Об'єкти, суб'єкти приватизації.




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Об'єкти, суб'єкти приватизації.



Питання до ДЕ з підприємницького права

Об'єкти, суб'єкти приватизації.

Об'єктами приватизації можуть бути лише певні категорії державного майна, а саме:

• майно державних підприємств, а також їх структурних підрозділів, що є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо у разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються;

• об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти;

• акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань;

• будівлі (споруди, приміщення), щодо яких немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим (за бажанням покупців будівлі, споруди, приміщення приватизуються разом з об'єктами приватизації).

Суб'єкти приватизації це учасники приватизації, що мають відповідний для цього обсяг право- та дієздатності (правосуб 'єктності).

До суб'єктів приватизації належать: державні органи приватизації, покупці (їх представники), посередники.

Єдину систему державних органів приватизації становлять Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах та органи приватизації в Автономній Республіці Крим.

Покупцями об'єктів приватизації можуть бути:

• фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства) за винятком працівників державних органів приватизації;

• юридичні особи, зареєстровані на території України, крім: а) юридичних осіб, у майні яких частка державної власності перевищує 25 відсотків; б) органів державної влади; в) органів місцевого самоврядування; г) юридичних осіб, майно яких перебуває у комунальній власності;

• юридичні особи інших держав.

Посередники – це такі учасники приватизаційного процесу, які обслуговують покупців у процесі приватизації державного майна або виконують окремі функції чи завдання державних органів приватизації щодо продажу, експертної оцінки державного майна тощо.

 

2. Суб'єкти та учасники процедури банкрутства.

ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»

Суб'єктами підприємницької діяльності можуть бути :
1) громадяни України, інших держав, не обмежені законом в правоздатності або дієздатності;
2) юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України “Про власність".

3) юридичні особи, які діють у формі споживчого товариства, благодійного чи іншого фонду.

В процедурі банкрутства немає ні позивачів, ні відповідачів. Учасниками процесу в справі про банкрутство є: боржник, кредитори, арбітражний керуючий, власник майна (орган, уповноважений керувати майном) боржника, державний орган з питань банкрутства та інші.

 

3. Правове регулювання контрактації сільськогосподарської продукції.

Стаття 12. Монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання

1. Суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче)

становище на ринку товару, якщо:

на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

2. Монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

3. Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб’єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

4. Вважається, що кожен із двох чи більше суб’єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.

5. Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб’єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови:

сукупна частка не більше ніж трьох суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків;

сукупна частка не більше ніж п’яти суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків -

і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті.

 

ЗУ «Про захист економічної конкуренції», «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» та ГК

 

11.Правовий режим ліцензування підприємницької діяльності.

Ліцензуванням вважається видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Загальні положення щодо ліцензування містяться у ЦК України (ч. З ст. 91), що визначає ліцензування як один з елементів цивільної правоздатності юридичних осіб, у ГК України (ст. 14, що відсилає до окремого закону; ч. З ст. 43, положення якої дозволяють встановлювати перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, виключно законом; ч. 6 ст. 128 — як один з обов'язків громадянина-підприємця).

Базовими документами, що складають правову основу ліцензування певних видів господарської діяльності, є Закон України від 1 червня 2000 р. № 1775-ІП "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (далі — Закон про ліцензування), а також документи, прийняті на його виконання: Порядок формування, ведення і користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1658; Перелік органів ліцензування, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 р. № 1698; постанова Кабінету Міністрів України від 20 листопада 2000 р. № 1719 "Про запровадження ліцензії єдиного зразка для певних видів господарської діяльності"; постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 р. № 1755 "Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу"; Перелік документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 р. № 756, тощо

 

12.Договір контрактації сільськогосподарської продукції.

Статут

Співвідношення установчого договору і статуту є таким, що останній по суті можливо розглядати як частину договору - адже він затверджується учасниками ( засновниками ) в якості одного із основних результатів їх угоди. Тому зміст статуту господарського товариства може частково перекриватися змістом договору ( або навпаки ), наприклад порядок розподілу між учасниками прибутків та збитків, управління діяльністю створеної ними юридичної особи, виходу із її складу може встановлюватися не тільки в установчому договорі, а також і у статуті. Однак деякі принципові положення про взаємовідносини учасників ( засновників ), насамперед - їх воля на створення нової організації, можуть бути відображені тільки в договорі про її створення , а ряд конкретних положень, що стосуються статусу цієї організації, наприклад компетенція її органів, - тільки в статуті.

Загальними обов’язковими умовами, які повинні зазначатися в статуті є вид товариства, найменування та місцезнаходжкення, склад засновників та учасників, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства, порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

Статут господарського товариства затверджується зборами засновників ( установчими зборами ) господарського товариства, прошнуровується, нумерується ; на статуті робиться відмітка про державну реєстрацію господарського товариства.

 

23.Правове регулювання інвестиційної діяльності.

Правове регулювання діяльності, яка пов’язана з інвестиціями, здійснюється відповідно до норм Господарського кодексу України та Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.91. Згідно з цим Законом інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Залежно від об’єктів інвестування розрізняють такі форми інвестиційної діяльності:

1) інноваційна діяльність

2) капітальне будівництво — інвестиційна діяльність, що здійснюється з метою створення нових і відтворення діючих основних фондів, в які вкладаються кошти;

3) лізинг — підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів.

4) корпоративна (в тому числі акціонерна) форма інвестування — вкладення коштів в акції підприємств, що мають форму акціонерних товариств, і в статутні фонди (майно) інших підприємницьких організацій корпоративного типу (господарські това­риства).

Державне регулювання інвестиційної діяльності включає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності і контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності.

 

24.Правове регулювання лізингу, його види.

Регулюється ЗУ "Про банки і банківську діяльність", "Про оподаткування прибутку підприємств", «Про фінансовий лізинг», ЦК.

Під лізинговою операцією цей Закон розуміє господарську операцію фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) під процент та на визначений строк. Лізингові операції за цим Законом здійснюються у вигляді оперативного лізингу, фінансового лізингу та зворотного лізингу.

Оперативний лізинг - це господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає передачу орендареві права користування основними фондами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних фондів їхньому власникові після закінчення строку дії лізингової угоди. Основні фонди, передані в оперативний лізинг, залишаються у складі основних фондів орендодавця.

Фінансовий лізинг (лізинг з повною окупністю) - це господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем на замовлення орендаря основних фондів з подальшою передачею їх у користування орендареві на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних фондів з обов'язковою передачею права власності на такі основні фонди орендареві.

Зворотний лізинг - господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів фінансовій організації (лізинговій компанії) з одночасним зворотним отриманням цих основних фондів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг. Видом лізингу, здатним задовольнити як підприємства - орендарів, так і лізингові компанії, є компенсаційний лізинг.

 

25.Види господарсько-правової відповідальності.

Види господарсько-правової відповідальності розрізняють залежно від видів господарських правопорушень і санкцій, встановлених за ці правопорушення. За цим критерієм у теорії господарського права розрізняють:

1. відшкодування збитків - застосовується як майнова санкція;

2. штрафні санкції - у вигляді штрафних економічних санкцій;

3. оперативно-господарські санкції;

4. конфіскація;

5. господарсько-адміністративні штрафи;

6. планово-госпрозрахункові (оціночні) санкції;

7. господарсько-організаційні санкції.

 

26.Відшкодування збитків як форма господарсько-правової відповідальності, склад

збитків.

Відшкодування збитків як вид відповідальності різнобічне врегульовано законом. По-перше, визначено юридичні підстави його застосування: "В разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником він зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані ним збитки". По-друге, визначено види втрат кредитора, які визначаються як збитки. Це витрати кредитора; втрата або пошкодження його майна; доходи, які він одержав би, якби боржник виконав зобов'язання. По-третє, законодавець застосовує офіційне тлумачення збитків та певні способи визначення їхнього розміру.

Відшкодування збитків застосовується як майнова санкція, виходячи з аналізу відповідних статей Цивільного кодексу та інших законодавчих актів:

  1. у відносинах купівлі-продажу між господарюючими суб'єктами.
  2. у відносинах поставки постачальник відшкодовує покупцеві збитки, завдані поставкою продукції неналежної якості або некомплектної (ч. 2 ст. 253 ЦК); згідно з договором підряду на капітальне будівництво відповідальна за невиконання або неналежне виконання обов'язків сторона сплачує встановлену неустойку (пеню), а також відшкодовує збитки в сумі, не покритій неустойкою (ч. 1 ст. 356 ЦК);
  3. у перевезеннях вантажів вантажовідправник і вантажоодержувач зобов'язані відшкодувати перевізникові збитки, завдані з їх вини внаслідок перевантаження транспортних засобів, пошкодження рухомого складу при навантаженні або розвантаженні, неправильних навантаження, пакування, кріплення вантажу;
  4. у випадках господарських деліктів (заподіяння шкоди) збитки відшкодовуються суб'єктами господарювання за правилами статей 440-442, 450-453 ЦК.

 

27.Договір комерційної концесії.

За договором комерційної концесії одна сторона (правовласник) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за платню (роялті) право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг.

Суть відносин, що виникають внаслідок договору комерційної концесії полягає в тому, що одна сторона передає іншій стороні за платню на певний строк чи безстроково права на використання торговельної марки, фірмового найменування, ноу-хау тощо, надає їй консультаційну чи технічну допомогу у виробництві і реалізації продукції, виконанні робіт і наданні послуг. Така схема дає великим компаніям можливість розширювати ринки збуту, а маленьким та середнім — ефективно здійснювати підприємницьку діяльність, використовуючи при цьому засоби індивідуалізації, ноу-хау, репутацію та діловий досвід перших.

За розподілом прав і обов'язків у зобов'язанні, що виникає за ним, договір є двостороннім — права і обов'язки мають обидві сторони.

За способом укладення договір комерційної концесії є консенсуальним — він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов.

Сторонами у договорі виступають суб'єкти підприємницької діяльності.

 

28.Підстави господарсько-правової відповідальності.

Відмінність.

1.Найперша з них полягає в суб'єктному складі, адже засновниками і учасниками господарського товариства можуть бути не тільки господарські організації, а й громадяни. До того ж товариство на відміну від об'єднань підприємств може складатися лише з одного учасника.

2.Відмінною рисою об'єднання є можливість покладення його функцій на одного з учасників об'єднання (згідно з договором або рішенням Уряду про створення об'єднання). Господарської ж товариство завжди має спеціальний апарат.

3.На відміну від товариства, створюваного шляхом укладення договору, об'єднання може формуватися також за рішенням Уряду.

4.Принципово відрізняються цілі створення цих двох видів організацій. Господарське товариство створюється з конкретною метою одержання законного прибутку і розподілу його між учасниками шляхом виконання поставлених завдань, що входять до його спеціальної правоздатності.

5.Відмінною рисою товариства є право його учасників на одержання дивідендів пропорційно до своєї частки в майні товариства. Прибуток, що залишився, використовується за іншими напрямами, які визначаються господарським товариством у відповідності з установчими документами.

 


Питання

Питання

1. Яким нормативним актом визначено коло суб'єктів, які не можуть займатися підприємницькою діяльністю?

Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. ЗУ «Про державну службу», «Про боротьбу з корупцією» ст.5 державним службовцям або іншим особам, уповноваженим на виконання функцій держави, заборонено займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва; входити самостійно через представника або підставних осіб до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об’єднань, кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність

 

2.Чи заслуговують на увагу доводи працівника податкової служби?

Ні не заслуговують, бо відповідно до чинного закодавства і ЗУ «Про держ. Слубжу» не може бути учасником.Заборона безпосередньо займатися керівникам, заступникам керівників державним підприємств, устави і організацій, їх структурних підрозділів, а також посадовим особам державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування встановлена Декретом КМУ «Про впорядкування діяльності субєктів підприємницької діяльності створених за участю державних підприємств». Це однак не виключає їхнього права отримувати дивіденди по акціях, а також доходи від інших корпоративних прав (доходи відповідно до своєї частки майна в статуному фонді господарського товариства).

3.Чи змінилась б ситуація, якби зазначена особа була не учасником ТОВ, а акціонером?

Так, оскільки, посадова особа може бути акціонером.

 

3. Асоціація рекламних фірм уклала договір на організацію та проведення рекламної кампанії великого підприємства. Порушивши низку умов договору, асоціація завдала рекламодавцеві значних збитків. Підприємство звернулось до господарського суду з позовом до асоціації, вимагаючи відшкодування суми збитків. Заперечуючи проти позову, юрист асоціації заявив, що причиною порушень умов договору став вихід з асоціації групи рекламних фірм, яким доручалось виконати замовлення, тому до них і слід звертатись за відшкодуванням збитків.

Питання

1. Чи могла асоціація укладати від свого імені договір на проведення рекламної кампанії?

Ні, бо асоціація створена з метою постійної координації господарської діяльності підприємств. Асоціація не має права укладати від свого імені договір на проведення рекламної компанії тому що сама вона не виконує підприємницьку діяльність. Змогла б укласти за умови доручення керівників членів асоціації безпосередньо з рекламним агенством.

2. Хто несе відповідальність за зобов'язаннями об'єднання підприємств?

Обєднання не несе відповідальності за зобовязанням учасників, а учасники не несуть відповідальності за зобовязаннями обєднання. Залежить від типу і форми обєднання.

3. Яке рішення має прийняти господарський суд?

Договір нікчемний. Асоціація відповідальності нести не буде. Відмовити у задоволенні позовної заяви.

 

 

4 Двоє фізичних осіб вирішили створити ТОВ, подавши всі необхідні
документи до державної адміністрації. Але працівник органу реєстрації
відмовив їм, посилаючись на ст.63 ЗУ «Про господарські товариства», за
якою ревізійна комісія, що утворюється зборами учасників товариства з їх
числа, повинна налічувати не менше трьох осіб.

Питання

Питання

1 Чи правомірна відмова держадміністрації?

Ні. Відповідно до ст. 64 ЗУ «Про господарські товариства» учасники мають право виключати учасника зі складу товариства без його присутності, якщо учасник систематично невиконує обовязки покладені на нього товариством.

2.Яким чином можна довести, що учасник систематично не виконує обов'язків,

покладених на нього Статутом?

Шляхом складення протоколу, учасниками ТОВ, в якому буде зазначено, що учасник систематично не виконує обовязки, покладені на нього товариством.

3. Що робити з часткою в статутному фонд учасника, який виїхав за кордон?

Частка майна учасника, який виїхав за кордон, виділяється в частині пропорційній до його частки у статутному фонді і повертається його у грошовій чи натуральній формі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виводу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

6. Громадянин Петров вирішив створити приватне підприємство.
Держадміністрація, до якої звернувся Петров з необхідними документами,
відмовила в реєстрації підприємства, посилаючись на недостатність розміру
статутного фонду, передбаченого установчими документами підприємства.
Петров не погодився і звернувся до суду з заявою про спонукання
держадміністрації здійснити реєстрацію приватного підприємства.

Питання

1. Які обов'язкові реквізити статуту ПП?

Відповідно до п. 4 ст. 57 Господарського кодексу України Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Але в нашому випадку, суб'єктом господарювання є не юридична, а фізична особа - тому ніяких установчих документів немає. Для державної реєстрації фізична особа, яка має намір стати підприємцем подає такі документи: заповнену реєстраційну картку, копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєртрації фізичної особи - підприємця.

В даному випадку статут не потрібен.

2. Яким законодавчим актом визначений мінімальний розмір статутного фонду ПП?

Ніяким. ПП не потрібний статут та статутний фонд.

3. До якого суду звернувся Петров? Чи виграє він справу?

До звичайного суду. Якщо б він був вже зареєстрований як підприємець - тоді б до господарського. Виграв би справу.

10. Підприємство, що займалось виробництвом предметів з кольорового скла,
напередодні Нового року вирішило орендувати в центральній частині міста
кіоск та протягом 1-2 днів здійснювати продаж ялинкових прикрас власного
виробництва. Оскільки продавати прикраси передбачалося населенню за
готівкові кошти, підприємство звернулось до місцевої ДПІ з заявою про
видачу короткотермінового торгового патенту. Але працівник податкової
служби відмовив підприємству у видачі патенту, посилаючись на те, що
короткотерміновий патент видається лише для проведення ярмарків та
виставок-продажів. Підприємство звернулось до господарського суду.

Питання

1. Який порядок придбання і видачі короткотермінового патенту?

Підставою для придбання торгового патенту є заявка суб'єкта підприємницької діяльності, складена за формою згідно з додатком.

Відомості, наведені в поданій суб'єктом підприємницької діяльності заявці, посадова особа органу державної податкової служби звіряє з оригіналами первинних документів, на підставі яких заповнюється ця заявка, реєструє її в журналі обліку заявок і заповнює бланк торгового патенту. Термін дії короткотермінового торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить від 1 до 15 днів. Вартість короткотермінового торгового патенту на здійснення торговельної діяльності за один день встановлюється у фіксованому розмірі 10 гривень.

Порядок придбання короткотермінового патенту встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.98 р.№ 1077 " Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів". Відповідно до п.16 цього Положення суб'єкт підприємницької діяльності в разі проведення ярмарків, виставок-продажів та інших короткотермінових заходів, пов'язаних із демонстрацією і продажем товарів, придбаває короткотерміновий торговий патент за місцем такої діяльності.

Отже, короткотерміновий торговий патент видається суб'єкту підприємницької діяльності на право займатися торговельною діяльністю, коли така діяльність не є характерною для суб'єкта і не носить постійного характеру. Патент видається суб'єкту підприємницької діяльності під розписку у триденний термін з дня подачі заявки. Датою придбання торгового патенту є зазначена в ньому дата.

2.Де міститься застереження про те, що короткотерміновий патент видається лише для проведення ярмарків та виставок-продажів?

Порядок придбання короткотермінового патенту встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.98 р.№ 1077 " Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів". Відповідно до п.16 цього Положення суб'єкт підприємницької діяльності в разі проведення ярмарків, виставок-продажів та інших короткотермінових заходів, пов'язаних із демонстрацією і продажем товарів, придбаває короткотерміновий торговий патент за місцем такої діяльності.

3.Яке рішення має прийняти суд?

Задовольнити позовні вимоги. Так, як окрім ярмарків та виставок-продажів, законом передбачені і інші короткотермінові заходи, пов'язані із демонстрацією і продажем товарів.

 

 

11. Українсько-бельгійське підприємство «Аґрус», зареєстроване в 2005 році,
протягом року не подавало до органів державної податкової служби
податкових декларацій та інших доку4ментів бухгалтерської звітності згідно чинного законодавства. Районна ДПІ подала позов до суду про скасування державної реєстрації підприємства.

 

Питання

1.3а яких підстав, передбачених законодавством, може здійснюватись скасування

державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності?

Визначено два види підстав скасування державної реєстрації: а) за заявою власника (власників), якщо йдеться про юридичну особу, і за заявою підприємця-громадянина: б) на підставі рішення суду. > *

Рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності суд може прийняти у разі:

· визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів;

· провадження діяльності, що суперечить установчим документам та законодавству;

· несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємницької діяльності про зміну його назви, організаційної форми, форми власності та місцезнаходження;

· визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом (у випадках, передбачених законодавством);

· неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно із законодавством.

Процедура скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи включає проведення ліквідаційною комісією заходів щодо ліквідації суб'єкта і подання до органу державної реєстрації таких документів:

  • заяви (рішення) власника (власників) або уповноваженого ним (ними) органу чи рішення арбітражного суду у випадках, передбачених законодавством;
  • акта ліквідаційної комісії з ліквідаційним балансом, затвердженого органом, що призначив ліквідаційну комісію;
  • довідки аудитора, якщо це необхідно відповідно до вимог законодавства для перевірки достовірності ліквідаційного балансу;
  • довідку установ банків про закриття рахунків;
  • довідкй органу державної податкової служби про зняття з обліку;
  • підтвердження про опублікування у друкованих засобах масової інформації оголошення про ліквідацію суб'єкта підприємницької діяльності;
  • довідки архіву про прийняття документів, які підлягають довгостроковому зберіганню;
  • довідка органу внутрішніх справ про прийняття печаток і штампів;
  • оригіналів установчих документів (статут, установчий договір);
  • свідоцтва про державну реєстрацію.

 

2.Чи має право податкова інспекція подавати позови про скасування державної

реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

П. 17 ст. 11 ЗУ „Про державну податкову службу в Україні" надає право звертатися у передбачених законом випадках до судових Органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Це прайо надане головам державних податкових адміністрацій і начальникам державних податкових інспекцій та їх заступникам.

 

3 .Яке рішення має прийняти господарський суд?

Задовольнити позовні вимоги

12. ТОВ протягом року торгувало медикаментами, не придбавши при цьому

ліцензії на здійснення цього виду діяльності. Податкова інспекція подала позов про ліквідацію товариства. Товариство заперечувало проти позову, посилаючись на те, що торгівля без ліцензії не може бути підставою для ліквідації товариства.

Питання

1 .Які підстави передбачено законодавством для ліквідації господарського товариства? Чи може бути торгівля без ліцензії підставою для ліквідації товариства ?

Товариство ліквідується:

a) після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети поставленої при його створені;

b) за рішенням вищого органу товариства;

c) на підстві рішення суду за поданням органів що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства; на підстві рішення господарського суду в порядку встановленому ЗУ «Про відновлення боржника або визнання його банкрутом»;

d) з інщих підстав передбачених установчими документами.

Торгівля без ліцензії тягне за собою накладення штрафу і не є підставою для ліквідації (ЗУ «Про ліцензування»)

2.Чи мав право податковий орган подавати подібний позов?

Ні. Податковийй орган мав повідомити орган який уповноважений видавати ліценцію. Райдержадміністрація, орган виконавчої влади.

3 .Яке рішення має прийняти суд?

Відмовити в позові, оскільки, вимоги податкового органу є не обгрунтованими.

13. ТОВ «Час» уклало з приватним підприємцем договір комісії. За цим
договором ТОВ передавало ПП шкіряні куртки на реалізацію, а
підприємець мав сплатити ТОВ обумовлену суму коштів, отриманих від
реалізації. ПП реалізував товар, але гроші на рахунок ТОВ не перерахував.
ТОВ «Час» звернулось до господарського суду з позовом про примусове
стягнення суми від продажу курток. Підприємець, в свою чергу, подав
зустрічний позов до ТОВ про визнання договору комісії недійсним,
мотивуючи це тим, що договір не було завізовано головним бухгалтером.

Питання

1.В яких судових органах вирішуються спори між юридичними особами та

суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи?

В господарському суді.

2.Яким нормативним актом обумовлено необхідність візування господарських

договорів головними бухгалтерами?Яка відповідальність настає за недотримання

такого порядку?

зу «Про банки і банківську діяльність». ' .Щц

Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.93 № 250, встановлено, що головний бухгалтер разом з керівником підписує документи, що є підставою для одержання і видачі товаро-матеріальних цінностей та грошових коштів, а також розрахункові, кредитні і фінансові зобов'язання, візує договори. Перелічені документи без підпису головного бухгалтера недійсні і до виконання не приймаються. На запитання щодо чинності договору, який не був завізований головним бухгалтером, Вищий арбітражний суд України відповів, що встановлена названим вище Положенням обов'язковість візування господарських договорів є формою внутрішнього (всередині підприємства, установи чи організації) погодження проекту договору в порядку підготовки його до підписання. Тому за відсутності візи головного бухгалтера, як і інших посадових осіб, господарський договір, укладений підприємством, установою чи організацією через свої органи, які діяли в межах прав, наданих їм законом або статутом , не може бути визнаний недійсним. (Про деякі питання застосування чинного законодавства при вирішенні спорів (Інформаційний лист Вищого арбітражного суду України від від 06.07.2000)

Чи зобов'язаний головний бухгалтер (бухгалтер) візувати документи, що передаються на підпис керівництву? Законодавство такого обов'язку не передбачає, але якщо його передбачити у посадовій інструкції або іншому локальному акті підприємства, від головного бухгалтера (бухгалтера) можна вимагати завізувати документ. Відповідальності не має

3.Чий позов задовольнить господарський суд?

Позов ТОВ «Час» про примусове стягнення суми від продажу курток.

14. Між двома АТ було укладено договір перевезення. Від імені замовника
договір було підписано генеральним директором, а від імені перевізника -
заступником директора, оскільки останній перебував у відпустці. Оскільки
перевізник своїх зобов'язань за договором не виконав, замовник звернувся
до суду з позовом про відшкодування збитків Але перевізник, в особі
директора, який повернувся з відпустки, подав зустрічний позов провизнання договору недійсним, як такого що суперечить вимогам закону, оскільки заступник директора не мав повноважень на підписання договору.

Питання

1.Хто має право від імені юридичної особи підписувати договори? Де повинні міститися такі відомості?

Договір, який укладає юридична особа, підписується особами, вповноваженими на це її установчими документами, дорученням, законом або іншими актами цивільного законодавства, і скріплюється печаткою. Тобто підписувати договори має право тільки генеральний директор. Такі відомості містяться в статуті, засновницькому договорі.

2.Чи створює цивільно-правові наслідки угода, що підписана представником сторони, яки 1 не мав належним чином оформлених повноважень на її підписання?





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.242.55 (0.031 с.)