Особа, відповідальна за перебування затриманих

1. У підрозділі органу досудового розслідування мають бути призначені одна або декілька службових осіб, відповідальних за перебування затриманих.

2. Відповідальними за перебування затриманих не можуть бути слідчі.

3. Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов'язана:

1) негайно зареєструвати затриманого;

2) роз'яснити затриманому підстави його затримання, права і обов'язки;

3) звільнити затриманого негайно після зникнення підстави для затримання або спливу строку для затримання, передбаченого статтею 211 цього Кодексу;

4) забезпечити належне поводження із затриманим та дотримання його прав, передбачених Конституцією України, цим Кодексом та іншими законами України;

5) забезпечити запис усіх дій, що проводяться із залученням затриманого, у тому числі час їх початку та закінчення, а також осіб, які проводили такі дії або були присутні при проведенні таких дій;

6) забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію медичним працівником будь-яких тілесних ушкоджень або погіршення стану здоров'я затриманого. До складу осіб, що надають затриманому медичну допомогу, за його бажанням може бути допущена конкретна особи, що мас право на зайняття медичною діяльністю.

1. У підрозділі органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів державного бюро розслідувань повинна бути одна або декілька службових осіб, призначених на посаду відповідальними за перебування затриманих.

2. Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, - працівник органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, основним завданням якого є здійснення контролю за дотриманням іншими службовими особами прав затриманого, а також безпосереднє забезпечення цих прав.

Кількість службових осіб, відповідальних за перебування затриманих, визначається наказами керівників органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів державного бюро розслідувань з урахуванням вимог відомчих нормативно-правових актів.

Діяльність службової особи, відповідальної за перебування затриманих, координується керівником органу досудового розслідування. Відповідно до норм КПК слідчі не можуть бути відповідальними за перебування затриманих.

3. На працівника органу досудового розслідування, відповідального за перебування затриманих осіб, покладається ряд обов'язків, які він повинен чітко виконувати. При доставленні до правоохоронного органу затриманої особи відповідальний за перебування затриманих осіб, реєструє цю особу в Книзі (журналі) затриманих із зазначенням дати, точного часу доставлення, повних анкетних даних. Крім цього, затриманому повідомляються підстави, за якими його було затримано, роз'яснюється його право мати захисника на першу вимогу, на відмову від послуг захисника, на отримання безоплатної правової допомоги, у тому числі у зв'язку з відсутністю коштів на її оплату. Затримана особа повідомляється також про право давати пояснення, показання з приводу підозри чи в будь-який момент відмовитися їх давати або не говорити нічого з приводу підозри проти нього і в будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, вимагати перевірки обгрунтованості його затримання та ряд інших прав, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Крім прав, затриманому роз'яснюються і обов'язки, які він повинен виконувати в силу законних вимог та розпоряджень слідчого, прокурора, слідчого судді та суду.

Службова особа, відповідальна за перебування затриманих в органі досудового розслідування, відповідно до Конституції України, КПК та інших законів України повинна забезпечити кожній затриманій особі дотримання її прав з метою недопущення будь-яких катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження.

За час перебування затриманої особи в органі досудового розслідування вона може бути залучена до проведення процесуальних дій з метою дачі пояснень з приводу вчиненого нею кримінального правопорушення. У таких випадках працівником, відповідальним за перебування затриманих, вносяться відповідні записи стосовно всіх процесуальних дій, які проводилися за участю затриманого, дата, час їх проведення, особи, які проводили процесуальні дії, а також особи, які були присутні та брали участь у таких діях.

У випадку погіршення стану здоров'я затриманого або з метою фіксації будь-яких тілесних ушкоджень затриманому повинна бути надана невідкладна медична допомога. В такому випадку службовою особою, відповідальною за перебування затриманих, здійснюється виклик медичного працівника або за бажанням затриманого може бути допущена конкретна особа, що має право займатися медичною діяльністю.

Згідно із законодавством про охорону здоров'я лікувальною діяльністю можуть займатись особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Отже, особами, які мають належну медичну освіту, є особи, які отримали у встановленому порядку один із належних документів: а) диплом про медичну освіту, виданий державними вищими навчальними закладами різного рівня акредитації або такими, що до них прирівняні; б) свідоцтво (довідку) про підвищення кваліфікації за останні п'ять років, видане державними вищими навчальними закладами різного рівня акредитації, науковими закладами, закладами підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів або такими, що до них прирівняні; в) свідоцтво про присвоєння (підвищення) відповідної кваліфікаційної категорії; г) сертифікат про присвоєння звання лікаря-спеціаліста; д) атестаційно-експертний висновок Української асоціації народної медицини. Особи, які пройшли медичну або фармацевтичну підготовку в навчальних закладах іноземних країн, допускаються до професійної діяльності, у х ч. на підприємницьких засадах, після перевірки їх кваліфікації.

До осіб, які мають належну медичну освіту, відповідно до законодавства про охорону здоров'я прирівнюються особи без спеціальної освіти, які здійснюють діяльність у галузі народної і нетрадиційної медицини, але тільки за сукупності таких умов: 1) володіння певним обсягом професійних знань та вмінь у галузі народної та нетрадиційної медицини, що засвідчується свідоцтвом, атестатом, дипломом, іншим документом, виданим МОЗ чи Українською асоціацією народної медицини); 2) отримання дозволу на таку діяльність в установленому порядку; 3) здійснення її під контролем лікаря.

Право лікарювання у межах, визначених законодавством про охорону здоров'я, мають такі представники медичного персоналу, як лікар, фельдшер, акушер, медична сестра. Медичною практикою дозволяється займатись лише за спеціальністю, визначеною у сертифікаті або посвідченні про спеціалізацію, за переліками відповідних медичних спеціальностей, які затверджуються МОЗ. Якщо особи бажають застосувати методи, не передбачені кваліфікаційними вимогами певної спеціальності, але дозволені у медичній практиці для лікарів або середнього медичного персоналу, до документів, які подаються для отримання ліцензії на зайняття медичною практикою, додаються посвідчення про опанування такими метолами в закладах, яким надано право видавати посвідчення до диплома певної спеціальності державного зразка.

Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, крім обов'язків, передбачених КПК, повинна: вести обліки затриманих слідчими осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також підозрюваних, яким обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; щоденно письмово доповідати керівнику органу досудового розслідування про стан дотримання прав осіб, затриманих за підозрою у вчиненні злочину; при реєстрації затриманого перевіряти наявність видимих тілесних ушкоджень на його тілі, а за наявності підстав забезпечити невідкладне надання належної медичної допомоги та фіксацію тілесних ушкоджень медичним працівником; у разі звернення до неї затриманого із заявою про застосування насильства під час затримання зафіксувати його заяву або прийняти її в письмовому вигляді; завчасно, але не пізніше трьох годин до завершення: а) 24-годинного строку з моменту затримання інформувати керівника органу досудового розслідування про необхідність звільнення затриманого в разі невручення йому повідомлення про підозру; б) 60-годинного строку з моменту затримання інформувати керівника органу досудового розслідування про необхідність звільнення затриманого в разі недоставляння його до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно нього запобіжного заходу; не допускати до затриманих працівників оперативних підрозділів, інших службових осіб органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань без письмового дозволу сидячого, який розслідує кримінальне провадження, або прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням.

 

 

Стаття 213

Повідомлення інших осіб про затримання

1.Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана надати затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб за вибором цієї особи.

Якщо уповноважена службова особа, що здійснила затримання, має підстави для обґрунтованої підозри, що при повідомленні про затримання ця особа може зашкодити досудовому розслідуванню, вона може здійснити таке повідомлення самостійно, проте без порушення вимоги щодо його негайності.

2. У разі затримання неповнолітньої особи уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана негайно повідомити про це його батьків або усиновителів, опікунів, піклувальників, орган опіки та піклування.

3. У разі затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним службових обов'язків уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана негайно повідомити про це відповідний розвідувальний орган.

4. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана негайно повідомити про це орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги. У разі неприбуття в установлений законодавством строк захисника, призначеного органом (установою), уповноваженим законом на надання безоплатної правової допомоги, уповноважена службова особа негайно повідомляє про це відповідний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги.

5. Службова особа, відповідальна за перебування затриманих, зобов'язана перевірити дотримання вимог цієї статті, а в разі нездійснення повідомлення про затримання - здійснити передбачені цією статтею дії самостійно.

1. Про затримання та місце перебування особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, працівником органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України та інших правоохоронних органів, який здійснив затримання, негайно має бути надана можливість затриманому повідомити про це членів сім'ї, близьких родичів, опікунів чи піклувальників або інших осіб за власним вибором шляхом надіслання повідомлення поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.

Таке повідомлення також може бути негайно здійснене самою уповноваженою службовою особою, яка здійснила дане затримання, у випадку коли у неї є підстави для обґрунтованої підозри, що особа під час повідомлення про затримання зможе негативно вплинути на результати досудового розслідування. Дана підозра має ґрунтуватися на матеріалах досудового розслідування й свідчити, що таким способом затриманий зможе знищити докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

2. Якщо затримана особа є неповнолітньою, то працівник правоохоронного органу, який здійснив затримання, незалежно від повідомлення, здійсненого неповнолітнім затриманим, зобов'язаний негайно сповістити про її затримання і місце перебування батьків (усиновителів), опікунів чи піклувальників, інших повнолітніх близьких родичів чи членів сім'ї, а також представників органів опіки та піклування, установи і організації, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітня особа.

3. При затриманні працівника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним своїх службових обов'язків працівник правоохоронного органу, який здійснив затримання, негайно повідомляє керівництво кадрового складу розвідувального органу України, в якому працює дана особа. Для забезпечення присутності цих представників у разі затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним службових обов'язків уповноважена службова особа, що здійснила затримання, зобов'язана негайно повідомити про це відповідний розвідувальний орган у спосіб, визначений КПК.

4. Працівник органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України, органів Державної митної служби України та інших правоохоронних органів, який затримав особу за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, зобов'язаний негайно повідомити до відповідного органу (установи), уповноваженого ЗУ "Про порядок надання безоплатної правової допомога" на надання безоплатної правової допомоги, з метою залучення адвоката для надання правової допомоги затриманому під час процесуальних дій та забезпечити його прибуття в необхідний час і місце.

У випадку неприбуття до правоохоронного органу захисника, уповноваженого на надання безоплатної правової допомоги затриманому, у встановлений строк працівник правоохоронного органу, який здійснив затримання, зобов'язаний терміново повідомити про це відповідний орган (установу), уповноважений законом на надання безоплатної правової допомоги, з метою притягнення до відповідальності такого адвоката.

5. До обов'язків працівника правоохоронного органу, відповідального за перебування затриманих, належить перевірка даних про повідомлення іншим особам про затримання особи за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення. У зв'язку із цим такій особі надаються копії відповідних документів або матеріалів, які засвідчують факт здійснення повідомлення. У випадку нездійснення такого повідомлення про затримання вищезазначена службова особа повинна самостійно здійснити такс повідомлення.

 

РОЗДІЛ ПІ ДОСУДОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ

ГЛАВА 19

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Стаття 214

Початок досудового розслідування

1. Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного ви­явлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов 'язаний внести відповідні відомості до Єдино­го реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здій­снюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

2. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, органом, що здійснює контроль за додержанням подат­кового законодавства.

3. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до вне­сення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється не­гайно після завершення огляду. Уразі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслі­дування розпочинається негайно; відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань при першій можливості.

4. Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та ре­єстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов 'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

5. До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:

1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення криміналь­ного правопорушення;

2) прізвище, ім 'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;

3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;

5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

6) прізвище, ім 'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;

7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових роз­слідувань.

У Єдиному реєстрі досудових розслідувань автоматично фіксується дата вне­сення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

6. Слідчий невідкладно у письмовій формі повідомляє прокурора про початок до­судового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомос­ті, передбачені частиною п'ятою цієї статті.

7. Якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов'язаний невідкладно, але не пізніше наступ­ного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.

1. Досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчу­ється закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинуваль­ного акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховно­го характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК).

Однією зі сторін, які реалізують завдання кримінального судочинства, є слідчий, який у своїй професійній діяльності застосовує положення кримінального процесу­ального законодавства.

Слідчий - службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК, здійсню­вати досудове розслідування кримінальних правопорушень (п. 17 ч. 1 ст. 3 КПК).

Ключовою стороною кримінального провадження також виступає прокурор, яким згідно з п. 15 ч. 1 ст. 3 КПК є Генеральний прокурор України, перший заступник, за­ступники Генерального прокурора України, їх старші помічники, помічники, проку­рори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники, заступники прокурорів, начальники головних управлінь, управлінь, від­ділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах повноважень, визначених КПК.

Слідчий, прокурор здійснюють свої повноваження відповідно до вимог КПК, по­чинаючи з моменту надходження інформації від заявника до органу державної влади, що фактично і є передумовою для початку досудового розслідування. Ця інформація подається у вигляді заяви чи повідомлення про вчинене кримінальне правопорушен­ня, як в усній формі (викладена громадянином і оформлена в письмовій формі поса­довою особою), так і письмово (надіслана поштою або передана громадянином до відповідного органу, установи особисто).

Якщо особа безпосередньо звертається до слідчого, прокурора або іншої службо­вої особи, уповноваженої на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримі­нальні правопорушення - приймається заява про вчинене кримінальне правопорушен­ня або складається протокол прийняття усної заяви про вчинення кримінального правопорушення.

Подання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення регламентується КПК, ЗУ «Про звернення громадян» та відомчими наказами правоохоронних органів.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про звернення громадян», заява - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодав­ством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм влас­ності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Із заявою чи повідомленням може звернутися як заявник, так і потерпілий. Заяв­ником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого роз­почати досудове розслідування, і не є потерпілим (ст. 60 КПК України).

Потерпілим, згідно ст. 55 КПК України є фізична особа, якій кримінальним право­порушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кри­мінального правопорушення. Потерпілому вручається пам'ятка про його процесуаль­ні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального право­порушення (ч. 2 ст. 55 КПК України). Другий екземпляр пам'ятки долучається до матеріалів досудового розслідування із відповідною відміткою про її вручення по­терпілому.

Про прийняття і реєстрацію заяви особа, що її подала, отримує від органу, до якого вона звернулась, документ - довідку про прийняття і реєстрацію заяви (ст. 60 КПК).

Після офіційного прийняття та реєстрації заява (повідомлення) про кримінальне правопорушення передається керівнику органу досудового розслідування. Керівник визначає попередню правову кваліфікацію та працівника, який проводитиме розслі­дування. Така дія процесуально оформляється дорученням про проведення досудово- го розслідування, у якому мають бути зазначені: відомості про слідчого, якому до­ручено провести досудове розслідування; відомості про час та місце його проведення; прізвище, ім'я, по батькові заявника, відомості про інше джерело обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; відомості про керівника органу досудового розслідування, його підпис, ініціали, прізвище.

У КПК передбачено можливість одержання інформації про кримінальне право­порушення не тільки через надходження заяв чи повідомлень, а і шляхом самостій­ного виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Під будь-яким джерелом розуміється виявлення інформації слідчим, прокурором про певне кримінальне право­порушення під час досудового розслідування іншого, співробітниками оперативних підрозділів за результатами проведення заходів, спрямованих на розкриття криміналь­ного правопорушення, надходження інформації з інших органів державної влади під час виконання покладених на них законом обов'язків через засоби масової інформації.

У разі якщо кримінальне правопорушення виявляється безпосередньо працівником правоохоронного органу, складається рапорт із зазначенням відомостей, які становлять зміст ЄРДР. Рапорт передається керівнику органу досудового розслідування, який визначає попередню правову кваліфікацію і доручає слідчому провести досудове роз­слідування.

2. Внесення відомостей до ЄРДР визначає момент початку досудового розсліду­вання. Одержавши від керівника доручення про проведення досудового розслідуван­ня, слідчий відразу, не зволікаючи, повинен внести відомості до ЄРДР..

ЄРДР - це створена за допомогою автоматизованої системи електронна база даних, відповідно до якої здійснюються збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагаль­нення даних, формування звітності та надання відомостей про заяви, повідомлення про кримінальні правопорушення, результати кримінального провадження.

ЄРДР утворено та ведеться відповідно до вимог КПК України з метою забезпечен­ня: єдиного обліку кримінальних правопорушень та прийнятих у них за результатами досудового розслідування рішень; оперативного контролю та нагляду за додержанням законів під час провадження досудового розслідування; організації аналізу стану зло­чинності в державі.

Внесенню до ЄРДР підлягають відомості про: кримінальне правопорушення; при­йняті рішення за кримінальними провадженнями на всіх стадіях досудового розслі­дування; осіб, які вчинили кримінальні правопорушення; результати судового про­вадження.

Реєстрація кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили, проводиться за територіальним принципом (адміністративним районом) його вчинення або за визна­ченням прокурора відповідного рівня.

Реєстраторами ЄРДР є: прокурори; слідчі - органів прокуратури, органів внутріш­ніх справ, органів Служби безпеки.

Внесення відомостей реєстратором здійснюється шляхом заповнення реквізитів статистичних карток або автоматичного вибору відповідних даних у довідниках та включення їх до документів первинного обліку: про виявлене кримінальне правопо­рушення - форма 1; про наслідки досудового розслідування кримінального право­порушення - форма 1.1; про заподіяні збитки, результати їх відшкодування та вилу­чення предметів злочинної діяльності - форма 1.2; на особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, -форма 2; про рух кримінального провадження форма - 3.

Після внесення відомостей до ЄРДР реєстратором проводиться накладення елек­тронного цифрового підпису. Використання електронного підпису здійснюється від­повідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

У разі виникнення процесуальної необхідності, відомості з ЄРДР надаються у ви­гляді витягу з реєстру. Витяг з ЄРДР- документ, який свідчить про внесення відомос­тей про кримінальне правопорушення до ЄРДР або про їх відсутність у ньому. Ви­тяги надаються на спеціальних бланках та засвідчуються підписом реєстратора.

3. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою передбачену законом юридичну відпо­відальність. З огляду на те, що жодних відомостей про відповідальність за невнесення, несвоєчасне внесення відомостей до ЄРДР, а також про проведення будь-яких процесу­альних дій до його внесення у кримінальному, адміністративному законодавстві немає, вважається, що дієвим заходом буде притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Єдиною процесуальною дією, яку КПК дозволяє проводити у невідкладних ви­падках до моменту внесення відомостей до ЄРДР, є огляд місця події. Під невідклад­ними випадками розуміється ситуація, за якої зволікання з проведенням огляду місця події може призвести до втрати матеріальних слідів кримінального правопорушення, знарядь та засобів його вчинення, втрати інформації про осіб, що його вчинили.

При виявленні ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, передбачена вимога негайно розпочати до- судове розслідування. Відомості про нього вносяться до ЄРДР при першій можливос­ті. Першою можливістю визнається прибуття морського чи річкового судна до порту на території України.

Відповідно до ст. 520 КПК капітан судна України зобов'язаний негайно провести необхідні процесуальні дії після того, як йому стали відомі обставини вчинення кри­мінального правопорушення. Законом визначений чіткий перелік тих процесуальних дій, які повинні проводитись із їх фіксуванням у відповідних процесуальних докумен­тах, а також із застосуванням технічних засобів фіксування кримінального проваджен­ня (крім випадків, коли таке фіксування неможливе з технічних причин): застосуван­ня заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді тимчасового вилучен­ня майна (складається протокол) та законного затримання (складається протокол) (п. 1 ч. 2 ст. 520 КПК) на строк, необхідний для доставлення особи на територію України (ч. 1 ст. 522 КПК); проведення слідчих (розшукових) дій у вигляді обшуку житла чи іншого володіння особи (складається протокол) і особистого обшуку без ухвали суду (складається протокол), огляду місця вчинення кримінального правопорушення (скла­дається протокол) (п. 2 ч. 2 ст. 520 КПК).

Визначивши чіткий перелік процесуальних дій, які повинен провести капітан судна, законодавець у новому КПК обмежує його компетенцію у порівнянні з чинним, за яким він мав право проводити дізнання по злочинах.

Капітан судна України зобов' язаний забезпечити доставлення затриманої особи до органу досудового розслідування, юрисдикція якого поширюється на територію місцезнаходження порту приписки, і повідомити слідчого про факт законного затри­мання рапортом. Керівник органу досудового розслідування доручає продовжити кримінальне провадження слідчому, в якому капітан морського, річкового судна буде залучатись як свідок, і він зобов' язаний надавати пояснення слідчому, прокурору щодо проведених ним процесуальних дій.

4. Законом передбачено обов' язок слідчого, прокурора, іншої службової особи, уповноваженої на прийняття заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, прийняти і зареєструвати їх. Будь-яка відмова не допускається. Очевидно, що у разі виявлення неточностей у змісті заяви чи повідомлення, поданих особисто, завжди можна прийняти інформацію і оформити її протоколом прийняття усної заяви про вчинене кримінальне правопорушення.

5. Перелік відомостей, які вносяться до ЄРДР, чітко визначений у ч. 5 коментова­ної статті. У ЄРДР автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюєть­ся номер кримінального провадження.

Номер кримінального провадження складається із таких реквізитів: код органу, який розпочав досудове розслідування, рік, регіон (залізниця), номер кримінального провадження. Реквізити номера кримінального провадження зберігаються на всіх стадіях досудового розслідування. Кодування регіонів (залізниць) єдині для всіх ор­ганів досудового розслідування.

У разі зазначення у заяві, повідомленні про декілька вчинених кримінальних пра­вопорушень або які були виявлені безпосередньо прокурором, слідчим незалежно від того, коли це кримінальне правопорушення було вчинено, а також установлені чи не встановлені особи, які його вчинили, відомості про них заносяться до статистичних карток окремо за кожним правопорушенням.

На виявлене під час досудового розслідування кримінальне правопорушення в рамках одного кримінального провадження слідчий заносить відомості до статис­тичної картки форми 1 про джерело, з якого виявлено кримінальне правопорушення та відомості про кримінальне правопорушення. При цьому новий номер криміналь­ному провадженню не присвоюється, а вибирається реквізит «2=2».

6. Отримавши відповідні матеріали, слідчий невідкладно у повідомленні про по­чаток досудового розслідування доводить про це до відома прокурора, зазначаючи підставу початку провадження та інші відомості, передбачені ч. 5 коментованої стат­ті. Також, відповідно до ст. 111 КПК України, слідчий направляє повідомлення заяв­нику та потерпілому про початок досудового розслідування. Однак, перш ніж напра­вити повідомлення потерпілому, він повинен набути свого процесуального статусу шляхом подання заяви про залучення до провадження як потерпілого.

7. Якщо відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР внесені прокурором, він зобов'язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування. Передача матеріалів оформляєть­ся супровідним листом на ім'я керівника органу досудового розслідування та дору­ченням про проведення досудового розслідування.

Стаття 215

Досудове розслідування злочинів і кримінальних проступків

1. Досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків - у формі дізнання в порядку, передбаченому цим Кодексом.

1. Досудове слідство - форма досудового розслідування, в якій здійснюється роз­слідування злочинів (п. 6 ч. 1 ст. 3 КПК).

Відповідно до ст. 11 КК злочином визнається суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Досудове розслідування злочинів здійснюється згідно із загальними правилами такого розслідування, зокрема, положеннями глав 20-24 КПК України. Основними суб'єктами здійснення кримінального провадження виступають слідчий та прокурор, які наділені за КПК відповідними повноваженнями, закріпленими у статтях 40 та 36 відповідно.

Під час досудового розслідування злочинів більшість слідчих (розшукових) і не­гласних слідчих (розшукових) дій проводяться особисто слідчим або ж за його ініці­ативою. Хоча п. 4 ч. 2 ст. 36 КПК передбачено повноваження прокурора в необхідних випадках особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, перед­баченому КПК.

Слідчий та прокурор наділені правом надання доручень співробітникам оператив­них підрозділів на проведення слідчих (розшукових) дій. У частині 2 ст. 41 КПК ви­значено порядок виконання доручень слідчого співробітником оперативного підроз­ділу. Зокрема, останній набуває повноважень слідчого з метою реалізації визначених у дорученні заходів.

Відповідно до ч. 3 ст. 38 КПК при досудовому розслідуванні кримінальних про­ступків повноваження слідчого можуть здійснюватись співробітниками інших підроз­ділів органів внутрішніх справ, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства. Досудове розслідування кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими КПК, зокрема положеннями гл. 25 «Особливості досудового розслі­дування кримінальних проступків» (стаття 298-302 КПК).

Основною відмінністю кримінального провадження за злочинах та кримінальних проступках є форма його здійснення - досудове слідство чи дізнання відповідно.

Дізнання - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків (п. 4 ч. 1 ст. 3 КПК). Підставою для початку досудового провадження за кримін<