму випуску продукції. Дія операційного важеля (леверіджа) виявляється в тому, що будь-яка зміна виторгу від продажу продукції завжди породжує значну зміну прибутку. Цей ефект обумовлений різним ступенем впливу динаміки постійних і перемінних витрат на формування фінансових результатів при зміні об'єму виробництва. Чим вище рівень постійних витрат, тим більше сила впливу операційного важеля. Сила впливу операційного важеля інформує про рівень підприємницького ризику.Сила впливу операційного важеля розраховується як відношення маржінального доходу до прибутку і показує, скільки відсотків зміни прибутку дає кожен відсоток зміни виторгу від реалізації; визначається по формулі:

Свов = МД / П,де Свов - сила впливу операційного важеля;
МД - маржінальний доход;П - прибуток.Сила впливу операційного важеля, як відомо, залежить від величини постійних витрат. Для підприємств, перевантажених громіздкими виробничими фондами, високий рівень операційного важеля являє значну загрозу: в умовах економічної нестабільності, падіння купівельної спроможності клієнтів і досить високої інфляції кожен відсоток зниження виторгу може обернутися катастрофічним падінням прибутку й входженням підприємства в зону збитків. Менеджмент такого підприємства є заблокованим, тобто позбавленим варіантів вибору продуктивних рішень.

 

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; просмотров: 341; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.204.189.2 (0.008 с.)