Основні методи калькулювання собівартості продукції підприємства та їх загальна характеристика

На промислових підприємствах залежно від виду продукції, складності її виготовлення, типу і характеру організації виробництва застосовуються такі основні методи калькулювання собівартості продукції:

· позамовний;

· попередільний;

· нормативний.

Позамовний метод. Даний метод застосовується у випадку відкриття замовлення під­приємству виробництва одного або кількох однорідних виробів, або виконання дослідних, експериментальних, ремонтних та інших робіт. При цьому на кожне замовлення заводиться карта аналітичного обліку витрат у якій вказується:

· найменування, тип і якість виробу;

· замовник і термін виконання;

· цех-виконавець;

· планова собівартість і відпускна ціна.

Попередільний метод. Метод використовується на підприємствах, де виготовляється однорідна за початковою сировиною, матеріалами і характером обробки масова продукція, і при цьому переважають фізико-хімічні та термічні виробничі процеси (хімічна, металургійна, текстильна, шкіряна, харчова галузі промисловості). При цьому витрати на виробництво враховуються у кожному цеху (переділі, фазі, стадії), включаючи собівартість напівфабрикатів, виготовлених у попередньому, згідно технологічного циклу, цеху.

Нормативний метод. Даний метод вважається основним для підприємств обробних галузей промисловості (машинобудівна, меблева, швейна, харчова та інші). Згідно даного методу нормативи витрат на одиницю продукції підприємство встановлює самостійно з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін (тобто, підприємство розробляє норми на кожний вид деталі, вузла, блоку, виробу з врахуванням досягнутого на підприємстві рівня технології, організації виробництва і праці.

Поняття кошторису витрат на виробництво. Основні методи розробки кошторису витрат на виробництво та їх загальна характеристика

Кошторис витрат — це зведений план усіх витрат підприємства (або підрозділу) на майбутній період виробничо-господарської діяльності, незалежно від того відносять їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні. Кошторис визначає загальну суму витрат виробництва по видах ресурсів, що використовуються, стадіях виробничої діяльності, рівнях управління підприємством та іншими напрямами витрат. В кошторис включають витрати основного та допоміжного виробництва, що пов’язані з виготовленням та продажем продукції, товарів і послуг, а також на утримання адміністративно-управлінського персоналу, виконання різних робіт і послуг, зокрема і таких, які не стосуються основної виробничої діяльності підприємства.

Основні методи розробки кошторису витрат на виробництво та їх загальна характеристика

1. Кошторисний метод. В основі даного методу лежать розрахунки витрат в масштабі всього підприємства за даними всіх інших розділів плану. Порядок визначення кошто-рисних витрат переважно такий:

· Витрати на основні матеріали, напівфабрикати і комплектуючі вироби.

· Витрати на допоміжні матеріали.

· Вартість палива.

· Вартість енергії.

· Заробітна плата (основна і додаткова) усіх категорій персоналу.

· Відрахування на соціальні заходи.

· Амортизаційні відрахування.

· Інші витрати.

2. Зведений метод. Суть методу полягає в тому, що попередньо визначаються загальні витрати цехів основного та обслуговуючого виробництва, які потім зводяться в єдину систему. В цеховий кошторис витрат включають наступні статті:

· Сировина та основні матеріали;

· Паливо та енергія на технологічні потреби;

· Оплата праці виробничих робітників;

· Відрахування на соціальні заходи;

· Амортизація;

· Загальновиробничі витрати:

ü послуги підрядних організацій з ремонту основних засобів;

ü послуги підрядних організацій з утримання основних засобів;

ü оплата праці робітників, зайнятих ремонтом і експлуатацією основних засобів;

ü відрахування на соціальні заходи з фонду оплати праці даної групи робітників;

ü витрати на охорону праці і техніку безпеки;

ü оплата праці загальноцехового персоналу;

ü відрахування на соціальні заходи з оплати праці загальноцехового персоналу;

ü витрати на придбання малоцінних та швидкозношуваних предметів.

3. Калькуляційний метод. Ґрунтується на використанні виконаних розрахунків або калькуляцій собівартості всіх без винятку видів продукції, робіт чи послуг, що передбачені в річній виробничій програмі підприємства, а також залишків незавершеного виробництва і витрат майбутніх періодів.

50)Фінансове планування на підприємстві: його економічний зміст, мета та основні завдання. Поняття “фінансової стратегії” та “фінансової політики” підприємства

Під фінансовим плануванням потрібно розуміти процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання.

У фінансовому плануванні використовують балансовий метод. Його зміст полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються різні способи: нормативний, розрахунково-аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичного моделювання.

Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.

Завдання, які вирішуються у процесі фінансового планування:

· Визначаються джерела та розміри власних фінансових ресурсів підприємства (прибуток, амортизаційні відрахування, стійкі пасиви);

· Приймаються рішення про необхідність залучення зовнішніх фінансових ресурсів за рахунок випуску цінних паперів, отримання кредитів або займів;

· Визначається потреба підприємства у фінансових ресурсах, встановлюються оптимальні пропорції розподілу ресурсів, внутрішньогосподарські потреби або вкладення їх в інші підприємства з метою отримання дивідендів, процентів, прибутку;

· Уточнюється доцільність та економічна ефективність планових інвестицій;

· Виявляються резерви раціонального використання виробничих потужностей, основних фондів та оборотних засобів з метою максимально можливого підвищення ефективності виробництва, його рентабельності, отримання прибутку;

· Визначаються фінансові взаємовідносини підприємства з державним бюджетом, банками.

Фінансова стратегія представляє собою визначення довгострокової мети фінансової діяльності підприємства, вибір найбільш ефективних способів і шляхів їх досягнення. Фінансова стратегія підприємства - це генеральний план дій по забезпеченню підприємства грошовими засобами, що будується на основі фінансового аналізу, а також оптимізації основних і оборотних коштів, розподілу прибутку, безготівкових розрахунків, податкової і цінової політики, політики в області цінних паперів, прийнято розрізняти генеральну й оперативну фінансові стратегії, головну стратегічну мету, частки стратегічні цілі.

Фінансова політика підприємства – це побудова ефективної системи управління його фінансами, яке забезпечує досягнення стратегічних та тактичних цілей діяльності організації, які виражаються в максимізації прибутку, забезпеченню його фінансової стійкості, інвестиційної привабливості.

51)Основні методи і основні види фінансового планування (система фінансових планів) на підприємстві та їх загальна характеристика

Основні методи.

· Нормативний (на основі встановлених фінансових норм і техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб’єкта господарювання у фінансових ресурсах та визначаються джерела їх покриття).

· Розрахунково-аналітичний (планові показники розраховуються на основі даних базового періоду та прогнозних індексів зміни їх у плановому періоді).

· Метод оптимізації планових рішень (полягає в розробці варіантів планових розрахунків з метою вибору найбільш оптимального).

· Методи економіко-математичного моделювання (застосовують для знаходження та кількісного вираження взаємозв’язків між фінансовими показниками та факторами, що їх визначають).

Види фінансового планування

· Перспективний фінансовий план складається на 3-5 років з розбивкою по роках. Вирішуються принципові питання фінансування діяльності та розвитку п-ва (основні завдання: фінансування капітальних вкладень, певорнення кредитів, сплата відсотків за борговими зобов’язаннями).

· Поточне фінансове планування є складовою частиною перспективного плану, тобто його конкретизацією. Складається на рік з розбивкою по кварталах (включає розробку плану руху грошових коштів, плану про прибутки(збитки), планового балансу активів і пасивів).

· Оперативне планування необхідне п-ву з метою контролю за фактичними надходження грошових коштів на поточний рахунок та витрачанням коштів у процесі господарської д-сті, виконання поточного фінансового плану (включає розробку і виконання оперативного фінансового плану (балансу доходів і видатків), платіжного календаря, кредитного плану, касового плану).