Прийняття у депозит грошових сум та цінних паперів.

1. Поняття та значення охоронних
нотаріальних дій. Вжиття заходів
щодо охорони спадкового майна

 

Однією з функцій нотаріату є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, територіальних громад, а також держави. Охорона – це потенційна можливість захисту прав та інтересів громадян, коли фактично зазіхання на них ще не сталося. Виходячи з цього, неабияке значення мають нотаріальні дії, що забезпечують охорону важливих прав та інтересів громадян і організацій, які пов’язані з їхнім життям і діяльністю, стосуються їхніх майнових прав та гарантують подальшу реалізацію інших суттєвих моментів. Тому такі нотаріальні дії іменуються охоронними.

Однієї з важливих і найбільш трудомістких нотаріальних дій є вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Після смерті спадкодавця іноді виникає необхідність вчинити таку дію в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів. На практиці найчастіше вчинення такої дії виникає, коли спадкоємці не проживали разом зі спадкодавцем.

Охорона спадкового майна полягає у вжитті нотаріусом певних заходів для забезпечення його збереження, а також для запобігання його можливому псуванню чи знищенню.

Вчинення даної нотаріальної дії покладено як на нотаріусів, так і на посадових осіб органів місцевого самоврядування, а також посадових осіб консульських установ.

Заходи щодо охорони спадкового майна вживаються не будь-яким нотаріусом, а нотаріусом за місцем відкриття спадщини. Ці заходи вживаються ним безпосередньо або шляхом надання доручення іншому нотаріусу чи посадовим особам органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням майна.

Нотаріальне провадження з метою вжиття заходів щодо охорони спадкового майна порушується нотаріусом за заявою спадкоємців або виконавця заповіту, або за своєю власною ініціативою, якщо йому стало відомо про залишене без нагляду майно померлої особи.

Відповідно до п. 2.2. Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 р. [34], посадові особи органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням спадкового майна за повідомленням громадян, установ, підприємств або організацій вживають заходи щодо охорони цього майна з повідомленням про вжиті заходи нотаріуса за місцем відкриття спадщини.

Доцільно розділити нотаріальне провадження щодо вжиття заходів до охорони спадкового майна на 3 етапи, а саме:

1. Підготовчий етап, на якому нотаріус:

– визначає місце відкриття спадщини, наявність спадкового майна, його склад та місцезнаходження;

– перевіряє наявність спадкової справи за даними Спадкового реєстру. Якщо спадкова справа не заведена, нотаріус реєструє заяву про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна також і в Книзі обліку і реєстрації спадкових справ, заводить спадкову справу і реєструє її у Спадковому реєстрі;

– з’ясовує, чи були вжиті попередні заходи щодо збереження спадкового майна. Якщо такі заходи були вжиті – то ким, коли і як (чи було приміщення опечатано, де знаходяться ключі від цього приміщення тощо);

– повідомляє про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі;

– про проведення опису майна спадкодавця нотаріус повідомляє житлово-експлуатаційні органи, а в разі необхідності – органи внутрішніх справ та інших заінтересованих осіб (кредитора);

– якщо є підстави вважати, що спадщина може бути визнана відумерлою, нотаріус повинен повідомити відповідний орган місцевого самоврядування;

– вживає заходів для залучення до участі в проведенні опису майна свідків (не менше двох). Свідками можуть бути будь-які незаінтересовані особи з повною цивільною дієздатністю.

Існують певні особливості щодо вчинення цієї нотаріальної дії консульськими установами України. Так, уповноважена посадова особа консульства негайно передає до Міністерства закордонних справ України всі відомі йому дані про спадщину і можливих спадкоємців, якщо їй стане відомо про спадщину, котра відкрилася на користь громадян України, які проживають в Україні (ст. 51 Консульського статуту). Консул вживає заходів щодо охорони майна, що залишилося після смерті громадянина України. Якщо ж залишене майно повністю або частково складається з предметів, що можуть зіпсуватися, а також за надмірної дорожнечі зберігання такого майна консул має право продати майно і надіслати вилучені гроші за належністю. Також, відповідно до ст. 37 Консульського статуту, консул має право приймати спадкове майно для передачі спадкоємцям, які знаходяться в Україні.

2. Опис спадкового майна, призначення його охоронця та передання йому майна на зберігання.

Опис спадкового майна провадиться за участю заінтересованих осіб, якщо вони того бажають, і не менше як двох свідків. Присутність виконавця заповіту при здійсненні опису спадкового майна є обов’язковою.Акт опису повинен мати певні реквізити. Так, в ньому зазначається:

– дата та час складання акта опису, а також прізвище, ім’я, по батькові нотаріуса, який проводить опис;

– найменування державної нотаріальної контори або нотаріального округу, в якому зареєстрований приватний нотаріус;

– дата одержання заяви про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна (повідомлення про орієнтовний склад спадкового майна) або доручення нотаріуса, яким заведено спадкову справу, про вжиття заходів щодо охорони спадкового майна;

– прізвище, ім’я, по батькові, адреса, а в необхідних випадках – місце роботи та посади осіб, які беруть участь в описі;

– прізвище, ім’я, по батькові спадкодавця, дата його смерті, місце відкриття спадщини та місцезнаходження спадкового майна;

– відомості про спадкоємців;

– відомості про те, чи було опечатано приміщення до прибуття нотаріуса і ким, стан пломб та печаток, якщо приміщення опечатано;

– опис спадкового майна з детальною характеристикою кожної речі окремо (колір, вага, номінал, розмір, сорт, марка, рік випуску, а для іноземної валюти – купюра, її номінал, вартість за курсом Національного банку України тощо) та визначення їх вартості з урахуванням відсотка зносу.

На кожній сторінці акта опису підводиться підсумок кількості речей (предметів) та їх вартості, а після закінчення опису – загальний підсумок кількості речей (предметів) і їх вартості.

До акта опису включається все майно, яке є в будинку (квартирі) померлого. Заяви сусідів та інших осіб про належність їм окремих речей заносяться до акта опису, а заінтересованим особам роз’яснюється порядок звернення до суду з позовом про виключення цього майна з акта опису.Якщо проведення опису переривається або продовжується кілька днів, приміщення кожний раз опечатується нотаріусом. В акті опису робиться запис про причини і час припинення опису і його відновлення, а також про стан пломб і печаток при наступному розпечатуванні приміщення.У кінці акта опису зазначається прізвище, ім’я, по батькові, рік народження охоронця, якому передано на зберігання майно, найменування документа, який посвідчує його особу, номер, дата видачі, найменування установи, що видала документ, місце проживання цієї особи.Охоронцем спадкового майна може бути призначено осіб з числа спадкоємців, опікунів над майном осіб, визнаних безвісно відсутніми або місцеперебування яких невідоме, або інших осіб, визначених спадкоємцями. За наявності виконавця заповіту він призначається охоронцем усього спадкового майна, як заповіданого, так і не заповіданого. За бажанням спадкоємців за законом, у разі наявності виконавця заповіту, нотаріус може призначити охоронцем майна, що спадкується за законом, із числа інших осіб.Акт опису складається не менше ніж у трьох примірниках. Усі примірники підписуються нотаріусом, заінтересованими особами, свідками та охоронцем, якому передано на зберігання спадкове майно. Один примірник акта опису видається охоронцю спадкового майна. Якщо вжити заходів до охорони спадкового майна неможливо (спадкоємці або інші особи, які проживали зі спадкодавцем, заперечують проти опису, не пред’являють майна для опису, майно вивезене тощо), нотаріус складає акт і повідомляє про це заінтересованих осіб, а в необхідних випадках – фінансовий орган або прокурора. Для деяких видів спадкового майна встановлено особливий порядок його зберігання.Так, виявлені під час опису вибухові речовини і вибухові засоби, боєприпаси, зброя (холодна, вогнепальна, пневматична), спеціальні засоби самооборони, заряджені речовинами сльозогінної та дратівної дії передаються нотаріусом за окремим описом до органу внутрішніх справ.Якщо під час вжиття заходів щодо охорони спадкового майна нотаріусом виявлені грошові суми (цінні папери), що залишилися після померлого, вони вносяться на відповідні рахунки для обліку депозитних сум нотаріуса чи до банківської установи, про що виписується відповідна квитанція. Квитанція підшивається до спадкової справи.Якщо під час опису виявлені золото, платина, срібло, метали іридієво-платинової групи у будь-якому вигляді, іноземна валюта і виражені в іноземній валюті або монетарних металах платіжні документи, вироби із срібла, монетарних металів, дорогоцінного каміння, а також дорогоцінне каміння і перли, вони здаються до банківської установи на зберігання за окремим описом. Перед тим як передати зазначені цінності на зберігання до установи банку, нотаріус реєструє їх у Книзі обліку цінностей при вжитті заходів щодо охорони спадкового майна.

Ордени, медалі, нагрудні знаки, а також документи про нагородження за наявності спадкоємців залишаються у сім’ї спадкодавця. За згодою спадкоємців державні нагороди можуть бути передані на тимчасове або постійне зберігання до музеїв. Державні нагороди передаються музеям на підставі рішення Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України за наявності відповідного клопотання музейного закладу. При цьому передані до музеїв на постійне зберігання державні нагороди спадкоємцям померлого не повертаються.

У разі відсутності спадкоємців державні нагороди і документи про нагородження передаються на зберігання державі.

Цінні рукописи, літературні твори, листи тощо, що мають історичне та наукове значення, включаються до акта опису та передаються на зберігання спадкоємцям. Якщо спадкоємців немає, нотаріус передає документи на зберігання за окремим описом до відповідних організацій (інститут, музей тощо) у порядку, передбаченому чинним законодавством.

При виявленні у складі спадкового майна об’єктів, які перебувають на державному обліку як пам’ятки історії і культури, нотаріус повідомляє про це відповідні органи охорони пам’яток історії та культури.

Ощадні книжки, заставні на речі спадкодавця, що знаходяться в ломбарді тощо, передаються на зберігання спадкоємцям, а якщо спадкоємців немає – зберігаються у нотаріуса.

Якщо під час опису спадкового майна виявляться речі, які у зв’язку зі зносом не мають ніякої цінності, нотаріус за згодою спадкоємців або фінансового органу, якщо опис проводиться без участі спадкоємців, не включає до акта опису такі речі, а за окремим описом передає їх для знищення або на заготівельну базу утильсировини.

Якщо серед спадкового майна виявляться продукти харчування, нотаріус передає їх спадкоємцям. Якщо опис проводиться без участі спадкоємців, продукти харчування довгострокового терміну зберігання передаються відповідним організаціям для реалізації. Передавання проводиться за окремим актом, який підписує, крім нотаріуса та свідків, спадкоємець або представник організації, яким передані продукти харчування.

Якщо під час вжиття заходів щодо охорони спадкового майна з’ясується, що у складі спадщини є майно, що потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних та юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту на підставі заяви заінтересованої особи укладає договір на управління спадщиною з цією особою. При укладанні зазначеного договору нотаріус зобов’язаний пересвідчитись у тому, що це майно було власністю спадкодавця на момент відкриття спадщини, про що зазначається в тексті договору з посиланням на реквізити відповідного документа (за наявності).

У разі надходження до нотаріуса за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини нотаріус повідомляє особу, з якою укладений договір на управління спадщиною, про припинення дії договору.

У разі відсутності спадкоємців за законом і за заповітом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття спадщини ніким із спадкоємців, а також відмови від її прийняття укладений договір на управління спадщиною діє до ухвалення судом рішення про визнання спадщини відумерлою.

3. Припинення охорони спадкового майна. Відповідно до п.п. 12.1 п. 12 гл. 9 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України охорона спадкового майна триває до прийняття спадщини спадкоємцями, а якщо її не прийнято – до закінчення строку, установленого цивільним законодавством України для прийняття спадщини.Охорона спадкового майна може тривати після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо до нотаріуса надійде заява про згоду на прийняття спадщини від осіб, для яких право спадкування виникає у разі неприйняття спадщини іншими спадкоємцями (ч. 2 ст. 1270 ЦК України), і якщо до спливу встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини залишилось менше трьох місяців.У цьому разі охорона спадкового майна продовжується до прийняття спадщини всіма спадкоємцями, а якщо вона ними не прийнята – до спливу трьох місяців з дня надходження від будь-кого з цих осіб заяви про згоду прийняти спадщину, якщо частина шестимісячного строку, що залишилась для прийняття спадщини, менше трьох місяців. Заходи охорони спадкового майна припиняє нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, які їх вживали. Якщо місце відкриття спадщини і місце вжиття заходів щодо охорони спадкового майна різні, про припинення охорони спадкового майна попередньо повідомляється нотаріус за місцем відкриття спадщини.Про припинення охорони спадкового майна нотаріус за місцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців та виконавця заповіту.З припиненням заходів до охорони спадкового майна повноваження виконавця заповіту тривають до повного здійснення волі спадкодавця, яка виражена в заповіті.

2. Накладання заборони відчуження нерухомого
та рухомого майна

 

Накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна – це нотаріальна дія, спрямована на обмеження чи заборону вільного розпорядження нерухомим та рухомим майном [57, с. 279]. Із самої назви нотаріальної дії випливає її суть: перешкодити вільному розпорядженню майном. Якщо на майно накладено заборону на його відчуження, власник не може розпорядитись ним (продати, подарувати, заставити тощо), оскільки немає одного з елементів права власності – розпорядження цим майном або дозволу певних осіб, які мають чітко визначені конкретні майнові вимоги, що можуть бути реалізовані [56, с. 204].

Накладання заборони відчуження майна вчиняється нотаріусом за місцем розташування житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна та земельної ділянки, а також за місцем державної реєстрації транспортного засобу або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину, в зв’язку з яким накладається заборона. Підставами для вчинення зазначеної нотаріальної дії можуть бути:1) повідомлення установи банку чи іншої юридичної особи про видачу фізичній особі позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю житлового будинку, квартири;2) посвідчення договору застави (іпотеки) житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, майнових прав на нерухоме майно, а також транспортного засобу, що підлягає державній реєстрації, або при посвідчені договору про внесення змін щодо предмета застави (іпотеки), якщо це передбачено договором;3) за зверненням органу опіки та піклування з метою захисту особистих і майнових прав та інтересів дитини, яка має право власності або проживає у жилому будинку, квартирі, іншому приміщенні, на відчуження якого накладається заборона;4) посвідчення договору довічного утримання (догляду);5) за повідомленням іпотекодержателя;6) видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою (строком на п’ять років);7) одержання повідомлення про смерть одного з подружжя, які за життя склали спільний заповіт подружжя;8) посвідчення спадкового договору;9) інші випадки, передбачені законом. Провадження щодо накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна можна умовно розділити на два етапи:– власне здійснення нотаріальної дії шляхом вчинення відповідного напису;– реєстрація накладання заборони відчуження майна.Накладання заборони відчуження провадиться майна шляхом вчинення напису про це на повідомленні банку, іншої юридичної особи про видачу позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю житлового будинку, квартири. Один примірник повідомлення з написом нотаріуса про накладення заборони щодо відчуження видається представнику відповідного банку чи іншої юридичної особи, що видала позику (кредит), а другий залишається у справах нотаріуса.Накладання заборони відчуження за спадковим договором, договором довічного утримання (догляду), застави (іпотеки), а також при видачі свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно спадкоємцям фізичної особи, оголошеної померлою, провадиться шляхом відповідного напису про це на всіх примірниках договору або свідоцтва про право на спадщину.Накладання заборони відчуження майна при одержанні повідомлення про смерть особи, яка за життя склала спільний заповіт подружжя, провадиться нотаріусом яким заведено спадкову справу, на примірнику поданого нотаріусу заповіту, про що надсилається повідомлення нотаріусу, який посвідчив заповіт. Накладання заборони відчуження майна реєструється нотаріусами в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та реєстрі для реєстрації заборон відчуження нерухомого та рухомого майна, а також арештів, накладених на таке майно судами, слідчими органами, і реєстрації зняття таких заборон та арештів. Накладені заборони щодо відчуження підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, а заборони щодо відчуження транспортного засобу – в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення:

– кредитора про погашення позики;

– про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки);

– про припинення договору іпотеки у зв’язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання, після припинення договору іпотеки у зв’язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки;

– про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору;

– органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини;

– про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п’ятирічного строку з часу видачі свідоцтва про право на спадщину на майно особи, оголошеної померлою;

– про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт;

– про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав;

– про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір;

– про відчуження майна, переданого під виплату ренти;

– за рішенням суду;

– в інших випадках, передбачених законом.

Про зняття заборони, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на майно нотаріус робить відповідні відмітки в реєстрі для реєстрації заборон і арештів та в алфавітній книзі обліку заборон відчуження і арештів нерухомого майна.

Відомості про зняття заборони відчуження нерухомого майна, а також про зняття судовими або слідчими органами та органами державної виконавчої служби накладеного ними арешту на об’єкти нерухомого майна підлягають обов’язковій реєстрації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна в порядку, установленому Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об’єктів нерухомого майна [24].