Соціальне партнерство у сфері соціально-трудових правовідносин

Організація роботодавців – це громадська неприбуткова організація, яка об’єднує роботодавців на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту їх прав та інтересів [14].

Об’єднання організацій роботодавців – неприбуткова організація роботодавців, яка об’єднує організації роботодавців на засадах добровільності та рівноправності з метою представництва і захисту прав та інтересів організацій роботодавців та роботодавців.

Організації роботодавців, їх об’єднання створюються і діють з метою представництва та захисту прав та законних інтересів роботодавців у економічній, соціальній, трудовій та інших сферах, у тому числі в їх відносинах з іншими сторонами соціального діалогу.

Основними завданнями організацій роботодавців, є:

1) забезпечення представництва і захисту прав та законних інтересів роботодавців у відносинах з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, професійними спілками, іншими громадськими об’єднаннями, підприємствами, установами, організаціями та утвореними ними органами;

2) підвищення конкурентоспроможності національної економіки;

3) участь у формуванні та реалізації економічної, соціальної політики держави, регулюванні економічних, соціальних, трудових відносин;

4) сприяння збільшенню обсягів виробництва продукції і послуг;

5) розвиток співробітництва з іноземними і міжнародними організаціями роботодавців та їх об’єднаннями;

6) сприяння створенню нових робочих місць;

7) співробітництво з органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, професійними спілками, їх організаціями та об’єднаннями;

8) участь у колективних переговорах з укладення угод на національному, галузевому та територіальному рівнях, координація діяльності роботодавців у виконанні зобов’язань за цими угодами;

9) сприяння вирішенню колективних трудових спорів, сприяння максимальному дотриманню інтересів роботодавців при вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів);

10) вдосконалення системи підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, сприяння поширенню професійних знань та досвіду;

11) участь у розробленні та реалізації державної політики у сфері освіти, зайнятості, професійної орієнтації [14].

Принципами організації роботодавців та їх об’єднання є:

- законність та верховенство права;

- свобода об’єднання;

- незалежність та рівноправність членів;

- самоврядність;

- соціальний діалог;

- аполітичність;

- відкритість та гласність;

- відповідальність за виконання взятих зобов’язань.

Держава гарантує додержання прав та законних інтересів організацій роботодавців, об’єднань організацій роботодавців і забезпечує їх реалізацію. Організації роботодавців (їх об’єднання) самостійно організовують свою діяльність, проводять збори, конференції, з’їзди, засідання, які не суперечать законодавству. Забороняється втручання у статутну діяльність організацій з боку органів державної влади.

Щодо утворення організації роботодавців, то засновниками організації

роботодавців є роботодавці. Рішення про утворення організації роботодавців приймається установчим з’їздом (конференцією) роботодавців, що оформлюється протоколом установчого з’їзду, який підписують головуючий та секретар установчого з’їзду. Невід’ємною частиною протоколу є реєстр осіб, які брали участь в установчому з’їзді. У реєстрі зазначаються дані щодо роботодавців:фізичних осіб, юридичних осіб. Установчий з’їзд затверджує статут організації роботодавців, обирає її керівні органи, вирішує інші питання, які пов’язані зі створенням організації роботодавців.

Організації роботодавців можуть бути припинені шляхом: злиття, приєднання, поділу, перетворення чи ліквідації на підставі відповідного рішення з’їзду організації або у примусовому порядку за рішенням суду. Із організації роботодавців може бути виділені інші відповідні організації, та їх об’єднання. Одночасно з прийняттям такого рішення з’їзду організації, приймається рішення про використання майна та коштів організації роботодавців, що залишилися після проведення всіх необхідних розрахунків з кредиторами. Припинення організації роботодавців тягне за собою виключення їх з переліку організацій роботодавців (їх об’єднань).

Організації роботодавців та їх об’єднання зобов’язані брати участь у веденні колективних переговорів стосовно розроблення та укладення угод на відповідному рівні. Організації роботодавців та їх об’єднання у межах своїх повноважень укладають угоди, здійснюють контроль та забезпечують їх виконання, несуть відповідальність за невиконання угод. Також, вони виступають стороною в угоді на відповідному рівні, беруть участь у соціальному партнерстві [7].

Система правовідносин в сфері застосування праці на підприємстві включає: трудові правовідносини, організаційно-управлінські правовідносини між трудовим колективом і роботодавцем або адміністрацією підприємства; правовідносини працевлаштування, правовідносини професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників, правовідносини з нагляду за охороною праці та дотриманням трудового законодавства; правовідносини з розгляду

трудових спорів.

Характер трудових правовідносин на підприємстві обумовлюється певними особливостями, зокрема: сферою виникнення, змістом, учасниками, трудовими повноваженнями та іншими ознаками.

Зміст трудових правовідносин на підприємстві складають трудові права і обов’язки працівника та роботодавця (уповноваженого ним органу). Кожна із сторін виступає по відношенню до іншої: і як зобов’язана, і як уповноважена та мають конкретні права, обов’язки.

Існують інші правовідносини, які пов’язані із трудовими, що виникають при організації праці на підприємстві: правовідносини між службою зайнятості і роботодавцем, який зобов’язаний подати інформацію про потреби в кадрах, наявність вакантних посад; правовідносини між громадянином (безробітним), який отримав направлення служби зайнятості для працевлаштування, та роботодавцем щодо працевлаштування громадянина.

Соціальне партнерство – це система колективних відносин між найманими працівниками, роботодавцями, виконавчою владою, які виступають сторонами соціального партнерства, у ході реалізації їх соціально-економічних прав та інтересів.

Законодавство про соціальне партнерство в Україні проходить етап розвитку,визначено Законом України «Про соціальний діалог в Україні», Законом України «Про колективні договори і угоди, існує модельний закон «Про соціальне партнерство».

Формами соціального партнерства, які підтримує у своїй політиці підприємство є: проведення спільних консультацій щодо регулювання соціально-трудових відносин; ведення колективних переговорів з укладення колективних договорів і угод; розгляд і вирішення розбіжностей, що можуть виникати між соціальними партнерами, та колективних трудових спорів (конфліктів).

Актом соціального партнерства, що прийнято підприємством є колективний договір, який є основним інструментом для збалансування інтересів найманих працівників і роботодавця, регулювання виробничих, трудових та соціально-економічних відносин, визначення наявних можливостей їх задоволення і спрямований на досягнення соціальної злагоди.

Колективний договір – нормативний правовий договір, що укладається на підприємстві, установі, організації, незалежно від форм власності та господарювання, які мають статус юридичної особи.

Колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і однією або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів – представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом. Дія колективного договору поширюється на всіх працівників, незалежно від членства у профспілковій організації. Колективний договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі та підлягає повідомній реєстрації.

Процес переговорів та укладення колективного договору, де приймає участь підприємство як член соціального партнерства здійснюється за процедурою, в якій можна виокремити послідовні стадії:визначення сфери дії колективного договору і взаємне визнання сторін-учасників переговорів як повноправних партнерів, підготовка і подання вимог працівників, безпосередній процес переговорів, укладення договору і його реєстрація.

Зміст колективного договору, що підписаний соціальними партнерами, членом яких є підприємство визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: 1. Зміни в організації виробництва і праці.2. Забезпечення продуктивної зайнятості.3. Нормування і оплата праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та інше).4. Встановлення гарантій, компенсацій, пільг.5. Режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку.6. Умови і охорона праці.7. Забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників.8. Заборона дискримінації [20].У додатку Б зазначено правовий аналіз колективного договору, учасником якого є соціальні партнери, що мають у списку своїх членів підприємство – базу практики. В даному договорі визначаються загальні положення, забезпечення зайнятості працівників, робочий час і оплата праці, час відпочинку, охорона праці, соціальне і медичне обслуговування працівників, заключні положення.Отже, з даної теми можна зробити висновок, що роботодавці мають право об’єднуватися в організації роботодавців, вільно вступати до таких організацій та виходити з них, брати участь в їх діяльності згідно із статутами. Трудові правовідносини виникають між працівником і роботодавцем. Змістом трудових правовідносин є права і обов’язки його учасників. Основні права та обов’язки працівників закріплені в Кодексі законів про працю України відповідно до Конституції України. Трудові відносини виникають із підписанням трудового договору та припиняються із припиненням трудового договору. Соціальне партнерство являє собою систему взаємозв’язків між представниками найманих працівників (професійними спілками) з одного боку, роботодавцями та їх об’єднаннями з другого, і державою та органами місцевого самоврядування з третього, що виражається у взаємних консультаціях, переговорах і примирних процедурах з метою дотримання прав та інтересів працівників, роботодавців і держави. Суть соціального партнерства полягає в тому, що це специфічний вид громадських відносин між різними соціальними групами, прошарками й класами, які мають суттєво відмінні соціально-економічні й політичні інтереси.

ТЕМА 7