Устрій окопів. Польові і житлові споруди. Зведення польових споруд із місцевих матеріалів

2.1 Устрій окопів (слайд 16)

Розташування окопів залежить від поставленої задачі і умов місцевості. Окопи можуть розташовуватися на передніх і зворотних скатах висот. Найбільш зручними місцями для їх розташування є передні скати. Розташування окопів на топографічному гребені утрудняє спостереження і обстріл ближніх підступів через велику кількість мертвих просторів.

При розташуванні окопів на зворотних скатах вони повинні знаходитися не ближче за 200 м до топографічного гребеня.

Для захисту боєприпасів, особового складу від проникаючої радіації в окопах обладнують ніші, на елементи покриття укладають мох, траву, папір або дерен травою вниз, потім його засипають шаром ґрунту товщиною не менше за 60 см.

Окопи для особового складу

2.1.1.1 Одиночні окопи (слайд 17)

Перед самообкопуванням кожний солдат приміряється до місцевості, розташовуючись так, щоб був хороший огляд і обстріл в заданому секторі і щоб він сам був менш помітний противнику. Потім солдат відриває одиночний окоп для стрільби лежачи (рис. 2.1) і усуває місцеві предмети (кущі, високу траву, купину і т.п.), якщо вони заважають огляду і обстрілу.

Одиночний окоп для стрільби з автомата (кулемета) влаштовують спочатку для стрільби лежачи. На влаштування кожного окопу піхотною лопатою потрібно 0,5 люд.-год.

Одиночний окоп для стрільби лежачи під впливом вогню противника відривають так:

- солдат, лежачи на вибраному місці, кладе автомат праворуч від себе на відстань довгастої руки;

- повернувшись на лівий бік, він витягує лівою рукою лопату з чохла, обхоплює її держак двома руками і ударами на себе підрізує дерен або верхній ущільнений шар землі, визначаючи спереду межі виїмки;

- після цього ударами від себе він відвертає дерен, кладе його спереду і приступає до уривку.

- лопату потрібно врізати в землю не прямовисно, а під кутом;

- тонке коріння перерубувати гострим краєм лопати;

- для утворення бруствера дерен і землю викидати уперед у бік противника, залишаючи між краєм виїмки і бруствером невеликий майданчик, званий бермою, шириною 30…40 см (окоп для ведення флангового вогню повинен мати бруствер висотою 30 см з боку противника на всю довжину окопу);

- голову тримати ближче до землі, не припиняючи спостереження за противником;

- коли в передній частині окопу буде досягнута необхідна глибина, відсунувшись назад, продовжити його відриву до необхідної довжини, щоб укрити тулуб і ноги;

- по закінченні відривання бруствер розрівняти лопатою і замаскувати під вид і колір місцевості місцевим матеріалом: травою, гілками, орною землею.

У подальшому окоп для стрільби з автомата лежачи заглиблюють для стрільби з коліна до 60 см (рис. 2.3), а для стрільби стоячи - до 110 см (рис. 2.4, слайд 18). На влаштування окопу для стрільби стоячи піхотною лопатою потрібно 2,5 люд.-год., саперною лопатою – 1,5 люд.-год..

При відриві окопів ґрунт викидають уперед і в сторони, утворюючи бруствер, що захищає стрільця від фронтального і флангового вогню стрілецької зброї та сколків снарядів (товщину брустверів роблять, виходячи із захисних властивостей матеріалів). Бійниці для стрільби влаштовують з сектором обстрілу не більше за 60°. Нішу для боєприпасів обладнують у бічній крутості окопу.

Конфігурація окопу та його розміри залежуть від озброєння солдата і приведені в Бойовому статуті, частина ІІІ, додаток 19, а також в керивництвах за інженерною службою (наприклад, в [4].

Парні окопи

Парні окопи влаштовуються у випадках, коли виникає потрібність вести вогонь двома солдатами одночасно (або одним солдатом, за необхідністю) у двох напрямках, наприклад, у бік фронту і у бік флангу позиції відділення. У парному окопі влаштовуються дві бійниці (рис. 2.5) і дві ніші для боєприпасів.

Конфігурація окопу та його розміри залежуть від озброєння солдат, що його займають. При наявністі часу і матеріалів окоп доповнюється перекритою нішою для захісту особового складу від куль і сколків снарядів під час авіаційних ударів і обстрілу позиції відділення противником, а також для його відпочинку і укриття від негоди в перервах бою.

Траншеї і ходи сполучення

Траншея призначаються для ведення вогню, спостереження, прихованого розташування підрозділу та маневру у ході бою. Вона обладнується бійницями, чарунками для стрільців, майданчиками для кулеметів і чарунками для інших вогневих засобів, а також схованками для особового складу.

Траншеї (ходи сполучення) відривають вручну або землерийними машинами (слайд 19). При відриванні вручну вони влаштовуються ломаного накреслення в плані із протяжністю прямолінійних ділянок 40...50 м.

Траншеї основного профілю (рис. 2.6-а, слайд 20) глибиною 110 см дозволяють ведення вогню із стрілецької зброї стоячи на дні рову.

На окремих ділянках при наявністі часу траншею поглиблюють до повного профілю (рис. 2.6-б) – 150 см.

Землерийні машини можуть застосовуватися для відривання траншей в умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником. Профілі траншей (ходів сполучення), що відриваються різними землерийними машинами (рис. 2.6), залежать від конструкції робочого органу машини.

Траншеї розташовуються на передніх і зворотніх схилах висот у залежністі від бойового завдання підрозділу й умов місцевості. Розташування траншей повинне забезпечувати огляд й обстріл місцевості перед ними на відстань не менше 400 м.

На передньому схилі зручнішим місцем для розташування траншеї є бойовий гребень. При розташуванні траншеї у підгрунтя схилу забезпечуються задовільні умови ведення вогню, але погіршується сполучення з тилом. При розташуванні траншеї в районі топографічного гребню погіршуються умови обстрілу підступів із-за наявності дулянок місцевості, о не прострілюються.

На зворотньому схилі траншеї слід відривати на віддаленні 200...300 м від топографічного гребню.

Ділянки траншей і ходів сполучення на основних позиціях підрозділів, які відриті у слабких і нестійких грунтах, слід влаштовувати з одягом крутостей із жердин і дерну (рис.2.8, слайд 21).

Ходи сполучення улаштовуються для укритого переміщення особового складу і маневру усередині опорних пунктів, а також для сполучення з тилом.

Для захисту траншей і ходів сполучення від заповнення водою улаштовуються нагорні водовідвідні канави, водозбірні і водопоглимлюючі колодязі. Водовідвідна канава відривається на схилі на 5...10 м вище траншеї. Винутий грунт укладається валикім за нижнім краєм канави. Вода із канави відводиться на більш низькі ділянки місцевості. Водозбірні (водопоглимлюючі) колодязі улаштовуються в найнизьких точках дна траншеї.

Окоп на відділення

Окоп на відділення розташовується на місцевості за можливістю таким чином, щоб він не спостерегався противником і одночасно забезпечував можливість ведення дійсного вогню на всіх підступах перед позицією відділення і на флангах, на підходах до загороджень і перешкод можливість спостереження за ними.

а). Влаштування окопу на відділення вручну

Влаштування окопу на відділення починається з відривання одиночних окопів (рис. 2.9, слайд 22), які потім поглублюються (рис. 2.10, слайд 23) і з’єднуються траншеєю (рис. 2.11).

Надалі (рис. 2.12, слайд 24) окоп на відділення поглиблюється до 1,1 м, в ньому влаштовуються бійниці, перекриті щілини (бліндажі) і ніші для боєприпасів, призводиться його бойове, господарче та санітарне обладнання, відривається і обладнується хід сполучення в тил.

На влаштування окопу на відділення потрібне:

- піхотною лопатою – 200...300 люд.-год.;

- саперною лопатою – 100...150 люд.-год.

б).
Влаштування окопу відділення на ділянці траншеї, яка відрита землерийною машиною

Після відривання землерийними машинами траншеї обладнуються механізованими підрозділами вручну у бойовому, господарчому та санітарному відношенні.

Обладнання траншеї включає (рис. 2.13, слайд 25):

- очищення берми;

- влаштування:

- перекритих щелин (бліндажів) для особового складу;

- ніш для боєприпасів;

- туалетів.

Після виконання першочергових робіт обладнання траншеї на позиції підрозділу безперервно удосконалююється.

Чарункі і майданчикі для ведення вогню із автоматів, кулеметів та інших вогневих засобів влаштовуються приєднаними (з поширеною бермою) або винесеними (для прикриття підступів до позиції фланговим вогнем).

Для ведення вогню із ручного протитанкового гранатомету (реактивного піхотного вогнемету) у передній крутісті траншеї улаштовується відкрита бійниця або винесена чарунка. В тильній крутісті траншеї для забезпечення виходу газового потоку бруствер не створююється.

На устаткування позиції потрібне:

- піхотною лопатою – 120 люд.-год.;

- саперною лопатою – 65 люд.-год.