Розділ 8. Дії під час участі в міжнародних миротворчих операціях

Загальні положення

 

390. Миротворча діяльність – це колективні дії міжнародних організацій (ОБСЄ, ООН, НАТО тощо) політичного, економічного, дипломатичного, воєнного та іншого характеру, які застосовуються відповідно до норм і принципів міжнародного права та спрямовані на запобігання чи припинення збройних конфліктів переважно мирними способами з метою підтримання міжнародної безпеки.

391. Види миротворчої діяльності базуються на принципах міжнародного гуманітарного права. Основними видами участі у миротворчій діяльності, як правило, можуть бути направлення в зону конфлікту країнами-учасниками своїх спостерігачів, миротворчих сил, а також здійснення виділення матеріально-технічних ресурсів і послуг.

У ході цих заходів повинні дотримуватися наступні основні принципи: законність, згода сторін, неупередженість (нейтральність), рішучість і цілеспрямованість, чіткість намірів, відкритість дій миротворчих сил, багато національність, інтеграція та єдність дій, власна безпека і застосування сили виключно для необхідної самооборони, легке розпізнавання контингентів миротворчих сил, передбачення інцидентів та визнання повноважень місцевої влади.

Місія спостерігачів має завдання спостерігати за обстановкою у визначеному регіоні (районі) та звітувати за результатами спостереження. Поодинока міжнародна місія спостереження складається з декількох членів військового персоналу, які здійснюють різні види спостереження у спірному районі та повідомляють про будь-які порушення домовленості про припинення вогню, здійснюють патрулювання в критично важливих районах, ведуть переговори на місцевому рівні з ворогуючими сторонами і проводять особливі види слідства.

Миротворчі сили – це військові миротворчі контингенти, військовий і цивільний персонал, а також поліція, які призначені для проведення миротворчих операцій. Вони можуть включати сухопутні, військово-повітряні, військово-морські, допоміжні та інші підрозділи для участі у виконанні миротворчих завдань.

Військовий персонал може бути призначений окремо: служити в міжнаціональному складі, в складі групи (медичної групи) або в якості частини багатонаціонального підрозділу. Військові підрозділи можуть бути сформовані відразу або після прибуття в район операцій. Рівень участі залежить від масштабу конфлікту і буде визначений відповідним документом для початку організації планування майбутніх операцій (Мандатом).

Військовий миротворчий контингент – військові підрозділи, які оснащені відповідним озброєнням і військовою технікою, засобами підтримки і зв’язку, що направляються для участі у міжнародних миротворчих операціях (ММО), у тому числі разом із формуваннями ІВФ та ПрО, які входять до складу об’єднаних військових підрозділів, що створюються спільно з іншими державами для участі у міжнародних миротворчих операціях.

Миротворчий персонал – окремі військовослужбовці та цивільні особи військових формувань, ПрО, інших державних органів і цивільних установ, які направляються для участі в ММО і не входять до складу миротворчого контингенту.

Матеріально-технічні ресурси та послуги складаються з фінансової та технічної допомоги, що надаються для використання в ММО, у тому числі бойова і спеціальна техніка, окремі види озброєнь, засоби зв’язку, транспортні засоби з екіпажами; забезпечення продовольством, медикаментами, транспортом та іншим обладнанням. У деяких випадках участь у виконанні миротворчих завдань може бути обмежена лише наданням техніки щодо забезпечення перевезень і постачання багатонаціональним силам.

392. Значну роль при здійсненні миротворчої діяльності відіграють ММО.

Міжнародні миротворчі операції – це міжнародні дії або заходи (в тому числі дії багатонаціональних сил), які здійснюються за рішеннями Ради Безпеки ООН і під їх загальним контролем відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй, ОБСЄ, інших регіональних організацій, які несуть відповідальність у сфері підтримання міжнародного миру і безпеки, згідно з положеннями Статуту ООН.

Миротворча операція має за мету перш за все здійснення дипломатичних кроків щодо досягнення, відновлення або дотримання миру в районах потенційного конфлікту. За таких умов політичні заходи мають суттєвий вплив на ведення військових дій, які проводяться за згодою воюючих сторін з метою підтримання миру, досягнутого у результаті переговорів, та сприяння дипломатичному розв’язанню спірних проблем.

У відповідності до форм і видів участі у миротворчій діяльності розрізняють наступні типи миротворчих операцій: з попередження конфліктів (коли для уникнення конфлікту вчинені такі дії, як превентивна дипломатія, консультації, ведення спостереження за обстановкою відповідно до угод сторін конфлікту, накладення санкцій тощо); з встановлення миру (сприяння миру) (проводяться за обов’язковою згодою сторін конфлікту з метою їх розв’язання шляхом мирного урегулювання, в умовах відсутності чітких домовленостей між сторонами конфлікту (посередництво, переговори, надання різноманітних видів допомоги) або превентивного розгортання військ для недопущення конфлікту, а також контролю за умовами перемир’я та виконання угод про припинення вогню, забезпечення дотримання прав людини, надання всебічної допомоги населенню); з підтримання (відновлення) миру (проводяться, як правило, після досягнення домовленостей між сторонами конфлікту (підписання мирної угоди) для недопущення подальшого розгортання конфлікту та надання допомоги у розвитку процесу мирного врегулювання роз’єднання збройних формувань, задіяних у конфлікті, недопущення та запобігання ескалації воєнних дій, відновлення законності та правопорядку, забезпечення нормального функціонування державних і виборних установ та організацій шляхом роз’єднання ворогуючих сторін миротворчими контингентами); з примушення до миру (встановлення миру) (проводяться коли не передбачається обов’язкова згода всіх конфліктуючих сторін, як правило, вводяться міжнародні санкції та застосовуються найрішучіші заходи з використанням військової сили для припинення збройного конфлікту і примушення сторін конфлікту до встановлення перемир’я, мають більше військовий напрямок, ніж політико-дипломатичний задля припинення громадянських і міжетнічних війн); з розбудови миру (проводяться у постконфліктний період для відновлення життєдіяльності найважливіших елементів інфраструктури та цивільних інститутів країни, демілітаризації району конфлікту головна роль належить, як правило, цивільним структурам (гуманітарним агенціям, неурядовим організаціям тощо).

У рамках миротворчої діяльності можуть проводитися також пошуково-рятувальні, гуманітарні та електоральні операції.

Пошуково-рятувальні операціїпроводяться для пошуку і порятунку особового складу військових формувань і населення, яке потерпає від наслідків НС техногенного, природного та воєнного характеру з використанням спеціальних команд та обладнання.

Гуманітарні операції проводяться з метою надання допомоги та захисту жертв конфлікту або стихійного лиха, полегшення тягаря населення, особливо в умовах, коли місцева влада не бажає або неспроможна налагодити нормальну життєдіяльність населення. Керівництво гуманітарними операціями здійснюють, як правило, цивільні особи.

Електоральні операції проводяться для створення умов і допомоги у проведенні демократичних виборів до органів влади та уряду. Можуть бути як самостійними операціями, так і проводитися у якості складової частини операцій з розбудови миру.

Здійснення пошуково-рятувальних, гуманітарних та електоральних операцій не вимагають спеціального мандату.

393. Традиційно роль військової сили у миротворчій діяльності полягає у тому, щоб, розмістившись між різними сторонами конфлікту, завадити їх зіткненню або в спостереженні, як виконується угода про припинення вогню чи про примирення.

Практичне проведення операції з попередження, встановлення або підтримання миру може включати декілька різних способів дій. Основними з них є дії щодо спостереження, розмежування та змішані дії розмежування і спостереження.

Дії щодо спостереження, як правило, виконуються військовими спостерігачами та за допомогою організації різних видів спостереження. Їх завдання полягає у контролі за виконанням угоди перемир’я.

Дії щодо розмежування, як правило, здійснюються миротворчими підрозділами. Завдання полягає в тому, щоб розміститись між двома або більше ворогуючими сторонами, запобігти (не допустити) відновлення збройної боротьби. Областю дії може бути Буферна зона ООН, де дозволяється знаходитись тільки персоналу ООН, або зона, в якій ніякому військовому персоналу, крім персоналу ООН, не дозволяється знаходитись.

Змішані дії розмежування і спостереженнявключають контролювання районів по обидва боки буферної зони, де сторони, що протистоять, погодилися на обмеження у застосуванні військової сили. Ці райони називаються Областями Обмеження Озброєнь.

394. Типовими завданнями операцій з примушення до миру є: поновлення правопорядку; захист гуманітарних операцій та прав людини; стримування конфлікту; розведення сил ворогуючих сторін; встановлення зон безпеки та нагляд за ними; гарантування або заперечення просування та посилення санкцій. Відмінністю завдань є виконання миротворчими підрозділами поліцейських функцій. Значно зростає обсяг завдань підрозділами інженерних військ і тиловим службам для забезпечення гуманітарних операцій, поновлення місцевої інфраструктури.

Миротворчі підрозділи застосовуються для спонукання сторін конфлікту до взаємних поступок і досягнення згоди, тому існує висока можливість ведення обмежених бойових дій між миротворчим контингентом і конфліктуючими сторонами. Протистояння може довести до повномасштабних бойових дій. У цьому випадку миротворчі підрозділи потрапляють в умови близькі до конфлікту низької інтенсивності, а операції з примушення до миру являють собою активну військову фазу бойових дій (з елементами стабілізаційних і специфічних дій) проти сторін конфлікту, яка завершує комплекс політичних, дипломатичних і економічних заходів з метою рішучого примушення сторін конфлікту до встановлення перемир’я.

 

 

8.2. Підготовки до дій у ММО

 

395. Взвод зі складу миротворчого контингенту самостійно або у складі роти може залучатися до виконання найбільш характерних завдань: організації всіх видів спостереження; здійснення контролю за пересуванням людей і транспортних засобів у зоні роз’єднання (буферній, демілітаризованій зоні); проведення патрулювання; взяття під охорону та оборону важливих об’єктів; захисту своїх сил і засобів (організація безпеки миротворчих підрозділів); всебічного сприяння переговорам; блокування районів, населених пунктів; сприяння гуманітарній допомозі та економічній діяльності; забезпечення супроводження колон гуманітарної допомоги, інших важливих вантажів і високоповажних посадових осіб.

Крім цього, миротворчі завдання можуть виконуватися шляхом проведення оточення та обшуків; забезпечення безпеки на виборчих пунктах і на зустрічах виборців з кандидатами різного рівня; виконання ремонтно-відновлювальних робіт і надання медичної допомоги у випадках масових поранень тощо.

В умовах проведення операцій з примушення до миру, миротворчий взвод може вести звичайні бойові дії, а також, в залежності від обстановки, виконувати завдання, притаманні стабілізаційним і специфічним діям військ.

Крім цього, він може включатись для вирішення раптово виникаючих завдань під час проведення миротворчої місії до складу сил швидкого реагування. Склад сил швидкого реагування визначається старшим командиром сил з підтримання миру і може включати в себе як підрозділи, так і засоби їх мобільної доставки в райони застосування. До сил швидкого реагування можуть бути направлені підрозділи і частини з різних національних контингентів з підтримки миру, але з обов’язковою мовною сумісністю (або забезпечені достатньою кількістю радників і перекладачів). Загальне командування силами швидкого реагування покладається на командувача миротворчими силами, або за його рішенням – на командира національного контингенту в чиїх інтересах сили швидкого реагування на цьому етапі виконують поставлене завдання.

Сили швидкого реагування застосовуються: при виникненні загрозливого стану в одному з районів виконання миротворчої місії; при вирішенні раптово виникаючих завдань; для демонстрації військової присутності або застосування сили для надання допомоги одному з національних контингентів; для протидії проявам сили з боку конфліктуючих сторін; надання допомоги підрозділам, які опинились в небезпеці.

В залежності від покладених миротворчих завдань, організаційно-штатна структура підрозділів миротворчих сил може бути різною і відповідно розробляється конкретно під кожну миротворчу місію.

396. Під час виконання миротворчих завдань в умовах проведення миротворчих операцій підрозділи розташовуються в базових районах.

Базовий район (БР) – ділянка спеціально виділеної території з розташованими на ній будівлями (спорудами), наметовими містечками, місцями розташування ОВТ, складами, де розташовуються одна або декілька частин (підрозділів).

На відміну від розташування на місці (району зосередження, вихідного району), базовий район розташовується на території іноземних держав і може включати спеціально відведені будівлі в межах населених пунктів для розміщення підрозділів та органів управління ними, більш щільно та ретельно обладнується в інженерному відношенні, в тому числі з улаштуванням інженерних загороджень, готується для ведення кругової оборони з метою забезпечення безпечної життєдіяльності підрозділів. У базових районах у повній бойовій готовності знаходяться чергові підрозділи для виконання раптово виникаючих завдань.

Для підтримання порядку встановленого старшим начальником серед військовослужбовців і служби військ призначається комендант базового району.

В межах базового району, як правило, створюються бази миротворчих сил (БМС) (підрозділів), які дозволяють контролювати територію відповідальності. За допомогою таких баз здійснюється спостереження за зоною відповідальності, підтримування досягнутого перемир’я, управління діями КПП, патрульних груп і груп швидкого реагування, здійснюється контроль за пересуванням людей, техніки, гуманітарних вантажів. Вони дають змогу зустрічатися лідерам протиборчих сторін, пояснювати їм мету певних дій та їх значення при проведенні миротворчої операції.

397. Для виконання миротворчих завдань, крім звичайного військового базового рівня підготовки, військовослужбовці повинні чітко засвоїти та виконувати стандартні процедури миротворчих підрозділів ООН, які дещо відрізняються від загальної тактики ведення бойових дій, у зв’язку з чим особливого значення набуває індивідуальна підготовка, злагодження відділень і взводів.

Найбільш важливі дисципліни навчання, як правило, включаються в програму підготовки перед виконанням миротворчої місії і підлягають ретельному вивченню, це: міжнародне право; сучасна інформація щодо країни та району місії, включаючи історію, культуру, релігію, традиції, географічні данні, рослинний та тваринний світ, клімат тощо; обов’язки та порядок організації та несення служби (на КПП, ПС; патрулювання вдень і вночі; супроводження та конвоювання; взаємодія з недержавними організаціями та порядок ведення переговорів на нижчому рівні; знанні зброї, яка використовується в районі проведення миротворчих операцій; порядок та дії при здійсненні медичної евакуації); робота з картами стандарту НАТО; порядок дій при посадці гелікоптера та управління вогнем з землі; порядок ведення переговорів по засобах зв’язку за стандартами НАТО; поводження на мінних полях та ознаки мін-пасток; водіння (враховуючи специфіку рельєфу місцевості району); бездоганне знання правил використання зброї; перша медична допомога; порядок контролю натовпу; мовна підготовка (англійська та країни перебування); психологічна підготовка; порядок обшуку; поводження з представниками мас-медіа; охорона об’єктів та інженерне обладнання.

Підготовка підрозділів у базовому районі продовжується відповідно до програми бойової підготовки з урахуванням тих завдань, які стоять перед підрозділом. В основному, заняття проводяться у складі взводу під керівництвом командира взводу (командир роти, начальниками служб, офіцерами управління) миротворчого контингенту. У плані підготовки проводяться інструктажі особового складу, який заступає на бойове чергування на блокпости (КПП, патруль, конвой тощо).

Незалежно від відриву особового складу для виконання поставлених завдань постійно проводяться заняття: з бойової готовності (дії особового складу за різними ступенями бойової готовності); по діях груп, що знаходяться в резерві; з обладнання місць несення чергування, охорони та оборони місця дислокації; з організації медичної евакуації.

398. Порядок дій при приведенні у вищі ступені бойової готовності:

при бойовій готовності “Зелена”: підрозділи миротворчих сил виконують свої завдання у звичайному режимі;

при бойовій готовності “Жовта”: підрозділи миротворчих сил розміщені в призначених районах (секторах), весь особовий склад знаходиться на своїх місцях у готовності до оборони. Командири підрозділів можуть дозволити особовому складу виконання тільки особливо важливих службових завдань за межами району (сектора) відповідальності; перевіряється зброя, засоби зв’язку і захисту;

при бойовій готовності “Червона”: вводяться обмеження руху транспорту в районі проведення операції з підтримання миру; 50% особового складу підрозділів знаходиться на оборонних позиціях і на місцях несення служби, в укриттях; весь особовий склад носить каски і бронежилети; проводиться перевірка засобів захисту, доукомплектування підрозділів зброєю (великокаліберними кулеметами, автоматичними гранатометами тощо); продовжується несення служби на контрольно-пропускних пунктах і спостережних постах; патрулювання припиняється відповідно до обстановки;

при “Бойовій тривозі”: усі підрозділи знаходяться на оборонних позиціях; КПП закриваються; особовий склад знаходиться на спостережних постах з метою отримання даних про обстановку; патрулювання припиняється.

Дії особового складу по кожному ступеню готовності визначаються інструкцією, яка повинна бути в кожному підрозділі. Інструкція розробляється штабом військової частини миротворчих сил.

399. Підготовка підрозділів здійснюється у відповідності до задач, які покладаються на миротворчу місію.

Спостереження організовується з метою нагляду, своєчасного виявлення та вчасного повідомлення про будь-яку ситуацію або інциденти, в тому числі збройні сутички сторін конфлікту.

Головними об’єктами спостереження являються військові об’єкти і пов’язана з ними діяльність, випадки порушення умов домовленостей, спостереження за лініями припинення вогню і демаркації.

Функцію спостереження виконують спостережні пости (пункти), контрольно-пропускні пункти (КПП), патрулі, крім того спостереження проводиться засобами електронного підслуховування та інспекціями.

Спостережні пости (СП) розгортаються з метою нагляду за всією діяльністю в районі миротворчих операцій: на лінії зіткнення конфліктуючих сторін, на кордонах і в середині буферної зони. В зоні відповідальності може бути розгорнута мережа спостережних постів у сполученні з мережею КПП і маршрутами (місцевістю) проведення патрулювання.

Залежно від умов обстановки й обсягу завдань до складу спостережного поста може бути включений взвод або 1-2 механізованих відділення на штатній техніці з необхідним запасом боєприпасів, засобами радіолокаційного огляду, нічного бачення і освітлення місцевості. Він обладнується в інженерному відношенні основними та запасними засобами зв’язку(телефон, радіозв’язок).

На спостережний пост (СП) покладаються - демонстрація сторонам, які знаходяться у конфлікті, і місцевому населенню присутності миротворчих сил; встановлення фактів порушення угоди про припинення вогню і проведення розслідування по них; спостереження за відведенням і переміщенням збройних формувань, важкого озброєння і техніки сторін, які знаходяться у конфлікті, у зазначені райони; забезпечення безпеки руху транзитного транспорту і припинення протиправних дій у відношенні до населення; спостереження за повітряним простором, прибережними районами, аеродромами, лініями припинення вогню, демаркаційними лініями в районі (секторі) відповідальності СП; підготовка доповідей про хід виконання завдань.

Для виявлення порушників встановлених угод у залежності від умов обстановки, позиції СП можуть розташовуватись як на рівнинній місцевості (у долині) так і на пагорбах. Спостережні пости, як правило, доцільно розташовувати поблизу населених пунктів, перехрестя доріг, мостів через водні перешкоди, дефіле, ярів, ущелин.

Під час рекогносцировки можливих місць розташування СПнеобхідно враховувати:розташування конфронтуючих сторін; які райони і напрямки необхідно утримувати під спостереженням; наявність між сусідніми СП прихованого від спостереження (“мертвого”) простору; умови взаємодії із сусідніми СП, КПП і патрулями; висоту розташування самого СП; географічні особливості місцевості.

Спостережні пости повинні легко розпізнаватися і забезпечувати захист військовослужбовців, які знаходяться на них.

Крім постійних пунктів спостереження можуть обладнуватись тимчасові та рухомі спостережні пункти (пости), яким вказується порядок ведення спостереження (вдень, вночі). Обладнання тимчасового СП аналогічно постійним пунктам спостереження.

Рухомий спостережний пункт (пост) (РСП) – це група військовослужбовців на штатній техніці чи на автомобілі, яка виконує завдання щодо спостереження за місцевістю, важливими об’єктами з метою виявлення порушень особливого режиму, а також затримання, огляду осіб, що порушують правила особливого режиму, і доставки їх до військової поліції (або місцевих органів влади), вилучення зброї і боєприпасів, інші завдання. До складу рухомого СП може входити до механізованого взводу зі штатним озброєнням.

Залишати спостережені пункти дозволено за командою командира, від якого він виділяється чи самостійно при наявності чітко вираженої загрози життю особового складу.

400.Для контролю за пересуванням людей і транспортних засобів у зоні роз’єднання (буферній, демілітаризованій зоні) створюється мережа контрольно-пропускних пунктів (КПП), які здійснюють свою діяльність у тісній взаємодії з СП і патрулями.

КПП встановлюються з метою: показати сторонам конфлікту і місцевому населенню району присутність миротворців; перевіряти, оглядати та реєструвати весь рух людей, майна та транспортних засобів до і від миротворчої зони, а також у зоні відповідальності; запобігати контрабандному перевезенню зброї, боєприпасів та вибухових речовин, а також вільному пересуванню екстремістів, терористів, осіб оголошених у розшук; блокування дороги і припинення або обмеження руху у відповідності до визначеного порядку; звітування про всю діяльність по команді.

КПП поділяються на стаціонарні (постійні) і рухомі (мобільні), крім того можуть розгортатися тимчасові, приховані та спровоковані перепускні пункти.

КПП також відрізняються рівнем обшуку, який вони повинні проводити (всі особи та засоби пересування, вибіркові обшуки).

При виконанні миротворчих завдань на більшості стаціонарних КПП задіються, як правило, взвод, який складається, як мінімум, з трьох відділень, кількість особового складу на інших КПП залежить від покладених завдань та умов обстановки.

На КПП покладається: огляд і перевірка людей, транспорту і вантажів, що перетинають зону роз’єднання (буферну, демілітаризовану зону); запобігання проникнення порушників і незаконної доставки зброї, боєприпасів, вибухових речовин; блокування руху транспорту і людей (часткового чи повного); затримання громадян і транспортних засобів, що порушують встановлений режим поводження; спостереження за місцевістю.

Стаціонарні КПП розташовуються на перехрестях доріг, поблизу мостів, у вузьких долинах, на в’їздах (виїздах) у зону роз’єднання (буферну, демілітаризовану зону) і функціонують цілодобово. У залежності від віддалення поста від місць дислокації підрозділу, наряд для несення служби на стаціонарному КПП може призначатись на термін до 3 діб, а при необхідності – і на більш тривалий термін.

Рухомі (мобільні) КПП розташовуються в місцях, які не контролюються стаціонарними КПП, мета їх дій полягає в зміцненні контролю та недопущенні неконтрольованого проникнення осіб і перевезення зброї, наркотичних речовин і контрабанди з однієї зони в іншу. До складу рухомого КПП входить не менше посиленого механізованого відділення на транспортних засобах (БТР), які повинні мати чіткі розпізнавальні знаки миротворчих сил. Місце розташування вибирається так, щоб бути несподіванкою для людей та транспортних засобів, що пересуваються. Рухомий КПП, як правило, функціонує в межах деякого часу. Після того, як його положення стає відомо і ефект дій зменшується, він знімається. Рухомі КПП виконують завдання у взаємодії з іншими КПП і СП, несподівано зупиняючи автомобілі та осіб на короткий час для швидких оглядів. Вони повинні знаходитися у постійному полі зору спостережних постів, з метою їх підтримки забезпечуються переносними загородженнями і щитами з написами, як для стаціонарних КПП.

Тимчасовий КПП може встановлюватись, як правило, пішим патрулем для перевірки осіб і транспорту на певній ділянці дороги, після чого він продовжує виконання завдань патрулюванням.

Прихований КПП створюється у разі необхідності затримання визначеного транспорту. Також він веде спостереження за рухом транспорту, але не зупиняє його.

Спровокований КПП встановлюється у відповідь на певний інцидент у конкретному місці, де перевіряються всі особи та транспорт.

401. Обов’язки особового складу КПП. Особовий склад КПП зобов’язаний: знати межі КПП; твердо знати завдання, обстановку і місцевість, що прилягає до КПП; забезпечити пропускний режим; припиняти порушення громадського порядку на визначеній території; вилучати зброю, боєприпаси, вибухові речовини в осіб, що не мають дозвіл на їх носіння; прихильно ставитися до пішоходів, водіїв і пасажирів; чемно розмовляти з людьми, не забороняти водію розмовляти з пасажирами; ввічливо просити осіб виконувати те, що треба, говорити нормально, не підвищувати голос; бути ввічливим під час обшуку, по можливості застосовувати металошукачі; бути спокійним, незалежно від власного почуття; завжди бути одягнутим згідно з вимогами Стройового Статуту.

 

Особовий склад КПП має право: перевіряти паспорти й інші документи, що засвідчують особу, здійснювати огляд транспортних засобів; затримувати і передавати представникам військової поліції, органів внутрішніх справ автотранспорт і осіб, які вчинили правопорушення; переслідувати осіб, які підозрюються у здійсненні злочинів і котрі чинили опір особовому складу; входити у житлові будинки (приміщення), приміщення підприємств, організацій і установ, використовувати їх транспорт (крім спеціального); при припиненні групових порушень суспільного порядку й інших антигромадських дій поблизу поста (маршруту), кордонів КПП у виняткових випадках застосовувати зброю.

Особовому складу КПП забороняється: залишати розташування поста; вступати в розмови зі сторонніми особами без службової необхідності; приймати і передавати будь-кому будь-які предмети; залишати зброю і боєприпаси без догляду, чи передавати їх будь-кому; грубіянити громадянам, вступати в суперечки з ними; досилати без необхідності патрон у патронник; кричати або виявляти нетерплячість, виражати будь-яку огиду; просовувати голову чи лікоть у вікно автомашини або відчиняти двері без дозволу; робити обшук жінок (без металошукача) або наказувати їм піднести руки догори; наставляти зброю прямо на жінок (крім випадків самооборони).

402. Проведення патрулювання – важлива частина всіх миротворчих операцій. Патрулювання проводиться з метою контролю за дотриманням умов угоди про припинення вогню; збору інформації; перевірки ділянок, що не проглядаються з СП; демонстрації присутності миротворчих сил; моральної підтримки ізольованої громади; контролю позицій, які покинуті ворогуючими сторонами; забезпечення організації “засідок” у місцях можливого проникнення порушників у зону роз’єднання (буферну, демілітаризовану зону); спостереження за ізольованими і тимчасово не використовуваними СП; захисту представників сторін конфлікту чи місцевого населення від можливих провокацій; вклинення між конфліктуючими сторонами у випадку виникнення напруженості; запобігання спроб проникнення в зону роз’єднання (буферну, демілітаризовану зону).

Патрулювання здійснюється різними способами. Вибір способу залежить від місцевості, розміру району операцій і обладнання, яке використовує миротворчий контингент.

Патрулі, у залежності від способу несення служби та завдань, поділяються на піші (у тому числі для далекої розвідки, для дій у “засідці”, для вклинення між ворогуючими сторонами, спеціальні); на автомобілях (БТР, БМП); повітряні; морські (річкові).

Піші патрулі складають основу системи патрулювання і можуть бути у кількості до механізованого відділення, але не менше трьох осіб.

Патрулі далекої розвідки виконують те ж саме завдання, що і піші, але залишаються у призначеному районі кілька днів. Вони, як правило, призначаються у складі одного відділення і забезпечуються додатковим спорядженням.

Патрулі в “засідці” призначені для запобігання проникнення людей, техніки, зброї та боєприпасів у зону роз’єднання (буферну, демілітаризовану зону), їх кількості – до механізованого відділення, але не менше трьох осіб.

Патруль для вклинення між ворогуючими сторонами споряджається для запобігання відкриття вогню і подальших зіткнень між сторонами. По кількісному складу він може бути від відділення до роти.

До спеціальних патрулів відносяться: патрулі в міських районах; інженерні патрулі.

Патрулювання в місті та під час комендантської години здійснюється вулицями, що ведуть до майданів і головних вулиць. Патрулі можуть перевіряти кінотеатри та ресторани, а також інші місця, де збирається населення. Патрулі повинні забезпечувати безпеку місцевому населенню.

Інженерні патрулі – призначені для перевірки ділянок доріг, стежок, ділянок місцевості та об’єктів на наявність мін, мін-пасток, саморобних вибухових пристроїв з подальшим їх вилученням та знищенням (ліквідацією) або їх позначення.

Патрулі на машинах (БТР, БМП) застосовуються у випадках, коли патрулювання потрібно здійснити на великій площі чи мало вивченій ділянці місцевості, коли існують обмеження щодо свободи руху миротворців, які встановлені сторонами конфлікту; коли склад миротворчого контингенту невеликий, але він має значний район відповідальності.

Повітряні патрулі застосовуються для контролю важкодоступної для інших видів патрулів місцевості, ведення спостереження з літаків, вертольотів, дистанційно безпілотних літальних апаратів (ДБЛА) оснащених теле і фотоапаратурою. Перед здійсненням повітряного патрулювання всі конфліктуючі сторони зобов’язані укласти відповідні угоди й обговорити всі умови та обмеження.

Озброєння і військова техніка патрулів для вклинення між ворогуючими сторонами, спеціальних патрулів, патрулів на машинах (БМП, БТР) оснащується для її радіоелектронного захисту від ураження радіокерованими вибуховими пристроями малогабаритними передавачами перешкод.

403. При організації патрулювання враховуються: загальна обстановка в районі проведення операції; тривалість патрулювання, конкретні завдання патруля, а також наявність резерву сил підсилення; ділянки місцевості, що не проглядаються з СП і КПП; можливі ділянки проникнення порушників у зону роз’єднання (буферну, демілітаризовану зону); ставлення місцевого населення до ворогуючих сторін на маршруті патрулювання; дати проведення релігійних, національних й інших місцевих свят; наявність мінних полів і фортифікаційних спорудь; необхідність патрулювання вночі чи в складних погодних умовах.

Планування патрулювання включає: визначення маршрутів, графік прибуття і вибуття патрулів, їх кількість, склад і завдання.

При організації патрулювання слід врахувати, що необхідно періодично змінювати маршрути патрулів, час відбуття й прибуття, кількість патрулів, розмір патрулів, склад патрулів, а також можливість мінування місцевості ворогуючими сторонами.

Склад патруля залежить від ситуації в районі операції, тривалості патрулювання та завдань, які на нього покладаються. Патрулі можуть мати особливі групи: снайперів, інструкторів-собаківників і персонал для виявлення мін і бомб.

404.Спорядження патрулів включає: особисту зброю, засоби зв’язку, пакети першої медичної допомоги, продовольство, воду, а також інше майно, виходячи з конкретної обстановки.

Під час виконання завдань патруль повинен: дотримуватись вимог інструкції й маршруту патрулювання; зміни робити тільки з дозволу начальника, який призначив патруль; вести запис спостережень за місцем і часом; негайно повідомляти в штаб про будь-яку спробу завадити просуванню по маршруту; підтримувати безперервний зв’язок зі штабом і підрозділами в районі патрулювання; вести записи про стан доріг і стежок на маршруті, характер місцевості, наявні перешкоди, включаючи мінні поля, передислокацію збройних формувань ворогуючих сторін та про всі зміни в районі патрулювання; забезпечити збереження зброї, карт, документів і спорядження.

405.База миротворчих сил (підрозділів) може змінюватись залежно від завдання та ситуації в регіоні, але, як правило, основними її складовими є: командування; штаб; приміщення чергового (наряду); розвідувальна група (спостерігачі); підрозділ швидкого реагування; підрозділ охорони бази; підрозділ тилового забезпечення; підрозділ технічного забезпечення; приміщення для особового складу; сховища для техніки та для всього особового складу бази на випадок обстрілу з мінометів або ракетами; повітряно-оперативна група (якщо така є); система пасивної охорони навколо границі бази миротворчих сил.

Організація безпеки миротворчих підрозділів – одне з основних завдань. Командир підрозділу несе персональну відповідальність за дотримання максимальної безпеки підрозділу під час проведення миротворчих операцій, для чого на підставі розвідувальних даних, що постійно уточнюються, повинен визначати ступінь потенційної загрози і своєчасно прийняти рішення щодо забезпечення безпеки свого підрозділу.

Особливу увагу при захисті власних об’єктів необхідно приділяти захисту позицій, штаб-квартири, матеріально-технічних засобів і місць розташування. Миротворчі сили повинні бути у постійній бойовій готовності для протидії можливим нападам ворожих груп. Найбільш загрозливі дії для миротворчих сил діляться на три категорії: безпосередній вогонь на ураження чи обстріл позицій миротворчих сил; загрозу здійснення терористичних актів із застосуванням вибухових пристроїв проти миротворчих підрозділів чи місць їх розташування; намагання викрасти зброю, набої у миротворчих сил чи з місць їх розташування.