Тема 2: Соціально-економічна характеристика регіонів Азії.

Північна та центральна Азія.

Південно-західна Азія.

Південна Азія.

Південно-східна Азія.

Східна Азія.

1. Північна та центральна Азія. Регіон охоплює 6 країн: Казахстан, Киргизстан, Росія (азіатська частина), Таджикистан, Туркменістан, Узбекистан.

Природні умови. Гірські масиви та плоскогір‘я займають ¾ території регіону: Чукотське і коряцьке нагір‘я, Середньосибірське плоскогір‘я, Сіхоте-Алінь, Верхоянський хребет, Тянь-Шань, Памір (пік Комунізму 7495 м.), Алтай, Казахський дрібносопковик. Характерна висока сейсмічність. Рівнини мають алювіальне і акумулятивне походження, розташовані переважно в долинах рік і поблизу морських берегів: Західносибірська, Туранська. Кліматичні умови різноманітні, що зумовлено широтною поясністю. Північ регіону має широку гідрографічну мережу: Об, Іртиш, Єнісей, Ангара, Лена, Амур, Яна та ін. У Сибіру є десятки тисяч озер.

Природні ресурси. Мінеральні: кам‘яне вугілля (Кузбас, Південно-Якутський басейн), буре вугілля (Сх. Сибір – Кансько-Ачинський басейн), нафта (Пд. райони Зх. Сибіру і Пн. Сахалін, п-ів. Мангишлак у Казахстані, туркменське узбережжя Каспію), газом (Пн. західного Сибіру). Рудні корисні копалини: залізна руда (Алтайські і Ангарські родовищв в Росії, пн. зх. Казахсстану), марганець (Казахстан), золото (Сибір і Далекий схід Росії, Киогизстан). Лісовкрита площа – 70%. Переважно хвойні дерева.

Населення. Для азіатської частини Росії характерний низький природний приріст і значна міграція населення. У Середній Азії – високий (15-30%). На тер. Росії та Казахстану мешкає значна кількість європеоїдів. До монголоїдної раси належать континентальні народності Сибіру і Далекого Сходу (чукчі, коряки). Туркмени, частково узбеки і таджики, належать до середньоазіатської змішаної расової групи. У країнах регіону проживають представники таких етнічних сімей: алтайська (тюркська група – казахи, киргизи, туркмени, узбеки, монгольська – буряти, калмики, тунгусо-манчжурська група – евенки, евени), індоєвропейська (слов‘янська група, іранська – таджики, германська – німці сер. Азії та Казахстану), уральська (угро-фінська група - ханти, мансі, самодійська - ненці). Багато жителів Центральної і Сер. Азії є мусульманами-сунітами. Православ‘я поширене серед росіян, українців, білорусів, якутів, буддизм (ламаїзм) є релігією Бурятії і Туви. Протестантами є німецькі поселення. Населення розміщене нерівномірно. Рівень урбанізації: в Росії – до 73%, Казахсьані – 60%, найменший – у Таджикистані – 32%. Найбільші міста – Ташкент – 2,3 млн, Алмати - 1,2 млн., Новосибірск, Омськ. Зайнятість у С/Г – 44-55%, промисловості – 15-20%.

Господарство. Найрозвинутішою країною є Росія, Казахстан, Туркменістан, Киргизстан, Узбекистан, Таджикистан. У економіці перевадають галузі важкої та видобувної промисловості, ВПК, відчувається надмірна паливно-сировинна орієнтація господарства. 1 місце серед країн СНД за показником ПІІ посідає Казахстан де 80% промисловості контролюється іноземними корпораціями (нафтова галузь, видобуток кольорових металів, будівництво нафто і газопроводів). Азіатська частина Росії є одним із найкрупніших у світі районів розвитку лісопромислового комплексу. У С/Г переважає вирощування зернових та олійних культур (Росія, Казахстан), бавовни, рису та баштанних культур (кр-ни Сер. Азії), тваринництво спеціалізується на оленярстві (Північ Росії), м‘ясо-молочному скотарстві та вівчарстві (Казахстан, Сер. Азія). На пустельних територіях переважає розведення верблюдів. У Сибіру і на Далекому Сході традиційним є хутровий промисел. Сприятливі передумови для булівництва припливно-відпливних гідроелектростанцій у затоці Шеліхова. На Камчатці можливе промислове освоєння геотермальних ресурсів.

Транспорт. Більшість вантажів і пасажирів припадає на залізничний транспорт (Туркестано-Сибірська, Транссибірська, Байкало-Амурська). У пд. районах Сибіру і по всій Сер. Азії на короткі та середні відстані велику роль відіграють автомобільні дороги. Річковий відіграє значну роль в обслуговуванні глибинних районів Далекого сходу і Сибіру. Морський на Далекому сході є важливим чинником як у експортно-імпортних так і у внутрішніх економічних зв‘язках. Підвищується значення авіаційного транспорту. Функціонує до 40 аеропортів із постійними рейсами. Діє косм. Комплекс «Байконур», який Росія взяла в оренду на 20 років.

Рекреація і туризм. Сприятливі рекреаційні можливості у гірських систем Тянь-Шаню, Алтаю, озер Байкалу, Каспію, Балхашу. Багато пам‘яток минулих епох: у Самарканді (найстаріше місто Сер. Азії), мечеті 14-15 ст., мавзолей Тамерлана (15 ст.), у Бухарі – декілька унікальних мечетей 9 ст. Багаті на природні ландшафти Таймир, Алтай, Камчатка, Курили.

2.Південно-західна Азія. До складу регіону входять 19 країн: Азербайжан, Афганістан, Бахрейн, Вірменія, Грузія, Ємен, Ізраїль, Ірак, Іран, Йорданія, Катар, Кіпр, Кувейт, Ліван, ОАЕ, Оман, Саудівська Аравія, Сирія, Туреччина (17% території Азії та майже половина її держав). Країни регіону входять до ООН, ЛАД, ОПЕК. Туреччина з 1955 р. входить до НАТО, а з 1961 – до ОЕСР.

Природні умови. Характерна гористість альпійського віку. Найбільші гірські системи регіону – Кавказькі гори, Іранське і Анатолійське нагр‘я, Кавказ. Найбільша низовина – Месопотамська. Клімат дуже жаркий і сухий. Гідромережа регіону порівняно густа у горах, дуже розріджена на рівнинах. Вел. ріки: Тигр, Євфрат, Амудар‘я, Кизилірмак. На озера багаті переважно гірські території Кавказу, Малоазійського нагір‘я, де роташовані тектонічні озера: Ван, Севан, Туз, Урмія, Мертве море. У регіоні зосереджені одні з найбільших пустель світу: Руб-ель-Халі, Великий і Малий Нефуд, Сирійська пустеля.

Природні ресурси. Регіон багатий на мін. Ресурси – нафту (60% запасів світу) і газ (30%). Інші кор. Копалини використовуються переважно для місцевих потреб: фосфорити (Йорданія, Сирія, Іран), мідь (ОАЕ), золото (С.Аравія), горючі сланці (Йорданія). Водні джерела дуже обмежені. Світовою популярністю користуються теплі мінеральні джерела Памуккале в Туреччині, мінеральні води Грузії (Боржомі). Лісові ресурси бідні – лісистість – 9,1%.

Населення. Показники народжуваності дуже високі – 20 – 35% на рік. Сер. Щорічні темпи приросту нас. – 2,8 %. Переважна більшість нас. Належить до пд.-ї расової групи вел. європеоїдної раси. Етнічний склад представлений кількома мовними сім‘ями: семіто-хамітська сім‘я (араби, євреї), алтайська (турки, азербайжанці, турки-кіпріоти), квартельська (грузини) та індоєвропейська (іранська група – перси, курди, белуджі, пуштуни, вірменська – вірмени, грецька – греки - кіпріоти). Понад 50% азербайжанців світу зосереджено в Ірані, курди становлять 20% населення Туреччини та Іраку, в Афганістані – 20% населення – таджики. У Бахрейні, Катарі, ОАЕ, Кувейті корінне населення становить 50-60%, решта – іноземні робітники. Більшість нас. Сповідує іслам: сунізм (переважна частина ісламських країн), шиїзм (Іран, частково Ірак, Азербайжан, Ємен), вахабізм – С.Аравія, хариджизм (ортодоксальний іслам) – Оман. Євреї Ізраїлю сповідують іудаїзм – оф. Релігію в державі, хоча законодавчо це не підтверджено. Греки-кіпріоти і грузини – православні, а вірмени належать до вірмено-григоріанської церкви. Основна маса нас. Проживає на узбережжі, у гірських долинах і низовинах. У регіоні дотепер існує багато кочівників-бедуїнів (араби пустель) і кочівників-горців (курди, пуштуни). Єрихон (Ізраїль) – найдавніше місто на Землі. Сер. Рівень урбанізації – 65% (Кувейт -97%, Оман – 13%). Найбільші агломерації: Тегеран (12 млн.), Стамбул (10 млн.), Анкара (4), Багдад – 3,8. Більшість ек. Активного нас. Нафтовидобувних країн – іммігранти з бідних арабських країн.

Господарство. Щоб не залежати від кон‘юнктурних змін на ринку нафти, країни регіону почали активно розвивати обробну промисловість, нафтохімію, чорну і кольорову металургію на базі ТЕС. Характерний високий ступінь мілітаризації економіки (50% витрат всіх кр-н, що розвиваються). У МГПП регіон виділяється видобутком та експортом нафти, розвитком легкої (Туреччина, Ізраїль) та харчової промисловості. Зросла його роль у міжнародному туризмі. У текстильній промисловості виділяється виробництво килимів. Країни Середземномор‘я у вел. Обсягах вирощують цитрусові (апельсини - Ізраїль), фініки (Ірак дає 80% світового експорту), Іран – 1 місце за в-вом фісташок. У тваринництві переважає розведення дрібної рогатої худоби, коней та верблюдів. Особливості харчування євреїв є передумовою розвитку птахівництва.

Транспорт. Залізнична мережа зосереджена в Туреччині, Ірані, Грузії, Азербайжані. Проходить Трансєвразійська магістраль – Берлін-Белград-Стамбул-Басра. Бахрейн, Ємен, Кіпр, ОАЕ, Оман залізниць не мають. У зовнішніх і внутр-х перевезеннях значну роль відіграє автотранспорт. Важливе значення має морський транспорт. Найбільший у регіоні флот – на Кіпрі. Найважливіші морські шляхи – Суец, Босфор і Дарданелли. Функціонує 121 аеропорт із постійними рейсами.

Туризм і рекреація. Центри туризму: Єрева і Ечміадзін у Вірменії, Єрусалим, Хайфа в Ізраїлі, Стамбул, Ізмір, Анталія, руїни Трої у Туреччині. Регіон – найбільший у світі центр паломництва: Єрусалим, Хеврон – у іудеїв і мусульман, Віфлеєм, Єрусалим, Назарет, береги Тіверіадського (Галілейського) озера – у християн. В Іраку мусульманськими релігійними центрами є Неджеф, Карбела, Багдад, Сауд.Аравії – Мекка і Медина.

3. Південна Азія. До рнгіону належать 7 країн: Бангладеш, Бутан, Індія, Мальдівська республіка, Непал, Пакистан, Шрі-Ланка. Країни регіону є членами ООН і СААРК.

Природні умови. У рельєфі переважають вулканічні плато, що утворюють плоскогір‘я Декан. Низовини – алювіальна Індо-Гангська. У регіоні знаходяться 12 піків заввишки понад 8000 м. Регіон має жаркий клімат, близький до екваторіального на півдні, гірський субтропічний – на півночі. Зміна сезонів визначається мусонами. На пн. Сх. – м.Черапунджі – найвологіше місце на Землі. До річкової системи належать великі ріки: Інд, Ганг, Брахмапутра.

Природні ресурси. Мінеральні: кам‘яне вугілля (пн.сх.Індії – в Долині Дамодар), уран і торій (Індія, Пакистан), боксити (центр і пн.сх. Індії). Нафта і газ – у дефіциті. Середня лісистість – 23% (Бутан – 70%, Пакистан – 2%).

Населення. Пд. Азія – один з найбільш перенаселених регіонів світу. (Бангладеш – 1000 осіб./км.кв). Демографічна ситуація зумовлює глобальні проблеми – продовольчу, неписьменності (50% нас.регіону). На пн., пн. заході, та більшій частині центру регіону живуть представники пд. расової групи великої європеоїдної раси, в центрі та частково на пд. – ведоїди – гілка австралоїдної. Весь південь і Шрі-Ланка заселені представниками пд.-індійської перехідної раси. Мовні сім‘ї: індоєвропейська (індоарійська група – бенгальці, біхарці, пенджабці, непальці, кашмірці, сінгали (о. Шрі-Ланка), мальдівці; іранська – пуштуни, белуджі); дравідійська сім‘я (Пд. Індостану) – таміли, малаялі, телугу; китайсько-тібетська – шерпи (найкращі провідники у Гімалаях). Основними конфесіями є індуїзм (сикхізм, джайнізм) – 85%, буддизм (Шрі-Ланка, Гімалаї), іслам (Бангладеш, Пакистан, Мальдіви). Поширеним є зороастризм. Рівень урбанізації є одним з найнищих у світі – 22%. Найбільші агломерації регіону: Мумбай (12,6 млн), Колката (10,2 млн), Нью-Делі (8,4 млн), Карачі (7,2), Дакка (6,5). До 70% нас. Зайняте у С/Г.

Господарство. У МГПП країни регіону фігурують як постачальники різних продуктів С/Г тропічних і субекваторіальних поясів (цукрова тростина (Долина Гангу; Індія – світовий лідер з вирощування), рис, бавовник і вироби (Пакистан – світовий лідер), чай, прянощі (Індія і Шрі-Ланка – світові лідери) тютюн,) та продуктів їх переробки (тканини, текстильні вироби). Вел. роль відіграють видобувні галузі (Індія) і кустарні промисли (вироби з дорогоцінного каміння, шкіри, металу). Індія – єдина країна, яка виробляє дрібні діаманти вагою від 0,01 до 0,02 карата. Південь Індії та Шрі-Ланка спеціалізуються на вирощування каучуконосу гевеї. Найчисленніше у світі поголів‘я ВРХ використовується як тяглова сила через релігійні погляди населення.

Транспорт. Найпоширеніший – залізничний, з яким конкурує автомобільний не тільки у пасажирських, а й у вантажних перевезеннях. Прогрес спостерігається у розвитку авіатранспорту. В регіоні побудовано 131 сучасний аеропорт. У 1980 в Індії було здійснено запуск штучного супутника на Індійському ракетоносії. Морський транспорт активно використовується для зовнішніх перевезень. Найбільші порти: Мумбай, Ченнай, Коччі (Індія), Дакка, Карачі, Коломбо. У Непалі діє канатна дорога довжиною 42 км.

Рекреація і туризм. У Індії – Нью-Делі, Мумбай, Колката, м.Агра з Тадж-Махалом, католицькі монастирі Гоа. У Непалі – м. Лумбіні (місце народження Будди). Розвиток туризму гальмується через політичну та воєнну конфронтацію між Індією та Пакистаном, міжетнічною ворожнечою (сінгали індоєвр-буддисти проти тамілів дравіди-індуїсти) у Шрі-Ланці.

4. Південно-східна Азія. До складу регіону входять 10 країн: Бруней – абсолютна монархія, Тайлан, Камбоджа, Малайзія – конституційні, В‘єтнам, Індонезія, Лаос, М‘янма, Сінгапур, Філліпіни – республіки. Країни є членами ООН. Усі, крім Камбоджі, входять до АСЕАН, Індонезія – до ОПЕК.

Природні умови. Малайський архіпелаг є найбільшою на Землі групою островів (15000 о-вів). Характерне значне розчленування рельєфу. На півночі Індокитаю гори, які простягаються у меридіональному напрямку (Аннамські, Асамо-Бірманські). На півдні – низовини з родючими алювіальними грунтами. Багато вулканів, в т.ч. діючих (в Індонезії - 60). Регіон розташований у екваторіальному і субекваторіальному кліматичному поясах. Великий вплив мають мусонні вітри. Філіппіни потерпають від набільших у світі тайфунів (щороку – 3-4 сильні і до 20 середніх). Більшість вел. рік починаються у межах Гімалайсько-Тибетської с-ми: Меконг, Хонг, Іраваді. Озер небагато. Найколоритніше – Сап, у якому збереглася морська фауна.

Природні ресурси. У шельфовій зоні Індонезії, Малайзії та Брунею видобувать нафту і газ. Через регіон простягається найбільший у світі металогенічний «олов‘яний пояс» Азії. На родючих грунтах вирощують: рис, кокосову пальму, каучукове дерево – гевею, банани, ананаси, чай, прянощі. Практикується терасове землеробство. Лісистість – 42% території (макс. – Бруней – 87%, мін. – Сінгапур – 7%). На деяких островах видобувають перлини і перламутрові раковини.

Населення. Макс. Чисельність нас. В Індонезії (194 млн.) – мін. У Брунеї (310 тис.). Більшість нас. Належить до перехідних типів між монголоїдною і австралоїдною расами. Етнічно найбільш змішане і різномовне нас. – у Сінгапурі (китайці – 76%, малайці – 15, індуси - 6). В усіх державах найчисельнішою нац. Меншиною є китайці, у Сінгапурі – вони більшість. Мовні сім‘ї: китайсько-тибетська (китайська діаспора), тайська (Тайланд), австроазіатська (в‘єтнамці, кхмери в Камбоджі), австронезійська (індонезійці, філіпінці, малайці), папуаси (схід архіпелагу о. Нова Гвінея). Конфесії – буддизм – у В‘єтнамі; іслам – 80% нас. Індонезії, Малайзії, частково на Філіпінах; християнство (католицизм) – Філіпіни, бо були іспанською колонією, частково в Індонезії; індуїзм особливо виражений на о. Балі в Індонезії. Аборигени сповідують місцеві культи. Максимальна густота – на о. Ява, де живе до 65% населення всієї Індонезії. Більшість Індокитаю проживає у долинах рік Іраваді, Меконгу (500-600 осіб/км.кв., у деяких районах – 2000). У містах мешкає понад 25% жителів. Тільки в Сінгапурі – 100%. Міські агломерації: Джакарта (10 млн.), Маніла (9,6), Бангкок (7), Янгон (3,8), Сінгапур (3). 53% нас. Зайнято у С/Г, 16 – у промисловості, інші – у сфері послуг.

Господарство. В‘єтнам, Лаос, Камбоджа орієнтувалися на радянську модель розвитку. Наприкінці 80х – поч. 90 х. Країни обрали китайський варіант оновлення економіки. Країни АСЕАН (Малайзія, Індонезія, Сінгапур, Таїланд, Філіпіни, Бруней) – ринковий, зорієнтований на японську модель розвитку, орієнтовану на набутки НТР. Малайзія і Таїланд належать до групи НІК «другої хвилі», а Індонезія і Філіпіни – до НІК «третьої хвилі», Сінгапур і Бруней мають високий рівень доходів на душу нас. Наприкінці 90 х. Найвищі темпи зростання мали Сінгапур – 14%, Таїланд – 12,6%, В‘єтнам – 10,3, Малайзія – 8,5. У МГПП регіон представлений галузями видобувної промисловості (нафтовою і оловодобувною). Розвинуті вирощування гевеї та виготовлення натурального каучуку. Регіон є одним з провідних у світі за вирощуванням рису і кокосової пальми. Таїланд і Сінгапур мають міцні позиції у сфері туристичного бізнесу. У С/Г домінує субтропічне і тропічне землеробство. Головні С/Г культури: кокосова пальма, гевея, цукрова тростина, чай, прянощі, орхідеї. Тваринництво розвинуте дуже слабо через дефіцит пасовищ, поширення тропічних хвороб тварин. Худоба використовується як тяглова сила. Поширене морське і річкове рибальство.

Транспорт. Розвинутий нерівномірно. Залізниці з‘єднують основні товаровиробничі райони із столицями. Лаос і Бруней залізниць не мають. Розвивається автомобільний транспорт. Головну роль відіграє водний – у півострівних – річковий, острівних – морський. Значні порти: Бандар-сері-Бегаван (Бруней), Хошимін, Хайфон, Дананг (В‘єтнам), Джакарта, Сурабая (Індонезія), Бангкок (Тайланд). Прогресує авіатранспорт (165 аеропортів з постійними рейсами).

Рекреація й туризм. Центрами туризму є Малайзія, Сінгапур, Тайланд; міста – Бангкок, Сінгапур (Азія в мініатюрі).

5. Східна Азія. Регіон утворюють 6 країн: Китай, КНДР, Монголія, Південна Корея, Тайвань, Японія. До 1 липня 1997 р. до складу регіону належав і Гонконг, який перейшов під юриздикцію КНР. 20 грудня 1999 р. такий самий акт було здійснено з Макао. Становище Тайваню – особливе. Усі країни регіону є членами ООН. Японія є членом великої сімки.

Природні умови. На заході – Тибет, оточений потужними хребтами – Кунь-Лунь, Каракорум, Гімалаї. Регіон характеризується високою сейсмічністю і вулканічною активністю. На сході гори чергуються з акумулятивними рівнинами – Велика Китайська (відклади р. Хуанхе). Регіон розташований у помірному, субтропічному та екваторіальному. Тропічний відсутній внаслідок мусонної циркуляції. З Тибету беруть початок великі ріки Азії – Інд, Брахмапутра, Салуїн, Меконг, Янцзи, Хуанхе.

Природні ресурси. Мінеральні: кам. Вугілля. (Китай – 1 місце у світі), нафта (Пн.сх. та зх. Китаю, шельф морів). В Японії та Пд. Кореї дуже мало родовищ мають промислове значення. Через материковий схід простягається металогенічний пояс з яким пов‘язана родовища марганцю, вольфраму, молібдену, олова тощо. Нерудні корисні копалини: фосфорити (Китай, Монголія), графіт (Пд.Корея). Мусонний клімат дає змогу вести С/Г у двох режимах: у сухий і вологий. В Японії 1/3 берегів насипні або намиті, поширені штучні «сміттєві острови». Лісистість – 40%.

Населення. Регіон – найзаселеніший у світі. Одна сім‘я – одна дитина. Оф. Вік вступу до шлюбу – чол. – 22 роки, жін. – 20 р. Діє заборонастворювати сім‘ї студентам. Санкції – виключення з ВУЗу. Монголія – найменш заселена (2,4 млн.) внаслідок багатовікової традиції ламаїзму. Більшість нас. – монголоїди. Пд. китайці та японці належать до змішаного расового типу. У Японії мешкають айни – аборигени, які належать до окремої расової групи австралоїдів. Мовні сім‘ї: китайсько-тибетська: китайська, тибето-бірманська групи (Пд.зх. Китаю); алтайська: монгольська група, тунгусо-манчжурська (Пн.сх. Китаю), тюркська (уйгури, казахи, киргизи – Пн.зх. Китаю), японці, корейці, айни (о. Хоккайдо) як окремі сім‘ї, тайська сім‘я (чжуани – найбільший народ Китаю з нац. меншин), австронезійська сім‘я (гаошань – корінні мешканці Тайваню). Конфесії: конфуціанство, буддизм, даосизм (Китай), синтоїзм (Японія). Уйгури, казахи, киргизи є мусульманами-сунітами. Найгустіше заселені Японія й Корея (300-400 осіб/км.кв.). Вони ж є і найбільш урбанізованими країнами світу (78-80% міських жителів). У Китаї – 30%. 900 млн. мешканців живе у невеликих селах (100-200 сімей). Найчисельніші агломерації: Токіо (30 млн), Осака (17 млн), Сеул (16 млн), Шанхай (13,5). Найбільший у світі мегаполіс – Токайдо.

Господарство. Японія посідає 1 місце у світі за виробництвом суден, верстатів, електроніки, роботів, виробляє понад 60% світового обсягу телевізорів, 14% сталі. Пд. Корея посідає 11 місце у світі за рівнем ВНП. Має високі темпи зростання економіки (8-12% у 80-90х). Китай є світовим лідером за виробництвом вугілля, сталі, цементу, зерна, м‘яса, бавовни. Китай – другий за рівнем ВНП, однак сер. Зарплата становить 780 дол./рік. Китай узяв курс на створення ВЕЗ різної спрямованості (діє бл. 120 таких утворень). Китай швидко інтегрується у світову торговельну і фінансову систему. Є членом СОТ. У МГПП Японія, виділяється наукомісткими галузями, належить до трійки св. Лідерів за розвитком хімпрому. До 81 р. була лідером з в-ва автомобілів. Кр-ни НІК мають міцні позиції у наукомістких галузях машбуду (електроніка, комп‘ютери, засоби зв‘язку, ел. іграшки). Японія і Корея – св. Лідери суднобудування. Китай є значним виробником С/Г продукції (1/4 бавовняних тканин, що виробляються у світі), велосипедів (1 місце у світі), побутової техніки. Монголія експортує вовну, шкіру, хутро та кустарні вироби з них. Китай є одним із св. Лідерів за в-вом яхт. У стуктурі С/Г переважає землеробство (крім Монголії). Основа зернового господарства – рис і пшениця. Твар-во почало розвиватися після 2 св. Війни. У Монголії розводять двогорбих верблюдів і яків. Японія і Китай поділяють 1 і 2 місце у світі за виловом риби.

Транспорт. Залізничний відіграє провідну роль у Китаї, Монголії, Японії (у перевезеннях пасажирів). Швидко розвивається автомобільний. Морський має вел. значення у Японії, Тайвані і Пд. Кореї. Найбільші порти: Шанхай, Далянь, Циндао (Китай), Йокогама, Кавасакі, Тіба, Токіо, Осака (Японія), Санган за обсягом контейнерних перевезень утримує 2 місце у світі після Роттердама. Зростає роль повітряного. Нараховується 216 аеропортів з постійними повітряними рейсами. Китай та Японія розвивають космічну галузь. У Китаї існує екзотичний вид транспорту – велорикші.

Рекреація і туризм. Хоч регіон має сприятливі рекреаційні ресурси – масовий туризм розвинутий недостатньо. Передумовами розвитку є один з найбільших у світі природний і культурний потенціал: Тибет, Каракорум, Тянь-Шань. У регіоні 27 гір є св‘ященними для даосистів, 14 – для буддистів. Природні парки доповнені культурними: Вел. Китайський мур, павільйони, арки, храми, даоські, буддійські, ламаїстські монастирі, імператорські палаци. Осн. Центри туризму: Пекін, Шеньян, Лхаса, Сеул, Токіо, Кіото. А також Хіросіма і Нагасакі.