Охорона праці як соціально-економічний чинник і галузь науки.

ООП

Охорона праці як соціально-економічний чинник і галузь науки.

Сучасне суспільство характеризується високим рівнем використання технічних засобів, призначених для задоволення життєвих потреб людини. Сучасні технічні засоби стають усе більш енергоємними й автоматизованими. Однак усе ще ключовим елементом на виробництві залишається людина, яка покликана обслуговувати, керувати, контролювати технічні системи і технологічні процеси.

Діяльність людини є основою його існування. На трудову діяльність на виробництві, в побуті припадає не менше 50% життя людини. І в той же час у процесі трудової діяльності людина піддається найбільшій небезпеці. Трудова діяльність на виробництві (виробнича діяльність) характеризується найбільшим рівнем небезпеки, тому що сучасне виробництво насичене різними енергоємними технічними засобами.

Аналіз виробничих аварій, травм, нещасних випадків, професійних захворювань показує, що основною причиною їх є невиконання вимог безпеки, незнання людиною техногенних небезпек і методів захисту від них. Причому людський фактор у багатьох випадках є основною причиною виникнення небезпек.

За даними Всесвітньої організації охорони праці смертність від нещасних випадків на сьогодні займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань, причому гинуть працездатні люди віком до 40 років. Аналіз причин смертності в Україні в минулому десятиріччі показує, що основною причиною смертності чоловіків у працездатному віці є нещасні випадки, отруєння, травми (35–40% усіх смертей у цьому віці). І що найгірше – коли у мирний час у звичайній повсякденній праці люди отримують каліцтва, від яких стають інвалідами або вмирають, і це трапляється з сотнями, тисячами здорових людей, найчастіше молодого й середнього віку і подібне явище сприймається не тільки трагічно, воно просто не вкладається у свідомість.

Тому зрозуміло, що охорона праці (ОП) відіграє важливу роль як суспільний чинник, оскільки якими би вагомими не були трудові збитки, вони не можуть компенсувати людині втраченого здоров'я, а тим більше життя. Необхідно пам’ятати: що через нещасні випадки та аварії гинуть на виробництві не просто робітники та службовці, а перш за все люди – годувальники сімей, батьки та матері.

Тому вивчення небезпек виробничої діяльності, причин їх виникнення, методів і засобів захисту має бути одним із основних елементів професійної підготовки спеціалістів різного рівня.

Окрім соціального, охорона праці має, безперечно,важливе економічне значення – це і висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних, компенсацій за важки та шкідливі умови праці тощо. Фахівці міжнародної організації праці (МОП) підрахували, що наслідки нещасних випадків коштують у 10 раз дорожче, ніж заходи з їх попередження. 7 Однією з найважливіших державних задач є задача охорони життя і здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності, створення безпечних і нешкідливих умов праці. Якими б не були трудові досягнення, вони не можуть компенсувати людині втраченого здоров'я, а тим більше життя.

Стан охорони праці в Україні та інших країнах.

За статистичними даними МОП кількість нещасних випадків у світі на виробництві останнім часом зросла і становить 270 млн чол. щорічно, з них приблизно 220 тис. гине. Рівень травматизму й профзахворювань значно вищий у країнах, що розвиваються, ніж у промислово розвинених державах. Так, у країнах Європейського Союзу щорічно жертвами нещасних випадків (НВ) і профзахворювань стають приблизно 10 млн чол., із них близько 8 тис. гине. Міжнародна організація праці (МОП) установила, що в Європейському Союзі щорічно припадає 1 НВ зі смертельним наслідком на 800 – 1300 травмованих. В Україні кожний 18 випадок травмування – зі смертельним наслідком. Це найбільший показник серед країн СНД. У рівновеликій, але високорозвиненій Франції рівень виробничого травматизму в 10 разів нижчий від нашого. За висновком іноземних фахівців, які за програмою МОП працювали в Україні, більша частина НВ зі смертельним наслідком пояснюється п'ятьма основними причинами: незадовільною підготовкою працівників і роботодавців з питань ОП; відсутністю належного контролю за станом безпеки на робочих місцях і невиконанням установлених норм; недостатнім забезпеченням працюючих засобами індивідуального захисту (ЗІЗ); повільним впровадженням засобів і 8 приладів колективної безпеки на підприємствах; застарілістю (у деяких галузях – до 80%) засобів виробництва.

Основні законодавчі акти про охорону праці.

Правовою основою законодавства про охорону праці є Конституція України, Закони України: «Про охорону праці», «Про охорону здоров'я», «Про пожежну безпеку», «Про використанні ядерної енергії та радіаційної захист», «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а також Кодекс законів про працю (КЗпП) України.

Специфічною особливістю українського законодавства є те, що воно регламентує правову основу охорони праці, а це – високій рівень прав і гарантій робітникам.

Основні положення законодавства України про працю і охорону праці:

– основні принципи державної політики в галузі охорони праці;

– права громадян на охорону праці при складанні трудового договору й під час роботи;

– соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань;

– права працівників на пільги й компенсації за важкі та шкідливі умови праці;

– обов'язки роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов праці;

– тривалість робочого часу працівників, скорочена тривалість робочого часу, обмеження робіт у нічний час і над нормованих робіт; – гарантії охорони праці жінок;

– права неповнолітніх у трудових правовідносинах;

– обов'язки працівників із виконання вимог нормативно-правових актів про охорону праці;

– медичні огляди при вступі на роботу й під час роботи.

В умовах роздержавлення, приватизації, утворення великої кількості суб’єктів підприємницької діяльності з різними формами недержавної власності 11 роль держави у вирішенні завдань охорони праці суттєво зростає. Держава виступає гарантом створення безпечних та нешкідливих умов праці для працівників підприємств, установ, організацій усіх форм власності.

Електромагнітні випромінювання, що пов’язані з експлуатацією комп’ютерної техніки (рентгенівське, оптичне та радіочастотного діапазону). Їх вплив на організм людини.

Електромагнітне випромінюванн я — взаємозвязані коливання електричного (Е) i магнітного (B) полів, що утворюють електромагнітне поле. Розповсюдження електромагнітного випромінювання здійснюється за допомогою електромагнітних хвиль. Електромагнітне випромінювання представляє собою потік фотонів, який тільки при великій їх (фотонів) кількості можна розглядати як неперервний процес.

Розрізняю:

· вимушені (під впливом зовнішніх джерел) та

· власні електромагнітні коливання.

В необмеженому просторі або в системах з втратами енергії можливі електромагнітні коливання з неперервним спектром частот. Просторово обмежені системи мають дискретний спектр частот причому кожній частоті відповідає один або кілька незалежних типів коливаннь (мод). Представлення коливаннь у вигляді суперпозиції мод з неперервним або дискретним спектром можливе для довільної складної системи провідників тадіелектриків, якщо поля, струм або заряди в них зв`язані між собою лінійними співвідношеннями.

 

Що таке горіння?

У кінці ХІХ ст. академік А. М. Бах розробив теорію процесів окислення, встановивши, що вони самочинно відбуваються у природних умовах. Пізніше цю проблему досконало обґрунтовував академік М. М. Семенов, за що йому в 1956 р. було присвоєно Нобелівську премію.

Процес горіння, згідно з теорією М. М. Семенова - це ланцюгова реакція самозаймання горючої речовини, коли її молекули вступають у реакцію, створюючи активні центри. Через подальшу активацію виникають нові активні центри, що призводить до подальшого окислення нових порцій горючої речовини.

Доповненням до теорії ланцюгової реакції процесу горіння є теорія, згідно з якою молекули горючої речовини через надлишок теплоти, розпадаються на атоми і радикали, які мають підвищену хімічну активність, що продовжує ланцюгову реакцію доти, доки не вигорить весь об’єм горючої речовини. Тривалість ланцюгової реакції залежить від фізико-хімічних властивостей горючої речовини, кількості кисню та інших чинників, що обумовлюють протікання процесів горіння.

Горіння — це екзотермічний процес, який охоплює окисно-відновні перетворення речовин і (або) матеріалів і характеризується наявністю летких продуктів і (або) світлового випромінювання.

Основою процесу горіння є комплекс екзотермічних окислювально-відновних реакцій горючої речовини з окисником. Однак деякі речовини (стиснений ацетилен, хлористий азот, озон) можуть вибухати без кисню з утворенням тепла і полум’я.

Види ізоляції

робоча — електрична ізоляція струмоведучих частин електроустановки, що забезпечує її нормальну роботу і захист від ураження електричним струмом;

· додаткова — електрична ізоляція, передбачена додатково до робочої ізоляції для захисту від ураження електричним струмом в разі ушкодження робочої ізоляції;

· подвійна — ізоляція, яка складається з робочої та додаткової ізоляції;

· посилена — поліпшена робоча ізоляція, яка забезпечує такий же захист від ураження електричним струмом, як і подвійна ізоляція;

· опір ізоляції має бути не менше 0,5 МОм.

Захист від випадкового дотику до струмопровідних частин

Для виключення небезпеки дотику до струмопровідних частин електрообладнання необхідно забезпечити їх недоступність. Це досягається за допомогою розташування струмопровідних частин на недоступній висоті або в недоступному місці, а якщо таке розташування неможливе — застосування огорож і бар'єрів.

ООП

Охорона праці як соціально-економічний чинник і галузь науки.

Сучасне суспільство характеризується високим рівнем використання технічних засобів, призначених для задоволення життєвих потреб людини. Сучасні технічні засоби стають усе більш енергоємними й автоматизованими. Однак усе ще ключовим елементом на виробництві залишається людина, яка покликана обслуговувати, керувати, контролювати технічні системи і технологічні процеси.

Діяльність людини є основою його існування. На трудову діяльність на виробництві, в побуті припадає не менше 50% життя людини. І в той же час у процесі трудової діяльності людина піддається найбільшій небезпеці. Трудова діяльність на виробництві (виробнича діяльність) характеризується найбільшим рівнем небезпеки, тому що сучасне виробництво насичене різними енергоємними технічними засобами.

Аналіз виробничих аварій, травм, нещасних випадків, професійних захворювань показує, що основною причиною їх є невиконання вимог безпеки, незнання людиною техногенних небезпек і методів захисту від них. Причому людський фактор у багатьох випадках є основною причиною виникнення небезпек.

За даними Всесвітньої організації охорони праці смертність від нещасних випадків на сьогодні займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань, причому гинуть працездатні люди віком до 40 років. Аналіз причин смертності в Україні в минулому десятиріччі показує, що основною причиною смертності чоловіків у працездатному віці є нещасні випадки, отруєння, травми (35–40% усіх смертей у цьому віці). І що найгірше – коли у мирний час у звичайній повсякденній праці люди отримують каліцтва, від яких стають інвалідами або вмирають, і це трапляється з сотнями, тисячами здорових людей, найчастіше молодого й середнього віку і подібне явище сприймається не тільки трагічно, воно просто не вкладається у свідомість.

Тому зрозуміло, що охорона праці (ОП) відіграє важливу роль як суспільний чинник, оскільки якими би вагомими не були трудові збитки, вони не можуть компенсувати людині втраченого здоров'я, а тим більше життя. Необхідно пам’ятати: що через нещасні випадки та аварії гинуть на виробництві не просто робітники та службовці, а перш за все люди – годувальники сімей, батьки та матері.

Тому вивчення небезпек виробничої діяльності, причин їх виникнення, методів і засобів захисту має бути одним із основних елементів професійної підготовки спеціалістів різного рівня.

Окрім соціального, охорона праці має, безперечно,важливе економічне значення – це і висока продуктивність праці, зниження витрат на оплату лікарняних, компенсацій за важки та шкідливі умови праці тощо. Фахівці міжнародної організації праці (МОП) підрахували, що наслідки нещасних випадків коштують у 10 раз дорожче, ніж заходи з їх попередження. 7 Однією з найважливіших державних задач є задача охорони життя і здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності, створення безпечних і нешкідливих умов праці. Якими б не були трудові досягнення, вони не можуть компенсувати людині втраченого здоров'я, а тим більше життя.