Способи установки мінних полів

4.1.2.1 Способи установки протитанкових мінних полів (слайд 6)

У протитанкових мінних полях міни встановлюють у три-чотири ряди з відстанню між рядами 20…40 м і між мінами в ряді 4…5,5 м для протигусеничних типу ТМ-62 і 9…12 м для протиднищевих мін типу ТМК-2. Витрата їх на 1 км мінного поля відповідно складає 750…1000 і 300…400 шт.

Протитанкові мінні поля встановлюють мінними загороджувачами, за допомогою автомобілів, обладнаних спеціальними лотками, і вручну.

а). Установка протитанкового мінного поля вручну способом стройового розрахунку (слайд 62)

Установка протитанкового мінного поля вручну способом стройового розрахунку здійснюється підрозділом поза вогневим впливом противника.

Особовий склад взводу (відділення) підносить від польового сховища по чотири міни і вишиковується на вихідній лінії в одну шеренгу з інтервалом 8 кроків обличчям убік мінного поля (слайд 63).

По команді командира вся шеренга просувається вперед і робить рознесення мін, для чого, досягши чергового ряду, кожен солдат у цьому ряді кладе одну протитанкову міну ліворуч від себе на відстані одного кроку, потім робить два кроки вправо і просувається на наступний ряд.

Вийшовши на перший ряд, солдати починають встановлення мін в ґрунт. При наявності трав'яного покриву дерен акуратно відвертається. Після установки міни ретельно маскуються (рис 4.2, слайд 64). На місцях установки не можна залишати укупорку від мін і підривачив, інструмент, віхи і вказівки.

За командою командира солдати, повертаючи назад, встановлюють у ґрунт міни в другому, третьому і четвертому рядах.

Командири відділень перевіряють якість установки і правильність спорядження мін. Командир правофлангового (лівофлангового) відділення під час установки мін позначає границі замінованої ділянки віхами. Після установки мін віхи знімаються, підрозділ вишиковується на вихідній лінії і висувається на наступну ділянку мінування.

Підготовлений взвод за 10 годин цим способом може установити 1000...1200 мін.

б). Установка протитанкового мінного поля за допомогою мінного загороджувача

Мінні загороджувачи можуть бути причіпні і самохідні (рис. 4.3, слайд 65).

Установку проти-танкового мінного поля за допомогою причіпного мінного загороджувача ПЗ-4 робить обслуга у складі п'яти номерів.

Перший номер — оператор, він же старший обслуги, — знаходиться на загороджувачі.

Він установлює крок мінування, керує плужним пристроєм і стежить за проходженням мін у транспортері.

Другий, третій і четвертий номери знаходяться в кузові загороджувача. Вони витягають міни з контейнера, подають їх на прийомний лоток і транспортер загороджувача.

П'ятий номер обслуги

— водій транспортера.

Крок мінування приймається

рівним 4 або 5,5 м (слайд 66).

Трьохрядне мінне поле довжиною 800…1100 м установлюється трьома загороджувачами за один захід. Час установки — 35…40 хвилин.

Із застосуванням загороджувачів протитанкові міни можуть установлюватися з заглибленням у ґрунт або на його поверхню. Завантаження мін у загороджувачі здійснюється поза межами мінного поля силами обслуги із залученням водіїв транспортних машин.

У ході бойових дій із підрозділів, що мають на озброєнні ПМЗ-4 (ГМЗ), створюються рухомі загони загородження (РЗЗ). РЗЗ застосовуються командирами частин і з’єднань для затримки просування танків противника на загрозливих напрямках. На один день бою їм виділяється 3 боєкомплекти (1800) протитанкових мін.

4.1.2.2 Установка протипіхотних мінних полів (слайд 67)

Протипіхотні мінні поля влаштовуються з фугасних і осколкових мін. Вони можуть встановлюватися перед протитанковими мінними полями, перед невибуховими загородженнями або в сполученні з ними, на ділянках місцевості, доступних для дій механізованих військ і розвідки противника у пішому порядку.

Протипіхотні мінні поля мають довжину за фронтом від декількох десятків до сотень метрів, а глибину — 10…15 м і більш. Вони можуть складатися з двох, трьох, чотирьох і більш рядів з відстанню між ними більш 5 м. Фугасні міни в ряді встановлюються з інтервалом не менш 1 м. Витрата на 1 км мінного поля — 2…3 тис. мін.

Протипіхотні мінні поля встановлюють мінними загороджувачами ПМЗ-4 (ГМЗ), за допомогою автомобілів, обладнаних лотками, і вручну.

При установці мін вручну способом стройового розрахунку (слайд 68) застосовуються тільки фугасні міни. Кожен солдат за один захід установлює стільки мін, скільки рядів у мінному полі.

Установка мінного поля виробляється аналогічно установці протитанкового мінного поля, але на відміну від протитанкових установка протипіхотних мін у ґрунт починають від першого ряду без попереднього їхнього рознесення.

По команді командира солдати, закінчивши установку першого ряду, переходять до другого, третього і четвертого ряду. Границі заходів позначають віхами, прапорцями, що переставляють при наступних заходах і знімають наприкінці установки. Командири відділень стежать за дотриманням солдатами запобіжних заходів і правильністю установки.

За 10 годин підготовлений взвод може установити 3000—4000 мін.

Із застосуванням загороджувачів протипіхотні фугасні міни розкладаються на поверхню ґрунту.

 

4.2 Тактико-технічні характеристики мін (слайд 69)Таблиця 4.1

№№ з/п	Марка мін	П о к а з н и к и
Загальна вага, кг	Вага заряду, кг	Висота, мм	Діаметр, мм	Спосіб установки	Матеріал корпусу	Зусилля спрацювання, кгс	Підривач
Протитанкові міни
1.	ТМ-46	8,6	5,7	108 з МВМ 260 з МВШ			Металевий	120-400	-
2.	ТМД-44	9,1-9,8	4,8-6,7		320 х		Дерев’яний	200-500	-
3.	ТМД-6	9,0-9,7	4,8-6,7		320 х		Дерев’яний	200-500	-
4.	ТМ-57	9,0-9,5	6,5	110-320			Металевий	200-500	-
5.	ТМ-62МП	9,5 - 10 9-11	7,0-7,6	128-1000	320,		Металевий, Пластмас.	200-500	-
6.	ТМ-72 (кумулятивна)	6,0	2,5				Металевий		-
Протипіхотні міни
7.	ПМД-6 М	0,2	0,2		-	руками	-	-	МУВ, МУВ-2 (МУВ-3)
8.	ПМН	0,55	0,2			руками	-	-	-
9.	ПОМЗ	1,5	0,075			руками	-	-	МУВ, МУВ-2 (МУВ-3)
10.	ПОМЗ-2 М								МУВ, МУВ-2 (МУВ-3)
11.	ОМЗ-3	3,2	0,075			руками	-	-	МУВ, МУВ-2 (МУВ-3)
12.	ОМЗ-72		0,66		-	руками			МУВ-3, МВЄ-72

 

Таблиця 4.2