Відновлення і знімання меж землекористувань

 

Межі землекористування відновлюють на місцевості у разі їхнього знищення, виникненні земельних суперечок між землекористувачами або перед зніманням їх з метою нанесення на нові плани (карти). Відновлення меж геодезичними засобами можливе лише за наявності геодезичної інформації в вигляді координат граничних знаків або горизонтальних кутів і відстаней між знаками. Відновлення можливо і з використанням графічного зображення меж на існуючих планах (картах).

Межі землекористувань відновлюють за допомогою теодоліта або тахеометра й мірного приладу (лазерна рулетка, світлодалекомір тощо). Використовують кутові та лінійні величини, взяті з плану землекористування чи з відомості координат.

При ймовірності 0,95 неув’язку (допустиму) можна розраховувати за формулою:

; (1.1)

де m_s - середньоквадратична похибка вимірювання (відкладання) лінії завдовжки s;

n - число ліній (побудованих кутів) ходу;

m_ß - середня квадратична помилка побудови кута.

Наприклад, при

s₁ = s₂ = s₃ = 400 м,

m_s = 0,15 м,

m_ß = 1 '

Нев’язку розподіляють способом паралельних ліній.

Якщо на втрачену частину межі немає геодезичних даних (кутових і лінійних), а є лише графічне зображення її на плані або фотоплані, межі відновлюють пошуком точок на місцевості, де були, межові знаки, із застосуванням методу промірів між збереженими знаками B і Е (див. рис. 1.2, а) і побудови перпендикулярів від промірів лінії ВЕ до відновлюваних знаків С та D. Довжину промірів Bc і Вd та перпендикулярів сС і dD визначають графічно за планом.

Межі землекористувань відновлюють за участю представників суміжних землекористувачів, представників сільської ради та користувача присадибною ділянкою.

Встановлені чи відновлені межові знаки з метою нанесення їх на план знімають різними способами залежно від методу знімання території землекористування і наявності геодезичних пунктів, до яких можна прив'язати знаки.

Питання для самоконтролю:

1. Які головні завдання топографо-геодезичних обстежень і вишукувань?

2. Що зумовлює основні вимоги до проектування об’єктів у землеустрої?

3. Назвіть основні стадії проектування в землеустрої.

4. Основні види геодезичних робіт, які виконуються при землеустрої.

5. Особливості відновлення меж землекористувань.

 

Питання на самостійну підготовку:

1. Складання проектних планів

2. Привязка до контурів ситуації

3. Створення опорної мережі графічним способом

4. Створення зведених планів і карт

5. Відновлення межових знаків

Лекція 2

ХАРАКТЕРИСТИКА ТОЧНОСТІ ПЛАНІВ І КАРТ

План

1. Загальна характеристика, детальність і повнота планів

2. Точність планів і карт

3. Точність відстаней на плані

4. Точність напрямків на плані

Питання для самоконтролю

Питання на самостійну підготовку

 

 

1. Загальна характеристика, детальність і повнота планів

 

Плани, одержані в результаті проведення різних видів знімань, мають неоднакову детальність і повноту. Під детальністю розуміють ступінь подібності зображень на плані всіх меж контурів ситуації та рельєфу. Якщо детальність відсутня, кажуть, що зображення ситуації або рельєфу узагальнено. Під повнотою розуміють ступінь насиченості плану об'єктами місцевості, зображення яких на плані необхідне і можливе при цьому масштабі й висоті перерізу рельєфу.

Основою для складання проектів землеустрою, меліорації, планування сільських населених пунктів, проведення державного земельного кадастру є плани, одержувані методом аерофотознімання. Вони представляють собою найцінніший матеріал, що вигідно відрізняється від планів, одержаних іншими методами, відносно детальності та повноти. Ці властивості планів найоб'єктивніші, оскільки вони майже не залежать від людського фактора і досвідченості фахівців, які беруть участь в аерофототопографічних процесах.

Незважаючи на різну повноту й детальність окремих видів знімань, для цілей землеустрою його виконують в умовах, за яких воно доцільне, тобто:

а) аеро- та космознімання – при дуже великому розмірі території, що знімається, особливо коли місцевість відрізняється значною контурністю ситуації, й чим складніша ситуація, тим ефективніше аеро- та космознімання;

б) мензульне знімання – застосовують на великій території із значною кількістю контурів, коли аерофотознімання з якихось причин недоцільне;

в) теодолітне знімання – на невеликих територіях із незначною кількістю контурів, прямолінійних на великій відстані.

Плани теодолітного знімання дещо поширені при виконанні геодезичних робіт у землеустрої тому, що теодолітні ходи по межах землекористування являють собою необхідну геодезичну основу для прив'язки, відводів земель, перенесення проекту в натуру та коригування плану на рівні сучасності. Однією з умов підвищення точності проектування й особливо перенесення проекту в натуру з планів мензульного та аерофотозніманя є також прокладання теодолітних ходів по межах землекористування з прив'язкою їх до пунктів геодезичної мережі й нанесенням граничних пунктів на плани за координатами, якщо межі не проходять у лісових масивах, лісосмугах, каналах зрошувальної мережі, струмках, річках, берегах річок та ін.

2. Точність планів і карт

 

Точність плану, як правило характеризується величиною середньої квадратичної похибки положення контурної точки на плані щодо найближчого пункту головного геодезичного обґрунтування знімання (іноді під точністю плану розуміють величину середньої квадратичної похибки взаємного положення точок, що знаходяться на певній відстані одна від одної, наприклад точок одного і того ж об'єкта проектування: землекористування, поля сівозміни, ділянки контуру тощо).

Похибка положення точки є двовимірною й визначається за формулою:

 

(2.1)

в якій m _х і m _у - похибки положення точок по осях координат.

Найвірогідніше похибки положення точок характеризують «еліпсом похибок», оскільки положення точки стосовно її справжнього місця в різних напрямках може бути неоднаковим. Проте еліпсом похибок зручно і наочно характеризувати точність положення конкретної точки геодезичної мережі, ходу та ін. При оцінці точності плану «в середньому» напрямок зсуву точки можна прийняти рівноймовірним, тому точність положення точки характеризують «колом похибок» і для розрахунків точності величини m _х і m _у у формулі 2.1 приймають рівними і незалежними одна від одної.

Графічна точність плану – це середньоквадратична похибка відкладання довжини лінії при визначенні її за планом за допомогою вимірювача і масштабної лінійки. Вона становить 0,08 мм.

Для одержання похибки положення контурних точок на плані похибки окремих геодезичних дій, зазначених у таблиці. 2.1, можна прийняти незалежними і визначити за формулою:

(2.2)

При цьому шукані похибки для теодолітного і мензульного знімання будуть приблизно однаковими і рівними, округленими до 0,4 мм на плані.

Відповідно до численних досліджень приблизно такою ж самою точністю визначаються плани аерофотознімання. Для малих за площею контурів ситуації, розміщенних на одному аерознімку фотоплану або знятих з однієї станції при мензульному або теодолітному зніманні, похибку взаємного орієнтування точок цього контуру можна вважати рівною 0,2 мм на плані.

Дещо меншу точність мають копії планів. Яких би способів копіювання не застосовували, будь-яка копія містить більші похибки, ніж оригінал, причому одні способи копіювання дають менш точні, інші – більш точні результати. Найточнішим способом, при застосуванні якого точність копії практично можна вважати такою, як точність оригіналу, є фотомеханічний, особливо якщо він враховує деформацію паперу як копії, так і оригінала.

 

3. Точність відстаней на плані

 

Якщо положення окремих точок на плані помилкове, то відстані й напрямки між цими точками будуть установлені помилково незалежно від способу визначення.

Похибка вимірювання відстані між точками 1 і 2 за планом за допомогою вимірювача і масштабної лінійки, з урахуванням точності плану, визначають за формулою:

 

.

 

При m_t =0,4 мм і m_г =0,08 мм m_s0 =0,41 мм,

 

Тобто точність вимірювання відстаней між точками за планом визначається, головним чином, точністю плану.

 

4. Точність напрямків на плані

 

Точність напрямку, що характеризується азимутом (дирекційним кутом) лінії між двома точками, на плані залежить від похибок положення цих точок. Нехай становище кожної з точок визначається координатами х₁ і у₁, х₂ і у₂ із середньоквадратичними похибками m_{x l} і m_y1, m_x2 та m_y2.

Тоді дирекційний кут лінії в напрямку з точки 1 до точки 2 визначають за формулою:

 

, (2.15)

 

Похибку вимірювання напрямку за планом за допомогою транспортира з врахуванням точності плану визначають за формулою:

 

 

Якщо m'_б = 27', а кут за допомогою транспортира вимірюють з точністю m_бT = 7', то m_б0 = 27',9, тобто точність напрямками між точками за планом визначається головним чином, точністю плану.

 

 

Завдання для самостійної роботи

 

1. Що розуміють під детальністю карт і планів?

2. Назвіть основні види знімання поверхні при землеустрої.

3. Використання планів стереотопографічного знімання поверхні землі.

4. Яка формула визначає похибку положення точки на плані?

5. Що розуміється під графічною точністю, за якою формулою її визначають?

 

Питання на самостійну підготовку:

1. Спотворення ліній і площ у проекції Гаусса

2. Точність зображення рельєфу на плані й карті

3. Точність визначення відміток, перевищень і нахилів за горизонталями плану

4. Точність площ контурів на плані

5. Точність вимірювань

 

Лекція 3

ОНОВЛЕННЯ (КОРИГУВАННЯ) ПЛАНІВ І КАРТ

 

План

1. Старіння планів (карт) і періоди їх оновлення.

2. Плани (карти) землеволодінь та землекористувань, що підлягають коригуванню. Точність і способи коригування

3. Організація і зміст роботи з коригування планів (карт)

4. Коригування планів із використанням твердих контурних точок як опори

Питання для самоконтролю

Питання на самостійну підготовку

1. Старіння планів (карт) і періоди їх оновлення.

 

Плани і карти відображають ситуацію на місцевості, яка склалася на час виконання знімальних робіт, тому з часом вони старіють і тим значніше це старіння, чим більше часу минає з моменту знімання.

Старіння планів і карт обумовлено наступними причинами:

· безперервною зміною вигляду земної поверхні, що залежить більшою мірою від діяльності людини, ніж від природних явищ;

· підвищенням вимог до їхньої точності, детальності, повноти, змісту та оформлення у зв'язку з науково-технічним прогресом.

У результаті здійснення господарських заходів на території сільськогосподарського підприємства можуть відбуватися зміни:

а) у розмірах і конфігурації землекористувань та контурів угідь, пов’язаних із трансформацією, вилученням і відведенням земель;

б) в якісному стані угідь у зв'язку з проведенням меліоративних, агротехнічних та інших заходів;

в) у складі категорій земель і категорій землекористувачів;

г) у розмірах території внаслідок зміни адміністративних меж.

Ступінь старіння сільськогосподарських планів і карт необхідно визначати, головним чином із погляду вартості виконання робіт з коригування та оновлення карт, при цьому вартість коригування залежатиме від:

· ступеня старіння плану (карти);

· способу коригування - наземним способом чи за допомогою аерофотознімання;

· виду плану, який коригують, складеного способом наземного знімання або аерофотознімання (штрихового плану чи фотоплану);

· категорії складності місцевості, яку знімають.

Вартість коригування встановлюють переважно за обсягами польових робіт, але вона завжди вища при наземному способі, ніж при використанні аерознімків. Обсяг польових робіт у свою чергу визначається довжиною контурів, які знімають, довжиною знімальних ходів, які прокладають з метою знімання змін, що відбулися. Тому основним показником старіння планів (карт) є зіставлення сум довжин знімальних контурів і нанесених на план l та суми довжин усіх контурів на момент знімання L:

(3.1)

Крім обчислення вартості робіт з коригування плану цей показник найоб'єктивніше й однозначно відображає фактичний обсяг виконаної роботи. Однак він нерідко потребує проведення картометричної роботи. Тому для визначення обсягу робіт з коригування використовують інший показник, який є відношенням площі контурів р, що змінилися, до площі всіх контурів Р, зображених на плані, який дає можливість перевести його в показник λ:

(3.2)

Наведена залежність між показниками старіння дає змогу використовувати їх у різних випадках за наявності інформації про зміну контурів і площ сільськогосподарських угідь, представленої в графічному або статистичному вигляді.

Із кожним роком приріст відсотка старіння поступово зменшується і до моменту оновлення планів, тобто до 8-15 років, становлять 30 – 80%.

Ступінь старіння карти (плану) у відсотках обчислюють за формулою:

 

(3.3)

Плани (карти) землеволодінь та землекористувань, що підлягають коригуванню. Точність і способи коригування

 

Найзручніше коригувати штрихові плани, виготовлені на прозорих пластичних матеріалах. Плани, складені на такій основі, практично не деформуються, з них швидко й просто видаляється все непотрібне, застаріле, легко наносяться нові контури та об'єкти за результатами знімання. Зі складеного на пластику плану простими засобами виготовляють копії, необхідні для польової роботи з коригування або для збереження ситуації на момент знімання. Так само просто виготовляють копії з відкоригованого плану. Тому при замовленні на виконання знімальних робіт поряд з основною продукцією у вигляді фотопланів чи штрихових планів на твердій основі слід передбачати копії штрихових планів на пластику, які при використання планів повинні відігравати чергової карти.

При відсутності планів на пластику коригують фотокопії (репродукції) з накреслених фотопланів або інші планово-картографічні матеріали, виготовлені на жорсткій основі:

· штрихові плани;

· плани наземного знімання чи їхні копії;

· топографічні плани державного і тематичного знімання.

· У деяких випадках для коригування використовують проектні плани раніше проведеного територіального землеустрою.

Якщо район робіт покритий новими аерофотозніманнями, то при коригуванні використовують аерознімки з контактними відбитками або збільшені знімки. При цьому якщо відношення знаменників масштабів аерофотознімання і плану, який коригують понад 2, то при коригуванні використовують аерознімки, збільшені (приблизно) до масштабу плану.

При виконанні робіт з коригування ставиться завдання – вибрати такі способи, які практично забезпечували б збереження точності відкоригованих планів. Коригуванням неможливо виправити план низької якості, але невдало вибраний спосіб коригування може призвести до неприпустимої втрати його точності.

Якщо точність коригованого плану характеризується похибкою положення точки на плані m_t, то відкоригований план може мати похибку положення точки 1,1 m_t. Тому, щоб забезпечити десятивідсотковий «критерій нікчемності», похибки вимірювань при коригуванні можуть становити величину m_вим, при цьому має задовольнятися умова:

(1,1m_t)²= m_t ²+ m_вим ² (3.4)

З цього рівняння випливає, що:

M_вим = 0,46 m_t, (3.5),

тобто похибки вимірювань при коригуванні не повинні перевищувати ≈ 0,5 величини похибки, якою характеризується точність коригованого плану.

 

3. Організація і зміст роботи з коригування планів (карт)

 

Коригування планів (карт) – самостійний вид геодезичних робіт, виконуваних для внесення на план змін у ситуації, що відбулися після знімання (дешифрування), зі збереженням точності, якою характеризується коригований план.

Роботи з коригування виконують у такому порядку:

1) підготовчі камеральні роботи;

2) польове дешифрування контурів, що з’явилися на нових аерознімках, або зіставлення відкоригованого плану з місцевістю (огляд, рекогносцирування місцевості);

3) видалення з плану зниклих контурів;

4) побудова знімальної основи, якщо в цьому є необхідність, для знімання нових контурів;

5) знімання нових контурів;

6) нанесення результатів знімання (дешифрування) на план і складання кальок роботи (роблять це систематично у міру виконання польових робіт);

7) контроль та оформлення результатів коригування (відокремлення плану і кальок, складання пояснювальної записки або технічного звіту, підшивання і брошурування документів – схем, довідок, польових журналів, абрисів, відомостей обчислень, таблиць та ін.)

Підготовчі роботи полягають у підборі й підготовці планів (карт), що потребують коригування, та інших документів і матеріалів, які використовують при коригуванні.

 

4. Коригування планів із використанням твердих контурних точок як опори

 

При виборі твердих контурних точок на місцевості й на плані необхідна впевненість у розпізнанні цих точок і точності їхнього положення. З цією метою уточнюють положення контурних точок за допомогою аерознімків шляхом визначення інших контурних точок на плані й на аерознімку чи порівнюють відстані між цими точками на місцевості та на плані. Якщо результати вимірювань відрізняються більш як на 1 мм на плані (1 мм приймають як граничну похибку положення контурної точки на плані), то точки не можуть бути використані як опорні при коригуванні.

Із великої кількості випадків, які трапляються в практиці коригування планів, переважно масштабів 1: 10 000 і 1: 25 000, розглянемо найтиповіші випадки знімання:

полярним способом із твердої контурної точки за допомогою теодоліта або мензули;

способом перпендикулярів щодо лінії, яка спирається на тверді контурні точки;

способом перпендикулярів і полярним способом відносно ліній знімальних ходів, що спираються на тверді контурні точки:

а) теодолітного ходу без допоміжних кутів,

б) мензульного ходу,

в) хордокутомірного ходу,

г) створного ходу.

Усі ці випадки бувають у практиці коригування планів також тоді, коли як опорні використовують і пункти геодезичної мережі, нанесені на план, тільки результати знімання будуть точнішими, ніж при використанні контурних точок.

 

 

Питання для самоконтролю:

1. Які причини зумовлюють старіння карт і планів?

2. Особливості визначення ступеня старіння сільськогосподарських карт (планів).

3. Основні способи коригування планів і карт.

4. За допомогою чого коригують плани (карти)?

5. Вкажіть формулу визначення похибки вимірювань при коригуванні карт (планів).

Питання на самостійну підготовку:

1. Деформація паперу та його облік при роботі з планом

2. Використання аерознімків нової аерофотозйомки при коригуванні планів (карт)

3. Створний хід (за допомогою мірного приладу).

4. Хордокутомірний хід (за допомогою мірного приладу).

Лекція 4