З навчальної дисципліни «Основи охорони праці»

Кафедра фізичного виховання

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідуючий кафедри фізичного виховання

І.П. Радомський

____.________________ 20___ року

ФОНДОВА ЛЕКЦІЯ

З навчальної дисципліни «Основи охорони праці»

ТЕМА № 8. Основи пожежної профілактики

Навчальний час 2 години

 

 

Для студентів

Навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ

 

 

Обговорено та ухвалено на засіданні кафедри «___» ________________ 2013 року

протокол № ___

 

Київ - 2013

Вид лекції: Лінійна (ступенева).

Дидактичні цілі:

1. Навчальні: Допомогти обізнаності студентів у теоретичних питаннях, що передбачається програмою навчальної дисципліни та слугувати подальшому міцному засвоєнню знань, формуванню практичних умінь і навичок з конкретного навчального матеріалу. Довести до студентів нормативні положення з питань охорони праці в Україні.

2. Розвиваючі: Розвивати інтелектуальні здібності, мовлення, пам'ять, увагу, уяву, мислення, спостереження, активність, творчість і самостійність студентів та прищеплювати їм раціональні способи пізнавальної діяльності.

3. Виховні: Сприяти формуванню у студентів наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особливості, вихованню колективу. Виховувати у студентів почуття відповідальності за організацію безпечних методів виробничих процесів на підприємствах.

 

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Безпека життєдіяльності, Цивільний захист, Трудове право.

Забезпечувані дисципліни: Охорона праці в галузі.

Навчально-методичне забезпечення лекції:

Наочність: слайди, презентації.

Технічні засоби навчання: проектор.

П Л А Н Л Е К Ц І Ї:

1. Нормативна база з питань пожежної безпеки

2. Профілактика пожежної безпеки.

3. Надання допомоги потерпілим на пожежі.

Рекомендована література:

1. М.П.Гандзюк. Основи охорони праці // Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Каравела, 2003. – 408 с.

2. Є.О.Геврик. Охорона праці // Навчальний посібник. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 280 с.

3. І.П.Пістун. Безпека життєдіяльності.// Навчальний посібник. - Суми.-2000

4. Кодекс цивільного захисту України

 

НОРМАТИВНА БАЗА З ПИТАНЬ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

 

Пожежа - це стихійне розповсюдження полум’я, що вийшло з під контролю людей, і призводить до людських жертв і значних матеріальних збитків.

Найбільшу небезпеку у НС техногенного характеру становить пожежа, яка спричиняє значні матеріальні збитки та загрожує самому життю людини.

Основними нормативно-правовими актами пожежної безпеки в Україні є:

– Кодекс цивільного захисту України:

– Правила пожежної безпеки”

Кодекс цивільного захисту України визначає правові, економічні та соціальні основи пожежної безпеки і регулює взаємовідносини між фізичними, юридичними та фізичними особами з питань пожежної безпеки.

“ Правила пожежної безпеки ” визначають конкретні заходи з питань пожежної безпеки, і поширюються на всі організації і установи будь якої форми власності і будь якого виду діяльності, а також є обов’язковими для виконання всіма громадянами України.

Вони передбачають:

– протипожежний режим об’єктів;

– порядок оповіщення про пожежу;

– організацію евакуації людей при пожежі;

– порядок профілактики і боротьби з пожежею;

– порядок накопичення і утримання первинних засобів гасіння пожеж.

протипожежний режим об’єктів передбачає:

– встановлення місць для паління та користування відкритим вогнем;

– порядок проведення вибухових та вогненебезпечних робіт;

– обладнання місць для збереження легкозаймистих рідин і матеріалів;

– порядок вимкнення електромережі у разі пожежі;

– порядок огляду та закриття приміщень після роботи;

– порядок проведення інструктажу і навчань з протипожежної безпеки;

– норми накопичення і порядок обслуговування засобів гасіння пожеж;

– порядок дії при виникненні пожежі;

– порядок оповіщення та евакуації з приміщення під час пожежі;

 

 

ПРОФІЛАКТИКА ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

Одним із напрямків протипожежної безпеки в будь якій організації є вивчення пожежної профілактики. Задачами такого навчання є вивчення основних заходів щодо попередження пожеж і підготовка до самостійного проведення пожежно-профілактичної роботи на охоронюваних об'єктах у тім обсязі, що встановлений посадовими обов'язками

Пожежна профілактика – Це комплекс організаційних та технічних заходів, направлених на забезпечення безпеки людей, попередження пожеж, обмеження їх розповсюдження, а також на створення умов для успішного гасіння пожежі.

На підприємствах і в організаціях для несення протипожежної служби створюються штатні або нештатні пожежні підрозділи, особовий склад яких приймає участь в проведенні пожежно-профілактичної роботи.

Досвід показує, що. у тих підприємствах, де добре організована пожежно-профілактична робота, пожеж, як правило, не буває. Це розуміється тим, що вчасно виявляються причини, що можуть привести до виникнення пожежі, а особовий склад навчений правилам пожежної безпеки і чітко виконує їх.

Однієї з основних задач протипожежної охорони є попередження пожеж, що здійснюється шляхом повсякденного контролю за дотриманням мір пожежної безпеки, виконання протипожежних вимог, норм і правил при будівництві, реконструкції й експлуатації будинків і споруджень, проведені вогненебезпечних робіт, та збереженні майна.

Проводити роботу з попередженню пожеж можна тільки на базі глибоких знань основ пожежної безпеки і протипожежних заходів. Саме тому пожежна профілактика має першорядне значення в забезпеченні пожежної безпеки.

Особовий склад пожежних підрозділів проходить пожежно-профілактичну підготовку, щоб, використовуючи отримані знання, брати участь у проведенні пожежно-профілактичної роботи на об'єктах, що охороняються.

Задачі пожежної профілактики

Статистика пожеж показує, що абсолютна більшість із них відбувається в результаті порушення правил пожежної безпеки на складах майна, в автопарках, майстерняхх, службових і житлових приміщеннях, а також при експлуатації приладів опалення й електроустаткування.

Для забезпечення пожежної безпеки на пожежну профілактику покладаються наступні задачі:

Усунення умов і причин, що можуть привести до виникненню пожежі;

Забезпечення евакуації особового складу, техніки і майна у випадку виникнення пожежі;

Створення умов, що забезпечують обмеження поширення вогню в будинках і між ними;

Забезпечення підготовки найбільш ефективних засобів гасіння й умов, що сприяють швидкої ліквідації пожеж і вибухів.

Виконання зазначених задач пожежної профілактики забезпечується шляхом планомірного проведення повсякденної пожежно-профілактичної роботи всім особовим складом військових частин і установ.

Пожежно-профілактична робота являє собою сукупність заходів організаційного й агітаційно-масового, будівельно-технічного й експлуатаційного характеру, а також спеціальних пожежно-профілактичних заходів.

Організаційні й агітаційно-масові протипожежні заходи включають:

Розробку плану протипожежної охорони і його практичне виконання;

Призначення відповідальних особ за пожежну безпеку в пунктах робіт, у будинках і приміщеннях;

Організацію пожежних команд, добровільних пожежних дружин і пожежних розрахунків з особового складу підрозділів;

Організацію пожежно-постової служби;

Розробку протипожежних правил і інструкцій про міри пожежної безпеки;

Здійснення повсякденного контролю за дотриманням протипожежних правил і виконанням вимог інструкцій про міри пожежної безпеки;

Організацію і проведення пожежно-профілактичної підготовки всього особового складу об'єкта;

Протипожежну пропаганду й агітацію (лекції, бесіди, показ спеціальних кінофільмів, розміщення на території й у будинках стендів, плакатів, гасел, попереджувальних написів і покажчиків).

Будівельно-технічні протипожежні заходи установлюють вимоги, що повинні виконуватися при проектуванні й будівництві будинків і споруджень, вони включають:

Вибір конструкції будинку, його поверховості й вогнестійкості відповідно до призначення;

Поділ будинку на протипожежні відсіки й вибір протипожежних перешкод;

Розрахунок і планування евакуаційних шляхів і евакуаційних виходів;

Вибір електроустаткування й обґрунтування вимог до його монтажу в залежності від пожежної небезпеки приміщень;

Вибір систем опалення й вентиляції з урахуванням вимог пожежної безпеки;

Обґрунтування вимог по пристрої пожежної сигналізації, внутрішнього протипожежного водопроводу, автоматичних і інших систем пожежегасіння;

Розміщення будинку на місцевості з урахуванням протипожежних розривів, наявності доріг і проїздів, а також джерел протипожежного водопостачання.

Експлуатаційні протипожежні заходи покликані забезпечити запобігання причин виникнення пожеж у процесі експлуатації будинків, споруджень, збереження й ремонту техніки і майна, вони включають:

Організацію протипожежного режиму при експлуатації будинків і їхнього устаткування;.

Виконання протипожежних правил і вимог пожежної безпеки при провадженні робіт, збереженні техніки й майна, а також перед закриттям приміщень і здачею їх під охорону;

Контроль за справністю пожежного зв'язку, сигналізації і первинних засобів пожежогасіння;

Контроль за станом доріг і під'їздів, джерел протипожежного водопостачання.

Категорія Г

Приміщення в яких знаходяться негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, спалимі рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.

Категорія Д

Приміщення в яких знаходяться негорючі речовини та матеріали в холодному стані.

В основу розрахункового методу визначення категорій вибухопо- жежної та пожежної небезпеки виробничих приміщень, як зазначалось вище, покладено енергетичний підхід, що полягає в оцінці розрахункового надлишкового тиску вибуху в порівнянні з допустимим.

Кількісним критерієм призначення категорії є надмірний тиск (АР), який може розвинутися при вибуховому згорянні максимально можливого скупчення (навантаження) вибухонебезпечних речовин у приміщенні. При АР>5 кПа об'єкт, який розглядається, належить до вибухопожежонебезпечної категорії А або Б залежно від властивостей речовин. При АР<5 кПа об'єкт належить до категорії В, чи Д.

Розрахунковий максимально можливий надмірний тиск, що виникає при загорянні вибухонебезпечного середовища в приміщенні, визначається за формулою:

АР = ™ кПа, (5.1) У_рС_р ркТ₀ Кн ^у;

де: Н_т — теплота згоряння горючої речовини, Дж/кг (для нафтопро­дуктів, розчиннків Н_т=4010 Дж/кг);

Р₀ — початковий тиск, кПа (приймається рівним 101 кПа);

7 — коефіцієнт, що характеризує ступінь участі горючої речовини (для ЛЗР і ГР, нагрітих вище температури спалаху, 7=0,3);

т — маса горючої речовини, кг;

У_р — вільний об'єм приміщення, м³ (береться рівним 0,8);

С_р — питома теплоємкість газової суміші в приміщенні, кДж/кгК (береться рівною теплоємкості повітря 1 кДж);

р — густина газового середовища в приміщенні, кг/м³ (дорівнює густині повітря при заданій температурі; р=1,2 кг/м³);

к — коефіцієнт, що враховує роботу аварійної вентиляції (к=Аі+1, де: А — кратність аварійної вентиляції);

і — тривалість надходження горючих газів і парів, год.;

К_н — коефіцієнт негерметичності приміщення (К_н=3);

Т₀ — температура в приміщенні (Т₀=300К).

 

Оповіщення про пожежу

Оповіщення про пожежу здійснюється:

– автоматичною пожежною сигналізацією;

– ручною пожежною сигналізацією;

– за допомогою телефонного або гучномовного зв’язку;

– спеціальними засобами оповіщення (дзвінок, сирена, гонг, мигаючі світлові табло з написом “ПОЖЕЖА”, тощо).

Автоматична пожежна сигналізація влаштовується у житлових будинках та у інших приміщеннях виробничого і побутового характеру. Датчики пожежної сигналізації спрацьовують від підвищення температури або від появи диму чи світлового випромінювання полум'я. Сигнал від цих датчиків надходить безпосередньо на пункт пожежної охорони, або оповіщає про небезпеку звуковим сигналом людей, що знаходяться у приміщенні.

Ручна пожежна сигналізація приводиться у дію розбиттям охоронного скла та натисненням кнопки пожежного оповіщення, яка знаходиться під цим склом. При цьому необхідно дочекатися зворотного сигналу, який підтверджує, що ваш сигнал дійшов до приймальної станції.

Приймальні станції установлюються безпосередньо у пожежній частині, або у приміщені, де постійно перебувають люди.

У разі відсутності телефону або автоматичної чи ручної пожежної сигналізації, засобами оповіщення людей про пожежу може бути:

– мигаючі світлові табло з написом ПОЖЕЖА;

– звукова сигналізація (дзвінок, сирена, гонг, тощо).

Після оповіщення про пожежу, необхідно усунути усі перешкоди на шляхах під'їзду пожежних автомашин, дочекатися пожежного підрозділу, та повідомити його про те, що трапилося.

Гасіння пожежі

Найбільша ефективність в гасінні пожежі досягається при боротьбі з початковим осередком загорання. Для цього на кожнім підприємстві у легко доступних місцях повинні постійно знаходитися первинні засоби гасіння пожеж, до яких відносяться:

– пожежні крани;

– ручні вогнегасники;

– резервуари з водою;

– ящики з піском;

– різноманітний протипожежний інвентар (відра, лопати, сокири, багри, ломи, кошма, та інші).

Застосування первинних засобів гасіння пожежі необхідно проводити з урахуванням: виду пожежі за осередком її загорання, та за характером горіння самих речовин, що становлять її осередок загорання.

 

За осередком загорання пожежі поділяються на 5 класів:

Клас А -пожежі твердих речовин органічного походження (дерево, папір,

текстиль, та інші);

Клас В1 і В2 -пожежі горючих рідин або речовин;

Клас С -пожежі газів;

Клас D -пожежі металів та сплавів;

Клас E -пожежі електроустаткувань.

 

За характером загорання речовини поділяються на легкозаймисті, горючі та мало горючі.

Так, до легкозаймистих речовин відносяться: бензин, газ, ацетон, спирт, та інші речовини, що легко спалахують від найменшої іскри вогню.

До горючих матеріалів відносяться - машинне мастило, оліфа, фарба та інші речовини, що потребують певних зусиль для їх загорання, і які добре підтримують полум’я в процесі їх горіння.

До мало горючих речовин відносяться: дерево, папір, текстильні та їм подібні матеріали, які одночасно потребують як значних зусиль для їх загорання, так і деяких умов для підтримки їх горіння.

До того ж слід враховувати, що легкозаймисті та горючі матеріали мають меншу питому вагу від води, легко підіймаються на її поверхню, та підтримують при цьому процес горіння.

Тому, при організації заходів пожежної безпеки необхідно враховувати горючі властивості цих речовин, і заздалегідь готувати для них первинні засоби гасіння пожежі (вогнегасники, вода, пісок, кошма, тощо).

Універсальними первинними засобами гасіння пожежі є вогнегасники, із яких найбільш широке застосування зазнали:

– Вогнегасники хімічно-пінні (ВХП);

– Вогнегасники вуглекислотні (ВВ);

– Вогнегасники порошкові (ВП).

Вогнегасники хімічно-пінні ВХП призначені для гасіння усіх видів пожеж за винятком електроустаткування, що знаходиться під напругою. Це пов'язано з тим, що хімічна піна, утворена вогнегасником, є гарним провідником, і становить небезпеку ураження людини електричним струмом. Крім того, до протипожежного заряду ВХП входить сірчана кислота H₂SO₄, яка становить небезпеку як для користувача таким вогнегасником, так і для об’єктів, для гасіння яких застосовується цей вогнегасник.

Порядок приведення в дію вогнегасника ВХП:

– Спеціальним штоком, що причеплений до вогнегасника, проколоти мембрану його вихідного отвору, та прочистити його від можливих нальотів окислення;

– Перевести важіль на 1800, що відкриє поліетиленовий стакан вогнегасника з сумішшю сірчаної кислоти;

– Перевернути вогнегасник догори дном і стряхнути його для змішування лужної та кислотної частин заряду, та направити струмінь піни на осередок загорання.

Недоліки ВХП:

– Незначний час і дальність викиду заряду (50-70 секунд на відстань 6-8 метрів),

– Можливість пошкодження об'єкта гасіння кислотою,

– Необхідність щорічної перезарядки,

– Необхідність антикорозійного покриття корпуса вогнегасника,

– Незначна площа гасіння (до 1 м2).

Вуглекислотні вогнегасники (ВВ) призначені для гасіння усіх видів загорань, в тому числі і електроустаткування, що знаходяться під напругою.

Вуглекислотний вогнегасник уявляє собою сталевий балон, заповнений двооксидом вуглецю в рідкому або газоподібному стані (в залежності від температури довкілля). У горловину балона вставлений затвор пістолетного типу з сифонною трубкою і рупором.

При гасінні пожежі необхідно рупор вогнегасника направити на осередок загорання і натиснути на спусковий гачок затвору. Двоокис вуглецю, потрапляючи в рупор швидко випаровується, і перетворюється в снігову масу температурою до -80⁰С, що знижує вміст кисню в осередку загорання.

Вогнегасник при гасінні пожежі необхідно тримати у вертикальнім положенні, і ні в якім разі не повертати його догори дном або в горизонтальне положення. А щоб уникнути обмороження не можна доторкатися до його рупору під час гасіння пожежі.

Основні недоліки:

– незначна дальність струменю (1,5-2 метри),

– незначна площа гасіння.

Вогнегасники типу ВВ-2 та ВВ-5 застосовуються головним чином як первинні засоби гасіння загорань двигунів автомобілів, та їм подібних агрегатів, що знаходяться під напругою.

Вогнегасники порошкові ВП застосовуються для гасіння загорання магнію, алюмінію та інших металоорганічних сполук, а також тоді, коли неможливо на осередок загорання подавати воду, піну, або вуглекислий газ.

Головними протипожежними компонентами цих вогнегасників є фосфороамоній солі та карбонат натрію.

При гасінні пожежі, вогнегасник необхідно тримати у вертикальнім положенні і слід пам'ятати, що попадання порошкової суміші в очі або дихальні шляхи може мати негативні наслідки для людини (подразнення, опіки, і т.д.)

В цілому, вибір типу вогнегасника обумовлюється видом та розмірами осередків загорання, а норми їх накопичення установлюються згідно Правил пожежної безпеки.

Кафедра фізичного виховання

 

 

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідуючий кафедри фізичного виховання

І.П. Радомський

____.________________ 20___ року

ФОНДОВА ЛЕКЦІЯ

з навчальної дисципліни «Основи охорони праці»

ТЕМА № 8. Основи пожежної профілактики

Навчальний час 2 години

 

 

Для студентів

Навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ

 

 

Обговорено та ухвалено на засіданні кафедри «___» ________________ 2013 року

протокол № ___

 

Київ - 2013

Вид лекції: Лінійна (ступенева).

Дидактичні цілі:

1. Навчальні: Допомогти обізнаності студентів у теоретичних питаннях, що передбачається програмою навчальної дисципліни та слугувати подальшому міцному засвоєнню знань, формуванню практичних умінь і навичок з конкретного навчального матеріалу. Довести до студентів нормативні положення з питань охорони праці в Україні.

2. Розвиваючі: Розвивати інтелектуальні здібності, мовлення, пам'ять, увагу, уяву, мислення, спостереження, активність, творчість і самостійність студентів та прищеплювати їм раціональні способи пізнавальної діяльності.

3. Виховні: Сприяти формуванню у студентів наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особливості, вихованню колективу. Виховувати у студентів почуття відповідальності за організацію безпечних методів виробничих процесів на підприємствах.

 

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Безпека життєдіяльності, Цивільний захист, Трудове право.

Забезпечувані дисципліни: Охорона праці в галузі.

Навчально-методичне забезпечення лекції:

Наочність: слайди, презентації.

Технічні засоби навчання: проектор.

П Л А Н Л Е К Ц І Ї:

1. Нормативна база з питань пожежної безпеки

2. Профілактика пожежної безпеки.

3. Надання допомоги потерпілим на пожежі.

Рекомендована література:

1. М.П.Гандзюк. Основи охорони праці // Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Каравела, 2003. – 408 с.

2. Є.О.Геврик. Охорона праці // Навчальний посібник. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 280 с.

3. І.П.Пістун. Безпека життєдіяльності.// Навчальний посібник. - Суми.-2000

4. Кодекс цивільного захисту України