Роль особового складу пожежних підрозділів в проведенні пожежно-профілактичної роботи.

Високі результати пожежно-профілактичної роботи досягаються тільки при свідомій участі усього особового складу в організації і проведенні протипожежних заходів. Це забезпечується шляхом повсякденного і переконливого роз'яснення всім працівникам вимог пожежної безпеки, усієї ваги наслідків, до яких приводять порушення протипожежних норм і правил, а також відповідальності, установленої законом.

Особлива роль у проведенні пожежно-профілактичної роботи приділяється особовому складу пожежної команди, який проходить спеціальний курс підготовки по пожежній профілактиці. Отримані знання і практичні навички в сполученні з глибокими професійними переконаннями повинні сприяти якісному виконанню ними службових обов'язків. До проведення пожежно-профілактичної роботи повинний залучатися весь особовий склад пожежної команди.

Для повсякденного контролю за виконанням правил пожежної безпеки вся територія підприємства (організації) поділяється на ділянки, що закріплюються за посадовими особами пожежної команди. До складу ділянки включаються будинки, спорудження, інженерні мережі, постійні і тимчасові пункти робіт, місця збереження техніки і майна, дороги, проїзди і джерела водопостачання. При закріпленні ділянок враховуються посадове положення осіб пожежної команди, рівень їхньої професійної підготовки, пожежна небезпека виробничих процесів і збереженого майна.

Посадові особи зобов'язані вивчити пожежну небезпеку об'єктів на закріпленій ділянці, правила пожежної безпеки стосовно до особливостей виробничих процесів, установити тісний контакт із відповідальними за пожежну безпеку особами. Вони несуть відповідальність за регулярне і якісне проведення пожежно-профілактичної роботи на закріпленій ділянці. Перевірка протипожежного стану будинків і споруджень посадовими особами пожежної команди повинна здійснюватися у встановлений термін.

Роль начальників пожежно-профілактичних команд

Начальник пожежно-профілактичної команди повинен:

1. Вивчати пожежну характеристику речовин, матеріалів і майна.

2. Вивчати і знати діючі накази й настанови по пожежній охороні, технічні умови на норми проектування будинків і споруд, основні властивості й поводження в умовах пожежі будівельних конструкцій і матеріалів, протипожежні вимоги до об’єктів і їх обладнання й умови безпечної їх експлуатації.

3. Вивчати і знати усі небезпечні фактори, які можуть виникнути на об’єкті, який обслуговується при експлуатації техніки, зберіганні військового майна і матеріалів, при роботі виробничих установок.

4. Навчитись аналізувати обстановку, виявляти умови і причини, що породжують й визначають пожежну небезпеку.

5. Знати досконально свій об’єкт, його технологію, особливості виробництва й уміло проводити пожежно-профілактичні заходи.

6. Досконально знати процеси горіння, причини і умови, їх виникнення, а також умови виникнення цих процесів, що можуть викликати пожежу чи вибухи.

Кожен начальник повинен прагнути використовувати в практиці пожежної справи все багатство передової науки і техніки, кожне нове досягнення, що стане умовою підвищення якості роботи, піднявши пожежну охорону в цілому на вищий рівень.

ОСНОВНІ ЗАХОДИ ПОЖЕЖНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ НА ГАЛУЗЕВИХ ОБ'ЄКТАХ

 

Категорії приміщень і будівель за вибухопожежною

і пожежною небезпекою

Основою для встановлення нормативних вимог щодо конструктивних та планувальних рішень на промислових об'єктах, а також інших питань забезпечення їх вибухопожежобезпеки є визначення категорій приміщень та будівель виробничого, складського та невиробничого призначення за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

Категорія пожежної небезпеки приміщення (будівлі, споруди) — це класифікаційна характеристика пожежної небезпеки об'єкта, що визначається кількістю і пожежонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, які знаходяться (обертаються) в них з урахувавнням особливостей технологічних процесів розміщених в них виробництв.

Відповідно до ОНТП24-86 приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяють на п'ять категорій (А, Б, В, Г, Д). Якісним критерієм вибухопожежної небезпеки приміщень (будівель) є наявність в них речовин з певними показниками вибухопожежної небезпеки (табл. 6.1). Кількісним критерієм визначання категорії є надмірний тиск (Р), який може розвинутися при вибуховому загорянні максимально можливого скупчення (навантаження) вибухонебезпечних речовин у приміщенні.

Категорія А (вибухонебезпечна)

Приміщення в яких застосовуються горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28°С в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при спалахуванні котрих розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа. Речовини та матеріали, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним в такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5кПа.

Категорія Б (вибухопожежонебезпечна)

Приміщення в яких застосовуються вибухонебезпечний пил і волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28 °С та горючі рідини за температурних умов і в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні пилоповітряні або паро повітряні суміші, при спалахуванні котрих розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5кПа.

Категорія В (пожежонебезпечна)

Приміщення в яких знаходяться горючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини, матеріали здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним горіти лише за умов, що приміщення, в яких вони знаходяться або використовуються, не відносяться до категорій А та Б.

Категорія Г

Приміщення в яких знаходяться негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, спалимі рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.

Категорія Д

Приміщення в яких знаходяться негорючі речовини та матеріали в холодному стані.

В основу розрахункового методу визначення категорій вибухопо- жежної та пожежної небезпеки виробничих приміщень, як зазначалось вище, покладено енергетичний підхід, що полягає в оцінці розрахункового надлишкового тиску вибуху в порівнянні з допустимим.

Кількісним критерієм призначення категорії є надмірний тиск (АР), який може розвинутися при вибуховому згорянні максимально можливого скупчення (навантаження) вибухонебезпечних речовин у приміщенні. При АР>5 кПа об'єкт, який розглядається, належить до вибухопожежонебезпечної категорії А або Б залежно від властивостей речовин. При АР<5 кПа об'єкт належить до категорії В, чи Д.

Розрахунковий максимально можливий надмірний тиск, що виникає при загорянні вибухонебезпечного середовища в приміщенні, визначається за формулою:

АР = ™ кПа, (5.1) У_рС_р ркТ₀ Кн ^у;

де: Н_т — теплота згоряння горючої речовини, Дж/кг (для нафтопро­дуктів, розчиннків Н_т=4010 Дж/кг);

Р₀ — початковий тиск, кПа (приймається рівним 101 кПа);

7 — коефіцієнт, що характеризує ступінь участі горючої речовини (для ЛЗР і ГР, нагрітих вище температури спалаху, 7=0,3);

т — маса горючої речовини, кг;

У_р — вільний об'єм приміщення, м³ (береться рівним 0,8);

С_р — питома теплоємкість газової суміші в приміщенні, кДж/кгК (береться рівною теплоємкості повітря 1 кДж);

р — густина газового середовища в приміщенні, кг/м³ (дорівнює густині повітря при заданій температурі; р=1,2 кг/м³);

к — коефіцієнт, що враховує роботу аварійної вентиляції (к=Аі+1, де: А — кратність аварійної вентиляції);

і — тривалість надходження горючих газів і парів, год.;

К_н — коефіцієнт негерметичності приміщення (К_н=3);

Т₀ — температура в приміщенні (Т₀=300К).