Комплексне управління дебіторською заборгованістю та грошовими коштами

 

Управління дебіторською заборгованістю представляє собою частину загального управління оборотними активами і маркетингової політики підприємства, спрямованої на розширення обсягу реалізації продукції та полягає в оптимізації загального розміру цієї заборгованості, забезпечення своєчасної її інкасації. Управління дебіторською заборгованістю безпосередньо впливає на прибутковість компанії і визначає дисконтну та кредитну політику для малоефективних покупців, шляхи прискорення запитання боргів і зменшення безнадійних боргів, а також вибір умов продажу, що забезпечують гарантоване надходження грошових коштів.

У цілому управління дебіторською заборгованістю включає:

1) аналіз дебіторів;

2) аналіз реальної вартості існуючої дебіторської заборгованості;

3) контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості;

4) розробку політики авансових розрахунків та надання комерційних кредитів;

5) оцінку і реалізацію факторингу.

На рівень дебіторської заборгованості впливають такі основні фактори:

- Оцінка і класифікація покупців залежно від виду продукції, обсягу закупівель, платоспроможності клієнтів, історії кредитних відносин і передбачуваних умов оплати;

- Контроль розрахунків з дебіторами, оцінка реального стану дебіторської заборгованості;

- Аналіз і планування грошових потоків з урахуванням коефіцієнтів інкасації.

Управління грошовими потоками необхідно розглядати як послідовний процес постановки завдань та їх виконання, який включає реалізацію таких функціональних етапів:

· планування та прогнозування грошових потоків і складання відповідних внутрішніх фінансових документів (бюджет грошових потоків, а також плановий звіт про рух грошових коштів, платіжний календар та ін.);

· імплементація бюджету грошових потоків як невід’ємної складової системи бюджетів на підприємстві;

· фінансовий контролінг виконання бюджету грошових потоків та планових показників Звіту про рух грошових коштів;

· здійснення коригування планових величин відповідно до зміни зовнішніх та внутрішніх умов реалізації плану.

На кожному із визначених етапів використовуються специфічні методи управління, які відповідають потребам відповідного етапу.

Основною метою у процесі управління грошовими активами є забезпечення постійної платоспроможності підприємства. У цьому реалізується функція грошових активів як засобу платежу, що забезпечує досягнення цілей формування їх операційного, страхового й компенсаційного залишків. Поряд із цією основною метою важливим завданням процесу управління грошовими активами є забезпечення ефективного використання тимчасово вільних коштів, а також сформованого інвестиційного їх залишку. Політика управління грошовими активами є частиною загальної політики управління оборотними активами підприємства, що полягає в оптимізації сукупного розміру їх залишку з метою забезпечення постійної платоспроможності й ефективного використання в процесі збереження.

 

Поняття бюджетного менеджменту. Об’єкт і предмет бюджетного менеджменту.

 

Бюдж. менедж. – це сукупність заходів, форм і методів діяльності органів держ. управління щодо формування, розподілення, витрачання бюджетних коштів із застосуванням контрольних дій на всіх стадіях бюджетного процесу.

БМ розглядає бюджет з 4 аспектів:

1)за економічною суттю:бюджет – це грошові відносини, що виникають між державою з одного боку, а з другого – між юр і фіз. особами з приводу утворення фін ресурсів держави.

2)за матеріальним змістом: бюджет – це централізований фонд грошових ресурсів держави, що знаходиться у постійному русі і складається із вхідних та вихідних потоків.

3)за формою: бюджет – це фін план, баланс доходів та видатків держави.

4)за організаційною структурою – це центральна ланка фін структури держави, що пов’язана з усіма іншими ланками.

Об`єктом БМ є: бюджет держави як система управління, в якому зосереджені її грошові кошти обсягом 30-60% ВВП.

Предмет БМ – це бюджетний процес та управління ним при перерозподілі нац. доходу.

 

Органи управління бюджетом.

Виділяють три групи органів управління бюджетом.До першої групи належать органи законодавчої та виконавчої влади. Оскільки Державний бюджет як основний фінансовий план держави затверджується у вигляді Закону, то Верховна Рада України (ВРУ) виступає провідним органом управління бюджетом. Численні місцеві бюджети затверджуються на відповідних рівнях місцевими законодавчими органами — радами, які є провідним органом управління місцевим бюджетом. Органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів, державні адміністрації, виконавчі комітети) забезпечують підготовку проекту відповідного бюджету і його виконання.
Другу групу становлять органи оперативного управління бюджетом. До неї належать: органи системи Міністерства фінансів України та місцеві фінансові органи, Контрольно-ревізійна служба України, Державне казначейство, Державна податкова адміністрація, Рахункова палата України.

Третю групу утворюють органи нефінансового профілю. Виконуючи покладені на них функції, вони також пов'язані з бюджетом. До першої підгрупи належать: Державна митна служба та її підрозділи; органи Міністерства внутрішніх справ; органи юстиції та нотаріальні контори; природоохоронні органи та інспекції; органи державної інспекції з контролю за цінами тощо.

Органи держ. управління бюджетом поділяються на три рівні:

1) Загальнодержавні органи управління: Законодавча влада (ВРУ, ВР АРК, органи місцевого самоврядування); Виконавча влада (КабМін, Рада Міністрів АРК, державні, районні та обласні адміністрації).

2) Органи оперативного управління:

МінФін: держ. казначейство, держ. КРУ, Рахункова палата, ДПА.

3) Органи нефінансового профілю: Зв`язані з бюджетом по питанням доходів: Митний комітет, Комітет по контролю за цінами в Україні, Нотаріальні контори та інші. Зв`язані з бюджетом по питанням видатків: бюджетні установи, організації, підприємства.

 

Формування доходів бюджету.

Формування доходів до бюджету здійснюється за рахунок:

1) Внутрішніх джерел (виробленого в країні НД);

2) Зовнішніх джерел – надходження від міжнародного перерозподілу фінансових ресурсів.

Якщо цих доходів не вистачає держава використовує НД: доходи від приватизації державної власності; доходи від продажу золоту-валютного резерву та інших державних цінностей.

В залежності від методів формування доходи класифікують на:

1) Податкові надходження (податки, збори та інші платежі) 95%;

2) Неподаткові надходження: доходи від діяльності державних підприємств, державних послуг, держ. майна, дивіденди від акцій, якими володіє держава.

3) Доходи від операцій з капіталом-доходи від держ. угідь, землі та надр.

4) Трансферти-це кошти, одержані від інших органів держ. влади, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі.

Відносно до бюджетного устрою доходи класиф. на:

1) Доходи, що надходять до держ. бюдж. Укр.;

2) Доходи, що надходять до місц. бюджетів;

3) Доходи, які частково надходять до держ. бюджету, а частково до місцевого.

На обсяг доходів держ. бюджету впливають наступні фактори:1) обсяг і темп зростання ВВП і НД;2) стан екон. кон`юктури;3) податкове законодавство;4) тіньова економіка;5)інфляційні процеси.

 

Система платежів бюджету.

З метою створення умов для більш ефективного управління коштами державного бюджету шляхом консолідації рахунків органів Держ казнач в НБУ Каб Міністрів Укр і Нацбанком затверджено постанову від 15 вересня 1999 року № 1721 "Про створення внутрішньої платіжної системи Держ казнач". Відповідно до цієї постанови Держ казнач має зосередити всі кошти Держа бюдж на своєму єдиному рахунку, що дасть змогу більш ефективно використовувати ці кошти і управляти ними. Платіжна система виконання держ бюдж є частиною нац. платіжної системи, у якій держава виконує функції отримувача і відправника платежів держ бюдж. Під платежами держ бюдж слід розуміти переказ коштів від держави до зовнішнього отримувача і навпаки - від зовнішнього отримувача до держави. Тобто платіж складається з двох складових: надходжень і виплат. Якщо переказ коштів здійснюється між кількома державними відомствами, то такі платежі вважаються внутрішніми у системі органів Держказначейства. Чинна платіжна система виконання Держ бюдж Укр регулюється Нацбанком Укр, Мінфінансів, Держ казнач України відповідно до покладених на ці органи функцій. Платіжна система виконання бюджету включає три елементи:1. Система норм, що встановлюють правила проходження платежів.2. Технічне забезпечення здійснення платежів.3. Механізм взаємовідносин користувачів коштів з казначейською системою. Казнач виконання держ бюджету за доходами і видатками включає: облік надходження платежів; регулювання обсягів і термінів прийняття бюджетних зобов'язань; дозвіл на право здійснення видатків у межах затверджених асигнувань; проведення платежів розпорядників бюдж коштів. Єдність каси і бух обліку досягається через виконання держ бюджету на основі Єдиного казначейського рахунку. Цей рахунок являє собою систему бюдж рахунків органів Держ казначейства, відкритих у регіональних розрахункових палатах органів Держ казначейства, із відображенням руху коштів на кореспондентських рахунках в регіональних управліннях Нацбанку Укр. На ці рахунки зараховуються податки, збори, обов'язкові платежі держ бюджету і надходження з інших джерел, встановлених законодавством України.