Матеріальна відповідальність В трудовому праві

Підставою настання матеріальної відповідальності – є трудове майнове правопорушення, тобто невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього трудових обов’язків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода. Таким чином, на підставі вчинення трудового майнового правопорушення, яке є одночасно трудовим дисциплінарним правопорушенням, а також заподіює роботодавцеві майнову шкоду, можна притягти працівника до матеріальної відповідальності.

Умовами настання матеріальної відповідальності є:

1) пряма дійсна шкода;

2) протиправна поведінка працівника;

3) вина в діях чи бездіяльності працівника;

4) прямий причинний зв’язок між протиправною і винною дією чи бездіяльністю працівника і шкодою, яка настала.

Законодавство не виключає притягнення до матеріальної відповідальності неповнолітніх працівників. Але неповнолітні працівники не можуть нести повну матеріальну відповідальність на підставі договору про індивідуальну чи колективну матеріальну відповідальність.

Нормами чинного законодавства передбаченні випадки, що виключають матеріальну відповідальність, а саме на працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за неодержані підприємством прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Залежно від порядку притягнення, розміру заподіяної шкоди та обсягу відшкодування матеріальна відповідальність працівника за трудовим законодавством може бути двох видів – обмеженою або повною, зокрема на ТОВ «Агрофірма Оршівська» передбачені дані два види відповідальності. Повна матеріальна відповідальність може наступити на досліджуваному підприємстві згідно ст. 136 КЗпП України і відповідно виходячи з умов укладеного договору про повну матеріальну відповідальність. Акт про виявлення факту завдання матеріальної шкоди та типовий договір про повну матеріальну відповідальність представлені в Додатку Ж. Працівники несуть матеріальну відповідальність за зби­ток, завданий підприємству, внаслідок порушення покладених на них трудових зобов’язань. За час здійснення статутної діяльності, на досліджуваному підприємстві ознаки дисциплінарного проступку в діяннях працівників не спостерігались, тому матеріальна відповідальність до працівників не застосовувалась.

Відповідно ст. 133 КЗпП України передбачені випадки обмеженої матеріальної відповідальності працівників, а саме: працівники – за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, виробів, інструментів, вимірювальних приладiв, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, працiвниковi в користування – у розмiрi заподiяної з їх вини шкоди, але не бiльше свого середнього мiсячного заробiтку. Повна матеріальна відповідальність передбачена у випадках, коли: мiж працiвником i пiдприємством укладено письмовий договiр про взяття на себе працiвником повної матерiальної вiдповiдальностi, майно та iншi цiнностi були одержанi працiвником пiд звiт за разовою довiренiстю або за iншими разовими документами, шкоди завдано дiями працiвника, якi мають ознаки дiянь, переслiдуваних у кримiнальному порядку чи працівником, який був у нетверезому станi, також коли шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зiпсуттям матерiалiв, виробiв, а також інструментів тощо, виданих підприємством працiвниковi в користування та в інших випадках вiдповiдно до законодавства. Розмiр заподiяної пiдприємству шкоди визначається за фактичними втратами, на пiдставi даних бухгалтерського облiку, виходячи з балансової вартостi матерiальних цiнностей за вирахуванням зносу. Покриття шкоди працiвниками в розмiрi, що не перевищує середнього мiсячного заробiтку, провадиться керівництвом шляхом відрахування, iз заробiтної плати працiвника. Розпорядження власника про покриття заподіяної шкоди має бути зроблено не пізніше двох тижнів i звернено до виконання не раніше семи днiв з дня повідомлення про це працівникові [7].

Отже, на досліджуваному підприємстві основою визначення матеріальної відповідальності є укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Також питання матеріальної відповідальності врегульовано чинним трудовим законодавством та іншими локальними нормативно-правовими актами.

ТЕМА 13

ОХОРОНА ПРАЦІ

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Охорона праці має досить важливе значення, тому її віднесено до пріоритетних напрямків соціальної політики України. За допомогою охорони праці передбачається забезпечення всебічного соціального розвитку кожної працюючої особи, захист особи, визнання пріоритету життя та здоров’я людини у процесі виробничої та трудової діяльності, запобігання шкідливим наслідкам, до яких може призвести ігнорування вимог техніки безпеки та гігієни праці на виробництві [15].

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Державне управління у галузі охорони праці здійснюють: Кабінет Міністрів України; спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці; міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. Їхня компетенція та повноваження у сфері охорони праці визначені Законом України «Про охорону праці» [15].Правове регулювання організації охорони праці на підприємстві здійснюється згідно Конституції України, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про охорону праці», Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворюванння, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів щодо охорони праці.На підприємстві проводиться навчання, інструктаж і перевірка знань працівників із питань охорони праці з учнями та студентами навчально-виховних закладів, працівниками в процесі їх трудової діяльності. Працівники при прийнятті на роботу і періодично в процесі роботи, проходять на підприємстві навчання у формі інструктажів із питань охорони праці, правил надання першої допомоги потерпілим, правил поведінки при виникненні аварій.

Відповідно до ст. 18 ЗУ «Про охорону праці», працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. На досліджуваному підприємстві інструктаж з питань охорони праці проводиться в обов’язковому порядку і поділяється на: вступний, первинний, повторний при необхідності позаплановий та цільовий. Мета інструктажу – навчити працівника правильно і безпечно виконувати свої трудові обов’язки.

Положенням ЗУ «Про охорону праці» визначено, право працівника на охорону праці, зокрема саме ст. 5 і ст. 6 даного закону конкретизовано право працівника на охорону праці під час укладання трудового договору та під час роботи. Щодо існуючих гарантій у даній сфері, то законодавством України про охорону праці передбачено комплекс гарантій, спрямованих на реалізацію права щодо безпечних умов праці. Однією з важливих гарантій охорони праці є надання працівнику інформації про умови праці. Гарантією права на безпечні і здорові умови праці є виконання працівниками лише тих робіт, які не протипоказані їм за станом здоров’я, що забезпечується встановленням законодавчих обмежень при укладенні трудових договорів і переведенні працівників на легшу роботу. Забороняється укладати трудовий договір з особами, яким за медичними висновками протипоказана запропонована робота.

Згідно ст. 174 КЗпП України забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт з санітарного та побутового обслуговування). Забороняється також залучати жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує чинні для жінок норми. Щодо охорони праці молоді та осіб з пониженою працездатністю, то їх умови праці повинні відрізнятися від умов праці дорослих працюючих. Зокрема, в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці їм надаються пільги [15].

Постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. Цей Порядок визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками. Про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа – свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити керівника робіт, чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги потерпілому. Офіційним документом, що засвідчує факт нещасного випадку, що відбувся з лю­диною чи групою людей є акт про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом (Додаток З). В даному акті зазначаються дані про підприємство де стався нещасний випадок, місце дільниці, цеху обставини, що спричинили даний нещасний випадок тощо. Із аналізу даного акта випливає, що він має важливе значення, зокрема саме для пенсійного забезпечення, адже є підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами. Щодо спеціального розслідування нещасних випадків, то такому розслідуванню підлягають групові нещасні випадки, нещасні випадки з смертельними наслідками. Таке розслідування проводиться спеціальним наказом призначеною комісією на чолі з представниками органів державного нагляду. Спеціальне розслідування проводиться протягом 10 робочих днів. А також акт про нещасний випадок невиробничого характеру (Додаток І).

Для забезпечення реалізації права громадян на працю в Україні створено систему спеціальних державних органів, які здійснюють нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю, зокрема це спеціально уповноважені органи та інспекції, покликані захищати трудові права працівників і усувати порушення трудового законодавства. Положенням ЗУ «Про охорону праці» передбачено перелік уповноважених органів здійснювати нагляд та контроль за дотриманням законодавства про працю. Вони зокрема мають забезпечувати законність у трудових правовідносинах, запобігати порушенню законодавства про працю, виявляти та усувати порушення трудових прав працівників, тощо. За порушення законодавства про охорону праці та невиконання приписів посадових осіб особи – порушники притягаються органами виконавчої влади з нагляду за охороною праці до відповідальності в порядку передбаченому чинним законодавством про охорону праці.

Отже, охорона праці відіграє важливу роль оскільки, безпосередньо впливає на здоров’я, а тим більше на життя працюючого і також впливає на високу продуктивність праці. Тому питанню охорони праці повинна відводитись належна роль і належні зусилля тому, що тільки це може вплинути на мінімізацію нещасних випадків, професійних захворювань, аварій тощо.

ТЕМА 14

ТРУДОВІ СПОРИ

ТЕМА 15