Ведення оборонного бою в оточенні

 

159. Бій в оточенні – це оборона в умовах, коли противник знаходиться одночасно перед фронтом, на флангах і в тилу підрозділу, що обороняється.

Під час бою в оточенні підрозділ повинен стійко утримувати район, який займає, не втрачаючи безпосереднього контакту з противником і не допускаючи зосередження своїх сил і засобів на малому просторі, де вони можуть зазнати поразки від зосередженого вогню артилерії або ударів авіації, а також розчленування підрозділу, який в оточенні, на частини. З урахуванням усіх вимог взводу необхідно утримувати район оточення, який відповідає розмірам одного опорного пункту або дещо менший, з огляду на збільшення протяжності фронту. Особливо якщо оточення виникло під час самостійних дій взводу у відриві від роти (батальйону).

160. Для досягнення успіху під час бою в оточенні необхідно: перейти до кругової оборони, додатково організувати розвідку; якщо можливо, створити резерв сил і засобів; підсилити танконебезпечні напрямки засобами боротьби з танками, БМП (БТР) противника; надійно забезпечити вогнем та інженерними загородженнями проміжки в бойових порядках підрозділів; організувати і підсилити безпосередню охорону; вогнем танків, БМП (БТР) й інших вогневих засобів швидко та рішуче уражати противника, який намагається стиснути фронт оточення або розчленувати підрозділ, який в оточенні; несподіваним вогнем із вогневих рубежів, діями груп бойових машин і засобів, які є в резерві, знищити противника, що вклинився. При цьому для досягнення успіху бою в оточенні вирішальне значення мають витримка, ініціатива і рішучість усіх командирів, високий моральний і психологічний стан, стійкість і упертість військ, несподіваність і активність дій, майстерне маневрування силами, засобами і вогнем.

161. Рішення на бій в оточенні командир взводу буде приймати у складних умовах, в обстановці, коли ведеться напружений бій із противником, який намагається завершити оточення. Рішення приймається безпосередньо на місцевості і включає ті самі питання, що й рішення на оборону.

Для прийняття доцільного рішення під час проведення розвідки необхідно уточнити положення, склад сил і засобів противника, який оточив, особливо вогневі позиції артилерії, райони розміщення танкових підрозділів і резервів, ПУ радіоелектронних засобів. Крім цього, розвідка повинна встановити, де і якими засобами противник готується завдати удари і своєчасно виявити можливий підхід до фронту оточення його резервів з інших напрямків.

162. Бойовий порядок взводу для бою в оточенні створюється під час проведення заходів щодо протидії оточенню згідно з обстановкою, яка дозволяє провести перегрупування сил і засобів.

Більша протяжність фронту оборони і наявність декількох загрозливих напрямків, а також недостатня кількість сил і засобів вимагають побудувати бойовий порядок таким чином, щоб головні сили підрозділу можна було зосередити на будь-якому напрямку.

Взвод, який обороняється в оточенні у складі роти, на напрямку зосередження основних зусиль роти може будувати бойовий порядок у дві лінії, на другорядних напрямках і під час дій самостійно – в одну лінію.

Танк (танки), доданий механізованому взводу, як правило, використовується на танконебезпечному напрямку, але може бути використаний і як резервний засіб.

Додане гранатометне (протитанкове) відділення використовується централізовано, підготувавши його до маневру для відбиття атак противника з будь-якого напрямку.

Якщо в складі взводу є артилерійські засоби, то їх вогневі позиції необхідно вибирати на танконебезпечних напрямках, ближче до переднього краю, і ретельно маскувати. Для підвищення ефективності вогню артилерійських засобів вони використовуються для стрільби прямою наводкою.

Як правило, незначні щільності засобів боротьби з танками й іншими броньованими засобами противника вогнем прямою наводкою повинні компенсуватися широким маневром протитанкових засобів, а також застосуванням мінно-вибухових загороджень.

163. В інтересах взводу (підрозділів), які опинилися в оточенні, війська, що поза оточенням, залежно від їх віддалення можуть завдавати вогневі удари. Крім того, рішенням старшого командира можуть завдаватися удари авіацією. З метою узгодженості дій щодо завдання ударів між оточеними підрозділами та підрозділами, що завдають вогневі удари, підтримується безперервна взаємодія і встановлюються єдині сигнали управління.

Авіація, крім виконання звичайних завдань, у взаємодії із засобами протиповітряної оборони перешкоджає блокуванню підрозділів, що оточені, з повітря доставляє їм матеріальні засоби, евакуює поранених і хворих і забезпечує їх зв’язком зі старшим командиром, який перебуває поза оточенням.

Якщо підрозділи оточені на морському узбережжі, то для завдання ударів по противнику, який веде бій, недопущення його ударів з моря, а також для забезпечення оточених підрозділів, евакуації поранених і хворих застосовуються підрозділи ВМС.

164. Взаємодія під час бою в оточенні організується, як правило, так само, як і в оборонному бою. Але командир взводу повинен передбачити можливість дій противника одночасно з декількох напрямків та узгодити дії груп бронемашин (танка) і вогневих засобів, які залишилися в безпосередньому підпорядкуванні командира та здійснюють маневр із підрозділами, що обороняються на важливих напрямках, а також з авіацією і артилерією підтримки.

Командир взводу насамперед враховує об’єкти, по яких планується завдати ударів авіацією і вогнем артилерії, а на морському узбережжі – і удари вогневими засобами флоту. Необхідно забезпечити своєчасне і чітке позначення свого розміщення під час дій нашої авіації, визначити місце розміщення (якщо є така можливість) і порядок позначення посадочного майданчика для вертольотів, а також місця прийому вантажів.

165. Організація тилового забезпечення є складним питанням. Найчастіше підрозділи, що перебувають в оточенні, будуть вимушені вести бій, маючи запаси матеріальних засобів, які залишилися в них на момент завершення противником оточення. Тому командир взводу повинен терміново організувати суворий облік усього наявного в районі оточення пального, боєприпасів та інших матеріальних засобів і встановити жорсткий їх контроль. За потреби матеріальні засоби перерозподіляються між підрозділами і вогневими засобами відповідно до завдань, які виконують.

Матеріальні запаси підрозділів, які потрапили в оточення, поповнюються за рахунок місцевих ресурсів і доставки засобів повітрям. Під час доставки боєприпасів та інших вантажів вертольоти можуть приземлятися на підготовлені майданчики або скидати вантажі на парашутах. Перший спосіб більш економний і результативний, дозволяє використовувати зворотні рейси для евакуації поранених і хворих. У зв’язку з цим під час організації тилового забезпечення передбачається обладнання і прикриття посадочних майданчиків, прийом вертольотів, прийом і збір вантажів, які скидаються з вертольотів, а також евакуація повітрям небоєздатних військовослужбовців.

166. Початком бою в оточенні вважається момент виходу сил противника, що переважають, на фланги і тил наших військ і перехоплення усіх шляхів руху, тобто момент створення фронту оточення.

Умови ведення бою в оточенні будуть найбільш складними, коли противник одночасно з оточенням буде намагатися розчленувати наші підрозділи і знищити їх частинами. Це можливо у випадках, коли взвод (рота, батальйон) утримує важливі райони і вузли комунікацій та не дозволяє противнику використати їх для розвитку успіху. Для швидкого знищення військ, які потрапили в оточення, противник може завдавати удари авіацією, артилерією і високоточною зброєю, можливі й ядерні удари.

Необхідно врахувати, що зосередження військ противника для атаки буде проводитися в стислі терміни, безпосередньо перед завданням ударів. Тому командир усіма засобами розвідки повинен розпізнати наміри противника і, якщо є можливість, завдати по ньому всіма наявними засобами упереджувальний удар.

У разі, якщо противник почав наступ із завданням ударів, командир взводу повинен терміново з’ясувати стан справ, ужити заходів щодо поновлення боєздатності, бойового порядку і системи вогню підрозділу.

Атака противника відбивається вогнем усіх засобів. У зв’язку з обмеженою кількістю боєприпасів найбільш ефективною є стрільба прямою наводкою, як більш економна і результативна. Підрозділи повинні міцно утримувати свої позиції, не допускати вклинення противника в глибину оборони.

Якщо противник перейшов до наступу одночасно не на одному напрямку, то успіх бою в оточенні буде залежати від швидкого маневру вогнем, а також силами і засобами. Для підсилення оборони на вирішальному напрямку застосовуються резерви (якщо вони виділялися) і підрозділи, які не оточені противником.

При вклиненні противника в оборону командир взводу вживає всіх заходів, щоб зупинити його подальше просування, завдати йому максимальних втрат вогнем усіх видів зброї, а діями з вогневих рубежів груп бойових машин і резервів завершити його знищення та поновити положення.

Противник, який не досяг успіху на одному напрямку, буде намагатися завдати удару на новому напрямку після перегрупування сил. У цих умовах командир повинен своєчасно визначити перенесення противником напрямку головного удару і приховано провести перегрупування своїх сил і засобів для посилення оборони на загрозливому напрямку.

Якщо бойовий порядок взводу в результаті дій противника опинився розчленованим, то командир організує дії розрізнених груп взводу з метою знищення противника, який вклинився між ними, і об’єднання цих груп.

Взвод веде бій в оточенні стільки, скільки це необхідно або доцільно відносно умов тактичної обстановки, що складається. Вихід з оточення він може здійснювати з дозволу (за наказом) старшого командира.