Тема 1.3. Наукові методи аналізу розміщення і територіальної організації народного господарства України.

Темою охоплюються такі питання:

- Сутність наукових методів.

- Традиційні методи аналізу розміщення і територіальної організації продуктивних сил.

- Нові методи аналізу розміщення продуктивних сил.

Для самостійного опрацювання основних питань теми рекомендуються такі джерела:

 

1. Заблоцький Б.Ф., Регіональна економіка, навч. посіб – Л: «Новий світ – 2000» 2011 - 546 с.

2. Изард У. Методы регионального анализа: введение в науку о регионах. М.: Прогресс, 1966 - 659с.

3. Клиновий Д.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України. / за наук.ред. Л.Г.Чернюк. Навч.посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 728с.

4. Лишеленко В.І. Регіональна економіка: К.: Центр учб.літ., 2011. – 384с.

5. Леш А. Географическое размещение хозяйства. – М.: Издательство иностранной литературы, 1959 – 151с.

6. Музиченко-Козловська О.В. Регіональна економіка» навч. посібник – Л: «Новий світ 2000» 2011 – 263 с.

7. Регіональна економіка: навч.посібник./ За ред.. Я.Б.Олійника. – К.: КНТ, Видавець Фурса С.Я., 2008. – 444с.

8. Регіональна економіка: тексти лекцій, За загальною редакцією М.І.Фащевського, О.В.Ольшанської. – К.: КНЕУ, 2009. – 328с.

9. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка: Підручник / С.І.Дорогунцов, Т.А.Заяць, Ю.І.Пітюренко та ін., За заг. Ред..д-ра екон.наук проф., ч-л., кор. НАН України С.І.Дорогунцова. – К.:КНЕУ, 2008., 992с.

10. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: навчально-методичний посібник для студентів ВНЗ / О.М.Петрига. – К.: ДП «Вид.дім «Персонал», 2009. – 302с.

11. Руденко В.П. Природно-ресурсний потенціал України. – К.:Либідь, 1994 – 100с.

12. Тридід О.М., Богатіщев О.М. Регіональна економіка. Екологія. навч. посібник – Л.: «Новий світ -2000», 2011 – 264 с.

13. Україна у цифрах у 2012 році: Короткий статистичний довідник. – К.: Держвидав.України, 2013. – 264с.

14. Щербіна Н.М., Попова І.В. Розміщення продуктивних сил. – Донецьк: ДонДУЕТ ім. М.Туган-Барановського, 2002. – 189с.

15. Щербіна Н.М., Скомаровська К.А. «Регіональна економіка». Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни для студентів економічних спеціальностей денної та заочної форм навчання. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2013 р. – 107с.

 

В цій темі необхідно розглянути матеріал про головні методи аналізу розміщення виробництва.

Розміщення підприємств, груп виробництв і галузей на території країни завжди вимагає обґрунтування. Для цього існують спеціальні методи, за допомогою яких вибираються варіанти розміщення, оцінюється ефективність виробництва і територіальної організації господарства. Досягнення найвищої ефективності розміщення виробництва - це головне завдання науки і практики. Критерієм ефективності розміщення в територіальної організації продуктивних сил завжди вважалися витрати. Конкретною формою вираження цього критерію на практиці, як правило, є мінімум сумарних витрат при досягненні заданих обсягів виробництва по країні. Показниками ефективності виступають: питома вага капіталовкладення, трудомісткість, фондоємкість, матеріалоємність, строки окупності витрат, собівартість продукції, продуктивність праці. На ефективність впливають також транспортні витрати, рівень розвитку інфраструктури, рівень комплексності, рівень урбанізації, географічне положення і ряд інших факторів. Далі необхідно вивчити зміст ефективності виробництва, її розрахунки, розглянути один із головних методів економічного обґрунтування розміщення продуктивних сил - виробничо-збутове зонування.

Економічне обґрунтування розміщення продуктивних сил передбачає аналіз структури, спеціалізації, рівня комплексності та ефективності функціонування регіональних (районних) комплексів. Останні розглядаються як сукупність елементів всіх сфер продуктивних сил і виробничих відносин. За своїм змістом - це інтегральні утворення, що об'єднують на території районів матеріальне виробництво, інфраструктуру, населення і розселення, локальні природні ресурси. Основою формування і функціонування господарських систем районів є територіально-виробничі комплекси (ТВК).

Комплексоутворення на території району передбачає об'єднання
(інтеграцію) ресурсів всіх відомств-учасників розв'язання конкретних
проблем, концентрації їх в межах ТВК, виділення провідних ланок (галузей спеціалізації), пропорційний розвиток всіх комплексоутворюючих виробництв та інфраструктури, використання природних ресурсів і охорону навколишнього середовища, створення максимально зручних умов життя і праці населення.

Далі слід розглянути рівні спеціалізації і комплексності в ТВК.

Рівень спеціалізації галузей регіону можна встановити за допомогою індексного методу.

Індекс рівня районної спеціалізації галузі — це відношення питомої ваги галузі у певному районі до питомої ваги тієї галузі в країні.

де Sі* - індекс рівня районної спеціалізації і-ї галузі (і = 1, 2, 3,..., m) в * - му районі (*= 1, 2, 3,..., т);

Рі* - обсяг виробництва і-ї галузі в *-му районі;

Р* - обсяг виробництва всієї промисловості (сільської) продукції *
-го району;

Рі - обсяг виробництва в і-й галузі по країні в цілому;

Р - обсяг виробництва всієї промисловості (сільськогосподарської) продукції по країні в цілому.

За умови, що Sі > 1, галузь промисловості (сільського господарства) відноситься до виробництва спеціалізації. Невід'ємною складовою економічного обґрунтування розміщення продуктивних сил (економічна оцінка теорії. Методика розміщення виробництва на території країни та економічних районів передбачає два аспекти: галузевий і територіальний. Вони реалізуються в схемах розміщення продуктивних сил, що поділяються на загальні, галузеві і регіональні. Регіональні схеми представлені особливим напрямком, що дістав назву районне планування. Схеми районних планувань передбачають оцінку території за рядом ознак, що враховуються при визначенні ефективності будівництва і функціонування об'єктів в межах адміністративних одиниць та міських поселень. Проводиться функціональне зонування території, виділяються ядра тяжіння (головні центри господарської діяльності) та зони безпосереднього тяжіння навколо центрів.

На території великих і середніх міст зонування виконується за функціональними ознаками (виділяється адміністративно-діловий центр, промислово-транспортна зона, сельбищна та рекреаційна зони). Функціональне зонування території дозволяє виявити майданчики і цілі ділянки для промислового і житлового будівництва, для сільського господарства і організації масового відпочинку населення. Після проведення функціонального зонування території аналізуються блоки: природні умови і ресурси, населення і трудові ресурси. Головна увага приділяється оцінці природно-ресурсного потенціалу та аналізу демографічної ситуації. На основі такої оцінки можна зробити економічний аналіз території, що передбачає визначення напрямків спеціалізації виробництва, передбачає можливості для розвитку кооперації, концентрації, комбінування, розширення виробничої і соціальної інфраструктури. За результатами природно-ресурсного і економічного аналізу виконується інтегральна оцінка території. Вона передбачає обґрунтування оптимального варіанту використання території для розвитку і розміщення виробництва і сфери послуг в даний час і перспективний період. В умовах ринкових відносин такі розробки не носять директивного характеру, але вони використовуються регіональними органами з метою вдосконалення управління територією.

 

Термінологічний словник.

Баланси матеріальні – баланси конкретних видів товарів, сировини тощо, які характеризують ресурси продукції за джерелами їх формування і розподіл за основними напрямами використання.

Економічні структури – склад, співвідношення частин і елементів економічної системи.

Метод дослідження – засіб пізнання, система приймів і операцій з метою вивчення певного предмета.

Пропорції народного господарства – співвідношення між сферами і галузями народного господарства, між стадіями суспільного відтворення, між різними регіонами країни.

 

Питання для самоконтролю.

1. Які показники необхідно врахувати при обґрунтуванні ефективності розміщення виробництва?

2. Що таке індекс рівня районної спеціалізації і яка методика його визначення?

3. Що таке економічна оцінка території?

4. Що таке інтегральна оцінка території?

Змістовий модуль 2.