Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства ЄС.

Питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу постало перед нашою державою після підписання 14 червня 1994 року Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими спільнотами та їх державами-членами (УПС). Стаття 51 УПС, що заклала підвалини процесу та визначала його мету, проголошує:

Зокрема, приблизна адекватність законів матиме місце в таких галузях: митне право, право компаній, банківське право, бухгалтерський облік та оподаткування компаній, інтелектуальна власність, охорона праці, фінансові послуги, правила конкуренції, державні закупівлі, охорона здоров'я та життя людей, тварин і рослин, довкілля, захист прав споживачів, непряме оподаткування, технічні правила і стандарти, закони та інструкції щодо ядерної енергії, транспорт.

Спільнота надасть Україні технічну підтримку для реалізації означених заходів, яка може включати зокрема:

обмін експертами;

завчасне надання інформації, особливо стосовно відповідного законодавства;

організацію семінарів;

професійну підготовку;

допомогу в здійсненні перекладу законодавства Спільноти у відповідних секторах.

Дотримуючись положень цієї статті, а також Додатка III, Україні належить продовжити вдосконалювати захист прав на інтелектуальну, промислову та комерційну власність, аби до кінця п'ятого року після набрання чинності Угодою, забезпечити рівень захисту, аналогічний до того, що існує в Спільноті, включаючи ефективні засоби забезпечення дотримання таких прав.

До завершення п'ятого року з моменту набрання чинності Угодою, Україні належить приєднатися до багатосторонніх конвенцій щодо прав інтелектуальної, промислової та комерційної власності.

Не зайве нагадати, що згідно з УПС, Україна задекларувала намір наближувати власну нормативно-правову базу до нормативно-правового доробку саме Європейської Спільноти – не Союзу, а отже 51 стаття стосується лише сфер, охоплених першим стовпом (pillar) ЄС, тобто дотичних до функціонування спільного ринку, економічного та валютного союзу.

Невдовзі після того, як 1 березня 1998 року УПС набрала чинності, Україна почала створювати інституційний механізм адаптації та формувати нормативно-правову базу для реалізації цього важливого вектора правової реформи.

На початку 1999 року Указом Президента України «Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади» [3] на Міністерство юстиції України було додатково покладено функції з планування роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу та контролю за її здійсненням. Цим указом було також запроваджено складання щорічних урядових планів адаптації законодавства України до законодавства ЄС. Ці плани належало готувати Мін'юсту на підставі відповідних галузевих планів, що їх мали розробляти центральні органи виконавчої влади, та подавати на затвердження Уряду.

2000-го року Президент схвалив своїм указом Програму інтеграції України до Європейського Союзу [5], в якій визначено найважливіші напрями адаптації в коротко-, середньо- та довгостроковій перспективі. На виконання Закону України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства ЄС» [10] було створено Координаційну раду з адаптації законодавства України до законодавства ЄС на чолі з Прем'єр-міністром України, можна з певністю стверджувати, що формальна ліквідація Національної ради – справа лише часу.

Того ж, 2000-го року при Міністерстві юстиції України почали діяти дві спеціальні адаптаційні установи – Центр порівняльного права та Центр перекладів актів європейського права, які здійснювали, відповідно, аналітичний та інформаційний супровід адаптації.

На Копенгагенському самміті Україна-ЄС, що відбувся 4-го липня 2002 року, Україна задекларувала намір розробити План-графік адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу в пріоритетних сферах [14]. Цей документ мав би визначити погоджену з ЄС послідовність здійснення адаптації у пріоритетних сферах та надати процесу чіткі часові рамки.

В 2003 році, коли був розроблений та внесений до парламенту на затвердження проект Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, що передбачав суттєве реформування адаптаційного механізму, цей механізм виглядав так:

 

1. Національна Рада з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, що її основним завданням було готувати пропозицій з:

виконання зобов'язань України щодо зближення чинного і майбутнього законодавства України з законодавством Європейського Союзу;

визначення пріоритетних напрямів розвитку законодавства України з урахуванням норм та стандартів Європейського Союз.

2. Міжвідомча координаційна рада з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, що мала здійснювати:

координацію діяльності міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

вироблення пропозицій щодо стратегії адаптації законодавства України до норм і стандартів Європейського Союзу;

розроблення рекомендацій до проектів законів, інших нормативно-правових актів щодо реалізації положень Угоди про партнерство та співробітництво

виробляння єдиних підходів до провадження діяльності з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

а також:

брати участь у розробленні програм і заходів щодо адаптації окремих галузей права;

здійснювати контроль за виконанням своїх рішень;

брати участь у розроблянні концепцій основних напрямків роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Міністерству юстиції України належало:

здійснювати координацію діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щодо забезпечення адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу [18];

розробляти за поданням міністерств, інших центральних органів виконавчої влади щорічні плани роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Іншим центральним органам виконавчої влади належало:

опрацьовувати з урахуванням основних положень законодавства ЄС проекти законів, інших актів законодавства в пріоритетних сферах адаптації, що подаються на розгляд Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України [22];

готувати довідки про відповідність проектів законів, інших актів законодавства у пріоритетних сферах адаптації, що подаються на розгляд Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, основним положенням законодавства Європейського Союзу.

Кабінетові Міністрів України належало:

розробляти та затверджувати щороку план дій щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до ЄС, складовою частиною якого має бути план роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу [26];

передбачати в Державному бюджеті України витрати на фінансування заходів для виконання плану дій щодо реалізації пріоритетних положень Програми інтеграції України до ЄС, в тому числі плану роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу [27].

27 листопада 2003 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу».Розділ IX Програми так і називається «Особливості розгляду законопроектів та проектів інших нормативно-правових актів, що належать за предметом правового регулювання до сфер, правовідносини в яких регулюються правом Європейського Союзу». Згідно з ним:

Кожен законопроект, внесений до Верховної Ради України, протягом семи днів надсилається до Комітету Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції для визначення належності законопроекту за предметом правового регулювання до сфер, правовідносини в яких регулюються правом Європейського Союзу.

План дій Україна-ЄС [38], підписаний в Брюсселі 21 лютого 2005 року.

Документ показовий. Показовий насамперед під кутом зору його неєвропейської якості. 29 сторінок, над яким Мін'юст, МЗС та Мінекономіки із залученням низки інших центральних органів виконавчої влади працювали майже рік, і який до підписання схвалено спеціальним розпорядженням Уряду [39], вражають насиченістю грубих помилок.