Організація евакуації людей при пожежі

Евакуація – це переміщення людей із осередку небезпеки у безпечну зону через заздалегідь передбачені шляхи евакуації.

Для організації евакуації людей із осередку пожежі у кожній організації розробляється план евакуації.

При розробці плану евакуації необхідно ураховувати, що при виникненні пожежі, уже на першій її стадії виділяється надмірне тепло і шкідливі токсичні продукти, а також з’являється небезпека можливих обвалів конструкцій будівель, тощо. Тому, головним показником ефективності евакуації є найменший час, протягом якого люди можуть залишити небезпечні місця.

Безпека евакуації досягається тоді, коли тривалість евакуації менша критичної тривалості пожежі, яка становить небезпеку для життя людей.

Критичною тривалістю пожежі вважається час, на протязі якого досягаються небезпечні для людини фактори, а саме:

– Температура середовища вище за 60-70^о С;

– Зниження концентрації кисню до небезпечних меж (14-11 %);

– Небезпечна концентрація продуктів горіння (оксид вуглецю–1,3 %);

– Променеве випромінювання полум'я (вище 3000 Вт/м²);

– Значна задимленість приміщення.

Не можуть бути шляхами евакуації ліфти та сходи, які не розташовані в сходових клітках.

Евакуаційних виходів з приміщень кожного поверху повинно бути не менше двох. Мінімальна ширина шляхів евакуації має бути не менше 1 м, а дверей – 0,8 м. Двері на шляхах евакуації повинні відкриватися у напрямку виходу, а на кожнім поверху приміщення необхідно вивісити план евакуації людей і матеріальних цінностей.

Під час евакуації необхідно враховувати одночасне прагнення людей потрапити до виходу. А від цього зростає щільність потоку людей, що може призвести до давки. Тому у разі виникнення пожежі, не слід піддаватися паніці, проте не повинно бути й бездумного геройства. Необхідно діяти чітко, обдумано, та холоднокровно. Евакуація із приміщення повинна проводитися згідно з планом евакуації. Рухатися до виходу потрібно без метушні, що викликатиме у інших людей впевненість і спокій.

При порятунку дітей чи немічних людей необхідно:

– Уточнити план приміщення,

– Встановити їх імовірне місце знаходження,

– Накинути на себе шматок тканини, добре змоченої водою,

– Прикрити органи дихання зволоженою пов'язкою,

– Взяти з собою запасну зволожену тканину.

Пошук людей в приміщені, де відбулося загорання, необхідно проводити невеликими групами по 2-4 особи. Пересуватися необхідно ділянками з відносно хорошою видимістю поблизу вікон і дверей, притримуючись найнебезпечнішої сторони. При цьому необхідно пам'ятати, що головна небезпека, від якої на пожежі гинуть люди – це гаряче повітря і дим. Тому, у задимленому приміщені дихати потрібно через мокру і щільну тканину, а пересуватися бажано низько нахилившись, а то і повзком, розуміючи, що знизу менше диму.

Залишаючи приміщення, де не виявлено людей, необхідно щільно прикрити вікна і двері, щоб полум'я залишилося без кисню. А у приміщені де виявлені люди, можна для зменшення задимленості відкрити вікна і двері, але при цьому необхідно пам'ятати, що така дія значно прискорить процес горіння.

Зменшити задимленість у приміщені можна також шляхом розпилення потоку води, що знижує температуру, осаджує тверді частинки з повітря, та сприяє гасінню пожежі.

Пошук потерпілих припиняється тоді, коли стане відомо, що у приміщенні нікого не залишилося.

Гасіння пожежі

Найбільша ефективність в гасінні пожежі досягається при боротьбі з початковим осередком загорання. Для цього на кожнім підприємстві у легко доступних місцях повинні постійно знаходитися первинні засоби гасіння пожеж, до яких відносяться:

– пожежні крани;

– ручні вогнегасники;

– резервуари з водою;

– ящики з піском;

– різноманітний протипожежний інвентар (відра, лопати, сокири, багри, ломи, кошма, та інші).

Застосування первинних засобів гасіння пожежі необхідно проводити з урахуванням: виду пожежі за осередком її загорання, та за характером горіння самих речовин, що становлять її осередок загорання.

 

За осередком загорання пожежі поділяються на 5 класів:

Клас А -пожежі твердих речовин органічного походження (дерево, папір,

текстиль, та інші);

Клас В1 і В2 -пожежі горючих рідин або речовин;

Клас С -пожежі газів;

Клас D -пожежі металів та сплавів;

Клас E -пожежі електроустаткувань.

 

За характером загорання речовини поділяються на легкозаймисті, горючі та мало горючі.

Так, до легкозаймистих речовин відносяться: бензин, газ, ацетон, спирт, та інші речовини, що легко спалахують від найменшої іскри вогню.

До горючих матеріалів відносяться - машинне мастило, оліфа, фарба та інші речовини, що потребують певних зусиль для їх загорання, і які добре підтримують полум’я в процесі їх горіння.

До мало горючих речовин відносяться: дерево, папір, текстильні та їм подібні матеріали, які одночасно потребують як значних зусиль для їх загорання, так і деяких умов для підтримки їх горіння.

До того ж слід враховувати, що легкозаймисті та горючі матеріали мають меншу питому вагу від води, легко підіймаються на її поверхню, та підтримують при цьому процес горіння.

Тому, при організації заходів пожежної безпеки необхідно враховувати горючі властивості цих речовин, і заздалегідь готувати для них первинні засоби гасіння пожежі (вогнегасники, вода, пісок, кошма, тощо).

Універсальними первинними засобами гасіння пожежі є вогнегасники, із яких найбільш широке застосування зазнали:

– Вогнегасники хімічно-пінні (ВХП);

– Вогнегасники вуглекислотні (ВВ);

– Вогнегасники порошкові (ВП).

Вогнегасники хімічно-пінні ВХП призначені для гасіння усіх видів пожеж за винятком електроустаткування, що знаходиться під напругою. Це пов'язано з тим, що хімічна піна, утворена вогнегасником, є гарним провідником, і становить небезпеку ураження людини електричним струмом. Крім того, до протипожежного заряду ВХП входить сірчана кислота H₂SO₄, яка становить небезпеку як для користувача таким вогнегасником, так і для об’єктів, для гасіння яких застосовується цей вогнегасник.

Порядок приведення в дію вогнегасника ВХП:

– Спеціальним штоком, що причеплений до вогнегасника, проколоти мембрану його вихідного отвору, та прочистити його від можливих нальотів окислення;

– Перевести важіль на 1800, що відкриє поліетиленовий стакан вогнегасника з сумішшю сірчаної кислоти;

– Перевернути вогнегасник догори дном і стряхнути його для змішування лужної та кислотної частин заряду, та направити струмінь піни на осередок загорання.

Недоліки ВХП:

– Незначний час і дальність викиду заряду (50-70 секунд на відстань 6-8 метрів),

– Можливість пошкодження об'єкта гасіння кислотою,

– Необхідність щорічної перезарядки,

– Необхідність антикорозійного покриття корпуса вогнегасника,

– Незначна площа гасіння (до 1 м2).

Вуглекислотні вогнегасники (ВВ) призначені для гасіння усіх видів загорань, в тому числі і електроустаткування, що знаходяться під напругою.

Вуглекислотний вогнегасник уявляє собою сталевий балон, заповнений двооксидом вуглецю в рідкому або газоподібному стані (в залежності від температури довкілля). У горловину балона вставлений затвор пістолетного типу з сифонною трубкою і рупором.

При гасінні пожежі необхідно рупор вогнегасника направити на осередок загорання і натиснути на спусковий гачок затвору. Двоокис вуглецю, потрапляючи в рупор швидко випаровується, і перетворюється в снігову масу температурою до -80⁰С, що знижує вміст кисню в осередку загорання.

Вогнегасник при гасінні пожежі необхідно тримати у вертикальнім положенні, і ні в якім разі не повертати його догори дном або в горизонтальне положення. А щоб уникнути обмороження не можна доторкатися до його рупору під час гасіння пожежі.

Основні недоліки:

– незначна дальність струменю (1,5-2 метри),

– незначна площа гасіння.

Вогнегасники типу ВВ-2 та ВВ-5 застосовуються головним чином як первинні засоби гасіння загорань двигунів автомобілів, та їм подібних агрегатів, що знаходяться під напругою.

Вогнегасники порошкові ВП застосовуються для гасіння загорання магнію, алюмінію та інших металоорганічних сполук, а також тоді, коли неможливо на осередок загорання подавати воду, піну, або вуглекислий газ.

Головними протипожежними компонентами цих вогнегасників є фосфороамоній солі та карбонат натрію.

При гасінні пожежі, вогнегасник необхідно тримати у вертикальнім положенні і слід пам'ятати, що попадання порошкової суміші в очі або дихальні шляхи може мати негативні наслідки для людини (подразнення, опіки, і т.д.)

В цілому, вибір типу вогнегасника обумовлюється видом та розмірами осередків загорання, а норми їх накопичення установлюються згідно Правил пожежної безпеки.