Тема 17: охорона праці. Система соціального захисту

Методичні поради до вивчення теми:

Охорона праці за своєю сутністю є турботою про людину у процесі використання її праці і розглядається як охорона працездатності людини. Працездатність у трудовому праві прийнято розглядати як фактичну основу юридичної здатності фізичної особи бути учасником трудових правовідносин (основу трудової правосуб’єктності). Працездатність – це та якість, яка дає змогу працівникові виконувати свою трудову функцію. Реалізація працівником його трудових прав і обов’язків є по суті юридичною формою реалізації його працездатності. З іншого боку, відносини щодо охорони праці – невід’ємна складова організації процесу праці, що створює умови для стабільної та успішної трудової діяльності.

Охорону праці і здоров’я громадян віднесено до пріоритетних напрямків соціальної політики України. У юридичній літературі поняття «охорона праці» розглядається в широкому і вузькому значенні. У широкому значенні під охороною праці розуміють фактично трудове право в цілому, тому що його норми враховують і захищають переважно права та інтереси працівників (як система всіх норм, що встановлені в інтересах працівників). У вузько спеціальному значенні під охороною праці розуміють норми інституту трудового права, що містяться в різних джерелах права. Студентам слід мати на увазі, що інститут охорони праці містить в собі як норми, закріплені в Конституції, КЗпП України, Законі України «Про охорону праці», підзаконних нормативно-правових актах – положеннях, правилах, інструкціях, локальних актах і угодах про охорону праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві покладається на роботодавця. Фінансування охорони праці здійснюється також роботодавцем. Працівник не несе ніяких витрат на заходи щодо охорони праці.

За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

Вивчення питання організації охорони праці на підприємстві почніть з того, що згідно зі ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у сфері охорони праці. З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці. Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов’язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Навчання з питань охорони праці є невід’ємною складовою обов’язків та повноважень посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Працівники під час прийняття на роботу і в процесі роботи повинні проходити за рахунок роботодавця інструктаж, навчання з питань охорони праці, з надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії. Зазначені заходи врегульовані «Типовим положенням про навчання з питань охорони праці», яке затверджено наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 17 лютого 1999 р. № 27.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, забороняється. У разі незадовільних знань з питань охорони праці працівники повинні пройти повторне навчання. На прохання працівника проводиться додатковий інструктаж з питань охорони праці.

Обов’язки роботодавця передбачають створення на підприємстві служби охорони праці. На підприємстві виробничої сфери з кількістю працюючих менше 50 чоловік функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку. Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо керівникові підприємства і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб. Студенти повинні розкрити права та обов’язки роботодавця щодо організації охорони праці. Крім того, необхідно з’ясувати права та обов’язки працівників щодо дотримання правил (нормативів) охорони праці.

Належну увагу варто приділити Положенню про порядок розслідування і ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 21 серпня 2001 р.

При вивченні питання про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі смерті студентам необхідно ознайомитися із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Згідно із Законом відшкодування шкоди здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їхніх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.

Трудовим законодавством передбачені особливі правила з охорони праці жінок, неповнолітніх, осіб зі зниженою працездатністю, які студенти повинні ретельно проаналізувати.

Додержанню учасниками трудового процесу норм і правил з охорони праці сприяє й державне регулювання дотримання трудового законодавства, що відображається у контрольно-наглядовій діяльності спеціально уповноважених органів та посадових осіб. Стан підпорядкованості, в якому перебувають суб’єкти правовідносин з нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, є характерним для адміністративно-правових відносин. Тому варто звернути увагу на те, що відносини з нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю виступають як зовнішні щодо трудових правовідносин. Виняток складають лише правовідносини з громадського контролю за додержанням трудового законодавства, оскільки його суб’єктами є власник підприємства і трудові колективи через вибраних ними уповноважених.

Розрізняють державний (включаючи прокурорський, судовий) і громадський контроль.

За змістом такої діяльності у сфері праці виділяють:

1) загальний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю;

2) нагляд і контроль за охороною праці.

Зверніть увагу на те, що нагляд – це правова форма здійснення захисної функції щодо дотримання законності у трудових правовідносинах, відповідності дій роботодавця приписам трудового законодавства. Слід також враховувати, що контроль – це організаційно-управлінська діяльність, здійснювана центральними органами державної виконавчої влади в установах і організаціях, які перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, а також профспілками та трудовими колективами.

Нагляд за дотриманням трудового законодавства означає перевірку законності рішень і правильного застосування законів про працю. Нагляд є особливою правозастосовчою діяльністю. Контроль як перевірка дій роботодавця здійснюється з позиції відповідності цих дій трудовому законодавству та їх доцільності. Сутність контролю за дотриманням законодавства про працю полягає у перевірці того, як роботодавець здійснює покладені завдання та реалізує свої функції.

При здійсненні наглядових і контрольних функцій за додержанням трудового законодавства відповідними органами використовуються різні види нагляду і контролю: попереджувальний, попередній, поточний і подальший нагляд і контроль.

Державний нагляд за дотриманням законодавчих та інших нормативно-правових актів про працю та охорону праці здійснюють: Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю (Держнаглядпраці - утворено Постановою Кабміну від 30 серпня 2000 р. № 1351 у складі Міністерства праці і соціальної політики (МПіСП) на базі Головної державної інспекції праці й Державної експертизи умов праці України); Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд – утворено згідно з постановою Кабміну від 23 листопада 2006 р. № 1640); Державний комітет ядерного регулювання України; Державна пожежна охорона; органи та заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров’я України.

Основна роль у забезпеченні нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю належить МПіСП. Воно, зокрема, здійснює комплексне управління дотриманням трудового законодавства, охороною праці та державний нагляд за дотриманням вимог безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; забезпечує розвиток соціально-трудових відносин, захист прав працюючих громадян через встановлення відповідних стандартів охорони й умов праці та нагляду за їх дотриманням роботодавцями.

Повноваження у сфері охорони праці асоціацій, корпорацій, концернів та інших об’єднань визначаються їхніми статутами або договорами між підприємствами, які утворили об’єднання. Для виконання делегованих об’єднанням функцій в їхніх апаратах створюються служби охорони праці. Громадський контроль за додержанням законодавства про працю та про охорону праці здійснюють профспілки, їхні об’єднання в особі своїх виборних органів і представників. У разі відсутності на підприємстві професійної спілки громадський контроль здійснює уповноважена найманими працівниками особа.

Треба врахувати, що в законах України з окремих інститутів Особливої частини трудового права містяться норми щодо контролю за дотриманням законодавства про працю. Так, контроль за дотриманням законодавства про оплату праці на підприємствах здійснюють: МПіСП та його органи; фінансові органи; органи Державної податкової інспекції; професійні спілки та інші органи (організації), що представляють інтереси найманих працівників.

За порушення законів та інших нормативно-правових актів про працю та про охорону праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їхніх організацій та об’єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності, передбаченої чинним законодавством України.

Завдання для самопідготовки

Елементарний рівень:

 

1. Виписати у словник правничої термінології та дати визначення основних термінів і понять:

охорона праці, охорона здоров’я, важкі умови праці, шкідливі умови праці, втрата працездатності, нещасний випадок, робоче місце інваліда, медичний огляд, державне управління охороною праці, державний нагляд за охороною праці, громадський контроль за охороною праці, нагляд за дотриманням законодавства про працю, контроль за дотриманням законодавства про працю, види нагляду та контролю, попереджувальний нагляд і контроль, попередній нагляд і контроль, поточний нагляд і контроль, подальший нагляд і контроль.

2. Ознайомитися з рекомендованою літературою до теми, скласти опорний конспект та підготуватися до обговорення основних питань семінарського заняття.

План семінарського заняття:

1. Поняття і зміст охорони праці за трудовим правом, її правове регулювання.

2. Організація охорони праці на підприємстві.

3. Спеціальні правила охорони праці на важких, небезпечних і шкідливих роботах.

4. Охорона праці жінок, молоді та осіб зі зниженою працездатністю.

5. Пенсійне забезпечення в Україні.

 

3. Опрацювати питання теми, винесені на самостійне вивчення:

1. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, пов’язаних з виробництвом.

2. Органи нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю і охорону праці.

3. Категорії працівників і населення, що підлягають соціальному захисту.

 

Індивідуальні завдання:

І. Підготуйте електронний варіант презентації з питань:

1. Соціальне страхування від нещасних випадків та професійного захворювання.

2. Охорона праці жінок.

3. Органи нагляду й контролю за дотриманням законодавства про працю та їх повноваження.

4. Охорона праці осіб зі зниженою працездатністю.

5. Охорона праці молоді.

6. Категорії працівників, що підлягають соціальному захисту.

7. Категорії населення, що підлягають соціальному захисту.

8. Система пенсійного забезпечення.

9. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, пов’язаних з виробництвом.

10. Відповідальність за порушення законодавства про працю та охорону праці.

ІІ. Виконайте завдання:

 

11. Вписавши слова по-горизонталі, складіть кросворд з понять і категорій теми 17:

П

Р

А

В

О

З

Н

А

В

С

Т

В

О

 

12. Складіть чайнворд з основних понять і категорій теми 17.

13. Розробити структурно-логічну схему «Система органів нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю і охороною праці».

14. Громадянин Н. є інвалідом ІІ групи з дитинства. Чи може бути йому призначена пенсія? Якщо так, то до якого виду пенсій вона належить?

15. Дайте відповідь на питання, посилаючись на законодавство: Які пільги і компенсації передбачені для звільнюваних працівників?

16. Посилаючись на публікації ЗМІ, проаналізуйте наведені в них факти реалізації права на охорону праці та соціальний захист (наведіть 5 прикладів).

17. Дайте відповідь на питання, посилаючись на законодавство: Які гарантії передбачено для працівників, що направляються на обстеження до медичних закладів, та для донорів?

18. Посилаючись на публікації ЗМІ, проаналізуйте наведені в них факти порушення права на охорону праці та соціальний захист (наведіть 5 прикладів).

19. Дайте відповідь на питання, посилаючись на законодавство: Які гарантії встановлені для працівників, котрі на виробництві займаються творчою працею, – винахідників, раціоналізаторів?

20. Вписавши слова по-вертикалі, складіть кросворд з понять і категорій теми 17:

Т

Р

У

Д

О

В

Е

П

Р

А

В

О

 

ІІІ. Зробіть юридичний аналіз ситуації:

 

21. Хімік-аналітик Скорик відмовлялася пройти інструктаж за правилами роботи із новими реактивами, що надійшли до лабораторії. Вона без поважних причин на інструктажі не була, за що адміністрація оголосила їй догану, Наступного дня після цього при змішуванні реактивів у Скорик в руках вибухнула колба, і вона отримала великі опіки. Назвіть і проаналізуйте склад правопорушень за цим випадком. Хто несе відповідальність за цей нещасний випадок? Про який вид відповідальності йдеться?

22. Слюсареві Іванову була оголошена догана за роботу на верстаті без захисних окулярів, а слюсарю Петрову – за відмову від проходження медичного огляду. Через три дні Іванов знову отримав зауваження за роботу буз окулярів, а слюсар Петров відмовився пройти медичний огляд. Директор заводу, отримавши згоду профкому, звільнив їх за п.3 ст.40 КЗпП. Чи правомірні дії директора?

23. Водій Галкін працював на автомобілі 10 годин підряд, після чого йому було наказано працювати ще три години. Галкін відмовився виконати це розпорядження, посилаючись на те, що у зв'язку з втомою він не може безпечно вести машину. За це Галкіну була оголошена догана. Дайте правову оцінку діям адміністрації?

24. Юрисконсульт атомної електростанції звернувся до юридичного відділу газети “Праця і зарплата” із таким запитанням: “За який рахунок необхідно провадити відшкодування шкоди та виплачувати одноразову допомогу потерпілим внаслідок ушкодження здоров’я при виконанні ними своїх трудових обов’язків? Яким документом конкретно це визначено та де можна ознайомитись з цим документом?” Допоможіть юрисконсульту.

25. Секретарка Ю. має доньку трьох років, яка постійно хворіє. Раз на тиждень зранку дитина повинна здавати аналізи вона разом з донькою змушена ходити до лікарні, а тому в ці дні припускається запізнень. Одного разу, прийшовши на роботу, Ю. дізналася, що її звільнено за прогули. Дайте правову оцінку діям адміністрації?

26. Молодий спеціаліст Аметистов отримав направлення на роботу до ВАТ “Нафтобуд”. При влаштуванні на роботу Аметистову і його сім’ї (дружині і синові) було виплачено гарантійні і компенсаційні суми, які передбачені чинним законодавством при переїзді на роботу в іншу місцевість в кількості 1,5 тис. грн. Аметистов уклав строковий трудовий договір з адміністрацією на три роки, за яким виробниче об’єднання зобов'язувалося протягом шести місяців надати йому квартиру. Однак цього зроблено не було. Через сім місяців після початку роботи Аметистов подав заяву про звільнення за власним бажанням, мотивуючи тим, що адміністрація не виконала своїх зобов'язань. Керівник ВАТ попередив Аметистова, що він є молодим спеціалістом і не має права на звільнення, крім того, йому потрібно буде повернути ВАТ всі кошти, які були йому виплачені при переїзді. Аметистов звернувся до юрисконсульта. Надайте правову консультацію.

27. Працівник (потерпілий) протягом 37 років працював у шести будівельних управліннях скреперистом-бульдозеристом. У кожній будівельній організації він працював відповідно 3,4,5,6,8 і 11 років. Одна з шести організацій знаходиться в Росії (Крайня Північ). Отримав третю групу інвалідності – професійне захворювання. Виник спір: яка будівельна організація має відшкодовувати шкоду – та, де потерпілий працював останні три роки і виявлено профзахворювання, чи всі організації пропорційно відпрацьованим рокам?

28. Директор і головний бухгалтер одного з підприємств відмовилися прийняти від робітника Орєхова спецодяг, який він просив замінити на новий у зв'язку із закінченням строку його користування і непридатністю. Свою відмову керівництво мотивувало тим, що термін користування нею не закінчився (при підрахуванні цього строку було виключено час перебування Орєхова у відрядженні і у відпустці). Чи правомірна відмова директора та головного бухгалтера?

29. Під час роботи стався нещасний випадок із слюсарем Сидоренком. Металевою скалкою, що відскочила, йому було пошкоджено око. Сидоренко пред’явив позов про стягнення з підприємства, на якому він працював, відшкодування майнової шкоди, а також про стягнення моральної шкоди. Відповідач позову не визнав і пояснив, що позивач повинен був відрубати невеликий шматочок металу, оскільки така робота для нього складною не була. Сидоренко був ознайомлений з правилами техніки безпеки і зобов'язаний був надіти захисні окуляри. У разі їх відсутності мав заявити про це, але не зробив цього. Шрам, що залишився на обличчі, на думку відповідача, не настільки помітний, щоб з цього приводу відшкодовувати моральну шкоду. Як вирішити справу?

30. Ремонтуючи огорожу на садовій ділянці, фрезерувальник О. пошкодив ногу сокирою і прохворів 3 тижні. У профспілці йому заявили, що у нього побутова травма, й оплатили лікарняний тільки з шостого дня хвороби. Працівник заперечував, стверджуючи, що ногу він пошкодив серйозно і не міг приступити до роботи.

 

Завдання для самоконтролю знань

Тести для самоконтролю:

 

1. За період простою через причини, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається:

1) 25 % середньомісячної зарплати;

2) 50 % середньомісячної зарплати;

3) 75 % середньомісячної зарплати;

4) 100 % середньомісячної зарплати.

2. Щорічні обов’язкові медичні огляди передбачені для працівників віком до:

1) 16 років;

2) 18 років;

3) 21 року;

4) 25 років.

3. Роботодавець створює службу охорони праці на підприємстві з кількістю працюючих:

1) 20 і більше осіб;

2) 50 і більше осіб;

3) 80 і більше осіб;

4) 100 і більше осіб.

4. Хто зобов’язаний створити безпечні та здорові умови праці на підприємствах, в установах, організаціях?

1) виборний орган первинної профспілкової організації;

2) працівник;

3) комісія з питань охорони праці;

4) роботодавець;

5) профспілка, уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці.

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть права працівників на охорону праці під час роботи.

2. На які пільги і компенсації мають право працівники за важкі та шкідливі умови праці?

3. Визначте порядок відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров’я працівників або у разі їх смерті.

4. Яким чином законодавство України врегульовує охорону праці жінок, неповнолітніх, інвалідів?

5. Назвіть порядок створення служби охорони праці на підприємстві.

6. Які повноваження має комісія з питань охорони праці на підприємстві?

7. Розкрийте основні положення соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

8. Яка відповідальність передбачена за порушення законодавства про охорону праці?

9. Назвіть основні види й органи нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та охорону праці

10. Як здійснюється громадський контроль за охороною праці?

 

& Література до теми

Основна: 1-5.

Додаткова:

Нормативно-правові акти –

9,19,52-54,56,57,61,66,75,83,84,87,97,99,107,109,119

Навчальні посібники – 143, 144, 176, 210, 211

Спеціальна література – 257

Довідкова література – 271-275, 277-279

Підзаконні нормативно-правові акти для виконання індивідуальних завдань до теми 17:

1. Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів: Затв. постан. Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. № 31.

2. Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності: Затв. Постан. Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 р. № 221.

3. Положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів про охорону праці: Затв. Постан. Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1993 р. № 754.

4. Положення про Державний департамент з нагляду за охороною праці: Затв. постан. Кабінету Міністрів України від 6 червня 2000 р. № 925.

5. Положення про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві: Затв. постан. Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2001 р. № 1094.

6. Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства: Затв. наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 3 серпня 1993 р. № 72.

7. Типове положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці: Затв. наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 28 грудня 1993 р. № 135.

8. Порядок розробки та затвердження власником нормативних актів про охорону праці, які діють на підприємстві: Затв. наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21 грудня 1993 р.

9. Перелік важких робіт та робіт із шкідливими умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок: Затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 р. № 256.

10. Перелік важких робіт і робіт зі шкідливими умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх: Затв. наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 р. № 46.

11. Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6.

12. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4.

Тема 18: ТРУДОВІ СПОРИ

Методичні поради до вивчення теми:

 

Розкриваючи зміст цієї теми, студентам необхідно з’ясувати поняття трудових спорів, причини їх виникнення. При цьому слід зауважити, що на сьогодні в Україні немає офіційного визначення поняття трудових спорів. Лише у Законі України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» є спроба дати легальне визначення колективного трудового спору як одного з видів трудових спорів.

У юридичній літературі під трудовим спором розуміють неврегульовані шляхом безпосередніх переговорів між працівником і роботодавцем розбіжності з приводу застосування норм трудового законодавства або встановлення чи зміни умов праці, із заявою про розгляд яких працівник або роботодавець звернулися до компетентного органу з розгляду трудових спорів.

Студенти повинні знати види трудових спорів та їх класифікацію, а саме:

І. За суб’єктами:

1) індивідуальні;

2) колективні.

ІІ. За предметом:

1) спори з приводу застосування норм права (юридичні спори: н-д, про переведення на іншу роботу, про стягнення заробітної плати);

2) спори про встановлення чи зміну умов праці (економічні спори: носять, як правило колективний характер. Разом з тим мають місце і індивідуальні спори, н-д, про присвоєння кваліфікаційного розряду робітникові).

ІІІ. За характером вирішення:

1) спори позовного характеру (такі, що можуть розглядатися шляхом подання позову до суду);

2) спори непозовного характеру (такі, що розглядаються, в іншому, установленому законом порядку, як правило, це арбітражно-третейська процедура).

Залежно від виду трудового спору та його характеру визначається порядок його вирішення.

Для індивідуальних трудових спорів про застосування законодавства про працю передбачені такі способи вирішення:

1) загальний порядок, коли спір спочатку розглядається в комісії по трудових спорах (далі – КТС), а у разі незгоди працівника або роботодавця з рішенням КТС – у судовому порядку.

Студентам варто звернути увагу, що загальний порядок не є обов’язковим для сторін трудового договору. Згідно зі ст. 124 Конституції України судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. А тому суд не вправі відмовити особі у прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку;

2) судовий порядок, коли трудові спори розглядаються виключно судами, тобто не можуть розглядатися КТС. Студентам слід ознайомитися зі ст. 232 КЗпП, яка закріплює перелік таких трудових спорів;

3) особливий порядок, який застосовується щодо окремих категорій працівників і передбачає розгляд спору в порядку підлеглості або в іншому порядку, передбаченому законодавством. Це стосується суддів, прокурорсько-слідчих працівників, державних службовців, членів виборних органів громадських організацій. Необхідно зазначити, що особливий порядок розгляду трудових спорів не виключає можливості їх судового розгляду.

Студентам необхідно ретельно вивчити загальний порядок розгляду індивідуальних трудових спорів, а саме: знати порядок організації КТС, строк звернення до неї, порядок і строки розгляду трудових спорів у КТС, оскарження її рішень.

Організація КТС включає:

1) обрання цього громадського органу на загальних зборах (конференції) трудового колективу;

2) визначення його чисельності, складу, строку дії загальними зборами трудового колективу (конференцією);

3) обов’язкове обрання робітників у кількості, не меншій ніж половина складу КТС;

4) наявність печатки встановленого зразка.

КТС обирається на підприємствах, установах, організаціях, де працює не менше ніж 15 чоловік.

Потрібно знати, що у разі невиконання власником або уповноваженим органом рішення КТС, воно підлягає примусовому виконанню згідно зі ст. 230 КЗпП. Щодо порядку вирішення спорів у суді, студентам потрібно з’ясувати, хто і в які строки може звернутися до суду із позовною заявою (ст. 233, 234 КЗпП України), як вирішуються справи про поновлення на роботі незаконно звільнених або переведених на іншу роботу працівників (ст. 235), в яких випадках оплачується вимушений прогул, задовольняються грошові вимоги, покладається матеріальна відповідальність на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника. Для цього необхідно вивчити відповідні статті глави ХV КЗпП України.

Студентам слід уважно вивчити питання про строки у вирішенні трудових спорів, які умовно поділяються на три групи:

1) строки звернення до суду за вирішенням трудового спору;

2) строки вирішення;

3) строки виконання рішень з трудових спорів.

Перший вид, тобто строки звернення, мають дві особливості: одні з них встановлені для працівників, а інші – для власника, прокурора чи вищого органу в порядку підлеглості органу.

Так, працівник залежно від органу, що вирішує справу, може звернутися:

а) до КТС протягом 3-х місяців з моменту, коли дізнався чи мав дізнатися про порушення свого права;

б) до суду протягом 10-ти днів для оскарження рішення КТС, у разі звільнення з роботи – протягом 1-го місяця, з інших спорів – протягом 3-х місяців, якщо суд є першою інстанцією вирішення.

Власник, прокурор, вищий орган можуть звернутися до суду впродовж 10 днів через незгоду з рішенням КТС і протягом 1-го року з питань стягнення з працівника матеріальної компенсації шкоди, заподіяної підприємству.

Другим видом є строки вирішення трудових спорів. У КТС і в суді трудові спори розглядаються протягом 10-ти днів, а вищим у порядку підлеглості органом – у строки, які визначаються спеціальними нормами. Для виконання рішення з трудових спорів як строк третього виду встановлено триденний строк після закінчення 10-ти днів, передбачених для оскарження рішень. Це стосується рішень, винесених КТС і судом, крім рішень про поновлення на роботі незаконно звільнених чи переведених працівників, які підлягають негайному виконанню.

Способи виконання рішень КТС по трудових спорах умовно поділяються на два види:

1) добровільне виконання;

2) примусове – спосіб виконання, який полягає в тому, що КТС видає працівникові посвідчення, що має силу виконавчого листа. Це посвідчення працівник може пред’являти до суду впродовж трьох місяців.

Другим видом трудових спорів є колективні. Правова база їх забезпечення – Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», який містить загальні положення, порядок вирішення колективного трудового спору (конфлікту) (далі – КТС(К)), визначення страйку, положення про його проведення, гарантії, відповідальність і відшкодування збитків, запод