Визначення розміру шкоди, заподіяної прац., і порядок її відшкодув..

Визначення розміру шкоди, заподіяної власнику або уповноваж. ним органу, залежить від ступеня вини заподіювана шкоди, характеру виробничої діяльності підпр..

Розмір шкоди, заподіяної підпр., установі, орг., визначається у відповідності до ст. 135-3 КЗпП за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей з урахуванням ступеня зносу. Вартість майна визначається на день виявлення шкоди, а в разі зміни цін застосовуються ціни, які діяли в день прийняття рішення про відшкодув..Ст. 135-3 КЗпП України передбачає можливість кратного обчислення розміру шкоди, заподіяної підпр. розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір. Кратний розмір обчислення застосовується при спричиненні шкоди при роботах з дорогоцінними металами, іноземною валютою, крадіжкою і недостачею м'яса та м'ясопродуктів, втратою бібліотечних книг, музейних експонатів, інших цінностей згідно з ЗУ "Про визначення розмірів збитків, завданих підпр., установі, орг. розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей" від 6 червня 1995 р. (Відомості ВРУ. - 1995. - №22. - Ст. 173) і затвердженим постановою КМУ від 22 січня 1996 р. Порядком визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення (псування) матеріальних цінностей.Відшкодув. шкоди працівн. в розмірі, що не перевищує середньомісячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженим ним органом, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками - за розпорядженням вищестоящого в порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати прац.. Таке розпорядження має бути зроблено не пізніше 2 тижнів від дня виявлення шкоди і звернено до виконання не раніше 7 днів від дня повідомлення про це прац.. Якщо прац. не згодний з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в КТС, а у разі незгоди з рішенням КТС - в суді. Працівник має право відразу звернутися до суду.У інш. випадках відшкодув. шкоди провадиться шляхом подання власником позову до районного (міського) суду. Такий позов може бути подано протягом одного року з дня виявлення заподіяної шкоди, а днем виявлення шкоди слід вважати день, коли власникові стало відомо про наявність шкоди. Днем виявлення шкоди, встановленої в результаті інвентаризації матеріальних цінностей, при ревізії або перевірці фінансово-господарської діяльності підпр. є день підписання відповідного акта або висновку.Суд при визначенні розміру відшкодув. враховує форму вини і конкретні обставини, за яких було заподіяно шкоду. Постановою Пленуму ВСУ від 29 грудня 1992 р. №14 передбачено, що зменшення розміру шкоди допустиме лише у виняткових випадках, коли підтверджено наявність конкретних обставин, які перешкоджали працівникові належним чином виконувати покладені на нього обов'язки (наприклад, відсутність нормальних умов зберігання матеріальних цінностей, неналежна організація праці).Зниження розміру відшкодув. не допускається, якщо шкоду заподіяно злочинними діями прац., скоєними з корисливою метою. Розмір шкоди, заподіяної з вини декількох працівників, визначається для кожного з них з урахуванням ступеня вини, виду і меж матеріальної відповідальності. Солідарна матер. відповідальність застосовується лише за умови встановлення судом, що шкода підпр., установі, орг. заподіяна спільними умисними діями декількох працівників або прац. та інших осіб.

 

65. Матеріальна відповідальність роботодавця за пору­шення права працівника на працю.
Дискримінація заборо­нена за різними ознаками: расою, кольором шкіри, етнічн, нац або соц походжен, віросповідуванням чи політ переконаннями, сімейн станом, віком, інва­лідністю. Доповнення КЗпП ст.237-1 "Відшкод власником або уповноваж ним органом морал шкоди» засвідчило, що у труд з-стві поступово реалізовуються конст полож про визнання люд найвищою соц цінністю та гарантув люд дер­жавою її фіз і морал безпеки. Ч.1 ст237-1 КЗпП, яка характер моральну шкоду, сформульована так, що від­шкодувати морал шкоду, заподіяну працівникові робото­давцем, можна тільки за наявності 3 життєвих обставин: мораль­н страждань; втрати норм життєвих зв'язків; необхід­ності додатк зусиль для орг.-ції свого життя. З аналізу цієї норми випливає, що працівник у плані можливого від­шкодув шкоди за нормами труд права менш захище­ний, ніж фіз ос нормами цив пр. Бо відсут­ність хоча б одного із елементів шкоди кваліфік як відсутність морал шкоди.

Спільний процес праці — це специфічне соц середовище, де особи включаються в різноманітні суспіл зв'язки. Працівник, як люд, досить часто піддається негативн впливу вироб­н середовища. Це конфлікти з представниками робото­давця, з колегами по роботі, або ж об'єктивно неприйнятне виробн середовище. Тому сфера про­ф труд д-сті люд — це місце підвищених психол ризиків для неї. З'ясовуючи зміст п-тя "морал шкода" в труд з-стві, необхідно виходити із його соц призначення, гаранта забезпе­ч безпечного і здорового виробн середовища. Морал шкода, заподіяна працівникові, має відшкодовуватися тільки за наявності реальних втрат морал х-еру. Такі втрати виражают в поруш псих благополуччя, душевної рівноваги особи потерпілого праців­ника. Морал шкода, заподіяна працівникові, є наслідком неви­конання роботодавцем труд обов'язків або порушення тру­д прав чи законних інтересів працівника. Ст237-1 КЗпП значно знижує можливості працівника щодо відшкоду­вання морал шкоди, бо передбачає наявність ряду конкрет­них шкідливих наслідків. Однак, усі без винятку визнають підставою для відшкодування моральної шкоди наявність мо­ральних втрат або страждань працівника, спричинених проти­правними діями роботодавця. Аспект проблеми — це сутність самої відповідальн за заподіяння морал шкоди у труд відносинах. Компенсація морал шкоди сприяє тією чи ін мірою ліквідації несприятл наслідків правопору­ш, надає можливість придбати замість втраченого блага інше. Грош компенсація дає змогу певною мірою згладити негат наслідки правопоруш, сприяє придбанню нового блага замість втраченого. Відп до ч.2 ст.237-1КЗпП порядок відшкодув морал шкоди визнач з-ством. Таким є цив з-ство. Абзац 2 ч.З ст.23ЦК вст правило, відп до якого розмір грош відшкодув морал шкоди визначаєт судом залежно від х-еру правопоруш, глибини фіз та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала морал шкоди, якщо вина є підставою для від­шкодув, а також з урахуванням ін обставин, які мають істотне знач. При визначенні розміру відшкод врахо­вуються вимоги розумності та справедливості. Говорячи про х-ер фіз страждань, мають на увазі біль, задуху, нудоту, запаморочення, сверблячку й ін хворобливі симптоми (від­чуття), а під морал стражданнями розуміють страх, горе, сором, турботу, приниження та ін негативні емоції. Компенсу­ється не будь-яке психічне неблагополуччя, а тільки таке, що "позбавляє життєвої активності". Під втратою життєвої ак­тивності розуміється зниження працездатності або здібності до навчання, розрив або значна втрата соц зв'язків, сексуальні розлади. АЛЕ для цив правовідносин такий порядок визнач розміру грош відшкодув морал шкоди є прийнятним, але для труд — ні. Цив правовідно­сини передбачають рівність сторін, відсутність будь-якої під­порядкованості. Трудові правовідносини передбач, хоча й опосередковану, але залежність працівника від роботодавця: роботодавець однозначно буде чинити тиск на працівника з метою змен­ш розміру відшкодув; відсутність доступної правової допомоги в цив справах призведе до деклара­тивності норм про відшкодув морал шкоди в част визнач її дійсного розміру; не можна кальку­вати цив-правові конструкції на труд відносини. Ма­тер відповідальн роботодавця, в разі заподіяння пра­цівникові морал шкоди, має дисциплінувати роботодавців, стимулювати в них повагу до гідності працівника. Цив-правові норми щодо відшкодув морал шкоди, за своєю сутністю, передбач змагальність сторін, а норми труд права забезпеч реалізацію захисної ф-ції та мате­р відповідальн роботодавця. Тому працівник у суді повинен довести тільки факт заподіяння йому морал шкоди, а санкція щодо роботодавця має бути чітко визначена в законі та повинна носити для нього штрафний каральний х-ер.

66. Матеріальна відповідальність роботодавця в трудо­вих правовідносинах: підстава, умови, розміри.

Труд з-ство У містить значну к-сть норм, що передбач матер відповідальн роботодавця за поруш обов'язків у труд правовіднос за наявності його вини. До таких випадків належать: *виплата сер заробітку за час вимушеного прогулу в разі звільнення без законних підстав або різниці в заробітку в разі незаконного перевед на ін роботу, але не більше, ніж за 1р. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше 1р не з вини працівника, сер заробіток виплачується за весь час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП); *виплата працівнику сер заробітку в разі незакон­ного звільнення або переведення його на ін роботу (ст238 КЗпП); *виплата сер заробітку на умовах, визнач у ч.2 ст.235 КЗпП, у разі, коли неправильне формулювання причини звільнення у труд книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника (ч.3 ст.235КЗпП); *виплата сер заробітку за весь час вимушеного прогу­лу в разі затримки видачі труд книжки з вини роботодавця (ч.4 ст.235КЗпП); *оплата вимушеного прогулу в разі затримки виконання рішен про поновлення працівника на роботі (ст.236 КЗпП); *відшкодування роботодавцем морал шкоди працівнику (ст.237-1КЗпП). Матер відповідальн роботодавця виконує такі ф-ції: профілактичну, каральну та захисну. Сутність профілактичної -що норми труд права про матер відповідальн роботодавця спонукають відповідних посадових осіб п, у, о або фіз осіб-роботодавців до суворого дотримання труд прав працівників. Характериз матер відповідал роботод необхідно звернути увагу на особливості санкцій, які застосов до роботодавця. Так, ч.2 ст.235КЗпП суттєво обмежує розмір відшкодуван роботодавцем шкоди, заподіяної працівникові незаконним звільненням або переведенням. При винесенні рішен про поновлення на роботі орган, який розглядає труд спір, одночасно приймає рішен про виплату працівникові сер заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи. Чинне з-ство передбач матер санкцію у вигляді "виплати працівникові сер заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконан нижчеоплачуваної роботи, але не більше, як за 1р. У труд з-стві практично відсутні кумулятивні санкції щодо роботодавця. В умовах ринкових відносин це призводить до того, що роботодавець не бачить у нормах труд пр значної перепони щодо своєї протиправної д-сті. Так у разі звільн працівника відп до ч.3 ст.38КЗпП йому виплачується вихідна допомога в розмірі, передб колект догов, але не менше 3-міс сер заробітку. В цьому випадку йдеться не про вихідну допомогу для працівника, а про кумулятивну матер санкцію, що застосовується до роботодавця. Таке тверджен ґрунтується на наступному: ч.3 ст.38КЗпП передб випадки вимушеного звільн працівника через те, що роботодавець не виконує з-ство про працю, умови колект чи труд дог; слово "допомога" тлумачиться як сприяння, підтримка в чому-небудь або матер чи грош забезпеч, а не як санкція. Важливим елементом ефективності матеріал відповідальн роботодавця є обґрунтоване визначен підстав для притягнен його до цього різновиду юр відповідал. У чинному труд з-стві У відсутнє чітке формулювання підстав матер відповідал роботодавця. Підставою матеріал відповідал роботодавця є труд матер правопоруш. Це окремий різновид протиправних юр фактів труд пр.. Ч1 ст.117КЗпП передб, що в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазнач в ст.116 КЗпП, за відсутності спору про їх розмір п-ство, у, о повинні виплатити працівникові його сер заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. А згідно з ч.4 ст.235КЗпП, у разі затримки видачі труд книжки з вини роботодавця, працівникові виплачуєт сер заробіток за весь час вимушеного прогулу. На вирішення проблем, пов'язаних з виплатою сер заробітку за час вимушеного про­гулу, звертає увагу й Пленум ВСУ у п.32 пост "Про практику розгляду судами труд спорів".

67. Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я на виробництві.

Власник зобов'яз відшкодувати працівнику шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, а також морал шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок фіз або псих впливу небезпеч або шкідл умов праці. Власник звільняєт від відшкодув шкоди, якщо доведе, що шкода заподіяна не з його провини, а умови праці не були причиною матер шкоди. Доказом вини власника можуть бути: акт про нещасний випадок на в-цтві або проф захворюв; висновок посадової особи (органу), яка здійсн контроль і нагляд за охороною праці, відносно причин пошкодж здоров'я; мед висновок про проф захворюв; вирок або ріш суду, постанова прокурора, висновок органів попереднього слідства; рішен про залучення винних до адмін або дисциплін відповідальн, рішен органів соц захисту про відшкод власником витрат на допомогу працівнику в разі тимчасової непрацездатності в зв'язку з ушкодженням здоров'я; свідчення свідків та ін докази. Відшкодування шкоди потерпілому склад з виплати втраченого заробітку залежно від ступеня втрати потерпілим проф працездатності; виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому; компенсації витрат на мед та соц допомогу. За наявності факту морал шкоди потерпілому відшкодов також і морал шкода. Ступінь втрати працездатності визначаєт медико-соціал експертною комісією (МСЕК) у % до проф працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК встан обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, причину, час настання та групу інвалідності в зв'язку з ушкоджен здоров'я, а також визначає необхідні види мед та соц допомоги. У разі смерті потерпілого право на відшкод шкоди мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого або мали до дня його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Відп до чинного з-ства утриманцями є: діти, котрі не досягли 18, і діти-вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти - до закінчення навчання, але не більш ніж до досягнення ними 23; дружина - старша за 55, чоловік - старший за 60; члени сім'ї - інваліди на час інвалідності; один з батьків або дружина (чоловік) померлого або інший член сім'ї, якщо він не працює і доглядає за дітьми, братами, сестрами або онуками померлого, які не досягли 18. Розмір відшкодув втраченого заробітку встановлюєт у відповідності до ступеня втрати проф працездатності й середньоміс заробітку, який працівник мав до ушкодження здоров'я. Розмір сер заробітку визначаєт за 12 міс, що передували ушкодженню здоров'я. До заробітку для обчислення розміру відшкод включаються всі види зар плати, на яку нараховуються внески на соц страхув. Розмір одноразової допомоги потерпілому встановл колект договором. При стійкій втраті працездатності, яка визначається МСЕК, розмір допомоги повинен бути не меншим суми, визначеної з розрахунку середньоміс заробітку потерпілого за кожний % втрати ним проф працездатн. У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не меншим 5-річного заробітку і, крім того, не меншим 1-річного заробітку на кожного утриманця, померлого, а також на його дитину, яка народилася після його смерті. Якщо комісією з розслідув нещасного випадку встановл факт невиконання потерпілим вимог нормат актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги може бути зменшен у порядку, який визнач труд колект за поданням власника та профспілк комітету п-ства, але не більш як на 50%. Факт наявності вини потерпілого встановл комісією з розслідування. Згідно зі ст.12ЗУ"Про охорону праці" відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до морал втрати потерпілого, поруш його норм життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для орг.-ції свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізич або психічн впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інші негативні наслідки морального характеру.