Методика проведення прокурором перевірки додержання законів при виконанні покарань у виді позбавлення волі на певний строк.

Перед початком перевірки прокурор, складає план її проведення, котрий затверджується керівником відповідної прокуратури. Вивчає накопичувальні матеріали, що надійшли в прокуратуру по цій установі (статистичні дані, довідку про останню перевірку, виявлені порушення законів, які вживались заходи до їх усунення, скільки надійшло до прокуратури звернень засуджених, та їх характер, використовує відомості одержані під час особистого прийому громадян, вивчає причини та умови, що сприяли скоєнню злочинів тощо). При підготовці до перевірки він визначає спеціалістів яких галузей необхідно до неї залучити (інженера з техніки безпеки, лікаря - фтизіатра, працівників санітарно - епідеміологічної, контрольно-ревізійної служб Держдепартаменту тощо), доводить до кожного з них питання, що потребують перевірки.

Після прибуття до установи перевірку бажано розпочати з попередньої розмови з начальником установи, в ході якої необхідно з'ясувати загальні питання:

- кількість засуджених, які тримаються в установі, розміщення їх в житлових приміщеннях, додержання встановлених норм житлової площі, працевикористання засуджених, виконання економічних показників, стан злочинності та дисципліни серед засуджених;

- кількість осіб, які тримаються в дисциплінарних ізоляторах, ПКТ, одиночних камерах, кількість засуджених, які працевлаштовані за межами охоронюваної зони, та як здійснюється за ними нагляду;

- випадки застосування до засуджених спецзасобів і зброї, гамівних сорочок, наручників та гумових кийків,наявність заборонених (позаслужбових) стосунків особового складу колонії із засудженими або їх родичами.

Необхідно також ознайомитися з:

- актами інспекторських перевірок, що проводилися працівниками Державної пенітенціарної служби та управлінням в області;

- журналом обліку і реєстрації пригод;

- книгою обліку порушень;

- журналом обліку тілесних ушкоджень.

Перевірити які заходи вживались адміністрацією колонії щодо усунення виявлених попередньою прокурорською перевіркою порушень законодавства. Якщо до прокурора надійшли повідомлення про вчинення в установі правопорушень що потребують негайного втручання (реагування), комплексну перевірку доцільно розпочати з перевірки цих повідомлень.

Після цього прокурор здійснює обхід усіх житлових, комунально-побутових і виробничих приміщень установи. Обхід території проводиться в обов'язковому порядку з участю начальника колонії (особи, яка тимчасово виконує його;обов'язки), медичного працівника, керівників інших служб, від яких прокурор отримує пояснення з приводу питань, що виникають під час обходу. При обході приміщень дисциплінарного ізолятору, приміщень камерного типу і одиночних камер, прокурор перевіряє:

- санітарний стан цих приміщень, їх обладнання відповідно до вимог п. 88 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань;

- законність і обґрунтованість застосування до засуджених накладених стягнень, проведення з ними виховної роботи.

У процесі обходу житлових приміщень звертає увагу на забезпеченість засуджених у виправних установах встановленою нормою житлової площі -/З кв. м на одну особу! у виховних колоніях, ВК для тримання жінок, виправних центрах - 4 кв.м, лікарнях -5 кв.м/, одягом, взуттям, індивідуальними спальними місцями, постільними речами, миючими засобами. Звертає також увагу на санітарний стан житлових приміщень, наявність холодильників, телевізорів, радіо, бачків для питної води тощо.

Під час обходу прокурор проводить із засудженими бесіди, дає на місці роз'яснення на їх запитання. Якщо засуджені заявили про факти, що потребують спеціальної перевірки, він пропонує написати на його ім'я заяву, яку приймає до свого провадження або доручає її перевірку компетентним особам. Вирішення її береться на контроль. Крім цього, з'ясовує у засуджених, бажання прибути до нього на прийом з особистих питань, записує їх прізвища і призначає час прийому.

У їдальні і на кухні прокурор з'ясовує, чи додержуються вимоги законодавства щодо харчування засуджених. Зокрема чи проводиться працівниками медчастини із залученням фахівців визначення калорійності приготовлених страв. Різноманітність харчування, технологія приготування страв, дотримання санітарного стану. Додержання при приготуванні страв затвердженого меню-розкладки.

У крамниці прокурор з'ясовує, чи дотримується необхідний асортимент продуктів харчування, терміни придатності та наявність сертифікатів якості і предметів першої потреби, канцелярських приладів, розпорядком роботи крамниці, чи створені безпечні умови роботи продавців. Також цікавиться чи не перевищують ціни рівня, встановленого для даної місцевості.

У медчастині, за участю фахівців регіонального управління охорони здоров'я, перевіряє облік та надання медичної допомоги хворим. Тривалість лікування, своєчасність призначення консультацій фахівців. При цьому також слід звертати увагу на те, що нерідко працівники медчастини поміщають до стаціонару засуджених з числа „ авторитетів", без будь-яких для цього показань, в основному за надання останніми, матеріальної допомоги для ремонту приміщень. Порядок обліку зберігання та списання медпрепаратів, в тому числі які належать до групи наркотичних. Ведення медичної документації. В аптеці прокурор витребовує дані про наявність медичних препаратів, їх термін придатності, умови зберігання та порядок видачі. Як здійснюється облік ліків переданих засудженим родичами, їх використання.

27. Законність поміщення та тримання осіб в ізоляторах тимчасового тримання.

Затримання застосовується як тимчасове обмеження особистої свободи до вирішення питання про обрання відносно особи, запідозреної у вчиненні злочину, Запобіжного заходу (ст. 106, 115 КПК України) або притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності. Місцем тримання цих осіб є ізолятор тимчасового тримання.

Зокрема особи, затримані за підозрою у вчиненні злочину, поміщаються до ІТТ на підставі відповідного протоколу, складеного згідно з вимогами кримінально-процесуального законодавства слідчим або особою, яка проводить дізнання.

У протоколі зазначаються підстави, мотиви, дата, час, місце затримання, пояснення особи. Окремий протокол складається при роз'ясненні підозрюваному права мати побачення із захисником з моменту затримання (ч. 2 ст. 21 КПК України) та положень, передбачених ч. 3 ст. 106 КПК України. Протокол підписується особою, яка його склала, і затриманим.

Відповідно до вимог ст. 29 Конституції України законність затримання особи протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом.

Не підлягають поміщенню до ІТТ особи, відносно яких протоколи затримання, постанови про взяття під варту та інші документи оформлені з порушенням вимог кримінально-процесуального законодавства.

Взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним з обмеженням особистої свободи громадян, у зв'язку з чим прокурор повинен особливо «ретельно перевіряти законність тримання ув'язнених осіб. На початку перевірки це з'ясовується при опитуванні затриманих та заарештованих осіб, після чого вивчаються їх особові справи та відповідні процесуальні документи, а також оцінюється обґрунтованість обрання даного запобіжного заходу з урахуванням вимог КПК України (ст. 14, 43-1, 148, 150, 155-159,165 та ін.)

Поміщення та тримання затриманих та осіб, узятих під варту, в установі може здійснюватися лише на підставі таких процесуальних документів:

- протоколу слідчого та органу дізнання про затримання особи за підозрою у вчиненні злочину, складеного у порядку ст. 106, 115 КПК України;

- постанови (ухвали) суду про застосування, зміну запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або продовження строків тримання під вартою (ст. 165 - 165-3 КПК України);

- вироку суду (до доставлення у СІЗО);

- постанови суду про накладення адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту (у випадках, якщо у регіоні немає спеціального приймальника для осіб, підданих адміністративному арешту);

- постанови про затримання особи, запідозреної у занятті бродяжництвом санкціонованої прокурором (до направлення її до приймальника-розподільник для осіб, затриманих за бродяжництво).

Указані документи повинні бути засвідчені підписами відповідних посадових осіб і скріплені гербовою печаткою. Якщо надаються виписки вироків (постанов, ухвал) суду про взяття під варту, у них повинні буті зазначені правильні анкетні дані затриманих або заарештованих осіб. Такі виписки також засвідчуються підписом посадових осіб, скріплюються печаткою й надалі підлягають заміні повною копією документу не пізніше трьох днів.

У процесі перевірки доцільно звертати особливу увагу на дотримання слідчими та органами дізнання порядку (документального оформлення затримання, роз'яснення і забезпечення затриманій особі прав, пов'язаних з захистом.

На виконання вимог ст. 28, 29 Конституції України наказом Міністерств внутрішніх справ України № 860 від 10.10.2005 «Про внесення змін і доповнень до наказу МВС України від 04.10.2003 № 1155 «Про вдосконалені реагування на повідомлення про злочини, інші правопорушення і події забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України» з метою практичної реалізації конституційних прав громадян і особисту недоторканність визначено, що працівниками міліції затриманим і заарештованим (взятим під варту) особам:

- повідомляються підстави та мотиви такого затримання або арешту (взяття під варту), роз'яснюється право оскарження їх у суді;

- усно роз'яснюються положення частини першої ст. 63 Конституції України, права відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень; прибуття захисника та одночасно в друкованому вигляді - положення ст. 28, 2 55, 56, 59, 62 і 63 Конституції України та права ув'язнених, передбачені чинш| законодавством, у тому числі здійснювати захист своїх прав та інтересі особисто або за допомогою захисника з моменту затримання або арешту (взяття під варту) особи;

- забезпечується право з моменту затримання або арешту (взяття п варту) захищати себе особисто та користуватися послугами захисний реалізовувати інші передбачені законодавством права;

- у разі заявлення усної або письмової вимоги про запрошення захисника забезпечується право ненадання будь-яких пояснень або свідчень до йо прибуття (про заявлення вимоги про залучення захисника або при наявною заяви про відмову від нього у протоколі затримання або постанові про взяття під варту робиться відповідний запис, у підтвердження чого підсліди розписується);

- негайно, але не пізніше, ніж через дві години після затримай або арешту (взяття під варту), повідомляється про місцеперебування осіб родичам та в разі усної або письмової вимоги - захиснику, а також адміністрації за місцем роботи чи навчання особи.

Прокурор при вивченні особових справ ув'язнених повинен звертати увагу на наявність у них протоколів затримання, особистого обшуку та огляду речей, постанов (вироків, ухвал) суду про взяття під варту, анкети заарештованої особи, завіреної копії повідомлення до Міністерства закордонних справ України про арешт іноземного громадянина з органу, який його заарештував, дактилоскопічної карти, фотокартки, довідки про відсутність чи наявність судимостей, а також медичних документів про стан здоров'я особи, даних про флюорографічне обстеження легенів. У разі наявності тілесних ушкоджень він має з'ясувати, чи зареєстровано даний факт в журналі реєстрації злочинів та надзвичайних подій та чи прийнято рішення в порядку ст. 97 КПК України.

За необхідності проведення слідчих дій у справах про злочини, вчинені іншими особами, засуджені до позбавлення волі особи можуть бути тимчасово залишені в ізоляторі на підставі постанови, санкціонованої прокурором, а у випадку притягнення до кримінальної відповідальності в іншій справі - на підставі постанови про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Засуджені-, які відбувають покарання у кримінально-виконавчих установах, можуть триматися в ІТТ у таких випадках:

- у зв'язку з розглядом справи в суді - за рішенням суду на час розгляду справи;

- у зв'язку з проведенням слідчих дій у справі про злочин, учинений іншою особою, - на підставі постанови, санкціонованої прокурором.

Затримані, взяті під варту й засуджені, яких доставили транзитом, поміщаються до ізолятора тимчасового тримання на підставі документів, передбачених Інструкцією з організації конвоювання затриманих і взятих під варту осіб в органах внутрішніх справ України.

Узяті під варту жінки мають право мати при собі дітей віком до трьох років. Вони розміщуються в найбільш світлих і сухих камерах, які обладнуються одноярусними ліжками. Для дітей встановлюються дитячі ліжка.

Затримані та взяті під варту особи цілодобово приймаються до ІТТ черговим, який перевіряє підстави їх поміщення до установи, правильність анкетних та інших даних, реєструє їх у відповідній книзі обліку.

Доставлені в установу особи перед поміщенням у камери опитуються фельдшером, а за його відсутності - черговим, про стан їх здоров'я. Після цього зони проходять санітарне оброблення.

У разі скарги особи на погане самопочуття або за наявності очевидних ознак захворювання чи тілесних ушкоджень фельдшер (черговий) зобов'язаний негайно запросити лікаря лікувального закладу органів охорони здоров'я для огляду доставленого та одержання висновку про можливість перебування такої особи в ІТТ. За результатами опитування та надання медичної допомоги вносяться відповідні записи до журналу первинного обстеження і реєстрації Медичної допомоги. Не дозволяється тримати в ізоляторі хворих на психічні захворювання, а також осіб з ознаками гострих захворювань. Про направлення таких осіб до лікувальних закладів адміністрація установи інформує особу або орган, у провадженні якого перебуває справа.

Доставлені особи перед поміщенням до камери обшукуються присутності понятих тієї ж статі, а їх речі підлягають огляду, про що складається протокол. Повний обшук проводиться особою однієї статі особою, яка обшукується, в ізольованому, теплому, добре освітленому приміщенні. Особистий обшук та огляд речей затриманих і взятих під варт осіб повинен проводитись у разі конвоювання за межі установи та після повернення до ізолятора, у випадках поміщення до окремої камери, про звільненні з ІТТ, при передачі чергування, а також за вказівкою чергового начальника ізолятора (органу внутрішніх справ) або особи, яка здійснює перевірку. Після особистого обшуку, опитування й санітарного оброблення доставлених черговий ознайомлює їх з правами та обов'язками і розміщує камерах.

Узятим під варту особам залишаються тільки ті предмети, речі та продукти харчування, які їм дозволяється мати при собі та зберігати в камер Гроші та цінні речі, а також предмети, не дозволені для зберігання, вилучені пі, час обшуку, здаються на зберігання до фінансової частини органу внутрішні справ, а особисті речі - до камери схову, про що складається протоко; Особисті документи, а також цінні папери, листи, записні книжки, фотокартки вилучені з обігу предмети та документи, належність яких не встановлені передаються особі, яка проводить дізнання, слідчому або до суду.

У ході перевірки прокурором обов'язково вивчаються матеріали щодо осіб, від яких надійшли скарги на необґрунтоване застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, враховуючи, що найважливішим чинником ефективності нагляду за додержанням прав громадян при їх затриманні своєчасне реагування на порушення закону, виявлені за результатами її розгляду.

При перевірці особових справ виявляються заарештовані, які трималися в установі понад строки, встановлені ст. 156 КПК України, з'ясовуються дані про органи (осіб), за якими вони рахуються, та вивчаються питання, пов'язані продовженням строків тримання їх під вартою. У разі виявлення порушені закону прокурор повинен вжити необхідних заходів до їх негайного усунення.

У випадку закінчення передбачених законом строків тримання під вартою начальник ІТТ зобов'язаний негайно звільнити обвинуваченого, щодо якого не надійшла постанова суду про продовження строку тримання під вартою (ст. 2 Закону України «Про попереднє ув'язнення»). При цьому він має надіслати повідомлення особі чи органу, у провадженні якого перебуває кримінальна справа, та відповідному прокурору. Необхідно зазначити, що початок строк; тримання під вартою обчислюється з моменту фактичного позбавлення волі тобто з часу затримання особи (ст. 106, 115, 156, 338 КПК України).

При виявленні осіб, які незаконно тримаються під вартою, прокурор межах своєї компетенції або через прокурора вищого рівня зобов'язанні негайно звільнити їх на підставі п. З ч. 2 ст. 44 Закону України «Про прокуратуру» та поставити питання про притягнення до відповідальності винних посадових осіб. Крім того, необхідно своєчасно виявляти факти поміщення до ІТТ осіб, відносно яких не складалися протоколи про її затримання. З цією метою перевірки інколи варто проводити раптово, у вечірній або нічний час, з обходом усіх приміщень установи та опитуванням, насамперед, осіб, які тримаються нетривалий проміжок часу (декілька годин).

 

 

28 Нагляд за додержанням законів при виконанні кримінального покарання у вигляді обмеження волі.

Обмеження волі належить до покарань, альтернативних позбавленню волі на певний строк. При позбавленні волі засуджений обов'язково ізолюється від суспільства, що є однією із вимог режиму у колоніях. При обмеженні волі засуджений теж ущемляється в певних правах і свободах, таких як особиста свобода, свобода пересування свобода вибору місця проживання чи перебування тощо, але в своїй сукупності вони не створюють такої ізоляції, як при позбавленні волі, оскільки засуджені до обмеження волі мають більше можливостей спілкування з соціальним середовищем, в тому числі і з тим, в якому вони перебували до засудження.

Відповідно до ст.11 КВК України виправний центр є кримінально- виконавчою установою відкритого типу. Статтею 61 Кримінального кодексу України та статтею 56 КВК України встановлено, що особи, засуджені до покарання у виді обмеження волі, відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх постійного місця проживання до засудження.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 КВК України кримінально-виконавча інспекція засудженим, які на час набрання вироком законної сили не перебували під вартою, згідно з вироком суду вручає припис про виїзд до місця відбування покарання. Не пізніше трьох діб з дня одержання припису засуджений зобов’язаний виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в приписі строку.

Так, у ч. 2 ст. 57 КВК України передбачено, що суд, з урахуванням особи та інших обставин справи (можливого ухилення від відбування покарання або особу яка перебуває під вартою), може направити засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання у порядку, встановленому до осіб, засуджених до позбавлення волі. У цьому випадку засуджений звільняється з-під варти при прибутті до виправного центру.

Засуджені особи, які отримали в КВІ припис прямують до місця відбування покарання самостійно за рахунок держави (ст. 57 КВК України), коштів наданих центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань, а в разі слідування до місця відбування покарання за власний рахунок після прибуття до місця відбування покарання адміністрацією виправного центру протягом трьох робочих днів їй компенсуються витрачені кошти на проїзд у загальних вагонах залізничного транспорту, автобусах (крім автолюксу), а у разі слідуванні водним транспортом - у каютах третього класу згідно з представленими проїзними квитками.

У разі відсутності у засудженого коштів на проїзд до місця відбування покарання бухгалтерія територіального органу управління центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань за рапортом працівника інспекції видає необхідні кошти, про що в приписі засудженої особи робиться запис про забезпечення проїзними квитками. До звіту про використання коштів, який подається до бухгалтерії, додається копія поїзного квитка.

На підставі п. 2.1.7 Інструкції про роботу відділів установ виконання покарань з контролю за виконанням судових рішень (наказ ДДУПВП від 11.01.2008 № 1) щодо засуджених осіб, які прибули до виправного центру, для зарахування часу попереднього ув’язнення під вартою і часу слідування під вартою до виправного центру відповідно до ст.58 КВК України у 10- денний строк надаються матеріали до суду за місцем розташування виправного центру.

Направлення до місця відбування покарання осіб, засуджених до обмеження волі, які на час винесення вироку не перебували під вартою, покладається на підрозділи кримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання засуджених. Підставою для направлення засудженої особи до місця відбування покарання у виді обмеження волі є копія вироку (постанови, ухвали) суду, що набрав законної сили (завірені підписом судді та печаткою суду).

Відповідно до п. 16.1.4. Інструкції з діловодства в місцевому загальному суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 27.06.2006 № 68, при зверненні до виконання вироку щодо особи, засудженої до обмеження волі, 2 копії вироку, що набрав законної сили, та розпорядження про його виконання, надсилаються за місцем проживання засудженого. У день надходження до інспекції копії вироку (постанови, ухвали) суду стосовно особи, засудженої до покарання у виді обмеження волі, данні про таку особу заносяться до журналу обліку осіб, засуджених до покарання у виді обмеження волі. На них заводяться особові справи за порядковим номером реєстрації в журналі обліку. Протягом десяти днів з дня отримання копії вироку (ухвали, постанови) інспекція надсилає повідомлення до суду, який постановив вирок.

Після реєстрації копії вироку (постанови, ухвали) суду в журналі обліку, засуджена особа негайно викликається до інспекції для оформлення матеріалів особової справи. Після прибуття до інспекції установлюється особа засудженого, яка дає підписку про необхідність виїзду до місця відбування покарання, заповнює анкету та одержує на руки повідомлення для власника підприємства, на якому працює засуджена особа. Засуджена особа надає дві фотокартки розміром 4x6 см, одна з яких наклеюється в лівому куті анкети. Інспекція вручає засудженій особі припис про виїзд до місця відбування покарання, роз’яснює їй порядок виконання вироку суду, відповідальність за ухилення від відбування покарання та за несвоєчасний виїзд до виправного центру. Корінець припису з підписом засудженої особи долучається до її особової справи.

Засуджені направляються до виправних центрів не пізніше 15-ти денного терміну з дня проведення працівником інспекції бесіди ними. Інспекція направляє повідомлення адміністрації виправного центру про вручення засудженій особі припису та до військкомату щодо військовозобов’язаних про дату відправлення та місце відбування покарання засудженою особою.

При перевірці зазначених питань прокурор повинен знати, що в особовій справі засудженого мають бути такі документи:

-копія вироку (ухвали, постанови) суду;

-довідка суду про набрання вироком законної сили (розпорядження про приведення вироку до виконання);

-анкета засудженої особи з фотокарткою;

-копії повідомлень до суду, виправного центру та військкомату;

-підписка про відповідальність за ухилення від одержання припису та несвоєчасний виїзд або неприбуття до місця відбування покарання;

-корінець припису.

Засуджена особа не пізніше трьох діб з дня отримання припису зобов’язана виїхати до місця відбування покарання, прибути туди у вказаний в приписі строк і повинна мати при собі документ, який засвідчує особу (паспорт, військовий квиток тощо).

Строк покарання обчислюється з дня прибуття і взяття засудженої особи на облік у виправному центрі (ч. 1 ст. 58 КВК України).

Після прибуття (неприбуття) засудженої особи до місця відбування покарання у встановлений строк адміністрація виправного центру протягом трьох днів зобов’язана повідомити відповідну інспекцію. У свою черг}' підрозділ інспекції протягом трьох днів з дня отримання повідомлення про прибуття засудженої особи до місця відбування покарання передає особову справу засудженої особи до виправного центру через територіальний орган управління Державної пенітенціарної служби України.

Після отримання повідомлення з виправного центру в інспекції робиться відмітка в журналі обліку засуджених до обмеження волі про дату прибуття засудженої особи до виправного центру та про дату отримання повідомлення, яка і є датою зняття засудженої особи з обліку інспекції.

Засуджені особи, яким обмеження волі призначено відповідно до статті 389 КК України і які не взяті під варту в залі суду, направляються інспекцією до місця відбування покарання у вказаному порядку (ч. З ст. 57 КВК України).

Засуджені особи, які ухиляються від одержання припису про виїзд або не виїхали у встановлений строк до місця відбування покарання, за поданням інспекції затримуються органом внутрішніх справ для встановлення причин порушення порядку слідування до місця відбування покарання (ч. 4 ст. 57 КВК України).

Після затримання таких засуджених осіб працівник інспекції встановлює причини ухилення та порушення порядку слідування до місця відбування покарання.

У разі невиїзду осіб, засуджених до обмеження волі, без поважних причин, або ухилення від одержання припису, КВІ надсилає до суду подання про направлення таких засуджених осіб до місця відбування покарання в порядку, установленому для осіб, засуджених до позбавлення волі (ч. 4 ст. 57 КВК України).

Органи внутрішніх справ за постановою суду вживають заходи, передбачені законом, щодо направлення засуджених осіб до місця відбування покарання в порядку, установленому для осіб, засуджених до позбавлення волі.

У разі неприбуття засудженої особи до місця відбування покарання, або місцезнаходження особи невідоме, тобто вона ухиляється від отримання припису, підрозділ інспекції, на обліку якого вона перебуває, здійснює першочергові розшукові заходи щодо такої особи протягом п'ятнадцяти днів з часу отримання повідомлення адміністрації виправного центру про неприбуття засудженого до місця відбування покарання.

Якщо внаслідок вжитих заходів місцезнаходження засудженої особи не встановлено, за поданням інспекції органом внутрішніх справ оголошується її розшук, а до суду надсилається подання про направлення засудженої особи після затримання до виправного центру в порядку, установленому для осіб, засуджених до позбавлення волі (ч. 5 ст. 57 КВК України). Подальші розшукові заходи здійснюють відповідні органи внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 61 КК України покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу (виправних центрах) без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням засудженого до праці. Установи даного виду призначені для виконання покарання на строк від 1 до 5 років у виді обмеження волі для осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджених, яким даний вид покарання призначено у порядку заміни невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням (ст. 82 КК України) та засудженим за ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі (ст.389 КК України).

Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 14 років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та інвалідів 1 і 2 групи.

Осіб, які можуть перебувати у виправних центрах, можна поділити на 3 категорії:

-засуджені, яким покарання у виді обмеження волі призначено за вироком суду;

- особи, яким невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі замінено більш м’яким покаранням - обмеженням волі в порядку, передбаченому ст.82 КК України;

- засуджені за ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, (ст.389 КК України).