Особливості підготовки та ведення оборонного бою в місті

(населеному пункті)

167. Оборона взводу (відділення) в місті (населеному пункті) – це, насамперед, бій за міцні кам’яні будівлі (споруди), які вигідні в тактичному відношенні і перетворені на опорні пункти. Бій ведеться в будівлях, між ними, в підвалах і підземних спорудах, на верхніх поверхах і дахах (горищах) будівель. Взводу доводиться діяти у складній обстановці, яка швидко змінюється, в багатьох випадках ізольовано від сусідів.

Під час оборони в місті механізований взвод (відділення) найменш обмежений у маневрі, особовий склад може проникати всюди, швидко пристосовувати будівлі і споруди як укриття від сучасних засобів ураження.

Дії в місті, як правило, ведуться на близьких дистанціях, тому озброєння взводу – кулемети, автомати, реактивні кумулятивні гранати, ручні гранати і озброєння БМП (БТР) будуть відігравати важливу роль у знищенні противника, який атакує.

З огляду на обмежені можливості протитанкових ракетних комплексів, танків і БМП у місті (населеному пункті) найбільшу роль у боротьбі з танками й іншими броньованими машинами противника відіграють протитанкові гранатомети і реактивні кумулятивні гранати.

167. У місті (населеномупункті) механізований взвод обороняє опорний пункт, який включає один-два будинки або декілька невеликих будівель (споруд), частину будівлі або її поверх, проміжок між будівлями, який входить в опорний пункт роти, а механізоване відділення може обороняти невеликий будинок (споруду), поверх будинку або проміжок між будинками. Взводу можуть додаватися гармати (міномети), вогнемети, протитанкові ракетні комплекси й інші вогневі засоби.

Танковий взвод використовується, як правило, у повному складі для дій з підготовлених вогневих позицій в опорних пунктах або окремими машинами може додаватися механізованим взводам.

Гранатометний (протитанковий) взвод, як правило, придається відділеннями механізованим взводам.

168. Побудова бойового порядку взводу (відділення) повинна забезпечити ведення кругової оборони протягом тривалого часу, за відсутності тактичної взаємодії із сусідами. Він будується у лінію або може мати ярусне розміщення з виділенням вогневої групи і групи бойових машин. Більшу частину сил і засобів взводу, які обороняють будинок, і доданих вогневих засобів розміщують на нижніх поверхах і в напівпідвалах. На верхніх поверхах встановлюють окремі вогневі засоби і розташовуються снайпери. Протитанкові керовані ракетні комплекси, гранатомети розташовують переважно на нижніх поверхах так, щоб забезпечувалася можливість ведення вогню уздовж вулиць і майданів, а міномети – на верхніх поверхах і дахах. Під час ведення бою в будинках, підвалах і підземних комунікаціях механізоване відділення, як правило, діє бойовими групами.

Для оборони використовуються найбільш міцні будівлі, які розташовані на перехрестях основних магістралей, на виходах до площ, парків, мостів та інших важливих об’єктів, що забезпечують можливість кругового спостереження і обстрілу противника навколо будівлі.

Опорний пункт у місті (населеному пункті) створюється так, щоб підступи до нього прострілювалися фланговим і перехресним вогнем з усіх видів стрілецької зброї, танків, БМП (БТР) та інших засобів. Готуючи будинок до оборони, необхідно закласти вікна і двері цеглою або мішками з піском (землею), обладнати бійниці й амбразури для стрільби з автоматів, кулеметів, гранатометів та інших вогневих засобів, оглядові щілини з метою забезпечення ведення кругової оборони, закласти зайві переходи на поверхах, проробити ходи в міжповерхових перекриттях і на даху, обладнати підвал мурованого будинку під сховище, створити запаси боєприпасів, особливо реактивних кумулятивних гранат, продовольства, медичного майна і питної води, вилучити з будівлі й інших споруд горючі речовини, підготувати засоби пожежогасіння, засипати дерев’яну підлогу піском (землею). Сходові клітини барикадуються (мінуються) або руйнуються.

Для зв’язку між поверхами у стелях улаштовуються люки і готуються приставні драбини. Коридори всередині будівлі барикадуються і готуються для ведення вогню зі стрілецької зброї.

Підступи до будинків і виходи з підземних комунікацій прикриваються інженерними загородженнями і вогнем. Великі споруди й окремі невеликі будинки, які обороняє взвод, з’єднуються між собою ходами сполучення, які прокопуються через двори, пролами в стінах суміжних будинків, а також підземними тунелями.

У підземних комунікаціях (спорудах), які не використовуються, влаштовуються загородження, а вихід з них прикривається вогнем або охороняється.

Дрібні будівлі, через які пожежа може перекинутися на сусідні будинки, руйнуються.

Опорний пункт поза будинками повинен перекривати вулиці, виїзди з майданів, парків і скверів, при цьому на вулицях будуються барикади з обладнаними бійницями і місцями для ведення вогню вогневими засобами. Для маневру своїх підрозділів і руху транспорту залишаються проходи, які ретельно охороняються, перекриваються переносними загородженнями і прикриваються вогнем. Підступи до барикад повинні прострілюватися фланговим і перехресним вогнем. Будівлі, які заважають спостереженню і веденню вогню, розбираються або руйнуються.

Для маневру підрозділами в місті (населеному пункті) обладнуються проходи і проїзди всередині кварталів, пристосовуються підземні комунікації й обладнуються ходи сполучення між будівлями.

Вогнева позиція танка (БМП, БТР), як правило, вибирається на околиці міста (населеного пункту) або на перехрестях вулиць, перед майданами, скверами та в інших місцях, які дозволяють вести вогонь уздовж декількох вулиць на велику відстань. Вона може обладнуватися за мурованою стіною (парканом) з улаштованою амбразурою для спостереження і ведення вогню, а також за іншими міцними спорудами і повинна прикриватися вогнем механізованих підрозділів.

Для управління боєм командир механізованого (гранатометного, протитанкового) взводу розташовується в будинку, який обороняється, і вибирає командно-спостережний пункт у такому місці, звідки проглядаються підступи до будинку, а поза будівлею – у глибині опорного пункту або на позиції одного з відділень. Командир танкового взводу управляє боєм з танка.

Система вогню будується на сполученні фронтального, флангового і перехресного вогню з усіх видів зброї взводу й організовується таким чином, щоб будинки були у вогневому зв’язку між собою. У багатоповерхових будівлях вогонь готується кількома ярусами. При цьому особлива увага приділяється веденню вогню уздовж вулиць, по перехрестях, підходах до мостів і по мостах, виходах із майданів, парків і скверів, у проміжки між будинками, по шляхопроводах, підступах до водних перешкод і дворів.

Розвідка противника організується більшою, ніж у звичайних умовах, кількістю спостерігачів. Для організації безпосередньої охорони на даху будинку можуть обладнуватися спостережно-вогневі точки з 2 – 3 військовослужбовців.

169. Послідовність роботи командира взводу щодо підготовки до оборони в місті проводиться, як у звичайних умовах.

Під час оцінки обстановки він додатково вивчає: склад і характер дій противника (якими вулицями, скверами, майданами, дворами і будівлями він буде діяти, де він зосередить зусилля, які способи буде застосовувати під час оволодіння будівлями й об’єктами); як побудувати бойові порядки, визначити заходи щодо створення додаткових запасів боєприпасів, продовольства, медичного майна і питної води; характер міської забудови, особливо будинків, які обороняються, наявність прихованих підступів до будинків від фронту, флангів і тилу (у тому числі підземних комунікацій) та їх вплив на умови побудови оборони, спостереження і ведення вогню; які будівлі (споруди) включити в опорний пункт, можливість використання підземних споруд для укриття особового складу і здійснення маневру, характер водних перешкод, наявність мостів через них і можливі ділянки форсування (подолання) противником, де розмістити позиції відділень, вогневі позиції БМП (БТР), танків та інших вогневих засобів, місця обладнання загороджень, напрямки (вулиці, провулки тощо), які доступні для дій танків, БМП, мотопіхоти, кількість і ширину вулиць, наявність підземних споруд, майданів і міцних споруд в опорному пункті, утримання яких забезпечить виконання завдання, важкодоступні ділянки на підступах до опорного пункту.

Особлива увага під час оцінки обстановки звертається на наявність у місті (населеному пункті) цивільного населення, інших осіб і об’єктів, які перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права.

У рішенні командир взводу визначає: утримання якої будівлі (декількох споруд) забезпечить виконання поставленого завдання, способи боротьби з противником на підступах до будівлі, противником, який наступає вздовж вулиць, майданів, долає водні перешкоди і оволодів будівлею в безпосередній близькості від взводу, який увірвався в опорний пункт або будівлю; необхідні заходи щодо ліквідації і поповнення втраченого положення.

Під час рекогносцировки командир взводу вивчає місцевість на підступах до опорного пункту (будівлі), вказує командирам відділень (танків) орієнтири і уточнює: положення, склад і найбільш вірогідні напрямки (вулиці, майдани) наступу противника і рубіж переходу в атаку; накреслення переднього краю оборони роти, опорний пункт взводу й які будівлі (споруди) включені в опорний пункт взводу і сусідів; позиції відділень поза будівлею (попереду, між будівлями) або розміщення відділень у будівлі, вогневої позиції танків, БМП (БТР) і доданих вогневих засобів; які комунікації використовувати для здійснення маневру і порядок охорони, траншею і хід сполучення взводу при обороні поза будівлею; основні позиції; основні і додаткові сектори обстрілу танків (БМП, БТР), а також доданих вогневих засобів з урахуванням розміщення вулиць, майданів, скверів, парків, багатоповерхових споруд і засобів, які призначені для забезпечення флангів, проміжків і підступів до споруд; рубежі, ділянки й об’єкти (вулиці, будинки, парки тощо), по яких готується вогонь артилерії і мінометів, та порядок його виклику; порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту і позицій відділень (вогневих позицій) і підготовки будівель до оборони; місця і характер інженерних загороджень, які обладнуються перед фронтом (на вулицях, скверах, майданах, попереду будівель) і на флангах (між будівлями) оборони взводу, і порядок прикриття їх вогнем; місце командно-спостережного пункту.

Організовуючи взаємодію під час оборони в населеному пункті, командир взводу узгоджує дії відділень (вогневих засобів), окремих груп, які розташовані в одному будинку на різних поверхах і діють поза ним, при підході і відбитті атаки і порядок знищення дрібних груп противника, який увірвався в будинок або в опорний пункт взводу.

Під час організації управління додатково вказується порядок підтримки зв’язку із спостережно-вогневими точками.

Організовуючи забезпечення бою в місті (населеному пункті), командир взводу додатково визначає заходи щодо боротьби з пожежами: скільки, де і яких засобів пожежогасіння мати; які матеріали, що швидко спалахують, видалити з будинку та поблизу нього або зруйнувати; місця встановлення водних баків; склад позаштатної пожежної команди і порядок дій особового складу під час гасіння пожежі; які вікна напівпідвальних приміщень і перших поверхів закрити повністю або металевими сітками з метою недопущення закидання ручних гранат (у тому числі димових і запалювальних), які ділянки (підлоги) будівлі засипати піском (землею) і мати його запас.

170. Атака противника відбивається вогнем усіх засобів, при цьому вогневі засоби, що озташовані на верхніх поверхах, не тільки знищують противника безпосередньо перед будинком, який обороняється, але і ведуть вогонь по цілях, розташованих углибині бойового порядку противника, забороняючи підхід його резервів і вогонь по будинку прямою наводкою. Противник, який підійшов до стін будинку, закидається гранатами і знищується вогнем упритул. Під час ведення бою всередині будинку й у підземних комунікаціях противник знищується вогнем упритул і в рукопашній сутичці, а також ручними гранатами.

Відділення (кожний солдат і сержант), ведучи бій усередині будинку, повинне виявляти особливу рішучість і завзятість, уміло використовувати в ближньому бою свою зброю і ручні гранати, стійко обороняти кожен поверх і кожне приміщення.

При вході у приміщення, яке зайняв противник, один із бойової “двійки” (групи) різко відчиняє двері, інший кидає гранату, а потім вогнем із автомата (кулемета) знищується противник, який залишився живим.

Під час руху сходовими клітинами пересування здійснюється кидками від однієї площадки до іншої, за умов попереднього закидання їх гранатами або обстрілу. Під час бою всередині будівлі особливого значення набуває рукопашний бій, застосування ручних гранат і ведення вогню впритул.

Противник також знищується вогнем відділення (групи солдатів), що висилається в тил противнику підземними комунікаціями (спорудами).

Противник, який зайняв верхні поверхи, знищується в першу чергу. Для проникнення на верхні поверхи використовуються шахти ліфтів, запасні (пожежні) драбини, проломи в міжповерхових перекриттях. Доцільно спочатку зайняти поверх вище противника і звідти, зверху вниз, атакувати його, знищуючи гранатами, вогнем вогнеметів, з автоматів і кулеметів через отвори в перекриттях.

Під час бою всередині будинку артилерія (міномети), БМП (БТР), танки, обслуги автоматичних гранатометів і протитанкових ракетних комплексів своїм вогнем знищують живу силу, бойову техніку й інші засоби противника, не допускаючи їх підходу до будинків, підвезення (піднесення) боєприпасів і інших матеріальних засобів.