Заглавная страница
Избранные статьи
Случайная статья
Познавательные статьи
Новые добавления
Обратная связь

ТОП 10 на сайте

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Техника нижней прямой подачи мяча.

Франко-прусская война (причины и последствия)

Организация работы процедурного кабинета

Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний

Коммуникативные барьеры и пути их преодоления

Обработка изделий медицинского назначения многократного применения

Образцы текста публицистического стиля

Четыре типа изменения баланса

Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву

Мы поможем в написании ваших работ!

ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Влияние общества на человека

Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации

Практические работы по географии для 6 класса

Организация работы процедурного кабинета

Изменения в неживой природе осенью

Уборка процедурного кабинета

Сольфеджио. Все правила по сольфеджио

Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления

Главная Избранные Случайная статья Познавательные Новые добавления Обратная связь FAQ

Розрахунок нормативної трудомісткості виконання річної виробничої програми

Стр 1 из 4Следующая ⇒

Розрахунок нормативної трудомісткості виконання річної виробничої програми

Нормативна трудомісткість представляє собою усереднені затрати часу робітників на виготовлення певного виду продукції, розраховані у відповідності до заздалегідь встановлених і обґрунтованих норм затрат часу на одиницю цієї продукції.

Для визначення нормативної трудомісткості виконання річної виробничої програми (Г_р) потрібно попередньо розрахувати декілька проміжних розрахункових величин:

1) річну нормативну трудомісткість обробки деталей кожного у'-го найменування по кожному і-му виду робіт;

2) річну нормативну трудомісткість обробки деталей всіх найменувань по кожному окремому і-му виду робіт;

3) річну нормативну трудомісткість обробки деталей кожного окремого j-го найменування по всіх видах робіт.

Річна нормативна трудомісткість обробки деталей кожного у-го найменування по кожному і-му виду робіт (Т_у) розраховується за формулою (1):

Ty-ty'Nj (О

де t_:j - нормативна трудомісткість обробки однієї деталі j-го найменування на устаткуванні і-ої групи, нормо-годин (приймається за вихідними даними);

N_і - річна виробнича програма випуску деталей j-го найменування, шт.

ТПшащшаіЛ» = ¹ '⁹ ' ²⁸⁰⁰⁰ = ⁵³²⁰⁰ (»<>рМО - ЗОд).

Річна нормативна трудомісткість обробки деталей всіх найменувань по кожному окремому виду робіт (Т,) представляє собою нормативні затрати часу основних робітників і-ої професії на виготовлення усієї продукції, яка проходить обробку на даній технологічній операції. Розрахунок цієї величини виконується за формулою (2):

Т,=2y,*N_t) (2)

j= I

де w-кількість найменувань деталей в річній виробничій програмі,

Річна нормативна трудомісткість обробки деталей кожного окремого найменування по всіх видах робіт (Т) представляє собою нормативні затрати

часу основних робітників усіх професій лише на виготовлення продукції у'-го виду. Розрахунок цієї величини виконується за формулою (3):

Т,=2Ж*ЛГ) (3)

;=1

де / - кількість груп основного технологічного устаткування, тобто, кількість технологічних операцій, потрібних для виготовлення виробу кожного найменування, (/ = 4).

Нормативна трудомісткість виконання річної виробничої програми (Г_р) розраховується за формулою (4):

І т

^Тр=ІТ=ІТ, (4)

/=1 У=1

Усі результати проведених розрахунків різних значень нормативної трудомісткості виконання річної виробничої програми округляються до найближчого більшого цілого числа і зводяться у розрахункову форму №1:

Розрахункова форма № 1

Розрахунок нормативної трудомісткості виконаний річної виробничої програми

№ п/п

Найменування робіт

Нормативна трудомісткість деталей, нормо- годин, t_u

Річна програма випуску деталей, шт. N

Річна нормативна трудомісткість, нормо- год.Т_;/

Разом (Ті)

Токарні

Складальні

Зварювальні

Слюсарні

Разом (Tj)

Визначення необхідної кількості устаткування та робочих місць

Розрахункову кількість основних верстатів та робочих місць кожної і-ої групи виробничого устаткування (q_;,) можна визначити використовуючи фактичну верстатомісткість відповідного виду робіт за формулою (12). Розрахунок за цією формулою передбачає повне завантаження потрібного для виконання річної виробничої програми підприємства основного технологічного устаткування:

Розрахункова кількість основного технологічного устаткування (робочих місць) кожної групи визначається з точністю до сотих величин.

Округляючи одержану розрахункову кількість устаткування кожної групи (qj) до найближчого більшого цілого числа одержуємо прийняту кількість устаткування і-ої групи (q'/'). Округлення розрахованого значення до більшого цілого числа дозволяє уникнути перевантаження устаткування вже на стадії проведення розрахунків його необхідної кількості.

Усі одержані результати розрахункової та прийнятої кількості основного технологічного устаткування (робочих місць) кожної і-ої групи заносяться в розрахункову форму № 6.

Розрахункова форма № б

Визначення кількості та коефіцієнтів завантаження основного технологічного устаткування

№ п/п	Найменування показників	Т	&ити побіт	Всього за видами робіт
токарні	складальні	зварювальні	слюсарні
1.	Річна фактична верстатомісткість робіт (Wj), верстато-годин.
2.	Річний ефективний фонд часу одиниці устаткування(ФЕФі), год.
3.	Розрахункова кількість верстатів (ці), одиниць
4.	Прийнята кількість верстаті (q"''),одиниць
5.	Коефіцієнт завантаження устаткування (Кзі).

Розрахунок коефіцієнтів завантаження кожного виду устаткування та їх

Середнього коефіцієнта завантаження.

Розрахунок коефіцієнта завантаження і-ої групи устаткування (К_зі) виконується за формулою (13):

Розрахункові значення K₃j визначаються з точністю до тисячних величин.

Середній коефіцієнт завантаження (К_зс) може визначатися або за формулою (14), як середньоарифметична зважена величина, або за формулою (15), як співвідношення фактичних затрат часу на виконання річної виробничої програми підприємства до фактичного запасу часу, яким володіє все наявне основне технологічне устаткування. Незалежно від вибору розрахункової формули одержані результати будуть ідентичними:

Кзс=—,------------------------------------------------- (14)

І>Г) /=1

------ (15)

2>,^лр *ф_БФІ) /=і

Розрахунок витрат на заробітну плату основних робітників 8.1.

Розрахунок розцінок за деталь

В курсовій роботі приймається, що всі основні робітники підприємства оплачуються за відрядною системою оплати праці. Усі розрахунки основної заробітної плати основних робітників виконуються за двома напрямками - на одну деталь кожного найменування та на річну виробничу програму підприємства в цілому. При цьому в собівартість виробу безпосередньо включаються витрати на основну заробітну плату тільки основних робітників, які займаються виготовленням цієї продукції.

Розцінка за деталь певного найменування представляє собою загальну суму основної заробітної плати, яку одержують ті основні робітники, які безпосередньо займаються виготовленням цієї деталі.

(23)

Розцінка за деталь у-го найменування (PJ) розраховується за формулою (23):

Pj ^— * ^годі)

де С_:чн)1 - середня годинна тарифна ставка для робіт на і-ій групі устаткування, грн./нормо-год.

Розрахункові значення розцінок на деталі кожного найменування визначаються з точністю до сотих величин і зводяться в розрахункові форми №8

та №18.

Визначення загального фонду основної заробітної плати робітників

(24)

(25)

Загальний фонд основної зарплати основних робітників на річний випуск у-го виду деталей (ОЗП^ визначається за формулою (24):

ОЗП, = Р, * N

Загальний річний фонд основної зарплати усіх основних робітників, зайнятих виконанням річної виробничої програми підприємства (ОЗП_Р), визначається за формулою (25):

ОЗП_е =^(ОЗП j)

Розрахункові значення річних фондів основної зарплати (ОЗЦ та ОЗП_Р) округлюються до найближчого більшого цілого числа і зводяться в розрахункову форму №8.

Визначення загального розміру непрямих витрат підприємства та їх розподіл між виробами різних найменувань

Непрямі витрати не пов'язані безпосередньо з випуском певного виду продукції, а їх наявність на підприємстві зумовлюється необхідністю процесу управління та обслуговування виробництва. Непрямі витрати не можна безпосередньо відносити на собівартість певної продукції: спочатку потрібно визначити їх загальний розмір по підприємству (виробничому підрозділу) за певний проміжок часу (як правило - за рік), а потім пропорційно розподілити між виробами різних найменувань за певним методом розподілу витрат.

Загальний розмір усіх непрямих витрат підприємства за рік () в курсовій

роботі розраховується за формулою (28):

HBj, =ЗВВ^ +АдмВ^ +ІнВ£ + 36В^ (28)

де ЗВВ^ - річні загальновиробничі витрати підприємства (з урахуванням витрат на

утримання та експлуатацію устаткування);

АдмВ£ - річні адміністративні витрати підприємства;

ІнВ^ - інші річні виробничі (операційні) витрати підприємства;

ЗбВг^ - річні збутові витрати підприємства.

В роботі розраховані значення усіх складових формули (28) округлюються до найближчих більших цілих чисел і представляються у відповідних розрахункових формах.

Підприємства

Доволі часто в реальних умовах ринку фактична ринкова ціна на вироби, виготовлені підприємством, не співпадає з її розрахунковою, плановою величиною. Це може відбуватись за рахунок цілого ряду причин, серед яких слід відзначити наступні:

1) зміна обсягів попиту на аналогічні товари на ринку в наслідок зміни рівня доходів споживачів;

2) зміна обсягів пропозиції аналогічних товарів внаслідок появи на ринку нових виробників або відходу з ринку вже діючих на ньому підприємств;

3) коливання цін на аналогічні товари - замінники та взаємодоповнюючі товари;

4) зміна смаків або очікувань споживачів тощо.

Якщо хоч один із вище перелічених випадків має місце, то підприємству

доводиться коректувати розрахункові планові результати, узгоджуючи їх з фактичними.

В курсовій роботі потрібно розглянути таку ситуацію на ринку товарів, за якої фактична ціна реалізації двох найменувань виробів залишається на рівні її планових значень, а для двох інших найменувань ринкова ціна змінюється.

Для парних варіантів: приймається, що для виробів Б та Г ринкова ціна співпадає з розрахунковою, а для виробів А - ринкова ціна на 10 грн. менша, ніж планова, а для виробів В - ринкова ціна на 15% більша, ніж розрахункова.

Для непарних варіантів: приймається, що для виробів А та В ринкова ціна співпадає з розрахунковою, для виробів Б - ринкова ціна на 10% менша, ніж розрахункова, а для виробів Г - ринкова ціна на 8 грн. більша, ніж розрахункова панова.

Фактичні ринкові ціни реалізації виробів для яких вони не співпадають з

їх плановими значеннями, визначаються з точністю до сотих величин і зводяться в розрахункову форму №20. В подальшому, фактичні і планові розрахункові ціни використовуються для аналізу результатів діяльності підприємства.

В загальному вигляді для оцінки та аналізу основних результатів виробничо - господарської діяльності підприємства за певний період часу використовуються наступні техніко - економічні показники:

1. Показники, які характеризують загальний фінансовий стан підприємства. До цих показників відносяться:

1.1. валовий дохід (виручка від реалізації продукції підприємства);

1.2. загальний розмір прибутку підприємства;

1.3. рентабельність підприємства - рентабельність продукції та рентабельність виробництва:

2. Показники, які характеризують ефективність виконання основних фондів підприємства. До цих показників відносять:

2.1. фондовіддача;

2.2. Фондомісткість основних фондів;

3. Показники, які характеризують продуктивність праці персоналу підприємства, наприклад, обсяг виробленої продукції (виробіток у власній формі) на одного робітника.

Усі розрахунки вищеназваних показників проводяться для обох можливих варіантів цін реалізації продукції - планових та фактичних - і зводяться в розрахункову форму №20. Спів ставивши розрахункові значення показників потрібно зробити узагальнені висновки щодо планових та фактичних результатів діяльності підприємства (якою стала ситуація на підприємстві і чому; які показники покращились, а які погіршились; що можна було б змінити на підприємстві виходячи з одержаних результатів).

Валовий дохід підприємства (ВД) визначається за формулою (50):

(50)

де Ц - планове або фактичне значення ціни j-ro виробу, грн..

Одержані значення ВД для планових та фактичних цін округлюють до найближчого більшого цілого числа і заносять в розрахункову форму №20.

Загальний розмір одержаного підприємством прибутку (Пру) визначається за формулою (51):

(51)

J=1

Одержані значення Пру для планових та фактичних цін округляється до найближчого більшого цілого числа і заносять в розрахункову форму №20.

Рентабельність продукції підприємства (Re_npoiI) визначається за формулою (52):

------ ^100% (⁵²)

j=1

Розрахункові значення Re_np(W визначаються з точністю до сотих величин і заносяться в розрахункову форму №20.

Рентабельність виробництва (Re_BHp) визначається за формулою (53):

Re_w =---------------- 100% (53)

^р R 4- R

°ОВФ ^ ^DHOK

де Вовф - первинна вартість основних виробничих фондів підприємства, яка

розраховується на основі даних розрахункових форм №9 і №10 за формулою (54):

⁺ (⁵⁴)

V <=1 J

Внок - вартість нормативу оборотних коштів, яка розраховується на основі даних

розрахункової форми №19 і №10 за формулою (55):

"нок

\ «

Розрахункові значення Re_BHp визначаються з точністю до сотих величин і заносяться в розрахункову форму №20.

Фондовіддача (Ф_в) визначається за формулою (56):

(56)

&ОВФ

Одержані значення Ф_в визначаються з точністю до сотих величин і заносяться в розрахункову форму №20.

Фондомісткість основних фондів (Фм) визначається за формулою (57):

' - ^'-w-i ⁽⁵⁷⁾

Одержані значення Ф_м округляють до сотих величин і заносять в розрахункову форму №20.

Річний виробіток на одного основного робітника (Вир_роб), виражений у вартісній формі, розраховується за формулою (58):

Ви_Рро6=^ (58)

ор

де Ч_ор - загальна чисельність основних робітників усіх професій, потрібних для

виконання річної виробничої програми підприємства (приймається за даними розрахункової форми №7).

Одержані значення Вир_роб визначаються з точністю до сотих величин для планових та фактичних значень цін і заносяться в розрахункову форму №20.

Розрахункова форма №20

Основні техніко - економічні показники виробничо — господарської діяльності підприємства

№	Показники	Одиниця	Числове значення
п/п		виміру	планове	фактичне
	Річна виробнича програма випуску:
	- виріб А	шт.
	- виріб Б	шт.
	- виріб В	шт.
	- виріб Г	шт.
	Повна собівартість
	- виріб А	грн.
	- виріб Б	грн.
	- виріб В	грн.
	- виріб Г	грн.
	Ціна реалізації
	- виріб А	грн.
	- виріб Б	грн.
	- виріб В	грн.
	- виріб Г	грн.
	Валовий дохід підприємства	грн.
	Загальний розмір прибутку підприємства	грн.
	Первинна вартість основних виробничих фондів підприємства	грн.
	Вартість нормативу оборотних коштів	грн.
	Загальна чисельність персоналу підприємства	чол.
	Чисельність основних робітників	чол.
	Річний виробіток на одного робітника	грн./чол.
	Фондовіддача	грн./ грн.
	Фондомісткість	грн./ грн.
	Рентабельність продукції	%
	Рентабельність виробництва	%

ВИСНОВОК

Розрахунок нормованих оборотних коштів підприємства

Елементи нормованих оборотних коштів	Норма запасу, дні
Основні матеріали	ЗО
Допоміжні матеріали
Малоцінні та швидкозношувані інструменти і пристрої
Готові вироби
РАЗОМ	-----

< (■. / 4

Додаток 3

Text і і i< о -en о помічні показники основного технологічного устаткування

nta робочих місць

Кс ll/ll	Найменування показників	Види устаткування (робочих місць)
токарне	складальне	зварювальне	слюсарне

1.	Коефіцієнт, що враховує час простою устаткування в ремонті, (К_РІ), %	5'		6.5
2. 3.	Коефіцієнт, виконання норми виробітку, (Kg,,,)	1,18	1,05	1.1	1,14
Первинна варгісгь одиниці устлпсувіишя (1-ГО робочо ['0 місця), (/?„), тне. гри,	18,5			4,5
4.	Оптимальніш егрок служби устаткування(Т_0ПП), роки			S
5.	Середня питома площа на одиницю устаткування (на 1 робоче місце) (S,.). М²

Додаток 4/

і і У/ О ь

Професії, об'єкти та укр у пнені норми обслуговування для допоміжних робітників

№ п/п	1 Іайменування професій ДОПОМІЖНІ IX роб in 1ИКІ»	Об'єкт обслуговування	Укрупнена норма обслуговування
1.	Наладчик устаткування	тільки токарні верстати та зварювальні робочі місця	12 шт./чол.
2.	Епекіромонтер по ремонту і обслуговуванню устпггкувашгя	тільки токарні верстані та зварювальні робочі місця	' 15 піт./чол.
3.	Розподілювач робіт	усі основні робітники	15 чол./чол.
4.	Комірник	усі основні робітники	12 чол./чол.
5.	1 Іідсобиий робітник	ус.» основні робітники	10 чол./чол.