Методичні рекомендації до семінарських занять

Семінарські заняття у навчальному процесі проводяться для поглибленого вивчення дисциплін та опанування їх методологічних засад. Це вид навчального заняття, на якому викладач організовує обговорення студентами питань програмного матеріалу.

Семінари мають сприяти розвитку самостійної роботи студентів, поглибленню їх інтересу до науки і наукових досліджень, розвитку культури мовлення, формуванню навичок та вмінь публічного виступу, участі в дискусії.

Семінарські заняття є важливим засобом не тільки для перевірки знань студентів, але й для формування високого рівня знань на основі правильних суджень та висновків.

Головна мета семінарських занять – допомогти студентам опанувати навчальну дисципліну.

Основні завдання семінарських занять полягають у засвоєнні загальнотеоретичних положень навчальної дисципліни. У процесі обговорення питань студенти навчаються формулювати і викладати свої думки і висновки, застосовувати теоретичні положення.

Основою ефективного розгляду основних питань теми на семінарських заняттях є вивчення лекційного матеріалу та самостійна робота студентів, конспектування навчальної і наукової літератури з навчальної дисципліни. Така робота передбачає використання робочої навчальної програми, кожне питання якої має бути засвоєним.

Підготовку до семінарського заняття варто починати з вивчення конспекту, або тексту лекції, потім прочитати й законспектувати в зошит для семінарів відповідний матеріал підручника та інших джерел. Читати треба уважно, всебічно та критично аналізуючи прочитане. Зустрівши нове, незрозуміле поняття, вираз, обов’язково необхідно з’ясувати його зміст. Не зробивши цього, студент ризикує сприйняти неправильно значення терміну, виразу або й всього тексту. Тут варто скористатися словниками чи іншими допоміжними джерелами.

Перелік рекомендованої літератури не є вичерпаним. Студенти мусять використовувати інші джерела і особливо періодичні видання.

Опанування положень навчальної дисципліни передбачає не тільки міцне засвоєння визначень тих чи інших категорій, характерних рис та ознак певного явища, але й розуміння різних точок зору.

Готуючись до семінару, необхідно звернути увагу на ключові поняття, які притаманні вказаним темам, та засвоїти їх. При відповіді на семінарському занятті треба будувати так свій виступ, щоб відокремити його головні чинники:

- чітке формулювання теоретичного положення;

- обґрунтування цього положення і розкриття його характерних ознак і властивостей;

- аргументація та ілюстрація теоретичних положень конкретними фактами дійсності, явищами суспільно-політичного, економічного, культурного життя;

- доведення значимості питань, які розглядаються, для практичної діяльності.

Опрацювання тем семінарських занять або окремих їх питань може відбуватися в різних формах: співбесіди, загально групової дискусії, заслуховування й обговорення рефератів, проведення письмових контрольних робіт, виконання тестових завдань.

Тема 2. Основні напрями психологічної науки

Семінарське заняття № 2 – 2 год.

План

1. Біхевіоризм.

2. Гештальтпсихологія.

3. Когнітивна психологія.

4. Психоаналіз. Основні ідеї та течії.

5. Гуманістична психологія.

 

Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: біхевіоризм, поведінка, умовні рефлекси, гештальтпсихологія, цілісні структури свідомості, образ, психоаналіз, несвідоме, пізнання, когнітивна психологія, гуманістична психологія, «Я-концепція», мотивація людини, еклектизм.

Рекомендована література до теми 2: [2.3], [2.4], [2.5], [3.2], [3.4], [3.5], [3.14], [4.1].

 

 

Тема 3. Психологія пізнавальних процесів

Семінарське заняття № 3 – 2 год.

План

1. Структура пізнавальних процесів.

2. Властивості та види сприйняття.

3. Пам’ять. Види пам`яті.

4. Види уваги. Основні характеристики властивостей уваги.

5. Уява як психічний процес. Види уяви.

6. Мислення як психологічний процес. Види мислення.

Основні поняття, терміни та категорії, що підлягають засвоєнню: психічні процеси, пізнавальні процеси, відображення, свідомість, знання, відчуття, сприймання, пам’ять, увага, уява, мислення, мова.

Рекомендована література до теми 3: [2.2], [2.3], [2.4], [2.5], [3.1] [3.2], [3.3], [3.11], [3.14], [3.17], [5.1].

 

 

4. Завдання для самостійної роботи

Методичні поради до самостійної роботи

Проблеми формування творчої активності, професійній самостійності студентів у процесі навчання завжди були в центрі уваги педагогіки вищої школи. Це пов’язано як із вимогами до сучасного фахівця з вищою освітою, необхідністю займатися самоосвітою впродовж усього професійного життя, так і шаленим зростанням обсягу інформації, яку треба засвоїти. Без самостійної роботи фахівець сформуватися не може. Оволодіння професійними знаннями та уміннями відбувається лише через організацію власної пізнавальної діяльності. Передати знання неможливо, ними можна лише оволодіти, можна опанувати, привласнити, зробити своїми або засвоїти. Самостійна робота студентів сприяє формуванню самостійності, ініціативності, дисциплінованості, почуття відповідальності, необхідних майбутньому фахівцю у навчанні і професійної діяльності.

У відповідності до Закону «Про вищу освіту» (розділ VII, стаття 43), самостійна робота відноситься до форм організації навчального процесу.

Кредитно-модульна система організації навчального процесу передбачає обов’язкове виконання студентом самостійної роботи.

Самостійна робота розглядається усіма дослідниками і практиками як цілеспрямована, активна, відносно вільна діяльність. Вона є завершальним етапом розв’язання навчально-пізнавальних завдань, які розглядалися на лекціях, семінарах, практичних і лабораторних заняттях. Адже знання можна вважати надбанням студента тільки за умови що він приклав для їх здобуття свої розумові і практичні зусилля.

Самостійна робота студентів сприяє формуванню самостійності, самодисципліни, особистісної відповідальності, ініціативності, необхідних майбутньому фахівцю у навчальній та професійній діяльності.

В процесі самостійної роботи студентупропонуються навчальні завдання та рекомендації для їх виконання; робота проводиться без безпосередньої участі викладача, але під його керівництвом; виконання роботи вимагає від студентів розумової напруги, активного і цілеспрямованого вивчення навчального матеріалу.

Основна мета організації самостійної роботи – надавати максимальну можливість для розвитку особистісних і професійних якостей, творчої індивідуальності майбутніх фахівців.

Самостійна робота припускає виконання студентом наступних дій: усвідомлення мети своєї діяльності, надання її особистісного смислу, самоорганізації в розподілі навчальних дій протягом часу, самоконтролю по їх виконанню.

Основою ефективного виконання самостійної роботи є вивчення лекційного матеріалу, конспектування навчальної і наукової літератури з навчальної дисципліни. Така робота передбачає використання робочої навчальної програми, кожне питання якої має бути засвоєним.

Самостійну роботу варто починати з вивчення конспекту, або тексту лекцій, потім прочитати та законспектувати в зошит для семінарів відповідний матеріал підручника та інших джерел. Читати треба уважно, всебічно та критично аналізуючи прочитане. Зустрівши нове, незрозуміле поняття, вираз, обов'язково необхідно з'ясувати його зміст. Не зробивши цього, студент ризикує сприйняти неправильно значення терміну, виразу або й всього тексту. Тут варто скористатися словниками чи іншими допоміжними джерелами.

Перелік рекомендованої літератури не є вичерпаним. Студенти мусять використовувати інші джерела і особливо періодичні видання.

Опанування положень навчальної дисципліни передбачає не тільки засвоєння визначень тих чи інших категорій, характерних рис певного явища та ознак, але й розуміння різних точок зору щодо нього.

Готуючись самостійно, необхідно звернути увагу на ключові поняття, які притаманні вказаним темам, та засвоїти їх.

Рефератипередбачені завданнями, присвячуються складним питанням, які не розглядаються в навчально-методичній літературі і потребують опанування наукових джерел, окремих статей або монографій. Обсяг реферату мас відповідати 7-8 хвилинам доповіді. Реферативні повідомлення заслуховуються і обговорюються в ході відповідних занять і лише у виключних випадках без доповіді перевіряються викладачем. Вони обов'язково оцінюються викладачем. Реферати можуть бути основою для написання наукової роботи, доповіді на засіданнях наукового гуртка або на конференції.