Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Додаток А –зразок звіту до лабораторих робіт↑ ⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 6 Содержание книги Поиск на нашем сайте
Тема: Система охолоджування двигуна Викладення матеріалу по роботі: У працюючому двигуні тільки частина теплової енергії, що виділяється при згорянні пального в циліндрах (близько 40%), перетворюється на корисну механічну роботу. Решта тепла втрачається на нагрів деталей двигуна і видаляється разом з відпрацьованими газами. Для забезпечення нормальної роботи двигун повинен мати надійну систему охолоджування, яка не тільки запобігає можливому його перегріву, але і підтримує певний, найбільш вигідний тепловий режим роботи. З метою нормального охолоджування в більшості сучасних двигунів застосовується система охолоджування з примусовою циркуляцією води через радіатор за допомогою відцентрового насосу. Система охолоджування двигуна є в той же час джерелом тепла при обігріві кабіни чи кузова і обдування лобового скла. Охолоджувальною рідиною є зазвичай вода, а при морозах – спеціальна її суміш з різними рідинами (антифриз), що знижують температуру її замерзання. Робота системи охолодження основана на круговій циркуляції охолоджуючої рідини через сорочку охолодження, патрубки, шланги і радіатор, яка забезпечується водяним насосом. Проходячи по сорочці охолодження блоку циліндрів і його голівці, рідина обмиває стінки циліндрів, камери згоряння і примикаючі до них деталі, охолоджуючи двигун. Нагріта рідина по верхньому патрубку надходить у радіатор, де розгалужується по трубках і охолоджується в них потоком повітря, створюваним вентилятором. Охолоджуюча рідина через нижній патрубок знову надходить у сорочку охолоджування двигуна через водяний насос і розподільну трубку, яка направляє рідину в першу чергу до найбільш нагрітих місць двигуна. Інтенсивність охолодження двигуна регулюється термостатом і жалюзі. Температура охолоджуючої рідини контролюється за допомогою дистанційного електричного термометра, покажчик якого розташований на панелі приладів. Зливається рідина із системи охолоджування через зливні краники, які розташовані у нижньому бачку радіатора і в блоці циліндрів, у найбільш низькій частині сорочки охолоджування. Опис сучасної системи охолоджування двигуна з розподіленим впорскуванням наведено на прикладі системи охолоджування автомобільного двигуна ВАЗ-2111(рисунок А.1). Рисунок А.1 – Система охолоджування двигуна ВАЗ-2111
Тепловий режим роботи двигуна підтримується термостатом і електровентилятором радіатора. Останній включається датчиком, вкрученим в лівий бачок радіатора (на двигуні ВАЗ-2110) або через реле за сигналом електронного блоку управління двигуном (на двигунах ВАЗ-2111, -2112). Контакти датчика замикаються при температурі 99 ± 2 ° С, а розмикаються при температурі 94 ± 2 ° С. Для контролю температури охолоджувальної рідини в головку блоку циліндрів двигуна ввернуто датчик, пов'язаний з покажчиком температури на приладовій панелі. У випускному патрубку інжекторних двигунів (ВАЗ -2111, -2112) встановлено додатковий датчик температури, що видає інформацію для електронного блоку управління двигуном. Насос охолоджуючої рідини – лопатевий, відцентрового типу, приводиться від шківу колінчастого вала зубчастим ременем приводу газорозподільного механізму. Корпус насосу – алюмінієвий. Валик обертається в дворядному підшипнику з "довічним" запасом пластичного мастила. Зовнішнє кільце підшипника стопориться гвинтом. На передній кінець валика напресовано зубчастий шків, на задній – крильчатка. До торця крильчатки притиснуто кільце графітовмісткої композиції, під яким знаходиться сальник.. При виході насосу з ладу рекомендується замінювати його в зборі. Місткість системи охолоджування 9,85 л, включаючи систему опалювання салону. Система заповнюється рідиною ТОСОЛ-А40 або ТОСОЛ-А65 - водним розчином антифризу ТОСОЛ-А (концентрованого етиленгліколю з антикорозійними і антиспінюючими присадками). ТОСОЛ-А40 блакитного кольору, щільністю 1,075-1,085 г/см3 і температурою початку кристалізації -40 ° С. ТОСОЛ-А65 червоного кольору, щільністю 1,085-1,095 г/см3 і температурою початку кристалізації -65 ° С. Рівень рідини перевіряється на холодному двигуні і повинен бути на 3 - 4 мм вище мітки "MIN" на напівпрозорому розширювальному бачку. Перевірка щільності охолоджуючої рідини здійснюється денсиметром при технічному обслуговуванні автомобіля. Доливати в розширювальний бачок необхідно дистильовану воду або антифриз ТОСОЛ-А в залежності від щільності охолоджуючої рідини. Температура рідини при роботі двигуна заміряється покажчиком на щитку приладів; датчик температури рідини встановлюється в головці циліндрів. При нормальному тепловому режимі роботи двигуна стрілка покажчика повинна знаходитися у початку червоного поля шкали в межах показань +80… +100 ° С. Зливання охолоджуючої рідини з системи здійснюється через зливні отвори, що закриваються пробками. Один отвір знаходиться в нижньому бачку радіатора в лівому нижньому кутку, інший – в блоці циліндрів зліва по ходу руху автомобіля. Прослушать Не рекомендується використання води в системі охолодження: гаряча вода викликає інтенсивну корозію алюмінієвих деталей. Охолоджуюча рідина заливається в систему через розширювальний бачок. Він виготовлений з напівпрозорого поліетилену, що дозволяє візуально контролювати рівень рідини. Бортова система контролю також повідомляє про падіння рівня рідини, для цього в кришці бачка передбачено датчик. З бачком також з’єднані дві паровідвідні трубки: одна – від радіатора нагрівника, інша – від радіатора охолоджування двигуна. Радіатор складається з двох вертикальних пластмасових бачків (лівий - з перегородкою) і двох горизонтальних рядів круглих алюмінієвих трубок з напресованими охолоджуючими пластинами. Для підвищення ефективності охолодження пластини штампуються з насічкою. Трубки з'єднані з бачками через гумову прокладку. Рідина подається через верхній патрубок, а відводиться через нижній. Поруч з впускним патрубком розташований тонкий патрубок паровідвідної трубки. Конструкції основних елементів системи охолоджування наведено нижче. На рисунку А.2 наведено конструкцію рідинного насосу відцентрового типу, який переважно використовують у системах охолоджування сучасних автотракторних двигунів. 1 – корпус насосу; 2 – крильчатка насосу; 3 –приймальний патрубок; 4 – вихідний отвір; 5 – сальник вала; 6 – підшипник вала насосу; 7 – кришка насосу; 8 – маточина шківу; 9 – вал насосу; 10 – стопорний гвинт підшипника. Рисунок А.2 – Насос охолоджувальної рідини
При обертанні крильчатки вода відкидається від центра до стінок корпусу і проходить через вихідний отвір в сорочку охолодження і далі в радіатор; звільнене від неї місце в центрі корпусу насосу негайно ж заповнюється водою, що надходить з нижнього бачка радіатора через вхідний отвір. Для запобігання підтікання води через кільцевий зазор між валиком крильчатки і отвором в корпусі встановлюється самоущільнючий сальник, який знаходиться всередині маточини крильчатки і обертається разом з нею. Термостат, перебуваючи у вихідному патрубку головки блоку циліндрів (рисунок А.3), служить для прискорення прогріву охолоджуючої рідини після пуску двигуна і автоматичного регулювання інтенсивності циркуляції залежно від її температури. Термостат являє собою закритий тонкостінний гофрований стакан, одне дно якого закріплено нерухомо, а інше з'єднане зі штоком клапана. Він наповнений легковипарюваною рідиною (суміш етилового спирту з водою), пари якої при нагрівання розширюються і, долаючи пружність стінок, подовжують стакан і переміщають клапан.
У міру нагрівання рідини клапан термостата починає відкриватися, і рідина, продовжуючи циркулювати по малому колу, одночасно надходить у радіатор. При повному відкритті клапана, якщо температура рідини близько 80-85 ° С, отвори в стінках корпусу перекриваються, і рідина циркулює по великому колу, насос - сорочка охолодження - радіатор - насос. Прослушать Termostat, perebuvayuchy u vykhidnomu patrubku holovky bloku tsylindriv (dyv. rys. 14), sluzhytʹ dlya pryskorennya prohrivu okholodzhuyuchoï ridyny pislya pusku dvyhuna i avtomatychnoho rehulyuvannya intensyvnosti tsyrkulyatsiï B zalezhno vid ïï temperatury.
1 – вхідний патрубок (від радіатора); 2 – резинова вставка; 3 – твердий теплочутливий наповнювач; 4 – пружина вторинного клапана; 5 – вхідний патрубок (від сорочки охолоджування); 6 – вторинний клапан; 7 – відвідний патрубок (до насосу охолоджувальної рідини); 8 – пружина основного клапану; 9 – основний клапан; 10 – вхідний патрубок (від розширювального бачка); 11 – шток термосилового елемента. Рисунок А.3 – Двоклапанний термостат На рисунку А.4 наведено радіатор охолоджування і опис його складових. Радіатор охолоджує рідину, інтенсивно передаючи повітрю тепло, відібране рідиною від стінок циліндрів. Він складається з верхнього і нижнього бачків, трубок, пластин, зливного крана, верхнього та нижнього патрубків, заливної горловини, паровідвідної трубки і пробки з прокладками. Верхній і нижній бачки радіатора найчастіше робляться з латуні і з'єднуються між собою латунними трубками, кінці яких впаюють в бачки. До цих трубок для збільшення поверхні охолодження припаюються тонкі горизонтальні охолоджуючі пластини. 1 – верхній бачок; 2 – трубки; 3 – пластина; 4 – нижній бачок; 5 – зливний кран; 6 – нижній патрубок; 7 – верхній патрубок; 8 – прокладки; 9 – заливна горловина; 10 – пробка. Рисунок А.4 – Радіатор охолоджування
Горловина радіатора закривається пробкою (рисунку А.5), що має кришку, паровий клапан з ущільнюючою шайбою, пружину і повітряний клапан з пружиною. Паровий і повітряний клапани обмежують внутрішній тиск в системі охолоджування і підтримують його на 0,28-0,38 кг/см2 вище атмосферного, створюючи цим можливість підвищити температуру кипіння в системі понад 100 ° С і зменшити втрату води внаслідок випаровування. При підвищенні тиску в системі охолоджування паровий клапан автоматично відкривається, чим запобігає здуттю і розриву бачків і трубок радіатора. Прослушать 1 – ущільнююча шайба; 2 – паровий клапан; 3 – кришка; 4 – повітряний клапан; 5 – пружина парового клапана; 6 – пружина повітряного клапана. Рисунок А.5 – Пробка заливної горловини радіатора
Вентилятор (20, рисунок А.1), маючи чотири-шість лопат, створює і підсилює повітряний потік. Лопаті укріплені на маточині під деяким кутом до площини обертання, що забезпечує тягу потоку повітря під час роботи вентилятора. Маточина вентилятора монтується на кінці валика водяного насосу або на валу, що обертається в спеціальному кронштейні на передній стінці блоку. Вентилятор обертається за допомогою клиновидного ременя від шківа колінчастого вала. На рисунку А.6 наведено схему повітряного охолоджування двигуна. Сорочка циліндра вільно обдувається повітрям, тим самим забираючи більшу частину тепла двигуна. Вона є найпростішою, тому що не вимагає складних деталей і систем управління. Недолік системи полягає в маленькій теплоємності повітря, що не дозволяє рівномірно відводити від двигуна велику кількість тепла і, відповідно, створювати компактні потужні силові установки. двигун працював з більшим навантаженням, але краще обдувався набігаючим потоком повітря, його перегрів спостерігався рідко Прослушать
1 – ремінь приводу вентилятора; 2 – вентилятор; 3 – кожух; 4 – ребра охолоджування циліндрів; 5 – циліндр; 6 – регулююча заслінка.Прослушать
а) – моноблок двигуна повітряного охолоджування; б) – складний циліндр повітряного охолоджуваня (циліндр – чавунний; ребра охолоджування – з високо теплопровідного матеріалу). Рисунок А.6 – Схема системи повітряного охолоджування
ЗМІСТ
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; просмотров: 332; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 13.59.27.141 (0.01 с.) |