Ліцензія розповсюдження книги



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Ліцензія розповсюдження книги



Ліцензія розповсюдження книги

 

Книга розповсюджується безкоштовно і є надбанням української культури. Людям зі слабкою психікою, росіянам та русофілам читати цю книгу не рекомендується.

 

Основні обмеження щодо використання книги:

– забороняється змінювати ім’я автора на інше або дописувати інші імена;

– забороняється змінювати текст книги та її назву. Всі зауваження, ідеї, подяки та знайдені помилки відправляйте на vzov@yandex.ua ;

– забороняється продавати книгу.

– забороняється масовий друк книги без згоди автора.

Примітки до книги

 

– Всі назви умовні, всі імена вигадані і не пов’язані з реальними людьми, всі збіги випадкові.

– Для полегшення сприйняття цінової політики, гривня в 2018 році піднялась до рівня 2012 року і долар знову став коштувати вісім гривень;

– Одна визначена одиниця в книзі дорівнює двом гривням;

Для редакторів книги

 

Червоний – це помилки, які вже виправлено (щоб автор знав, що змінено)

Фіолетовий – пропозиції (писати під певним абзацом книги, до якого є пропозиції)

Голубий – взагалі варто викинути (виділяти цим кольором текст, який на Вашу думку треба видалити)

Зелений і Жовтий – щось не так, але не розуміло що саме, тавтологія або взагалі не зрозумілий сенс речення

Зміст

Передмова

1. Революція

2. Журналіст

3. З’їзд українських письменників. День 1

4. Свобода. День 2

5. Притулок для тварин

6. Студія звукозапису

7. Бібліотека

8. Їдальня

9. Лікарня

10. Школа

11. Дитячо-юнацький центр

12. Інтернат

13. Радіостанція

14. Сім’я Андрія (Район Шевченка)

15. Інтерв’ю з Богданом. День 3

16. Українська мова та культура

17. Програма “Дорогу молодим сім’ям”

18. Програма “Здоров’я нації”

19. Пропаганда

20. Я не расист, але ніякої толерантності

21. Організація робочого процесу

22. Управління

23. Приватне життя

24. Захист дітей

25. Подолання корупції та вища освіта

26. Податкова система

27. Конфлікт з сусіднім селом

28. Релігійне питання

29. Енергетика

30. Плани на майбутнє

 

Передмова

Народ, який не має національної самосвідомості є гній, на якому виростають інші народи.

Столипін П.А.

Якщо Ви завантажили цю книгу з наміром прочитати її, це означає Ви саме та людина, яка нам потрібна. Ми згуртовуємо розумних та небайдужих людей, які разом зможуть навести лад в країні.

У цій книзі йдеться про вигадане селище “Свобода” та його суспільний устрій. В цьому селищі кожний мешканець є бойовою одиницею та впливає на розвиток суспільства, культури і поселення в цілому. Навіть одна людина – воїн, якщо вона вірить у свою справу, а дві людини – це вже військо.

В наш час мало хто задоволений становищем в Україні, але лише одиниці намагаються вирішити цю проблему. Не потрібно терпіти витівки нашої бандитської влади, не потрібно революції, слід лише боротися - без зброї, а словом. В наш час воно сильніше за зброю.

Втрата свободи слова – смерть свободи нації. Об'єднавшись, можливо змінити все. Наші аналітики розрахували, що якщо розумно підійти до керування країною, вже через 5 років середня заробітна плата в Україні буде на рівні $1000.

Українські музичні гурти співають пісні, спрямовані проти влади, безліч людей засуджує керівництво у своїх статтях, створюються величезні гурти однодумців у соціальних мережах, навіть на сході вже люто ненавидять їх. Так в чому проблема? Настав час не лише розмов про це, а настав час дій. Насправді все не так важко, як здається. Кожна людина є не лише гвинтиком у складній машині, вона є воїном, який може об’єднатися з однодумцями та навести лад в Україні.

Купка бандитів захопила владу і всіма можливими методами наживаються на громадянах України. Це політичні неуки, які не здатні зробити щось корисне для держави. Навіть якщо захочуть цього, вони просто не спроможні знаходити новаторські рішення. Їм взагалі байдуже на людей та їх проблеми.

Так чому ж ми дозволяти керувати бездарам? Їм все одно на здоров'я наших дітей, на наше майбутнє, на те, що населення країни зменшується, на те, що наших дівчат викрадають у рабство за кордон, на те, що з кожним роком збільшується кількість хворих на СНІД та туберкульоз, не те, що якість їжі з кожним роком падає і через це збільшується кількість народжених дітей з аутизмом, на те, що освіта зводиться нанівець, народ тупіє, ну звісно ж, керувати тупими легше, але до певного часу – бидло не любить працювати, з часом погіршиться кримінальна ситуація в країні... Як показує досвід США, де освіта вже давно на дуже низькому рівні, кожне нове покоління дурніше за попереднє, в результаті з кожним новим покоління росте кількість злочинів в країні.

Перед нами стоїть вибір: або ж залишити все, як є, або вже сьогодні почати змінювати становище в країні.

 

* * *

 

Росіянам ми не треба, так само як і американцям. Якщо ми самі за себе не постоїмо, так і будемо все життя рабами.

Невідомий, 24.08.2012, Кіровоград

Книга писалась поспіхом, випускалось багато деталей і не дуже добре продумувались певні моменти, але я хотів випустити її якнайшвидше, так як в даний момент відбуваються дуже важливі події в нашій країні.

Мовне питання, політична криза, контроль влади олігархами – це все тимчасові проблеми, які народу України потрібно подолати найближчим часом. Це не ті нереальні проблеми, на які потрібні роки. Роки потрібні на розбудову країни, повернення боргів, побудову доріг, якісної медицини та багато іншого...

Змінити Владу, так само як і відвернути антиукраїнські закони – діло декількох місяців. Все набагато легше, чим більшість з нас думає.

Також опускались певні моменти початку заснування руху, так як це може дати певні привілеї старій владі та конкурентам. Пізніше буде видана книга “Свобода. Початок”, в якій і буде розібрано все це детально. Вже є чернетка книги, в написанні якої брали участь наші студенти, економісти, аналітики, члени Всеукраїнського Об’єднання Свободи та члени громадського руху “Відсіч”.

Приєднуйтесь до нас та слідкуйте за новинами на www.ChasZmin.org

* * *

 

Ця книга писалась би набагато довше (на зібрання матеріалів та написання книги пішло близько тридцяти годин), якби не допомога моїх друзів. Щире дякую наступним людям:

– Богдан Джміль (ідеолог);

– Володимир Б. (ідеолог);

– Ірина Панькевич (вичитка книги);

– Володимир Гордієнко (вичитка книги, критика);

– Катерина Шленчак (вичитка книги);

– Вікторія Лемешенко (вичитка книги);

– Олександр Пенерджі (надання виступу О. Я. Тягнибока в друкованому вигляді);

– Яна Муха (фінальна вичитка книги);

– Вікторія Барабаш (фінальна вичитка книги).

 

Революція

Ніколи не сумнівайтесь в тому, що невелика група думаючих і самовідданих людей може змінити світ. Насправді, лише вони і роблять ці зміни.

Маргарет Мід

Восени 2012 року молоді українці з різних регіонів України організували рух “Час Змін”, основною метою якого був захист та розвиток української мови, літератури, культури та громадян України в цілому.

Рух поділявся на дві основні течії: громадський рух та соціальна компанія. Роль першого полягала в створенні, зборі, перекладі і поширенні інформації. Роль другої полягала в створенні ряду підприємств для забезпечення громадян України робочими місцями, якісною їжею, кваліфікованою медициною, гідною заробітною платою і т.д. Також дохід від компанії повинен був бути спрямований на розвиток України, фінансування громадського руху, впровадження в життя проектів “Свобода”, “Дорогу молодим сім’ям” та “Здоров’я нації”, фінансування захисту людей, яких влада намагалася ув’язнити за причиною політичних мотивів...

Головною особливістю цих двох складових була організація управління. Тут все вирішував не лідер чи група лідерів, а всі рішення приймали учасники руху, шляхом голосування. Формальні лідери лише розробляли план дій та висували його на обговорення та голосування.

Пізніше багато студентів та молодих людей з усієї України створили політичне об’єднання “Нова Гвардія”, яке працювало за тією ж схемою, але не відносилося до “Часу Змін”. Його роль полягала у створенні справедливої політичної сили, яка б у майбутньому разом з об’єднанням “Свобода” замінила стару владу та стояла на захисті населення України та його добробуту.

Через два роки “Нова Гвардія” вже нараховувала понад сорок тисяч учасників. Саме це стало відправною точкою змін. За досить короткий час учасниками було зібрано три мільйони підписів на проведення референдуму про розпуск старої верховної ради та зняття президента.

Потім вони почали проводити агітаційні виступи у всіх містах і селах країни. Відбулися вибори, на яких об’єднання “Нова Гвардія” разом з всеукраїнським об’єднанням “Свобода” набрало понад 70% голосів. За “Нову Гвардію” переважно голосував схід та південь України, за “Свободу” захід, центр та північ. Президентом став Олег Ярославович Тягнибок.

Прийшла нова влада... Настав час змін...

Журналіст

Олександр обожнює свою роботу. Це одна з тих професій, де потрібно постійно виявляти кмітливість, швидко реагувати на неочікувані моменти, а інколи і ризикувати.

З набуттям досвіду та хорошого імені ростуть гонорари за статті, але водночас завдання стають цікавіші й складніші. Відомі журналісти не мають права розчаровувати читача статтею про якісь накручені аналітичні дослідження чи непотрібні прогнози. Людям потрібні скандали, факти, розслідування, і не лише теоретично викладені, а підтверджені доказами, фотографіями.

Нікого не цікавить політична чи економічна ситуація, але якщо якийсь депутатик засвітиться в стриптиз-клубі, вже через день кожна бабка незадоволено критикує цей вчинок... Що ще наш народ вміє, як не критикувати і скаржитись на погане життя?

Люди через засоби масової інформації спочатку перестали читати книги, а з часом перестали думати і почали вірити всьому, що чують. Люди перестали аналізувати почуте, навіть коли чують зовсім нелогічні речі.

Нещодавно був випадок, коли один колишній вчитель різко розкритикував місцеву Кіровоградську владу в бездіяльності щодо нелегальних мігрантів з недалекого сходу. Ці люди мало того, що приїжджають в нашу країну і не працюють, не вчать нашу мову... Вони нахабніють так, що далі нікуди, чіпляються до наших дівчат, засмічують вулиці, грабують наших людей, а деякі розповсюджують наркотики. Після виходу на площу з табличкою, на якій було написано “Геть нелегалів!”, за півгодини зібрався натовп місцевих жителів, чоловік з триста, які підтримали цю ідею, додавши вигуки “Геть місцеву владу! Геть мера!”. Закінчилось це все тим, що через день вийшла газета “21-й канал”, в якій була стаття, де було розкритиковано вчителя, назвавши його расистом та нацистом. Люди прочитавши це, розійшлися, до того ж ще й почали засуджувати вчителя... Невже вони повірили цим наклепам?

Саме після цієї ситуації Олександр і вирішив стати журналістом. Нехай хоч трішки правди читатимуть наші люди, хай хоч трішки думатимуть і аналізуватимуть інформацію.

 

* * *

Цього разу було поставлене, мабуть, найцікавіше і водночас найскладніше завдання за весь досвід Олександра. Потрібно було відвідати селище під назвою Свобода, про яке ходить багато розповідей. В цьому селищі за останні 5 років була ціла низка скандалів, які до цього часу залишаються не освітленими.

Складність полягає в тому, що лідери Свободи ніколи не давали інтерв’ю, єдине що можна було від них дізнатись – це те, що вони писали в своїх блогах. Мешканці хоч і йшли на контакт, але не могли дати достатньо інформації.

Єдиним шансом був “З’їзд українських письменників” в Києві. Богдан, лідер руху “Час Змін”, ніколи не пропускав цю подію, так як сам періодично писав книги, також шукав талановитих письменників, яким надавав фінансування та допомагав продати весь тираж. Його слово багато значить для людей, які цінують українську літературу.

 

День 1, 03.06.2018

За останні декілька років українська мова та література отримали новий подих. Нова влада провела низку законів для поліпшення життя громадянам України, повернула пільги, які були скасовані старим урядом, зменшила пенсійний вік, почала ремонтувати дороги та багато чого іншого. В значній мірі допомагали активні люди, приділяючи цьому частину свого вільного часу.

Був заснований “З’їзд українських письменників” в Києві, який щороку відбувався у першу суботу червня. Тут виступають як гості з’їзду, так і письменники, розповідають цікаві історії, як писати книги, діляться досвідом. Потім письменники презентують свої нові книги, роботи, всі відвідувачі можуть, купивши книгу, отримати автограф письменника.

Після урочистого відкриття з’їзду почали по черзі виходити письменники і презентувати свої праці, після чого журналісти та читачі задавали їм питання. Хоч багато чого цікавого було, але Олександр все чекав на свою ціль.

Десь через півтори години на сцені з’явився Богдан. Він виділявся на відміну від інших письменників. Одягнений Богдан був в білі туфлі, штани та вишиванку. Єдине, що було темного кольору на ньому – волосся. “Яскрава така особистість” – подумав журналіст.

Почав свій виступ Богдан з презентації своєї третьої книги під назвою “Як виростити українця”, потім розкритикував деяких сучасників, які вживали нецензурну лексику в своїх творах та надавали своїм головним персонажам такі риси, як куріння чи вживання алкоголю. На думку Богдана це не є тими якостями, які потрібно надавати героям, адже потім діти читають це і вважають, що курити або пиячити, як порося – це круто.

Ну і, традиційно все перейшло в марафон “питання-відповідь”, де Богдан також виділився на фоні інших.

– Доброго дня. – почав молодий журналіст, який сидів у першому ряду з увімкненим диктофоном, – у своїй першій книзі під назвою “Свобода” Ви описали недалеке майбутнє України, в якому люди, зрозумівши свою силу, повірили в себе і здолали бандитську владу. Прочитавши цю книгу, українці послідували за цим планом, і все так і вийшло. Чи плануєте Ви написати ще одну книгу з настановами для народу на наступні роки?

– Доброго. Я про це навіть не думав. На моєму сайті є рубрика ідей, де кожний може запропонувати будь-що. За задумом українці самі повинні планувати своє майбутнє і реалізовувати його.

Зал поаплодував, почав задавати питання інший журналіст:

– Вітаю пане Богдане, які Ваші плани на найближче майбутнє?

– Вітаю. Ну я вже майже відійшов від управління компанією, слава Богу... – Богдан посміхнувся і задумався на мить. – Тепер планую працювати програмістом над власними проектами і одним оком спостерігати за Свободою, Компанією та країною в цілому. Взагалі я надіюсь, що люди вже будуть думати краще за майбутнє і не дадуть повторитись минулому, але час покаже... Коли мої дітки трішки підростуть, плануємо з дружиною поїздити по Україні, на що зараз і збираємо кошти.

– О чьом будєт слєдующая кніга? – запитав інший журналіст?

– Наступний, будь ласка.

– Чому ви ставите палиці в колеса російськомовним гуртам, адже ще значна частина українців спілкується російською?

– Ніхто їм палиці в колеса не ставить. Так, я відмовив декільком гуртам записуватись у записі в студії Свободи, коли вони прислали демки своїх треків з російськими текстами. Але я ж не забороняв їм грати! Студія була створена для розвитку української музики, а не російської.

– Доброго дня. Мене звати Олександр, я представляю газету 21-й канал, Кіровоград. – настала черга Олександра. – Чому Ви не даєте інтерв'ю журналістам та чому не даєте їм відвідати установи Свободи?

– Така політика проводилась ще за старої влади, коли Залупович зі своєю партією областей, щоб налаштувати народ проти нас, видумували різні наклепи про Свободу та розповсюджували їх в засобах масової інформації. Якщо хочете, лише для Вас, пане, можу дати інтерв’ю та можливість відвідати Свободу та всі її підприємства.

– Домовились, я підійду після виступу до Вас.

– Добре, наступний.

– Ізвінітє за рускій, – вибачився наступний російськомовний журналіст – послє смєни власті вам далі зєльоний свєт в образованіі, что ви планіруєтє ізмєніть в пєрвую очєрєдь?

– Не вибачаю, наступний...

 

* * *

 

Після виступу всіх учасників Олександр підійшов до Богдана:

– Коли можна до Вас навідатись у Свободу?

– Секунду, – Богдан дістав свою електронну книгу і подивився свій графік – коли Ви можете?

– Та хоч завтра...

– Завтра я буду зайнятий, залишусь в Києві, треба вирішити деякі питання. Якщо хочете завтра, я можу домовитись, Вас зустріне моя людина і покаже все що захочете, а вже у вівторок побачимось. Влаштовує?

– Звичайно. – посміхнувся Олександр.

– О котрій будете в селищі?

– Приблизно о десятій ранку. Залишити свій номер телефону, щоб Ваша людина змогла зателефонувати в разі чого?

– Ні, це зайве. Раніше люди і без телефонів обходились. О десятій вас зустрінуть на центральній зупинці. До зустрічі.

Богдан потиснув руку журналісту і пішов у бік виходу.

 

Свобода

День 2, 04.06.2018

9:42. Свобода. Селище, яке ще 6 років назад не відрізнялось від більшості інших українських сіл. Населення зменшувалось, молодь виїжджала в міста, дорослі та старі виживали, як могли. Роботу було знайти тяжко, так як сільськогосподарське виробництво – головне джерело робочих місць в селищі – занепало. Щороку в школу приходило все менше дітей, кількість молодих сімей скорочувалась. Дитячий садок взагалі, як і більшість державних структур був закритий і розвалений. Лише пошта та місцева школа ледь-ледь животіли.

Але що ж дало цьому селищі нове життя? Наприкінці 2012 року студент на ім’я Богдан створив веб-ресурс, на якому почав збирати не байдужих людей заради створення соціальної компанії. Основною метою компанії було забезпечення населення робочими місцями, створення конкуренції товару, який продавався по завищеним цінам, а також на виручені ресурси розвивати українську мову, культуру, освіту та медицину. Відправним місцем для початку було обране село Свобода.

За два роки було створено ряд невеликих підприємств, які забезпечили жителям селища стабільну роботу, а компанії – прибуток для розвитку та реалізації різних соціальних програм. Було побудовано велику бібліотеку та типографію. Значні кошти вкладено в місцеву лікарню, в яку було закуплено сучасну апаратуру та запрошено працювати досвідчених спеціалістів. За п’ять років лікарня набула великої популярності завдяки невисоким цінам та високій якості лікування. Також було вдосконалено шкільну освіту.

З кожним роком компанія набирала обертів, з’являлося все більше і більше прихильників, збільшувався вплив. Пріоритет був поставлений на якість товару. Так, наприклад, електронні книги компанії коштували трішки дорожче китайських аналогів, але через якість збірки та розвинене програмне забезпечення набули популярності в Європі та СНД.

 

* * *

 

Олександр стояв на зупинці, майже в центрі селища. Спочатку в нього склалося враження, що він знаходиться не в Україні.

По бокам стояли новобудови з вивісками “Продуктовий”, “Джерело”, “Піцерія Манія”, велика будівля “Торговий центр”, “Тренажери”, з’єднані майже новим тротуаром. Тротуар та дорогу відділяла зелена смуга, засаджена рівною травою та кущами квітів. Приблизно кожні двадцять метрів стояли лавки, біля кожної з яких стояв сміттєвий бак. Рідше зустрічались безкоштовні біо-туалети. Дуже багато було молодих дерев, вік яких складав від трьох до семи років. Майже на всіх будівлях висів жовто-блакитний стяг.

Незважаючи на те, що це було лише селище, людей в центрі було дуже багато! В основному це були діти, в яких зараз були канікули та люди, які або працювали по змінам, або були у відпустці. Молоді перехожі ходили або пішки, або використовували ролики.

Ідеально рівні тротуари та дороги. Найбільш цікавим було те, що у селі їздили тролейбуси! Це мабуть єдине селище у всьому СНД, яке має тролейбуси.

Навіть одяг на перехожих відрізнявся від більшості Українців. Мешканці Свободи ходили в схожому одязі, який безкоштовно надавався місцевою швейною фабрикою. Його можна було легко відрізнити відрізнити за наявністю української символіки та вишивки. Хоч одяг і був схожий, але не був однаковий. Мешканці намагалися бути індивідуальними, часто зустрічались видозмінені або пошиті власними силами сорочки та сукні. Та і сам швейний завод випускав низку різних видів сорочок, суконь та інших речей, що допомагало знайти кожному щось по смаку. Користувалися широкою популярністю полотняні сорочки та сукні, які продавалися без вишивки, але в комплекті мали набір ниток та схеми різних візерунків. Велика база візерунків була на сайті Свободи. Це давало можливість людям самим вишивати те, що вони захочуть.

Зупинка також виділялася від інших, які зустрічав журналіст, своїм станом: яскравий блакитно-жовтий каркас, дбайливо пофарбовані лавки, два смітника – все це не могло не милувати погляд Олександра.

Ні на каркасі, ні на лавках не було жодного напису чи бруду. Навіть жуйок не було приліплено під лавками. Вандалізм тут давно вимер, а можливо й ніколи не народжувався...

В далечі виднілось декілька нових п’ятиповерхових будівель і кілька таких самих недобудов. Але це не було схоже на шаблонні радянські багатоповерхівки, або щось подібне, що зустрічається по всій східній пострадянській Україні. Це більше нагадувало сучасні європейські багатоповерхівки: великі вікна, цікавий дизайн, розкішні балкони...

В центрі Свободи був лише один п'ятиповерховий будинок з великим банером над дахом “Сігма Програми”. Його оточувало декілька новобудов.

 

* * *

 

9:58. До зупинки під’їхав старенький вишневий BMW. З нього вийшов юнак років 21-23 і підійшов до Олександра:

– Привіт, – протягуючи руку сказав юнак – Андрій, Андрій Ліжинський.

– Олександр Островський, – потиснувши руку сказав журналіст – приємно познайомитись?

– Приємно. Сьогодні з Вами буду я, а завтра вже зустрінетесь з Богданом. Є якісь побажання, що б Ви хотіли відвідати в нашій Свободі?

– Звісно, я склав цілий список об’єктів, які б я хотів описати в своїй статті.

Олександр простягнув Андрію свій планшет, в якому було перелічено з десяток місць.

– Так, спочатку відвідаємо притулок для тварин, так як він знаходиться найдалі. У студію звукозапису та бібліотеку ми потрапимо до обіду, перекусимо в нашій їдальні і після цього вже поїдемо в лікарню, школу, ДЮЦ та інтернат. Щодо Сігми, то в ній Ви зустрінетеся завтра з Богданом і вже він розповість все, що треба. Згода?

– Згода, – посміхнувся Олександр і попрямував у авто Андрія.

Притулок для тварин

10:07. Зробивши невеликий гак, перед журналістом з’явилася ферма Свободи, яка називалась “Перше травня”. Неподалік від неї був розташований комплекс з новобудов, огороджених сіткою. Це був притулок для тварин - “Надія”. Навпростець від центральної зупинки сюди йти приблизно десять хвилин.

Притулок був поділений на сектори. Біля кожного з них висіли таблички “Котики”, “Песики”, “Дикі звірі”, “Птахи” а також “Ветеринарна клініка” (доволі доцільним рішенням її було розмістити саме тут).

Весь притулок обслуговувало близько десяти найманих працівників та зграї місцевих дітей.

– Я задам ряд питань, які можуть бути корисними читачам – почав розмову журналіст. – Навіщо було створювати притулок в такому маленькому селі? Чому, наприклад, не в Кіровограді?

– Не таке вже і маленьке наше село, за останні п’ять років населення виросло в півтора рази. Щодо Кіровограду, то він відпав відразу, адже ми спочатку планували побудувати притулок для тварин там, але стара місцева влада не змогла виділити нам територію під забудову. Ви ж повинні знати, що стара влада загалом ставила нам палиці в колеса. Тому ми побудували притулок в Свободі. Було виділено значний кусень землі, де ми навіть створили вольєр для коней. Взагалі, історично наше містечко розводило конячок і чому б не продовжити цю традицію?

– А не замало тварин в притулку?

– Достатньо. Звісно ж, для котиків і песиків не є проблемою знайти господарів в нашому селищі, адже переважна більшість населення живе в приватних будинках. Нам привозять безпритульних тваринок з усієї кіровоградської області, і навіть з деяких сусідніх областей.

– Добре, – погодився Олександр. – Притулок фінансує Компанія?

– Ні. Компанія взагалі вже декілька років нічого не фінансує. В неї наразі є важливіші завдання. Кошти беруться з місцевих податків населення та підприємств. Про це, якщо цікаво, Вам детально розповість Богдан. Він цю систему придумав.

– Цікаво звісно, про Ваші податкові зміни ведуться дискусії як в Україні, так і за кордоном. Наступне питання: нещодавно була стаття у 21-ому каналі про те, що Ви розводите шкідливих диких тварин, таких як лисиці, а потім відпускаєте їх на волю. Що можете про це сказати?

Андрій махнув головою, показавши жест йти за ним і повів журналіста у відділ “Дикі тварини”. Там було відділено два вольєра, в одному бігали кролики, а в іншому чотири молодих лисеняти.

– Десь рік тому їхня мати почала ловити у наших жителів курей. Ми вирішили її спіймати і вивезти кудись, щоб її не вбили мешканці...

– Хай ловить курей в іншому селі? – посміхаючись перебив Олександр.

– Ну то вже як вийде. Хіба лисичка винна, що люди знищують її середу проживання, зрошуючи поля і вирубуючи ліси? Вона така ж жива істота, як і ми з вами. Теж бореться за виживання. Вистеживши її, ми виявили гніздо, де було чотири маленьких лисеняти. Було вирішено всіх привезти в притулок і дати їм можливість вирости.

– Де їх матуся? І що буде далі з малими?

– Матусю вивезли подалі відразу після того, як малі навчились самі їсти. Так, як ми їх спіймали ще зовсім маленькими, нам вдалось приручити їх. Наші дітлахи люблять бавитись з ними. Скоріш за все будуть жити у нас. Зараз якраз думаємо створити їм кращі умови.

– Чим годуєте їх?

– М’ясом, їдять також смажену картоплю...

– У Вас тут багато дітлахів працює, як я помітив. Ви їм за це платите?

– Ні. – посміхнувся Андрій і поглянув на двох хлопчиків років чотирнадцяти, які годували кроленят. – Якісна пропаганда творить дива. Телебачення показує, що круто палити цигарки, займатись сексом з ким попало, лаятись матом... Наприклад в більшості україномовних сіл діти спілкуються українською мовою, або суржиком, а в соціальних мережах та за допомогою SMS спілкуються російською, бо вважають, що це круто. Не хочуть показатися “селюками” в очах інших (хоча хто ці інші?). Пропаганда російської мови постійно була в незалежній Україні, лише нова влада змінила це становище. Ми ж в свою чергу заохочуємо людей розмовляти українською мовою, допомагати тваринам з притулку, брати активну участь в житті Свободи, читати більше та багато чого іншого. І всього за п’ять років ми добилися значних результатів.

– Питань більше немає.

– На ферму будемо заїжджати?

– Ні, я читав працю Богдана на цю тему, знаю що у вас тут все відмінно.

– Добре, наступна зупинка – студія звукозапису.

 

Бібліотека

11:55. Однією з основних цілей компанії було розвиток української культури та мови задля якісної конкуренції з іншими мовами. По цій програмі була створена студія звукозапису для розвитку української музики та велика українська онлайн бібліотека (ВУОБ). В цій бібліотеці збирались книги різних народів з різних часів. Вся література перекладалася українською мовою та була доступна безкоштовно на будь-якій мові. Також був розділ книг, на розповсюдження яких накладалось обмеження через авторське право, тому їх можна було лише придбати за кошти.

На переклад літератури з інших мов було залучено сили студентів перекладачів та лінгвістів, даючи їм можливість набути навичок по спеціальності та заробляти кошти, не прогулюючи заняття. Графік роботи був вільним.

Було створене підприємство, яке розробило і почало випускати вітчизняні електронні книги, які в свою чергу були безкоштовно надані низці бібліотек України, та на які експериментально було переведено всіх учнів місцевої школи. Цим самим учням не доводиться носити купу книжок та методичок. Програмне забезпечення в електронній книзі містило електронний щоденник, набір необхідних посібників для навчання, систему тестування та багато іншого. Будь-яку книгу можна було завантажити з сайту ВУОБ.

Також активно випускались книги сучасників та класиків на місцевій типографії. Будь-яка бібліотека могла замовити будь-які книги безкоштовно, але лише українською мовою і лише за умови, що в тій бібліотеці будуть відсутні книги іншими мовами (за виключенням посібників інших мов та давніх книг).

Бібліотека Свободи не є чимось новаторським. В ній, як і в багатьох інших бібліотеках є книги, є відділ Відеоматеріалів та відео курсів. За кошти компанії було розроблений ряд безкоштовних відео уроків по різних спеціальностях. Їх можна або взяти в бібліотеці, або ж завантажити з сайту ВУОБ.

Бібліотека має в своєму резерві електронні книги, які може будь-хто використовувати.

Тут є велика кімната, в якій постійно проводяться виставки фотографій українців, які потім розміщуються на сайті ВУОБ. Є кімната, в якій збираються місцеві жителі та спілкуються англійською мовою з британцем, який перебрався сюди жити два роки назад. Він також викладає англійську мову в місцевій школі.

Тут також є інтернет-зал, де кожен може безкоштовно використовувати весь потенціал інтернету.

Але все ж таки бібліотека має деякі відмінності, на її стінах всюди розміщені великі плакати з різними цікавими цитатами:

 

Читати треба не для того, щоб збагнути інших людей, а для того, щоб збагнути себе.

Еміль Сьоран

Якщо ви хочете, щоб молодь тягнулася до знань, турбуйтеся про головні , найважливіші джерела духовної культури бібліотеки.

В.Сухомлинський

Книжки збирають перлини людської думки і передають їх нащадкам.

Айбек

Читання для розуму те ж саме, що фізичні вправи для тіла.

Д.Аддісон

Якщо помилки не визнаються вони повторюються.

Народ

Люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя.

Сенека

Той, хто в біді кидає свій народ, стає його ворогом.

Ч. Айтматов

Задля батьківщини треба жертвувати навіть славою.

Латинське прислів’я

Чужою мовою розмовляє у державі або гість, або найманець, або окупант, який нав'язує їй свою мову

Карл Маркс

...та подібні. Взагалі пропаганда в Свободі є всюди, але це пропаганда не проти інших, а за своє. Таку пропаганду повинна проводити кожна Держава.

Також на сайті ВУОБ була розроблена система порад літератури, де вводячи свої інтереси та даючи оцінку прочитаним книгам та відгуки кожний міг підібрати собі цікаву літературу.

 

* * *

 

– Багато відвідувачів має ваша бібліотека?

– Ні, але населення читає не мало, просто для більшості зручніше качати літературу з інтернету.

– Наявність всієї літератури безкоштовно не впливає негативно на бізнес букмекерських контор?

– Ні. Наявність таких ресурсів, як lib.rus.ec чи flibusta.net не впливає ж на продаж книг в РФ? Хто не хоче купувати книгу, той завжди знайде електронну копію в інтернеті і завантажить її. Ми ж даємо можливість таким людям читати українською, звісно ж якщо це не порушує нічиїх авторських прав. Якщо порушує – ми пропонуємо купити книгу за розумну ціну або радимо схожу літературу.

– Я вже бачив, як ви допомагаєте українським гуртам, як ви допомагаєте письменникам?

– Якщо я не помиляюся, Ви були на з’їзді українських письменників?

– Так. – погодився Олександр – Вам про це Богдан говорив?

– Ага. Так от, на ВУОБ в розділ “мої творіння”, де кожен може викладати свої творіння. Якщо воно набере позитивні відгуки, його прочитає хтось з наших і дасть оцінку. Якщо щось варте уваги і проходить цензуру...

– Знову цензура? – перебив Андрія журналіст.

– Ну куди ж без неї. Скажімо, якщо повість російською, це ще можна виправити, але якщо в ній закладене щось погане, щось, що може погано впливати на психіку людини чи налаштовувати людину проти країни... – Андрій на чверть хвилини задумався – то звісно ми не будемо такому письменнику допомагати...

– ...а якщо повість пройде цензуру?

– В такому випадку повість перейде в розділ “українська література”, де вже аудиторія в рази більша, автора запросять в Київ на “З’їзд українських письменників”, де він зможе представити своє творіння масі. До того ж книгу, так само як і музичний альбом, автор може продавати як через сайт, так і в друкованому вигляді. Для цього йому безкоштовно дається тираж в 1000 примірників. І звісно ж, кожна бібліотека має можливість безкоштовно замовити цю книгу.

– А якщо книгу не будуть купувати?

– Ну значить то така книга. Якщо щось варте уваги, то при нашій рекламі книгу розметуть вмить.

– А якщо автор не згідний з вашими умовами або не пройшов цензуру і хоче нести свою книгу в маси?

– Ну йому ніхто не забороняє. Він може шукати інші видання, продавати свої творіння через інтернет, магазини, тощо... Ми лише допомагаємо тим письменникам, які нам сподобались і ніяк не можемо впливати на інших, так само як і з музикою.

– Чому Богдан не продає чи не друкує свої книги?

– Він не вважає себе хорошим письменником, він не пише художню літературу, лише пише про те, що його турбує і на що треба звернути увагу... Аналітику одним словом. Та і в електронній бібліотеці всі його роботи є.

– Дякую, що в нас далі по плану?

– Обід! – радісно завершив Андрій. – Щось я зголоднів не на жарт.

Їдальня

12:45. Їдальня являла собою розкішну двоповерхову будівлю, яка знаходилася біля “Сігма Програми”. Розташування в центрі Свободи давало можливість тут обідати всім працівникам компанії та інших установ. Також часто її відвідувало місцеве населення.

Так само, як і в бібліотеці, на стінах в середині їдальні висіли різноманітні плакати, але вони вже несли іншу інформацію:

Знати про їжу людина повинна не менше, ніж про математику або про свою рідну мову.

Гордон Джеймс Рамзі

Долі націй знаходяться в залежності від того, як вони харчуються.

Жан Антельм Брилья-Саварен

Наші харчові речовини повинні бути лікувальним засобом, а наші лікувальні засоби повинні бути харчовими речовинами.

Гіппократ

Після гарного обіду можна пробачити кого завгодно, навіть своїх родичів.

Оскар Уайльд

Ми живемо не для того, щоб їсти, а їмо для того, щоб жити.

Сократ

Голод найкраща приправа до їжі.

Сократ

Скажи мені що ти їси, і я скажу тобі хто ти.

Жан Антельм Брилья-Саварен

Краще час від часу недоїдати, ніж постійно об'їдатися.

Абу-ль-Фарадж

Всяка їжа і пиття смачні й корисні, але треба знати час, місце і міру.

Григорій Сковорода

 

Їдальня була набита людьми. Навіть при великих розмірах будівлі та двох поверхах, вона була завантажена приблизно на 80%. Андрій з Олександром піднялися на другий поверх і зайняли собі місце біля вікна, після чого пішли за їжею.

– Смачно чи корисно? – почав Андрій.

– Не зрозумів. – здивовано глянув на Андрія журналіст.

– Ну що для Вас краще, більш смачна їжа, чи більш корисна?

– Та все одно, смачна мабуть. А хіба корисна їжа не може бути смачною?

– Відносно. Корисна їжа в нас більш дієтична та містить менше приправ та спецій. Наприклад, можна замовити смачну гречану кашу, а можна корисну. І вони будуть відрізнятись спеціями і пі<



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; просмотров: 110; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.80.173.217 (0.015 с.)