Оборонний бій механізованого (танкового) взводу

 

101. Підготовка оборони починається з одержанням бойового завдання від старшого командира і включає: організацію бою (прийняття рішення, рекогносцировку, постановку бойових завдань відділенням (екіпажам танків), організацію взаємодії, управління і бойового забезпечення); підготовку взводу до виконання бойового завдання; зайняття оборони, створення бойового порядку і системи вогню; інженерне обладнання опорного пункту; практичну роботу в підлеглих підрозділах.

102. В умовах відсутності зіткнення із противником командир взводу, одержавши бойове завдання, усвідомлює його, дає вказівки щодо підготовки взводу до його виконання, оцінює обстановку, приймає рішення по карті, оголошує його командирам відділень (танків) і доданих підрозділів, виводить взвод у зазначений опорний пункт або в укрите місце на підступах до нього, приховано розташовує його і організовує безпосередню охорону. Після цього він спільно з командирами відділень (танків) і доданих засобів проводить рекогносцировку, віддає бойовий наказ (бойове розпорядження), організовує взаємодію і систему вогню, зв’язок із підлеглими підрозділами, забезпечення дій та управління. Потім командир взводу відповідно до прийнятого рішення організовує зайняття опорного пункту, будує систему вогню, організовує безпосередню охорону та інженерне обладнання опорного пункту і складає схему опорного пункту.

Одержавши наказ на перехід до оборони в умовахбезпосереднього зіткнення із противником, після захоплення і закріплення на вказаному (вигідному) рубежі командир взводу повинен усвідомити завдання, оцінити обстановку і прийняти рішення, поставити завдання відділенням (танкам) на зайняття позицій у зазначеному взводу опорному пункті, організувати кругове спостереження, взаємодію, систему вогню, бойове забезпечення дії і управління, та інженерне обладнання опорного пункту. Надалі він вивчає місцевість, уточнює завдання відділенням (танкам) і порядок взаємодії, складає схему опорного пункту, а в разі потреби, вирішує й інші питання.

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником командир взводу оцінює в першу чергу противника, свої підрозділи і сусідів.

103. Під час з’ясування отриманого завдання командир взводу повинен зрозуміти завдання роти і взводу, які об’єкти (цілі) перед фронтом взводу уражаються засобами старших командирів, завдання сусідів і порядок взаємодії з ними, а також час зайняття оборони, готовності системи вогню, терміни та обсяг фортифікаційного обладнання опорного пункту.

Оцінка обстановки включає: оцінку противника, своїх підрозділів, сусідів, місцевості, врахування стану погоди, пори року і доби та їх вплив на підготовку оборони.

Під час оцінки обстановки командир взводу вивчає:

противника – склад, положення, можливий характер дій противника, а під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником, крім того, і місця розташування його вогневих засобів;

своїх підрозділів – стан, забезпеченість, можливості взводу, доданих підрозділів і вогневих засобів;

сусідів – склад, положення, завдання та умови взаємодії із сусідами і вогневими засобами старшого командира, розташованими в опорномупункті взводу;

місцевість – характер, захисні і маскувальні властивості місцевості, її прохідність перед переднім краєм, умови спостереження іведення вогню; місце встановлення мінно-вибухових і невибухових загороджень перед фронтом і на флангах опорного пункту противника; стан погоди, пори року, доби і їх вплив на підготовку оборони.

У рішенні командир взводу визначає порядок і способи знищення підрозділів прикриття і головних сил противника перед переднім краєм; відбиття його атаки; знищення противника, який уклинився (у тому числі знищення противника в траншеях і ходах сполучення) і при відновленні оборони; визначає завдання підлеглим, доданим підрозділам і вогневим засобам (місця позицій, якого противника, де, коли, у взаємодії з ким і як знищити). Рішення командир взводу оформляє на робочій карті.

Під час проведення рекогносцировки командир взводу додатково вивчає місцевість, вказує командирам відділень (танків) орієнтири та уточнює: положення, склад і найбільш імовірний напрямок наступу противника, можливі рубежі розгортання і переходу його в атаку та напрямки дій його бойових вертольотів; накреслення переднього краю оборони роти, розташування опорного пункту взводу і сусідів; позиції відділень і доданих вогневих засобів; траншею і хід сполучення взводу; смугу вогню взводу (відділень) і додатковий сектор обстрілу; основні і запасні вогневі позиції, основні та додаткові сектори обстрілу БМП (БТР, танків), а також доданих вогневих засобів і засобів, що призначені для забезпечення флангів і проміжків; рубежі, ділянки і об’єкти, по яких готується вогонь артилерії і мінометів, і порядок його виклику; порядок і терміни інженерного обладнання опорного пункту та позицій відділень (вогневих позицій), місця і характер інженерних загороджень, які влаштовуються перед фронтом оборони взводу і на флангах, і порядок прикриття їх вогнем; місце командно-спостережного пункту.

У бойовому наказі на оборону командир взводу вказує:

у першому пункті – орієнтири, склад, положення і характер дій противника, а при переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником – місця розташування його вогневих засобів;

у другому пункті – завдання роти і взводу, сусідів;

у третьому пункті – після слова “наказую” ставить бойові завдання відділенням (танкам), вогневим засобам, безпосередньо підлеглому особовому складу, групам, які створюються; доданим підрозділам і вогневим засобам;

у четвертому пункті – час зайняття оборони, готовності системивогню, черговість і терміни інженерного обладнання опорного пункту; сигнали оповіщення, управління і порядок дій за ними;

у п’ятому пункті – своє місце і заступника.

Під час постановки завдань командир взводу вказує:

командир механізованого взводу – завдання відділенням, їх бойові позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції БМП (БТР), їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції, ділянки зосереджувального вогню взводу і місце в них ведення вогню відділеннями; завдання доданим вогневим засобам, їх основні і запасні вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; завдання снайперу, його основну і запасну вогневі позиції, порядок спостереження і ведення вогню; завдання стрільцю-санітару, місце його знаходження, порядок розшуку і збору поранених (винесення, виведення, вивезення) до місця збору взводу (медичний пост роти, пост санітарного транспорту) і надання їм першої медичної допомоги та їх обліку; заступнику командира взводу – місце, а за потреби і порядок виконання вогневих завдань БМП (БТР); якими вогневими засобами забезпечити проміжки із сусідами і фланги; район розташування автомобілів взводу;

командир танкового взводу – завдання танкам, їх основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції, основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянки зосередженого вогню взводу;

командири гранатометного і протитанкового взводів – завдання відділенням, їх основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції, а гранатометному взводу, крім того, – ділянки зосередженого і рубежі загороджувального вогню; завдання щодо забезпечення проміжків і флангів.

Під час організації взаємодії і управління командир взводу повинен:

погодити зусилля штатних і доданих підрозділів і вогневих засобів під час знищення розвідки та передових підрозділів противника, його головних сил під час висування до переднього краю оборони і розгортання для атаки (у вихідному положенні для наступу), у ході відбиття атаки танків і піхоти перед переднім краєм і у разі виходу їх на фланги і в тил; дії взводу з діями сусідів, танків, протитанкових і інших вогневих засобів, розташованих в опорному пункті взводу і на його флангах, щодо введення противника в оману відносно бойового порядку взводу;

визначити порядок ведення взводом зосередженого вогню, а також вогню по літаках, вертольотах і інших повітряних цілях противника зі стрілецької зброї (зенітних кулеметних установок), танків, озброєння БМП; знищення противника під час висування його до переднього краю оборони і розгортання;

вказати рубежі відкриття вогню з танків, БМП, протитанкових і інших вогневих засобів;

визначити заходи щодо захисту від зброї масового ураження і високоточної зброї противника, а також щодо маскування;

призначити чергові вогневі засоби і визначити порядок знищення розвідки противника;

довести сигнали оповіщення, управління, взаємодії і порядок дій за ними.

Командир танкового (гранатометного) взводу, доданого механізованій роті, повинен знати розташування опорних пунктів механізованих взводів, їх завдання, порядок взаємодії з ними, місця загороджень, порядок організації зв’язку, сигнали оповіщення, управління і взаємодії, порядок дій за ними.

104. Із зайняттям опорного пункту ( вогневої позиції) командир взводу організує безпосередню охорону.

Безпосередня охорона у взводі (відділенні) здійснюється призначеними спостерігачами (патрулем), секретом, черговими вогневими засобами і чатовими, які виставлені в місцях відпочинку особового складу і біля бойових машин, а вночі, крім того, підслуховуванням.

Під час організації охорони командир взводу вказує: завдання охорони, скільки і де мати спостерігачів, чергових вогневих засобів, чатових і постів підслуховування, порядок їх зміни, порядок спостереження за місцевістю, повітрям і сигналами командира взводу (роти), сигнали оповіщення і порядок дій особового складу взводу (відділення, екіпажу танка) під час раптового нападу противника, пропуск.

105. Під час організації інженерного забезпечення командир взводу визначає:

характер, черговість і терміни фортифікаційного обладнання і маскування опорного пункту (позицій), а також завдання на добу; ділянки розчищення місцевості для покращення спостереження і ведення вогню; місця бойових позицій відділень, доданих вогневих засобів, окреслення, довжину, глибину і профіль окопів, траншеї і ходу сполучення, основних і запасних вогневих позицій БМП (БТР), танків, де мати перекриті щілини (бліндажі), ніші і відхожі місця, хто виділяється для його обладнання і час готовності, місце розміщення запасу боєприпасів і збору поранених; місце розташування командно-спостережного пункту взводу, хто виділяється для його обладнання і час готовності; які табельні засоби, їх кількість і місцеві матеріали використовувати при фортифікаційному обладнанні і маскуванні, місця і час їх отримання і заготівлі; місце установки мінного поля і невибухових загороджень, за допомогою яких матеріалів, де і як їх влаштовувати, порядок вогневого прикриття; які переносні загородження для боротьби з противником в траншеї виготовити і де їх розташувати; обсяг робіт щодо обладнання траншей і ходів сполучень після відриття їх землерийною машиною; що зробити для забезпечення захисту особового складу і техніки від зброї масового ураження, високоточної і запалювальної зброї; де, коли і скільки отримати для цього інструменту і матеріалів.

106. Під час організації радіаційного, хімічного і біологічного захисту командир взводу вказує: завдання з радіаційної, хімічної розвідки і спостереження; порядок організації радіаційного контролю і розподілу дозиметрів; сигнали оповіщення про радіоактивне, хімічне і біологічне зараження і порядок дій за ними; порядок використання засобів індивідуального і колективного захисту, захисних властивостей місцевості та інших об’єктів; порядок проведення спеціальної обробки і використання засобів аерозольної протидії, забезпечення озброєнням і засобами радіаційного, хімічного і біологічного захисту; місце і час технічної перевірки протигазів.

107. Із зайняттям опорного пункту (вогневих позицій) командир механізованого (танкового) взводу зобов’язаний: організувати спостереження за противником у призначеній смузі, у бік флангів і тилу; за потреби поставити (уточнити) завдання відділенням (танкам), доданим вогневим засобам і черговому вогневому засобу, особисто з командирами відділень зробити розбивку окопів на відділення, вказати траншеї і ходи сполучення. Потім він керує інженерним обладнанням опорного пункту і відповідає за якісне виконання добового завдання, установленого командир роти.

Взвод приступає до інженерного обладнання опорного пункту після вибору командиром взводу позицій відділень, вогневих позицій БМП (БТР), танків, протитанкових керованих ракетних комплексів, гранатометів і визначення відділенням смуг вогню, а танкам і іншим вогневим засобам – секторів обстрілу.

Інженерне обладнання опорного пункту проводиться в послідовності, що забезпечує готовність до відбиття раптових атак противника.

В умовах відсутності зіткнення з противником для обладнання окопів для танків, БМП (БТР), траншеї, ходів сполучення застосовують навісне бульдозерне обладнання, землерийні машини та інженерні боєприпаси.

108. В опорному пункті (на вогневих позиціях) механізованого (гранатометного і протитанкового) взводу в першу чергу:

розчищаються смуги огляду та обстрілу, встановлюються проводові та інші загородження перед переднім краєм опорного пункту (вогневої позиції) взводу;

обладнуються окопи на основних вогневих позиціях БМП (БТР), протитанкових керованих ракет і інших вогневих засобів, які не увійшли до складу групи управління і вогневої підтримки; на позиціях механізованих відділень послідовно відриваються одиночні (парні) окопи для стрільців, кулеметників, снайпера і гранатометників (бойових груп), які обладнуються протиосколковими козирками; на позиції групи управлінняі вогневої підтримки обладнується відкрите споруда для спостереження командира взводу, окопи на основних вогневих позиціях вогневих засобів, відриваються і обладнуються перекриті щілини на кожне відділення, екіпаж або обслугу. Далі одиночні (парні) окопи на позиції механізованого відділення з’єднуються суцільною траншеєю, обладнується загородження на флангах і в глибині опорного пункту взводу.

В опорному пункті танкового взводу розчищається місцевість для поліпшення умов спостереження і ведення вогню, відриваються окопи для танків на основних вогневих позиціях; обладнуються перекриті щілини на кожний екіпаж.

У другу чергу:

в опорному пункті механізованого взводу обладнуються бійниці, кулеметні площадки назапасних вогневих позиціях; відриваються ходи сполучення до танків (БМП, БТР), від вогневих позицій до командно-спостережного пункту взводу і в тил; відриваються окопи на запасних (тимчасових) вогневих позиціях для БМП (БТР і інших вогневих засобів); обладнуються бліндажі на кожне відділення, екіпаж, обслугу; відривається суцільна траншея в межах ротного (взводного) опорного пункту; нарощуються інженерні загородження перед переднім краєм, на флангах і в проміжках між сусідніми опорними пунктами;

в опорному пункті танкового взводу відриваються окопи на запасних і тимчасовій вогневих позиціях; обладнуються бліндажі для розміщення і захисту екіпажів; обладнуються ніші (погребки) для боєприпасів;

на основній позиції гранатометного (протитанкового) взводу на позиціях відділень обладнуються бліндажі,вони з’єднуються ходом сполучення; на запасній вогневій позиції (рубежах розгортання) обладнуються окопи без козирків, окопи для БМП (БТР) і відкрита споруда для спостереження командира взводу.

У подальшому опорний пункт взводу, позиції відділень і вогневих засобів удосконалюються в бойовому і господарському відношенні, хід сполучення в тил пристосовується для ведення вогню; обладнується бліндаж на позиції групи управління і вогневої підтримки; обладнуються підбрустверні протиосколкові ніші; обладнуються хибні вогневі позиції, ділянки траншей і інші об’єкти.

В опорному пункті танкового взводу, крім того, на основних вогневих позиціях обладнуються кілька площадок для ведення вогню, вогневі позиції для кочуючих танків, готуються шляхи маневру на запасні (тимчасові) вогневі позиції та інші об’єкти.

109. Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення із противником інженерне обладнання опорного пункту починається негайно після уточнення на місцевості бойових позицій відділень, вогневих позицій БМП (БТР), танків, протитанкових керованих ракетних комплексів і інших вогневих засобів. Воно здійснюється приховано, у тій самій черговості, у стислий термін і з повною напругою сил. Взвод обладнує опорний пункт, як правило, під прикриттям свого вогню, а також вогню доданих і підтримуючих засобів у такій послідовності.

На бойових позиціях відділень спочатку відриваються одиночні (парні) окопи для стрільби лежачи і здійснюється маскування БМП (БТР). Потім окопи поступово заглиблюються для стрільби з коліна і стоячи, починається відривання окопу для БМП (БТР).

Після цього одиночні (парні) окопи з’єднуються між собою ділянкою траншеї, яка доводиться до повного профілю, а при нестійкому ґрунті стінки її підсилюються і з’єднуються суцільними траншеями з сусідніми відділеннями; продовжується відривання окопів для БМП (БТР) і споруди КСП взводу; для особового складу облаштовуються перекриті щілини (бліндажі), ніші для боєприпасів і продовольства, розширення і тупички для пересування, ходи сполучення до БМП (БТР). Після цього відриваються окопи на запасних (тимчасових) вогневих позиціях для БМП (БТР) і ходи сполучення до них і в тил.

Усі позиції (споруди) у взводному опорному пункті готуються для захисту від запалювальної зброї і ретельно маскуються, для чого окопи обладнуються відвідними канавками і використовуються табельні засоби пожежогасіння і маскування та місцеві матеріали.

З метою захисту від високоточної зброї в окопах над БМП (БТР), танками створюються маски, влаштовуються екрани і козирки. Одночасно за планом старшого командира встановлюються відбивачі і теплові імітатори (пастки).

Командир механізованого (танкового) взводу зобов’язаний скласти схему опорного пункту, а командири гранатометного і протитанкового взводів – схему вогню взводу. Схема опорного пункту подається командиру роти, а схема вогню – командирові батальйону. При установленні мінно-вибухових загороджень силами взводу складається формуляр мінного поля.

На схемах, як правило, вказуються: орієнтири, їх номери, найменування і відстані до них; положення противника; смуга вогню взводу і додаткові сектори обстрілу; бойові позиції відділень, їх смуги вогню і додаткові сектори обстрілу; основні і запасні (тимчасові) вогневі позиції БМП (БТР), танків, кулеметів і РПГ, а також вогневих засобів, які забезпечують проміжки із сусідами, їх основні і додаткові сектори обстрілу з кожної позиції; ділянка зосередженого вогню взводу і місце в ній відділень, що ведуть вогонь, ділянка зосередженого вогню роти і місце в ній взводу, що веде вогонь, а на схемі вогню гранатометного взводу, крім того, – рубежі загороджувального вогню і позиція механізованого підрозділу, якому доданий взвод; рубежі відкриття вогню із танків, БМП, протитанкових і інших вогневих засобів; позиції вогневих засобів командира роти (батальйону), які розташовані в опорному пункті взводу і на його флангах, і їх сектори обстрілу; загородження і фортифікаційні споруди; позиції сусідніх підрозділів і межі їхніх смуг вогню на флангах взводу; місце командно-спостережного пункту взводу, місце розміщення запасу боєприпасів і місце збору поранених.

110. Підготовка взводу (відділення, екіпажу танка) до виконання завдання включає: розподіл по відділеннях (екіпажах) і розставляння за посадами особового складу, який прибув на доукомплектування; поповнення возимого (носимого) боєкомплекту штатного озброєння, боєкомплекту штатного озброєння БМП (БТР, танків) і доданих підрозділів (вогневих засобів), дозаправку техніки пально-мастильними матеріалами й охолоджувальною рідиною, поповнення запасів води; технічне обслуговування і підготовку ОВТ до бойового застосування, проведення заходів морально-психологічного забезпечення.

Підготовка взводу починається з отриманням завдання і проводиться у встановлені старшим командиром терміни, до зайняття опорного пункту повинні бути поповнені боєприпаси і здійснено дозаправку техніки.

Після зайняття опорного пункту, побудови бойового порядку і системи вогню, організації фортифікаційного обладнання опорного пункту командир взводу керує безпосередньою підготовкою взводу до виконання поставленого завдання, інженерним обладнанням опорного пункту й у встановлений час доповідає старшому командиру про зайняття оборони (вогневої позиції), готовність системи вогню, виконання добового завдання щодо інженерного обладнання опорного пункту і готовності до виконання отриманого завдання.

111. Під час практичної роботи і контролю готовності командир взводу перевіряє виконання заходів підготовки оборони і готовності до виконання поставленого завдання: точність зайняття відділеннями і вогневими засобами позицій; знання особовим складом поставлених завдань, сигналів оповіщення, управління і взаємодії; організацію спостереження, безпосередньої охорони і системи вогню; екіпірування підлеглих; наявність боєприпасів, ракет і заправку пально-мастильними матеріалами до встановлених норм; виконання завдання щодо інженерного обладнання опорного пункту; підготовку даних для стрільби, озброєння і техніки до бойового застосування.

Під час переходу до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником усі заходи проводяться в опорному пункті взводу і, як правило, під вогнем противника.

112. Механізований (танковий) взвод другого ешелону ротиготує та обороняє опорний пункт так, як взводи, які обороняються на передньому краї.

Під час організації оборони командир взводу додатково зобов’язаний організувати спостереження за діями підрозділів, що обороняються попереду; підготувативогонь для відбиття атаки противника перед переднім краєм оборони і на флангах роти, маневр взводу для посилення оборони на напрямках можливого прориву противника й у найближчі райони вірогідної висадки його повітряного десанту (аеромобільних груп).

113. В обороні взвод перебуває в постійній готовності до відбиття атаки противника.

Дрібні підрозділи противника й окремих військовослужбовців взвод знищує вогнем чергових засобів і снайпера, а також зосередженим і загороджувальним вогнем гранатометного взводу (артилерійського підрозділу) по заздалегідь пристріляних рубежах (ділянках) з тимчасових вогневих позицій. Після виконання завдання вогневі позиції негайно змінюються.

З початком вогневої підготовки атаки противника особовий склад взводу і доданих йому вогневих засобів укривається, за командою командирів, в окопах з протиосколковими козирками, підбрустверних протиосколкових нішах, щілинах, сховищах, бліндажах, БМП (танках), на дні окопів і траншеї в готовності швидко зайняти свої місця на позиціях для відбиття атаки. Командир взводу і спостерігачі, чергові вогневі засоби ведуть спостереження з метою своєчасно виявити момент переходу противника в атаку. У разі знищення противником, під час вогневої підготовки, частини вогневих засобів командир взводу негайно уточнює завдання особовому складу, який залишився, з метою відновлення системи вогню.

З одержанням сигналу про безпосередню загрозу застосування противником ядерної зброї (у разі завдання противником ядерного удару) весь особовий склад займає укриття, а в разі застосування противником хімічної зброї – негайно надягає засоби індивідуального захисту (у танках, БМП вмикається система захисту від зброї масового ураження).

Підрозділи, які діють попереду своїх військ, підтримуються вогнем взводу іпропускаються через встановлені перед переднім краєм оборонивзводу мінно-вибухові загородження, за командою командира роти (батальйону), заздалегідь підготовленим (залишеним) проходом, після чого вони негайно закриваються. За розпорядженням старшого командира для супроводу підрозділів, що виходять за передній край, може виділятися провідник.

114. Командирські машини і броньована техніка противника, оснащена мінними тралами, по можливості знищуються на максимальних відстанях вогнем протитанкових засобів і танків, з метою порушення управління, недопущення пророблення проходів у своїх мінних полях.

З переходом противника в атаку за командою (сигналом) командира взвод негайно готується до бою. Вогонь по противнику відкривається з наближенням його на відстань дійсного вогню зброї взводу і доданих йому вогневих засобів.

Атака танків і піхоти противника, яка наступає на броньованих машинах без спішування, відбивається шляхом зосередження вогню БМП, танків і протитанкових засобів механізованого взводу, а також вогнем протитанкового взводу по машинах управління, головних (найбільш небезпечних) танках і танках із тралами, а потім – по інших танках і броньованих машинах, які атакують, щоб змусити піхоту спішитися. Спішена піхота відсікається вогнем зі стрілецької зброї від танків і знищується.

Атака танків і піхоти, яка наступає за ними в пішому порядку, відбивається вогнем з БМП, танків і протитанкових засобів взводу по танках противника і одночасно вогнем із кулеметів, автоматів і доданих вогнеметів по піхоті, що спішилась, з метою відсікти її від танків і знищити. БТР ведуть вогонь по легкоброньованих цілях, протитанкових засобах і групах управління противника.

Гранатометний взвод вогнем по рубежах загороджувальним і зосередженим вогнем знищує живу силу противника, яка спішилася, легкоброньовані і неброньовані цілі.

Під час наближення противника до переднього краю оборони вогонь доводиться до найвищої напруги. В усіх випадках взвод повинен прагнути зірвати атаку противника до його виходу до переднього краю оборони.

Як тільки буде визначене місце пророблення противником проходу в загородженнях перед переднім краєм, командир взводу організовує маневр на цей напрямок протитанкових засобів для більш ефективного ураження танків (особливо вогнем у борт і корму), які долають загородження.

115. Противник, що увірвався в опорний пункт взводу, знищується вогнем упритул мінами направленої дії, гранатами й у рукопашній сутичці. Танки противника, які пройшли через траншею, знищуються з тилу і флангів вогнем із протитанкових гранатометів і реактивними кумулятивними гранатами. Одночасно вогнем зі стрілецької зброї знищується піхота, яка наступає за танками. Для недопущення противника в глибину опорного пункту і в бік флангів у траншеях і ходах сполучення швидко встановлюються заздалегідь підготовлені їжаки, рогатки та інші переносні загородження. Взвод за підтримки вогневих засобів старшого командира повинен утримати опорний пункт і не допустити розвитку наступу противника.

Під час вклинення противника на позиції сусідів взвод, продовжуючи обороняти свій опорний пункт, виділяє частину вогневих засобів для стрільби у фланг і тил противнику, який вклинився, та вживає заходів щодо посилення оборони на загрозливому напрямку.

У разі обходу противником опорного пункту взвод переходить до кругової оборони і, продовжуючи стійко утримувати зайняті позиції, знищує противника вогнем усіх видів зброї з основних і запасних позицій або діє за вказівкою командира роти.

116. При отриманні наказу (дозволу) на відхід командир взводу повинен указати командирам відділень (танків) і доданим вогневим засобам напрямок, рубіж, на який відійти, і порядок відходу на нього та сигнал на відхід. Взвод виходить на зазначений (вигідний) рубіж одночасно або відділеннями, групами, окремими танками, по одному, послідовно займаючи для оборони вигідні позиції. При відході вроздріб відділення, бойові групи і танки, які залишилися на місці, а також зайняли вигідні позиції після висування в зазначеному напрямку, своїм вогнем прикривають відхід один одного.

117. Механізований (танковий) взвод другого ешелону роти з початком атаки противника і при виході його танків, БМП (БТР) і піхоти до рубежу відкриття вогню, БМП (БТР), танки, протитанкові та інші вогневі засоби взводу відкривають по них вогонь, не допускаючи підходу противника до переднього краю оборони.

У разі прориву противником переднього краю оборони взвод стійко утримує опорний пункт, що займає, або за наказом командира роти частиною сил, а іноді всім взводом здійснює маневр і, використовуючи траншеї і ходи сполучення, займає позицію для посилення оборони на найбільш загрозливому напрямку наступу противника. З метою підвищення ефективності ураження противника, який прорвався, частину вогневих засобів необхідно розташовувати для ведення флангового і кинджального вогню, а також для дій у вогневій засідці.

118. Механізований (танковий) взвод, призначений у резерв батальйону, займає опорний пункт в готовності до відбиття атаки противника, що вклинився в оборону, знищення його повітряних десантів, аеромобільних, диверсійно-розвідувальних груп, які висадилися у глибині батальйонного району оборони, посилення (заміни) підрозділів першого ешелону в разі втрати ними боєздатності та для вирішення інших завдань, які раптово виникають.

119. Після відбиття атаки командир взводу повинен: перевірити бойовий стан взводу (бойовий і чисельний склад, стан запасів боєприпасів і інших матеріальних засобів); ужити заходів щодо надання медичної допомоги пораненим, винесення важкопоранених, розшуку загиблих (померлих) і заходів щодо їх поховання; відновити систему вогню, зруйновані фортифікаційні споруди та інженерні загородження, поповнити запаси ракет, боєприпасів, привести до порядку зброю і військово-технічне майно, у разі апотреби провести зміну вогневих позицій БМП (БТР), танків і інших вогневих засобів і підготуватися до відбиття наступних атак. Про результати бою командир взводу доповідає командиру роти.