Місце і роль нагляду за виконанням судових рішень серед інших видів прокурорської діяльності

Прокурорський нагляд за законністю кримінально-виконавчої діяльності певним чином відрізняється від інших прокурорських функцій, але водночас перебуває з ними в тісних робочих стосунках, забезпечуючи захист громадянських прав засуджених, виконуючи роль засобу превалювання каральної функції держави, захисту суспільства і громадян, примусового засобу виконання державної волі та засобу гарантії проти зловживань правами.

Галузеве законодавство (кримінальне, кримінально-процесуальне, кримінально-виконавче) повно і чітко визначає підстави виконання покарань, порядок та умови утримання засуджених до позбавлення волі осіб, а також тих, до котрих застосовано інші заходи примусового характеру, пов’язані з обмеженням особистої свободи громадян.

Міжнародні договори закріплюють загальновизнані норми, що характеризують виконання покарань, відносини між персоналом виправних закладів і засудженими тощо.

Так, Мінімальні стандартні правила поводження із засудженими встановлюють:

1) роздільне утримання різних категорій засуджених;

2) вимоги до приміщень, де утримуються особи, до яких застосовано обмеження особистої свободи;

3) забезпечення цих осіб одягом, харчуванням, медичним обслуговуванням;

4) порядок накладення стягнень на порушників режиму тощо.

Специфічні риси цієї галузі прокурорського нагляду полягають у тому, що:

1) вона виконує роль головного гаранта дотримання прав і свобод громадян, які перебувають в органах та установах, що реалізовують заходи процесуального примусу та судові рішення у кримінальних справах (органи та установи Державної пенітенціарної служби України). Ця роль гаранта обумовлена наявністю у прокуратури імунітету від місцевих і відомчих впливів, її особливим становищем у системі контролю шляхом нагляду за законністю дій та актів службових осіб названих вище органів і установ;

2) їй властивий ініціативний характер його здійснення, що не вимагає обов’язкової наявності сигналів про порушення законності;

3) вона має чітко виражений владний характер повноважень прокурора, якими забезпечується його безпосередня участь у встановленні та усуненні порушень законодавства.

Ця галузь прокурорського нагляду має важливе значення для додержання норм кримінального, кримінально-процесуального і кримінально-виконавчого законодавства, які регламентують порядок та умови тримання під вартою, виконання покарання й застосування інших заходів примусового характеру, сприяючи досягненню їхніх завдань.

Прокурорський нагляд позитивно впливає на функціонування кримінально-виконавчої системи, беручи активну участь у вирішенні завдань щодо неухильного додержання і правильного застосування законів, які регламентують основні питання діяльності органів та установ цієї системи.

Прокурорам належить провідна роль у припиненні, усуненні й попередженні порушень законів у місцях утримання під вартою підозрюваних та обвинувачених у вчиненні злочинів осіб, а також тих, до яких застосовано примусові заходи медичного характеру.

Окрім цього, діяльність прокурора слугує справі реального забезпечення прав і свобод специфічної категорії осіб, які утримуються у кримінально-забезпечувальних і кримінально-виконавчих органах та установах. Адже можливості цих громадян щодо забезпечення ними свого захисту, слід визнати, справді доволі обмежені.

Можна також наголосити на значущості наглядової діяльності прокурорів щодо охорони законних інтересів співробітників кримінально-виконавчої системи, праця яких, значною мірою, проходить у складних і тяжких умовах.

2. Суть, завдання, предмет і об’єкти нагляду за виконанням судових рішень та його специфічні риси.

Предмет цієї галузі прокурорського нагляду визначено ст. 44 Закону України «Про прокуратуру» як:

а) законність перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, в установах виконання покарань, інших установах, що виконують покарання або заходи примусового характеру, які призначаються судом;

Поняттям законності перебування осіб у зазначених місцях охоплюється:

- законність поміщення і утримання осіб;

- дотримання строків тримання;

- законність звільнення з них.

б) додержання встановленого кримінально-виконавчим законодавством порядку та умов тримання або відбування покарання особами в цих установах;

в) додержання встановлених законодавством прав осіб, що перебувають у цих установах, і виконання ними своїх обов’язків;

г) законність наказів, розпоряджень і постанов адміністрації виправно-трудових та інших установ, що виконують покарання або заходи примусового характеру, пов’язані з обмеженням особистої свободи громадян.

Відповідно до предмету завдання цієї галузі прокурорського нагляду полягають у такому:

1) не допускати незаконних та безпідставних обмежень особистої свободи громадян, гарантованої Конституцією України;

2) поновлювати порушені права громадян, усувати допущені незаконні та безпідставні обмеження особистої свободи громадян;

3) систематично здійснювати нагляд, щоб обмеження особистої свободи громадян застосовувалися тільки тоді, коли для невідкладного захисту інтересів громадян або держави інші заходи буде визнано недостатніми чи малоефективними;

4) щоби примусові заходи медичного і виховного характеру застосовувалися лише до суспільно небезпечних осіб за наявності достатніх медичних, психіатричних підстав.

Мета нагляду — сприяти законному виконанню кримінального рішення; контролювати, щоби визначені засоби впливу діяли за своїм призначенням; забезпечити координацію та уніфікацію практики різних органів, які беруть участь у виконанні покарань та інших примусових заходів, що обмежують особисту свободу особи.

Зі змісту статті 44 Закону, можна визначити три основні напрями прокурорського нагляду:

1) законність перебування осіб у місцях тримання затриманих, попереднього ув'язнення, в кримінально-виконавчих та інших установах, що виконують покарання і заходи примусового характеру, призначені судом;

2) дотримання прав і обов’язків затриманих, взятих під варту, засуджених та осіб, підданих заходам примусового характеру; порядку та умов їх утримання;

3) законність виконання покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

Поняттям законності перебування осіб у зазначених місцях охоплюється:

- законність поміщення і утримання осіб;

- дотримання строків тримання;

- законність звільнення з них.

Прокурор, здійснюючи цей нагляд, зобов’язаний:

• забезпечити, щоби своєчасно і правильно зверталися до виконання і виконувалися відповідно до закону судові рішення у кримінальних справах;

• забезпечувати, щоби на законних підставах перебували особи в місцях тримання затриманих, попереднього ув’язнення, виправно-трудових та в інших органах і установах, які виконують кримінальні покарання або реалізують застосування заходів примусового характеру, пов’язаних із обмеженням особистої свободи громадян;

• слідкувати, щоби забезпечувалося додержання встановлених законом прав осіб, узятих під варту, засуджених, виконання ними обов’язків, а також додержання порядку, умов утримання цих осіб і відбування покарання;

• слідкувати за виконанням законодавства про звільнення засуджених від відбування покарання та за іншими питаннями, пов’язаними з виконанням вироків.

Відповідно до п. 2 Наказу ГПУ від 12 квітня 2013 року №7гн «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян» при здійсненні наглядової діяльності прокурорам потрібно перевіряти додержання:

- конституційних прав і свобод людини, громадянина, іноземців та осіб без громадянства у місцях тримання затриманих, установах попереднього ув'язнення, виконання покарань та інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи, насамперед їх матеріально-побутового та медико-санітарного забезпечення відповідно до міжнародних норм і стандартів, ратифікованих Україною;

- законодавства, спрямованого на запобігання катуванням та іншому жорстокому поводженню із затриманими, взятими під варту та засудженими;

- режимних вимог, порядку та умов тримання затриманих і взятих під варту осіб, відбування покарань засудженими;

- законів під час провадження оперативно-розшукової діяльності в установах Державної пенітенціарної служби України;

- законів у сфері запобігання і протидії корупції у піднаглядних органах та установах;

- законів при виконанні покарань, не пов'язаних з позбавленням волі;

- законодавства про звернення громадян, забезпечення гарантій належного розгляду та вирішення заяв, клопотань, скарг та пропозицій ув'язнених і засуджених.

До державних органів і установ, які виконують судові рішення у кримінальних справах і застосовують заходи примусового характеру, пов'язані з обмеженням особистої свободи громадян (безпосередні об'єкти нагляду), належать:

1) органи та установи Державної пенітенціарної служби України:

а. кримінально-виконавчі інспекції - виконують покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадських робіт, виправних робіт.;

б. слідчі ізолятори;

в. арештні доми - виконують покарання у виді арешту;

г. виправні центри - виконують покарання у виді обмеження волі стосовно осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджених, яким даний вид покарання призначено відповідно до статей 82, 389 Кримінального кодексу України;

д. виправні колонії - виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі;

е. виховні колонії - виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх.

2) місця тримання затриманих (ізолятори тимчасового тримання) органів внутрішніх справ і прикордонної служби;

3) органи внутрішніх справ (на них покладається контроль за виконанням покарань у вигляді індивідуально-профілактичної роботи за місцем засудженого до громадських робіт, а також здійснюють контроль за поведінкою осіб, звільнених судом від відбування покарання з випробовуванням (ст. 75 КК); вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до семи років, звільнених від відбування покарання з випробовуванням (статті 79, 83 КК); умовно-достроково звільненими від відбування покарання (ст. 81 КК) тощо);

4) дисциплінарні батальйони (роти), виконують покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні засуджених військовослужбовців строкової служби;

5) гарнізонні гауптвахти, виконують покарання у вигляді відбування військовослужбовцями арешту на гауптвахті (ст. 60 КК);

6) психіатричні стаціонари Міністерства охорони здоров'я (психіатричні лікарні (відділення лікарень, військових госпіталів)), виконують рішення судів у кримінальних справах щодо застосування примусових заходів медичного характеру; виконують стаціонарні судово-психіатричні експертизи;

7) спеціалізовані державні органи (спеціальні виховні або лікувально-виховні установи для неповнолітніх), які реалізують примусові заходи виховного характеру, застосовані судом щодо неповнолітніх, звільнених від покарання, а також щодо неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння до досягнення віку кримінальної відповідальності;

8) державна виконавча служба – виконує кримінальні покарання у вигляді штрафу та конфіскації майна;

9) Державна міграційна служба України - пункти тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні;

10) Адміністрація Державної прикордонної служби України - щодо організації адміністративного доставлення, затримання та тримання осіб у пунктах тимчасового тримання та спеціально обладнаних приміщеннях, призначених для тримання осіб, затриманих в адміністративному порядку;

Державна фіскальна служба України - щодо організації адміністративного доставлення, затримання та тримання затриманих осіб у спеціально обладнаних приміщеннях, призначених для тримання осіб, затриманих в адміністративному порядку

13. підприємства, установи, організації, органи місцевого самоврядування на яких працюють особи засуджені до виправних робіт, а також відбувають покарання у вигляді громадських робіт.